гр.7 Українська література

13.02.2023

Тема. Тема: Ольга Кобилянська. Життя і творчість письменниці

Мета: познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменниці, розкрити тематичні рамки її творчості; прищепити любов до українського слова; розвинути творче мислення учнів, інтерес до творчості О. Кобилянської.

ХІД УРОКУ

І. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1.1. Слово вчителя.

1.2. Робота в зошитах.

ІІ. Сприймання та засвоєння учнями нової інформації.

2.1.        Слово вчителя:

Ольга Кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в історію вітчизняної белетристики назавжди. Сучасне літературознавство справедливо відводить їй місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури ХІХ - початку ХХ ст..

Її називали гірською орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури за неповторну шляхетну жіночість у змалюванні дійсності, яскраву метафоричність художнього бачення. Сама ж вона називала себе скромно й просто — «робітницею свого народу».

2.2.        Робота з портретом.

2.3.        Презентація проекту «Ольга Кобилянська — «робітниця свого народу», «пишна троянда в саду української літератури».

(Групи учнів презентують результати своєї роботи, супроводжуючи показом відповідних слайдів, відео.)

Учні складають тези почутого або найбільш яскраві, як вони вважають, думки.

1-й міні-проект «Родина. Дитинство»

Прихід в українську літературу талановитої письменниці був своєрідним подвигом її  високого духу. Дитинство і юність вона провела в досить обмеженому спілкуванні з українським світом.

Коли зрідка зринало «руське» слово в гурті дітвори, то ровесники з німецьких, румунських і польських родин сприймали його як мужицьке, з насмішкою.

Про свою національну приналежність дівчина мала уявлення від батька, бо зростала в маленькому містечку Гура-Гумора, Кімполунзького повіту, яке зараз знаходиться на території Румунії.

Саме тут 27 листопада 1863 року в  родині урядовця із  середнім достатком Юліана Кобилянського народилася майбутня письменниця.

Ольга була четвертою дитиною в  сім’ї, після неї народилися ще два брати й сестра. Звичайно, така багатодітна сім’я вимагала коштів, і батькові доводилося багато працювати.

Ольга закінчила чотири класи початкової школи, в  якій навчання велося виключно німецькою мовою. Щоб дитина володіла рідною мовою, батько винайняв приватну вчительку, яка за шість місяців навчила дівчинку «писати, читати, граматики небагато».

Сім’я Юліана Кобилянського часто переїжджала через переведення його по службі. Довелося жити в кількох містечках карпатського Передгір’я — Сучаві, Садгорі, а  згодом у Кімполунзі.

Ольга Кобилянська згадує, що глибокий слід у дитячих душах залишила «любов батька до рідного слова, до свого народу, своєї пісні, знання рідної мови, яку все-таки шанували в хаті». Мати Ольги була надзвичайно доброю і  делікатною жінкою. Пізніше Леся Українка називала її «святою Анною».

2-й міні-проект «Читання книги — отрута? Кохання — сором? Фантазія?»

Середовище, в якому виросла Ольга, виховувало дівчину лише для того, щоб вигідно одружитися. Уважалося, що початкової школи, трохи фортепіано, трохи «добрих манер» для дівчини вистачить. Розумні книжки — «трійло» (отрута), а думки про справжнє кохання — маячня. Про такі погляди тогочасного суспільства розповіла Ольга Кобилянська, вустами тітки Павлини, персонажа повісті «Царівна», у  якій порушує проблеми становища жінки в родині й  суспільстві.

(Перегляд уривка з фільму «Царівна», де тітка дорікає Наталці: «І ти не  соромишся такі слова говорити?.. Я  вийшла заміж, не  хоруючи ані трохи на  ту поетичну недугу. Я  вела  порядно своє господарство, виховувала як слід при Божій помочі дітей, доглядала мужа, але о  любові щось маячити, зітхати за  любов’ю? Мені видиться, що я  мусила б тепер того й  соромиться. Це чиста фантазія. Коли б я не вийшла за твого вуйка, то була б вийшла за другого».)

Змиритися з  майбутнім, у  якому є  тільки господарство, народжені без любові діти, немилий чоловік, не відчути жіночого щастя? Ні! Цього допустити вона, Ольга, не може.

Природа справді щедро обдарувала її душу (пристрасно читала, малювала, співала, тонко розуміла музику, брала участь в аматорських виставах). Але талановитість Ольги була незрозумілою для батька, від якого залежало її  подальше майбутнє. «Ет, що там дівчина… В  мене хлопці! Ось що!» — відповів якось Юліан Кобилянський на  зауваження, що донька виділяється з-поміж інших розумом, серйозністю, обдарованістю.

Тиха й  скромна за  своєю натурою, Ольга заради братів і  злагоди в  родині мовчала про своє бажання вчитися. Вона працює над собою, займається самоосвітою.

В автобіографії 1903 р. вона пише, що в 14–15 років «почала крадькома писати вірші, а відтак видумувати новели», а згодом вести щоденник, який сьогодні є для нас свідченням шляхетності душі, красивих мрій і  гірких розчарувань.

Хотілося читати. Книжок, які давали брати, не  вистачало. І Ольга вишиває скатертину, щоб продати, а  на  виручені гроші купити книжок.

У щоденнику і листах Ольги Кобилянської проривається гірка мука від неможливості вчитися й  творити, стільки бажає душа: «…Замітаю, варю, газдую, а  по  обіді, як не  заберуть часу гості, то пишу або читаю… бувають хвилини, бувають години, коли мені здається, що я божеволію. Я мушу відкласти всяку духовну працю і, мов служниця, варити, тільки варити».

3-й міні-проект «На шляху до рідного слова»

Першим прозовим твором О. Кобилянської була повість «Гортенза» (1880). Згодом з’явилися «Доля чи недоля», «Привид», «Вона вийшла заміж». Кожен із  наступних творів виявлявся кращим і  правдивішим від попереднього. Та всі вони писалися німецькою мовою.

У Кімполунзі Ольга Юліанівна знайомиться із феноменальною для свого часу особистістю — Софією Окуневською — гімназисткою, яка згодом закінчила університет у Швейцарії і стала першою в Австро-Угорщині жінкою-лікарем з вищою освітою. Ерудицією й талантом С. Окуневської захоплювався І. Франко, В. Стефаник та інші митці. В  автобіографії «Про себе саму» (1922) О.  Кобилянська залишила таке щиросердне зізнання про свою старшу подругу: «Від неї пішло мені те світло, за яким я тужила, невиразно мліла. Вона заговорила до мене українською мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу — по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок».

С.  Окуневська відіграла значну роль у  становленні О. Кобилянської, онімеченої обставинами життя, як української письменниці, у прилученні її до передової літератури рідного народу. Вона одна з перших читала ранні твори молодої белетристки.

О. Кобилянська знайомиться з Н. Кобринською, М. Павличком, І.Франком. Вони допомогли їй утвердитися в літературі як українській письменниці.

4-й міні-проект «Проблема емансипації жінки у творчості О. Кобилянської»

У 1891 році сім’я Кобилянських переїжджає у Чернівці. На той час це місто було осередком освіти й культури. Ольга Юліанівна ходить у  коло прогресивної інтелігенції. Тоді багатьох хвилювала проблема емансипації жінки, її  духовного розкріпачення. Зовсім не дивно, що О. Кобилянська не стала байдужою до цього (згадаймо її біографію) і вже в перших літературних спробах намагається художньо реалізувати ідею емансипації.

У 1894 році в журналі «Зоря» з’явилась повість «Людина» (перероблене з урахуванням критики Івана Франка оповідання «Вона вийшла заміж»). Твір присвячений Н. Кобринській — письменниці, громадській діячці, ініціатору створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух.

У  центрі повісті — молода дівчина Олена Ляуфлер. Вона — сильна особистість, цільна, горда, з різнобічними інтересами і тонким розумінням мистецтва. Дівчину захоплюють нові ідеї, вона прагне стати поряд із  чоловіком у  суспільному поступі. Олені душно в оточенні обивателів. Її підтримує тільки студент-медик Лієвич. Він доводив, що майбутнє жінок — у  їхніх руках, що освіта спрямує їх  на  нові шляхи. Та доля немилосердна до  дівчини: коханий помирає, вона знову самотня.

Заради зубожілої родини Олена змушена була вийти заміж за  нелюба — лісника Фельса. До  цього насильства над собою ставиться іронічно і  з  гіркотою. Вона впокорює свої почуття, але духовний світ її  залишається вільним, Олена залишилася людиною.

Письменниця майстерно, по-новаторськи описує складну внутрішню боротьбу, яка розкриває душу головної героїні, тонко передає всю гаму почуттів, що характеризують морально-психічний стан Олени в критичний момент життя. (Художнє читання сцени прощання Олени Ляуфлер з листами Стефана Лієвича.)

Жінка, за переконаннями О. Кобилянської, не повинна бути безправною рабинею. Вона — неповторна особистість, що має право вибору, можливість чинити так, як їй підказує серце.

Проблема, порушена в «Людині», глибше розкривається в повісті «Царівна» (1895). Її  новизну І. Франко вбачав в  тому, що тут уперше в  українській прозі інтимна тема розкривалася «не на інтригах і любовних пригодах, а на психічному аналізі буденного життя пересічних людей».

Композиційна своєрідність твору (написаний у формі щоденника героїні Наталки Верковчівни) дало можливість письменниці всебічно дослідити внутрішній світ інтелектуальної дівчини ніби зсередини. Критики називали «Царівну» то «повістю почуттів» (Осип Маковей), то «великим психологічним романом».

Під благотворним впливом європейської культури О. Кобилянська пройшла шлях від неоромантизму до  експресіонізму. Особливу роль у  цьому зіграло захоплення ідеями Ніцше, з  якими окремі сучасні літературознавці пов’язують формування українського модернізму. О. Кобилянську цей філософ зацікавив, очевидно, як бунтар, протестант, котрий узявся за переосмислення узвичаєних вартостей, закликав не  боятися робити життя кращим, а людину досконалішою.

Міні-проект 5 «Я любила народ, і люблю його до  сьогоднішньої хвилі…Я хотіла би, щоби всі українці були орлами»

У 1899 році у Львові вийшла перша збірка творів О. Кобилянської «Покора», яка засвідчила прихід в  українську літературу чудового прозаїка.

Цього ж року відвідала письменниця Київ, зустрілася з М. Лисенком, М. Старицьким, М. Коцюбинським. Незабутнє враження справила на  неї поїздка до  Канева, де вклонилася могилі Великого Кобзаря. На запрошення родини Косачів гостювала на їхньому хуторі Зелений Гай, поблизу м. Гадяч на Полтавщині, щиро здружилася з Лесею Українкою.

 Із цього часу образ «великої, пишної», але «пригнобленої, скованої» України назавжди увійшов у  серце письменниці. Початок ХХ ст. в житті О. Кобилянської відзначився напруженою творчою працею. У 1901 році була написана повість «Земля», потім «Ніоба», «В неділю рано зілля копала», «Через кладку», «За  ситуаціями».

У роки Першої світової війни письменниця створила глибоко реалістичні твори про страждання народу. Новели «Юда» та «Лист засудженого вояка до  своєї жінки» є  антивоєнними, а  їхній художній рівень не поступається європейському стандартові.

У 1923 році почала працювати над романом «Апостол черні» — твором, забороненим за радянських часів. О. Кобилянська важко переживає посилення національного гніту, насильницьку румунізацію краю. У 1922 р. були закриті кафедри української філології в Чернівецькому університеті, українські гімназії, учительські семінарії. «Нема сонця в наших вікнах, нема і в душі»,— пише О. Кобилянська.

У  1940 році тяжко хвору письменницю прийняли до Спілки радянських письменників. А  от про евакуацію Ольги Кобилянської в роки Другої світової війни ніхто з «турботливих» радянських чиновників не подумав.

У Чернівці вступили німці. О. Кобилянська для них була радянською письменницею. Її  справу було подано на  розгляд трибуналу, який ухвалив смертний вирок. Але розстріляти талановиту українку німці не встигли: 21 березня 1942 р. вона померла. Власті заборонили влаштовувати масовий похорон, промови над могилою українською мовою.

2.4.         Обговорення проекту

Учні обмінюються думками щодо змісту презентації, визначають, що вдалося, виявилося найцікавішим і чому.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

3.1. Запитання до учнів:

1) Чому творчість О. Кобилянської посідає особливе місце в нашій літературі?

2) Розкрити зміст епіграфа до уроку. Чому П. Тичина назвав письменницю «найкраща жінко, героїчна, прекрасна Ольго»?

3) Доберіть факти, якими можна було б проілюструвати риси особистості письменниці?

4) Чи бачили ви екранізацію якихось творів О. Кобилянської?

5) Які твори письменниці ви читали?

3.2. Робота з епіграфом.

IV. Підведення підсумків уроку.

 4.1. Слово вчителя:

З іменем О. Кобилянської в українській прозі пов'язане опрацювання нової теми — долі освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Кожен твір письменниці вражав поетичністю, витонченістю й глибиною зображення характерів, особливо жіночих. За це дослідники літератури називають її твори енциклопедією жіночої душі. Твори О. Кобилянської ще за її життя було перекладено на європейські мови: німецьку, болгарську, чеську, російську, її ідеал — жінка освічена, інтелігентна, прогресивних поглядів, з високими духовними запитами, вільна у виборі роду занять, любляча й ніжна. Саме такою була й сама письменниця.

V. Домашнє завдання. Інструктаж до його виконання.

1. Опрацювати матеріал за підручником, зіставити із записаним на уроці.

2. Прочитати повість «Земля».

06.02.2023

Тема. Світ людини у зв’язку зі світом природи. Фольклорне тло твору (міфологічне світобачення українців)

Мета: поглибити знання учнів про специфічне(міфологічне) світобачення українців на основі змісту  повісті;

удосконалювати уміння учнів розкривати характери героїв через композиційні елементи, вичленовувати головне з тексту, узагальнити роботу над змістом твору;

виховувати повагу до краси слова, культури та вірувань предків.

Тип уроку: комбінований

Компетентності:

1. Спілкування державною мовою( володіти всіма видами мовленнєвої діяльності; висловлювати думки, почуття, погляди)

2. Математична ( установлювати причинно-наслідкові зв’язки, перетворювати інформацію з однієї форми в іншу(схему, таблицю))

3. Уміння вчитися впродовж життя (читати, використовуючи різні види читання, постійно поповнювати словниковий запас).

4. Загальнокультурна грамотність

Перебіг уроку

1 Організаційний момент.

Привітання з учнями, побажання гарного дня.

2 Актуалізація опорних знань учнів

Слайд №1

2.1 Наша планета надзвичайна й неймовірна. І кожен любить саме той куточок, де народився і виріс. Саме з ним пов’язані щемкі спомини.

Сьогодні практично кожен може мандрувати світом, насолоджуватися краєвидами інших країн, вивчати їхню історію, традиції та захоплюватися ними. А чи так добре ми знаємо нашу країну? Чи можемо з упевненістю сказати, що розуміємо звичаї та традиції? Розуміємося на віруваннях? Практично кожен з вас може пояснити, хто такий леприкон чи  троль, а чи знаємо ми , які істоти населяли міфічний світ українців? То ж сьогодні ми з вами маємо нагоду поділитися нашими знаннями з гостями на нашому уроці. Познайомимо з чарівним світом, який розкриває нам у своєму творі Михайло Коцюбинський.

Слайд №2

     *Зверніть увагу на наш слайд, яку місцевість України, на вашу думку, зображено на ньому? А чому саме так думка, поясніть свій вибір.

Справді,- це Карпати. І сьогодні нашу роботу над змістом повісті хочу розпочати словами самого автора: «Весь світ був наче казка, повна чудес, таємнича, цікава, страшна»

(Учні записують тему уроку та епіграф до нього)

3 Оголошення теми, мети та завдань уроку.(на екрані) (слайд № 3, 4)

3.1 Михайло Коцюбинський сам говорив про свою підготовку до написання повісті: « Коли б я хоч трошки переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би вдоволений».

У повісті перед нами постала Гуцульщина в усій її живій красі: її прекрасні гори, зарослі густими лісами, її полонини, стрімкі гірські потоки, її прекрасні люди з по-дитячому казковою душею. Вдаючись до фольклорних джерел, письменник мав дві мети: по-перше, намагався передати красу міфосвітогляду українського народу і, по-друге, прагнув вписати своїх героїв у справжнє природне тло, насичене казковими образами, які дозволяли поглибити символіку витворених в повісті образів.

 

Чи  досягнув письменник своєї мети? Що ж, з’ясуємо.

Вже сама назва повісті свідчить про те, на якому матеріалі вона написана. До речі, письменник вагався, яку назву дати творові, оскільки мав кілька варіантів: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін перевіку", "Подих віків", "Дар предків забутих", "Голос забутих предків". Але звернімо увагу, що в кожному з варіантів назви зустрічаються слова, які репрезентують міфологічний рівень свідомості: "вік", "предки", виявляючи відстороненість дії повісті від часу. Письменник ніби намагається відтворити особливість поезії давніх, ще доісторичних часів. Сам він писав про це: "Справді, наш предок живе в нас, ми носимо його в собі, його інстинкти, звички й уподобання, ми тужимо за ним". Чому письменник зупинився саме на цій назві, "Тіні забутих предків"? Мабуть, важливим є для нього саме слово "тінь", яке традиційно використовується в міфології багатьох народів, будучи ознакою померлої чи навіть живої душі, ознакою минулого, потойбічності. Таким чином, Іван і Марічка — це тіні забутих предків, тих чоловіка й жінки, які існували колись, і водночас — джерело майбутнього. Головні герої повісті стають у такому розумінні алегорією круговороту вічного життя.

 

Слайд №5

3.2 Міфологічні істоти заполонюють весь світ, і людина почувається в ньому незатишно, бо їй лишається зовсім небагато місця: "Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна".

Іван чує навіть, як щезник грає на флоярі, отже, таємничий світ мистецтва теж одухотворений міфологічними істотами, і Іван, почавши грати на флоярі, піднімається над реальним життям, виходить за його межі, як і Марічка, яка пише й співає пісні. Саме через духовну вищість Іван постійно прагне перебувати в лісі, у світі надзвичайному: "Так знайшов він у лісі те, що шукав... Вдома, в родині, Іван часто був свідком неспокою і горя...". Отже, світ природи і людського суспільства протиставляється. Один — світ спокою й краси, інший — світ незгоди, сварки, страждання.

Робота з текстом. Хрестоматія

ст.416 4-й абзац;

ст.418 1-й абзац

 

Цілком в дусі міфологічної легенди написана сцена розмови Івана із чугайстром, від якого він хоче оборонити Марічку-нявку, танок чоловіка й демона, в якому пристрасть і музика зливають їх разом.

 

Ст.451-453  7-й абзац

І цілком зрозумілим є те, що Марічка-нявка забирає Івана із реального життя, позбавленого краси духу, до світу міфологічного, світу потойбічного.

Стст.448-450 (читають за ролями)

 

 

 Таким чином вона рятує коханого від духовного зубожіння, страждання, робить його вищим за своє земне втілення. Такий мотив, якщо його розглянути широко, теж є традиційним для фольклору. Так, дівчина від нещасного кохання стає тополею, тобто долає своє людське втілення, мати стає зозулею — символом самотності, і теж долає свою людську природу, зливається зі світом природи. Так і Іван у своєму вічному коханні зливається зі світом природно-міфологічним, у смерті долає межі життя.

 

Так само імена головних героїв притаманні фольклорним творам. Вони є досить поширеними в Україні. Крім того, ім'я Марія традиційно є втіленням чистої жіночності, і саме її реалізує в повісті дівчина Марічка. "Тіні забутих предків".

 

 

3.3 У структурі повісті М. Коцюбинський використав кілька демонологічних українських легенд. Наприклад, легенда про Бога та арідника, побудована на апокрифічному уявленні про те, що світ створений Богом за допомогою диявола, тобто несе на собі обидва начала світобудови — добро і зло. Тому світ пронизаний не тільки добрими силами, але й злими. Між ними точиться постійна боротьба в природі. Боротьба двох начал відбувається постійно і в людині, оскільки вона є часткою природи, підпорюється її законам.

 

Ст. 434-435 (створення світу)

 

 

 3.4 (слайд № 6 Онука «Голос води)

 У повісті використовується кілька традиційно притаманних українському фольклору символів-міфологем. Зокрема, міфологема води, яка в різних варіаціях зустрічається в творі більше ста разів. З одного боку, вона — животворне начало, джерело життя, з другого — ріка смерті, яка забирає Марічку; також вода є місцем проживання багатьох нечистих істот. Вода відіграє в повісті дієтворчу роль: вона з'єднує і роз'єднує закоханих. Важливу роль відіграє вода й у своєрідному сакралізованому акті омовення — омивання ран для очищення від скверни.

 

3.5 Ще одним традиційно важливим фольклорним символом є земля — середній рівень буття, місце проходження життя людини. Ця земля може бути зеленою і квітучою або страшною, мертвою, сухою. І такий її стан відтіняє стан героя повісті. 3.6 (слайд № 7)

Не менш важливу роль відіграє в повісті і вогонь — очищуюча жива сила, захисний оберіг, який відлякує нечисту силу, охороняє людину, допомагає їй у її повсякденному житті.

Ст. 435 передостанній абзац

 

(слайд № 8 дерево світобудови)

3.7  Будуючи свій твір, М. Коцюбинський орієнтується також на дуже важливу в світовій міфології міфологему "світового дерева", яке є прообразом міфологеми людини. Це дерево має три поверхи — нижній, середній і верхній. Воно об'єднує життя з потойбіччям, виступаючи єдиним стрижнем усієї світобудови. Життя Івана ніби рухається в різних рівнях світового дерева. Кохаючи Марічку, хлопець весь час живе серед зелених дерев, насолоджуючись красою природи. Одружившись з Палагною, герой ніби заземлюється, прикипає до землі — середнього рівня — і поринає в суто буденні інтереси. А смерть Марічки вибиває з-під нього ґрунт, і герой опиняється в потойбіччі, закликаний нявками до лісу. Серед галявини в лісі він бачить тепер тільки мертві дерева, попереду нього тільки прірви.

Таким чином, повість ніби ділиться навпіл. Перша половина пов'язана з живим життям, живою коханою Марічкою, а друга — це мертвий світ, Марічка-нявка. А в центрі цієї міфологічної світобудови стоїть Іван — стрижень світу. Він об'єднує реальність з потойбічністю саме силою свого кохання, силою прагнення побачити кохану.

Чому М. Коцюбинський цілком занурив своїх героїв у світ напівреальний — напівфантастичний? Я думаю, таким чином автор намагався відтворити специфіку ментальності свого народу, схильність його оживлювати все навкруги себе, намагання естетизувати навколишній світ саме через споріднення його з міфом. З другого боку, саме фантастично-міфологічне тло дозволяло авторові передати природну основу натур його головних героїв, вписати їх у природне середовище, оскільки чистота їхніх душ відповідала чистоті гірських джерел і живодайній силі міфологічного вогню

 

Валеохвилинка ( Онука «Ватра») (слайд № 9)

 

3.8 У творі часто переплітаються розповіді про реальне життя гуцулів, їх нелегку працю, злиденне життя, щоденну турботу про господарство із легендами і казками.

 

Пропоную переглянути уривок з кінофільму режисера Сергія Параджанова. Пригадайте та озвучте поданий фрагмент (слайд № 10 )

Хрестоматія ст.440  3-й абзац.

     А з яким обрядовим дійством знайомить читача Коцюбинський?

Ст. 444 останній абзац. Учні виписують зорові та слухові образи

-      клекотіла важка хмара,

-      вітер біг та розпихав смереки,

-      гори й долини зчорніли одразу, як після пожежі,

-      смерека скрипіла,

-      тіні прудко бігли по горах, змиваючи фарби, а високі гаджуги згинались удвоє.

(Перегляд фрагменту з кінофільму слайд № 11)

4 Підсумки уроку.

4.1 учні мали під час уроку створити карту пам’яті за твором.

4.2 Зворотній зв’язок:

- сьогодні я дізнався….

-для мене відкриттям у повісті стало…

-який з обрядів ми не висвітлили сьогодні?

 

 

Письменник показав нам цей чарівний край таким, яким його бачили самі гуцули, ми віримо кожному слову повісті, віримо навіть у те, що Іван почув мелодію для флояри від щезника, що нявка, дуже схожа на Марічку, справді говорила з ним, що добрий дух лісів чугайстир танцював з головним героєм. Вражають епізоди, у яких описано відвертання Юрою грозової хмари та ворожіння з Палагною на ляльці; розповідь про відьму Химу.

Понад сто років минуло з дня виходу повісті "Тіні забутих предків", а вона й сьогодні хвилює простотою розповіді, чудовими пейзажами, майстерним переплетінням реального і фантастичного. Твір зробив переворот в українській літературі, здивував, вразив, приголомшив. Він був і залишається шедевром українського красного письменства.

Коцюбинський — "глибокий психолог та знавець людської душі й найтонших її порухів"

5.Домашнє завдання.

Створити карту пам’яті, скориставшись електронним додатком coggle.it  та додавши, окрім слів, фотографії та ілюстрації. Додаткове творче завдання: написати сенкан до повісті «Тіні забутих предків» або ж до якоїсь її змістової частини.

 

 

 

 

30.01.2023

Тема. М. Коцюбинський. «Тіні забутих предків». Трагічна доля Івана і Марічки як наслідок суперечностей між мрією і дійсністю.

Мета:  ознайомитися з життям  гуцулів, чарівною природою цього краю, історією написання, фольклорними джерелами, змістом і проблемами повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського, усвідомити ідейно-художній зміст твору, розвивати навички аналізу художнього твору, творчі здібності учнів, учити висловлювати власну думку щодо прочитаного; виховувати повагу до звичаїв, традицій, вірувань українського народу, до природи.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

      Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

 

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

Кохання… Це дивовижне почуття завжди хвилювало людей, кликало на подвиги в ім’я коханого чи коханої. Тому й не дивно, що видатний український письменник, майстер психологічних новел М.Коцюбинський, береться за перо, щоб написати історію одного кохання, кохання гуцульських Ромео та Джульєтти. Розповівши трагічну історію кохання гуцулів, М. Коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття.  

Іван Палійчук і Марічка Гутенюк — діти природи з вічною і вірною любов’ю до гір, «близьких й далеких верхів, що голубіли на небі», до смерекових чорних лісів «з їх синім диханням», до ясної зелені царинок, «що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев», їхнє чарівне кохання йде від дивовижних міфологічних вірувань гуцулів, від своєрідного розуміння таїн природи. Для них «весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна». І їхнє кохання здається казкою, одночасно живою, близькою і зрозумілою усім людям. Милуватися красою художнього слова, неповторністю природи й душевно багатими натурами ми будемо на сьогоднішньому уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Повість зрозуміла чи ні? Сподобалась чи ні? Чому? Який епізод запам’ятався найбільше, чому? Чому твір названо «Тіні забутих предків»? (Заголовок вказує на злободенність порушених проблем для сучасності. Предки забуті, але їхні болі й радощі, шукання тінями живуть й зараз, повторюються в нас.)

Матеріал для вчителя. Назва твору письменникові далася не відразу. Він перебирає тринадцять варіантів її. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, - це таємничість і казковість, показати Карпати як своєрідний загадковий куточок, острівець із своїм, не схожим на звичайний, світом. Письменник намагався окреслити й обмежити простір, у якому розвиватиметься дія. І він записує: "В зелених горах".

Проте перша назва не вдовольнила автора. Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. А саме про цю заглибленість у віки Коцюбинському і хотілося сказати найбільше. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. У них не було людини, тобто того, чий голос долинає, чиє дихання чути. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. Дар - неконкретно, не-наочно. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.

Пояснення діалектизмів:

Маржинка  –   худоба.  

Файна  –   гарна.

Ватра   –   вогнище.

Уздріла   –    побачила.

Афин  –    лісові ягоди.

Трембіта  –     довга, на сажень, сурма з  дерева і з кори.

Рист  –  слово, яким підганяють вівців.  Лудіння  – одяг.

Крашениці  – штани з кольорового сукна.      Кептар  – овчинна безрукавка.     

Черес – широкий шкіряний пояс з металевими прикрасами й орнаментальним тисненням.

Табівка  – шкіряна торбина, прикрашена тисненням та мідними бляшками, яку вішали через плече. Гугля  – це святковий одяг, плащоподібна накидка з білої вовняної тканини.

Спузар  –  чоловік, який пильнує  ватри на полонині. Ватаг  – головний серед пастухів.

Мольфар   –  чарівник. Гачі   –     штани   білого сукна. 

Кресані – брилі, оздоблені півнячим пір’ям, або квітами.   Постоли  – взуття.  

Капчурі  – панчохи. Жентиця  – сироватка. Будз   – бринза,  сир із овечого молока.           

Кулеша –  їжа вівчарів,   зварена з муки й води. Біб   – страва, зварена із бобів.

Денцівка – сопілка. Флояра  – сопілка. Бартка – сокира. Браччік – брат. Легінь – юнак.

Суточки  – обгороджена гірська стежка. Плай – гірська стежка.

Бескиди   – так жителі гір називають Карпати. Царинка – обгороджений сінокіс близько до оселі.

Крутіж – водопад. Тусок – сум. Газда  – господар.

нявка — лісова міфічна істота у вигляді дівчини, в якої зі спини видно нутрощі;

полонина — гірські луки і т. ін.

Жанр: повість.

Тема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору, показ єдності людини і світу природи.

Ідея: гімн природи, чистоті людських  взаємин і почуттів, засудження бездуховного  життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

Проблеми:

гармонія між людиною та світом природи;

життя і смерть, добро і зло, проблема зради;

сила кохання і неможливість  існування без нього;

вплив мистецтва на людину;

роль праці в житті людей;

стосунки батьків та дітей;

язичество і християнство.

Бесіда за змістом.

Пригадаймо першу зустріч Іванка й Марічки на березі Черемоша(знайти в тексті та зачитати)

Чи можна судити про людину ( в даному разі про Іванка-забіяку) за одним лише вчинком? Якщо так, то яким?  (Зрада або самопожертва).

Чому між дітьми виникла приязнь?

Що допомагає людині стати Людиною – добро чи зло? За що, на вашу думку, Іванко та Марічка полюбили одне одного?(За доброту, щирість, потяг до прекрасного й розуміння його, отже, справжню душевну красу.)

Як у творі розповідається про творчу уяву Івана, його талант?

Чи можна сказати, що Іванко і Марічка були дітьми природи, жили за її законами, і ніщо в їхніх стосунках не порушувало природної чистоти?

Чи була талановитою Марічка? Доведіть свою думку цитатою.

Автор захоплено розповідає про полонинські звичаї. Що вам сподобалося з цього етнографічного матеріалу?

Як пережив Іван загибель Марічки? Чи є риси романтизму в зображенні його тяжкої втрати?

Марічку та Івана зв’язувало велике взаємне кохання. Чи було щось подібне між Іваном та «..здоровою дівкою з грубим голосом й воластою шиєю» Палагною?

Навіщо Іван одружився з Палагною, адже він її не любив? Чи не було це, на ваш погляд, зрадою?

Чи можемо ми засуджувати Палагну за зраду? Чому Іван поставився до цього байдуже?

Хто такий Юра? Наскільки фантастичним є образ мольфара?

Яких вірувань дотримувалися гуцули? (Пантеїсти, християнство у них змішувалося з язичництвом.)

Чи зрадив Іван Марічку, одружившись з Палагною? Чому він це зробив? (Одружився, бо цього вимагало життя, може, хотів приспати свою душу господарськими турботами. Це була не друга любов, а тому й не зрада. Смерті Іванової Марічка б не прийняла.)

В чому щастя для Палагни? Що хороше в такій позиції, а що погане?

 (Для неї – мати добре господарство, заможно жити. І це непогано, якщо є засобом для чогось вищого, духовного. Але для неї це не засіб, а мета. Така мета завжди спустошує людину. Згадаймо Пузиря Карпенка – Карого.)

Яким треба було бути Іванові, щоб не загинути й щасливо жити з Палагною? (Треба було знищити свою душу. Цього Іван не зробив, тому Палагна зрадила його.)

Пригадайте два епізоди: зустріч Палагни з Юрою на світанку під час ворожіння та коли Юра проганяв хмару. Що зблизило Палагну і Юру? (Грубу силу тягне до грубої сили, крім того, жіноче єство Палагни відчувало Іванову байдужість.)

А що більше ви шануєте в людині: силу чи розум. Досконалість фізичну чи     духовну?

 Юра по-справжньому любить Палагну чи вона приваблює його лише як жінка? (Це тільки скороминуща пристрасть. Адже в стосунках і з Палагною, і з Іваном Юра постійно грає. Характерний епізод бійки в корчмі або підслухана Іваном розмова мольфара з Палагною про силу над ним.)

Чому лісова русалка вибрала жертвою саме Івана? Це жорстокість? Що уособлює образ нявки? (Іван уже був внутрішньо готовий до смерті, а нявка лише прискорила нестерпне конання та ще дала йому перед кінцем краплю радості як дарунок за прийняті муки. Нявка – це доля, совість, душа людська.)

Що перемагає у творі – добро чи зло? (Здається, зло. Але ж Іван гине, аби не підкоритися йому. Отже, смертю своєю, щастям за мить до кінця він перемагає зло, обивательський бруд.)

Судячи з доль персонажів повісті, ваших міркувань і суджень, що таке щастя і в чому смисл людського життя? (Знайти дорогих тобі людей, жити для них; розуміти інших людей і бути зрозумілим ними, бачити красу світу, людини і самому прагнути до краси в стосунках, думках, житті…)

То які ж проблеми порушує М.Коцюбинський у своєму творі? (Тупе міщанство, його жорстокість і бездуховність; суть любові, щастя, вірності й зради; відвічний двобій добра і зла, краси й потворності в людині…)

Як можна довести, що «Тіні забутих предків» за жанром - психологічна повість-притча?

(Перша зустріч Іванка Марічки, епізод, коли Палагна закохується в Юру, вражена його надприродною силою…)

Риси яких літературних напрямів можна помітити в повісті? (Реалізм, імпресіонізм, романтизм.)

Чим особлива мова твору? (Діалектизмами.)

Робота з таблицею.

Запишіть у таблицю образи повісті.

 

Образи-персонажі	Міфічні істоти	Образи-символи
Іван Марічка Палагна	Чугайстер, нявка, арідник, щезник	Ватра,сонце,Черемош (можливо)

 

Висновок.  Іван і Марічка поєдналися в смерті, кохана забрала його у свій світ, не залишивши ворожим душам його доброту, чисту довіру, його вірне серце. Мабуть, тому похорон Івана і зображений майже як весілля, мабуть, тому сумні мелодії на ньому переходять у веселі танці, жарти, пустощі. Дійсно, нема за чим плакати: Іван повернувся до Марічкн, до свого кохання, сенсу свого життя.

  Чи перемогла смерть життя? Ні, скоріше, вона змирилася, що не владна над коханням, вічним і прекрасним, безмежним, як світ, бездонним, як віра.

Кохання Івана і Марічки — символ вічного кохання, почуття, яке переборює не тільки відстань, але й час, переборює смерть, межі людського існування. І мені здається, що воно тому таке сильне, що одухотворене силою мистецтва, пісні й музики, а також тому, що воно природне, розкриває питомі сили людини, а не протирічить її людській натурі. Можна сказати, що герої повісті "Тіні забутих предків" — це наші українські Ромео та Джульєтта, не менш прекрасні і не менш витончені й глибокі.

Є на світі дивовижна природа, але й є на світі дивовижне кохання, яке не закінчується зі смертю, а продовжує жити у серцях людей, у піснях, у згадках. Своїм твором «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський возвеличує чарівне почуття — кохання, нагадуючи людям, що воно головне у житті, що тільки воно зігріває серця, що тільки воно світить, як провідна зірка. І світитиме завжди!

IV. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Продовжіть речення. «Вічним, на мій погляд, є у повісті «Тіні забутих предків» є…»

V. Домашнє завдання

Підготувати характеристику образів твору.

 

23.01.2023

Тема. Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини в новелі М. Коцюбинського «Intermezzo». Символічні образи. Поетика імпресіонізму.

Мета: розкрити внутрішній стан ліричного героя; дати характеристику образів-символів; розкрити імпресіоністичну поетику твору, образотворчі засоби; розвивати вміння і навики старшокласників аналізувати імпресіоністичну поетику, ускладнені метафори; виховувати у них усвідомлення гуманізму як основи світоглядних переконань особистості, оптимізму і життєствердження як важливих духовних цінностей буття людини.

Міжпредметні зв’язки, мистецький контекст: зарубіжна література, образотворче та кіномистецтво.

Обладнання, наочність: репродукції картин, ілюстрації до новели «Intermezzo», матеріал уроку мультимедійного посібника.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

ЗМІСТ УРОКУ

І. Перевірка домашнього завдання.

1        Виконати тестові завдання

1  Новела М.Коцюбинського «Intermezzo» стала відгуком на

А  повстання робітників на початку ХХ ст.

Б  події Першої світової війни

В  революцію 1905 р.

Г  революцію 1917 р.

Ґ  реакцію після революції 1905 р.

2  Кульмінацією новели М.Коцюбинського “Intermezzo” є

А  зустріч митця з селянином;

Б  прочитана стаття з газети про те, що були засуджені до повішання люди;

В  подорож героя кононівськими полями;

Г  конфлікт “залізної руки міста” і ліричного героя

Ґ  зустріч  з трьома вівчарками

3  У рядках

            “… се вони, невидимі, кидають на поле свою свердлячу пісню”, “спокійний, самотній сідав десь на ганку порожнього дому й дивився, як будувалася ніч…”

автор використав такий художній прийом:

А  метонімію

Б  оксиморон

В  персоніфікацію

Г  паралелізм

Ґ  алегорію

4  У цитатах з новели “Іntermezzo”  “мої дні течуть серед степу”, “мене спиняє біла піна гречок” вжито художній засіб

А  алегорію

Б  метафору

В  порівняння

Г  перифраз

Ґ  оксиморон

5  У цитаті з новели “Іntermezzo”  «Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя… Освіжи небо і землю. Погаси сонце і засвіти друге на небі. Говори, говори»… вжито всі художні засоби, крім

                        А  безособових речень

                        Б  анафори

                        В  метафори

                        Г  алегорії

                        Ґ  гіперболи

6  Слово «імпресіонізм» в перекладі з французької означає

                        А  детальність

                        Б  враження

                        В  дійсність

                        Г  захоплення

                        Ґ  переживання

7  Симфонією звуків і барв назвав новелу “Intermezzo”

                        А  І.Франко

                        Б  С.Єфремов

                        В  С.Петлюра

                        Г  М.Рильський

                        Ґ  Є.Чикаленко

8  В уривку

            «Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба… Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю»

Використані всі названі художні засоби, крім

                        А  епітети

                        Б  порівняння

                        В  оксиморон

                        Г  метафори

                        Ґ  неповні речення

9  Установіть хронологічну послідовність життя і творчості М.Коцюбинського

 

А  Екстерном складає іспит на звання народного вчителя; вчителює в      с. Лопатинцях на Вінниччині, займається перекладом, пише оповідання     “Харитя” , “Ялинка”, “П’ятизлотник”, “На віру”, казку “Завидющий брат”. Б  Пише повість “Тіні забутих предків”. В  Помирає батько. Відповідальність за утримання сім’ї лягає на плечі      Михайла. Працює приватним учителем, пише вірші, займається      перекладом. Обирається гласним до Вінницької міської думи на 4 роки. Г  Коцюбинські переїжджають у м. Бар Ґ  Починає роботу над повістю “Fata morgana”, бере участь у відкритті     пам’ятника І.Котляревському у Полтаві, зустрічається з Панасом Мирним,     М.Старицьким, Лесею Українкою, В.Стефаником, Оленою Пчілкою.

1   2   3   4                 5

2. Учні розкривають особливість стилю Коцюбинського-імпресіоніста, співзвучність пейзажних картин внутрішнім переживанням і настроям героя, коментують, як вони передали стан ліричного героя з новели «Intermezzo» за допомогою кольорів.

3. Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

• Пояснити, чому ліричного героя дратує дорога.
• Чи знає ліричний герой про причини свого психологічного стану?
• Поясніть назву твору. Чому, на вашу думку, автор дав таку назву (заголовок)?
• Навіщо Коцюбинський в прозовий твір уводить такі незвичні дійові особи?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

(учитель використовує під час вивчення нового матеріалу інформаційно – дослідницький метод, узагальнення, опорні таблиці)

1. Образи новели

1  Слово вчителя

Як відомо, письменник ніколи не писав драматичних творів, тому досить дивно було зустріти перелік дійових осіб у підзаголовку твору. Однак ”Intermezzo” – це не драматичний, а все ж таки епічний. Назви «дійових осіб» є символами психодуховних процесів героя, це ключ до розуміння цієї складної образної мови природи, носіями яких виступають дійові особи - ниви у червні, сонце, зозуля, жайворонки. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена. А сцена – це душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів.

2  Визначити, на які групи можна поділити образи новели за впливом на ліричного героя твору?

                                                Опорна схема

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Дві групи образів контрастно протистоять одна одній, умовний конфлікт між ними створює ту багатозначність світу, які й дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. При зображенні образів автор використовує прийом градації, риторичні запитання, а це, в свою чергу, підсилює експресивність художнього вислову.

Ефект контрасту – основна ознака психологічного імпресіонізму М.Коцюбинського.

 

 

 

 

3  Ґрунтуючись на тексті, доведіть або спростуйте це твердження

Підтвердження

Дійові особи – символи суперечливих почуттів

Дійові особи	Настрої, почуття
Людське горе	Страждання, зневіра
Утома	Втома, відраза до людей
Тиша	Спокій
Зозуля	Гармонія в душі
Безлюддя	Рівновага, відновлення сил
Жайворонки	Інтерес до життя
Сонце, земля, ниви	Життєстверджуюча сила

2. Образ ліричного героя

Пояснення вчителя, бесіда, робота з підручником - прочитати характеристику образу ліричного героя; розкрити динаміку його внутрішнього світу, аргументуючи прикладами з твору.

1  Слово вчителя

Ліричного героя штовхає на перепочинок не страх, не зрада, а лише втома. Кожна неправда, несправедливість, людське горе потрясає чутливу душу ліричного героя. Вся його «трагедія» в тому, що він не може розминутися з людиною, тобто не сприйняти людське горе, якби й хотів. Але сприймати його він більше не може, його душа, серце, врешті, нервова система гранично перенапружені. «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». Отже, герой не може бачити людей і не може не бачити людей., не може бути самотнім. Не випадкова його згадка про смерть. Напруження найвище – на межі психічного захворювання, на межі життя і смерті, насамперед психічного життя. Свідомість героя на грані роздвоєння. Своєї кульмінації це напруження досягає на початку новели, далі – показ його спаду. І зникає воно саме по собі. Герой пускає свою «душу під пар», на якийсь час його свідомість відпочиває. Герой не відмовляється від боротьби, він прагне лише перерви.

У центрі твору – конфлікт між нормальним і ненормальним психічним станом, межа, за яку ось-ось має перейти психіка героя. Уже майже перейшла, але його продовжують жахати тінь від людини, порожня вечірня кімната, де все сприймається, як галюцинації. Його жахає і власний стан байдужості до людського горя, до тих дванадцяти повішених, звістку про яких він заїв  сливою. «Ви бачите, я навіть не червонію…», ніби кажучи: «Ви бачите, до чого я дійшов».

Відпочинок повертає йому сили. «Дійові особи», що символізують складну боротьбу в душі героя, передають, як поступово повертається до нього рівновага, зникає роздвоєння, він готовий знову до виконання свого громадського обов’язку.

2  Динаміка внутрішнього світу ліричного героя.

(Учні разом з учителем складають схему або користуються уже готовою)

Схема

 

 

 

 

                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3  Слово вчителя

Як бачимо, запахи, голоси, кольори природи поступово проникали в душу ліричного героя, наповнюючи її мажорним, оптимістичним настроєм.

3       Робота в групах пошукового характеру.

Знайти і виписати з тексту зорові, звукові (слухові) образи, визначити настроєвість від

дотикових образів (або скористатися таблицею)

 

Зорова палітра	Звукова гама	Настроєвість      (від дотикових образів)
•Зелена долина хлібів •Зелені хвилі нив •Зелена і блакитна половини світу •Сонце – перлина •Синє небо •Чорні крила ворони •Соболина шерсть ячменів •Шовк колосистої хвилі •сяйво сонця •Блакитні річки льону •Зелені береги •Зелений серпанок •Волошки, як небо •Золоте поле •Хвилясті хребти пшениці •Біла піна гречок •Срібноволосі вівса	•Клацання залізної руки •Хлюпання нив в краї неба •Шматки звуків •Покошланий шум •Співуча арфа під ногами •Гудіння бджіл на гречці •Дивний гомін поля •Шелест шовку •Текуча вода •Пересипання зерна •Ритмічний, стриманий шум	•Впевненість, спокій, упивання життям, багатством природи •Порив до вічного, молодість •Сила, надія, любов, радість •Тепло, життя, енергія

 

4. Слово вчителя

Художнє надбання письменника виявляється в тому, що ідея, авторська тенденція самі собою випливають з сюжету, композиції, стилю, – в цьому полягає величезна сила художнього слова, яке, впливаючи на емоції людини, вже незалежно від її волі прищеплює їй певні розуміння, погляди, прагнення. Уже в кращих творах Коцюбинського попередніх періодів відчуваємо цю здатність письменника діяти художнім словом з таким же ефектом, якого найпередовіші соціологи досягають з допомогою наукового аналізу.

Пейзаж поданий через сприйняття героя і побудований на постійній взаємодії відчуттєвих вражень: «тихо пливе блакитними річками льон»; пшениця «біжить за вітром, немов табун лисиць, й блищать на сонці хвилясті хребти»; герой гладить «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі»; вітер набива йому вуха «шматками згуків, покошланим шумом»; його спиняє «біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл», і «просто під ноги» лягає «співуча арфа й гуде на всі струни». Картина степу набуває максимальної озвученості там, де з'являється на сцену жайворонок — одна з дійових осіб, зазначених у вступній авторській ремарці: «Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне. Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні з гуки... Се жайворонки. Се вони, невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, так що вухо ловить і не може зловити її переливів. Може, співає, може, сміється, а може, зайшлось від плачу». Тут виявляється (загалом характерна для зрілого Коцюбинського) синтетичність у зображенні життєвих явищ, прагнення розширити можливості слова використанням засобів суміжних мистецтв, зокрема музики.

Життя на лоні природи, де «над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності», заспокоює напружені нерви героя, якого втомило місто. В «Intermezzo» природа виступає як одна з дійових осіб, що рухають розвиток сюжету. Наскрізним образом «Intermezzo» є образ сонця: «Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні?» Так пейзаж тісно пов'язується з внутрішнім «я» героя, виступаючи в ролі своєрідного персонажа, психологічно вмотивовує наступний акт лірико-епічного твору — повернення героя до повноцінного життя. Адже та «молода сила», яку відчуває він у природі, те тремтіння життя і велике жадання, клекіт «в соках надії» є поетичним уособленням не лише природи як такої, а й нових, перспективних явищ людського життя XX ст. 

5  Мистецький контекст

Перегляд й обговорення ілюстрацій художників та учнів до новели.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1 Евристична бесіда

• Як автор використовує літературно-музичні образи для передачі настрою ліричного героя?
• Кому завдячує зціленням ліричний герой?
• Чи готовий автор до зустрічі з Людським горем? Свої твердження обґрунтуйте.
• Чому інколи ефективнішим є спілкування з природою, ніж із людьми?
• Яку роль в композиційній будові новели відіграє внутрішній монолог?
• В чому виявляються риси імпресіоністичного письма в творчості Коцюбинського? Доведіть свою думку уривками з творів
• Яких можливостей новелі надав імпресіоністичний стиль?

2 Продовжте речення: «Мистецька вагомість новели в тому, що…» (метод «мікрофон»).

3  Пошуково-дослідницька робота (диференційовано, в групах)

• Дослідити, що “змивало втому” ліричного героя, “строїло струни” в його душі, змусило знову йти в люди, і заповнити таблицю

 

Назва	Цитата
Краса безмежного степу	Тепер я бігаю в поле і годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри...
Мелодії степу
Чарівна сила музики (образ арфи)
Пісня зозулі
Зустріч із селянином

 

• Знайти художні тропи, за допомогою яких М.Коцюбинський створює справжні музичні

картини.

Наприклад: пісня – (епітети) свердляча, дзвінка, металева, капризна.

• Виписати образи-символи, пояснити їх значення (наприклад: жайворонок – символ

творчої наснаги, натхнення; зозуля – народний образ – символ, що втілює надію на життя).

Творча робота

Усний твір-роздум «Чому новелу ”Intermezzo” називають естетичним кредо М.Коцюбинського?

 VІ. Підсумок уроку

1  Висновок учителя

            П.Филипович відзначав, що М.Коцюбинський як «глибокий психолог та знавець душі людської й найінтимніших її порухів» - «це імпресіоніст, що цікавиться найдужче тими враженнями, які справляють … як події внутрішніх переживань, так і контури, краски, мелодії навколишнього світу».

За своїми особливостями «Intermezzo» немає собі рівних серед творів цього жанру не лише в українській літературі. Новела відзначається багатством образотворчих засобів у змалюванні пейзажу – психолізованого, кольорового і музичного, у якому душа людини і краса природи становлять єдине ціле, взаємодоповнюючи і взаємопоглинаючи одне одного. Сучасники Коцюбинського говорили, що твір справляє «враження симфонії», зітканої з яскравих неповторних барв, звуків, думок, настроїв. Як у справжній симфонії,  у новелі переплітаються різноманітні теми й мотиви. Тут і глибокі філософські роздуми про самотність людини, і неможливість її існування поза суспільством, про «золотий засів» сонця в її душі; і ліричне сприймання краси природи; і елегійність, настрій втоми, суму, знесилення. Новела – справжня поезія в прозі. Л.Новиченко у статті «Золотий засів» пише, що новела «Intermezzo» займає у творчості Коцюбинського, можливо, таке ж місце, яке ми віддаємо «Пам’ятникові» Пушкіна, «Заповітові» Шевченка, бо в ній проголошено ідейно-естетичний маніфест письменника, висловлено його найзаповітніші погляди на митця і його народу, на мистецтво і його суспільну роль.

Життєствердний, «сонячний експресіонізм» Коцюбинського в новелі «Intermezzo» приніс йому світову славу. «Ніхто ніколи до Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого виключного враження, і саме в тому нам бачиться немеркнуча велич його художніх тканин».

2  Робота над епіграфом до уроку.

3  Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

VІІ. Домашнє завдання

• Прочитати матеріал підручника, виконати завдання.
• Написати повідомлення, висвітлити пізнавальне, виховне й естетичне значення новели «Intermezzo».
• Прочитати повість «Тіні забутих предків».
• Виписати по 2-3 цитати із твору, в яких розкриваються проблема «людина і природа».

Додатково

Зробити огляд новел, які не вивчаються за програмою (на вибір).

 

 

 

16.01.2023

Тема. ПСИХОЛОГІЧНА НОВЕЛА «INTERMEZZO» З ЖАНРОВИМИ ОЗНАКАМИ ПОЕЗІЇ У ПРОЗІ. АВТОБІОГРАФІЧНА ОСНОВА. ПРОБЛЕМИ ДУШЕВНОЇ РІВНОВАГИ, ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ, СПЕЦИФІКИ ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ. ПСИХОЛОГІЧНО ПЕРЕКОНЛИВЕ РОЗКРИТТЯ ВНУТРІШНЬОГО СТАНУ ЛЮДИНИ

МЕТА (формувати компетентності): предметні: літературознавчу: уміння розпізнавати й аналізувати новелістичний твір; пошуково-дослідницьку: визначення проблематики „Intermezzo“; пояснення глибокого психологізму новели, особливості її композиції; поглиблення знань про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві; ключові: уміння вчитися: формування образного мислення, уміння сприймати художній текст у його єдності з життям; комунікативну: визначення частин новели, що справили найбільше враження, уміння пояснювати свій вибір, „бачити“ і „чути“; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: сприймання природи як цілісної системи, її збереження та усвідомлення взаємозв'язку з людиною; громадянську: толерантне ставлення до інших культур.

ТИП УРОКУ: урок формування компетентностей.

ОБЛАДНАННЯ: текст новели «Intermezzo», уривок з оповідання «Харитя», портрет письменника, плакат А3, журнали природничої тематики, ножиці, фломастери, клей-олівець  для виготовлення колажу, набір слів-образів для ігрової вправи; звукозаписи: звуків літнього поля /№1/, концерту А.Вівальді для скрипки с оркестром (ля мінор,частина 3) /№2/, Четвертої симфонії Бетховена (друга частина, адажіо) /№3/; аромолампа.

ТИП УРОКУ:  урок-враження з елементами арт-педагогіки.

Примітка: червоним виділено елементи арт-педагогіки.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація

1.      Проблемне запитання:

Що спільного між новелою  М.Коцюбинського «Intermezzo» та картиною  Володимира Орловського «Жнива»? (слайд 1)

М.к.: зіставлення життєвих явищ, покладених в основу художнього полотна, та їх змалювання письменником у творі, який вивчається, з метою активізації  мислення дітей, стимулювання процесів  розвитку відтворюючої уяви учнів.

2.      Вчитель: Перед оголошенням теми уроку пропоную вам послухати  уривок  з  оповідання М.Коцюбинського «Харитя»  і уявити себе на лоні природи.

Учням пропонується сісти у коло

Для релаксації запалюється аромолампа з ефірною олією чабрецю, вмикається аудіозапис звуків літнього поля.

     Вчитель: Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, плечі, руки, тіло, ноги. Відчуйте свою розслабленість. Ще раз погляньте на репродукцію картини Володимира Орловського «Жнива». Уявіть себе на лоні зображеної природи.Заплющте очі, зробіть глибокий вдих і видих (3 рази). Подумки відправляйтесь на прогулянку.

І справді було на ниві несказанно гарно!Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка,наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву. А за річкою,попід кучерявим зеленим лісом,вся гора вкрита розкішними килимами ярини. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь,широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі, наче риза рути, темніє просо. Межи зеленими килимамибіліє гречка, наче хто розклав великі шматки полотна білити на сонці. В долині, край лісу, висить синя імла. І над усім тим розкинулось погідне блакитне небо, лунає в повітрі весела пісня жайворонка. Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квіток…

М.к.:  Використання елементів біоадекватної (ноосферної) технології з метою розвитку цілісного мислення учнів – одночасної двопівкульної роботи мозку, яка дає змогу більш ефективно його використовувати, застосовуючи одночасно логіку і уяву: формує в учнів творчі здібності, сприяє розвиткові уяви,естетичних емоцій та почуттів,самостійного мислення,вироблення навички роботи з навчальним мислеобразом. (Мислеобраз – індивідуально сприйнятий всіма органами почуттів (колір + смак + запах + звук) цілісний образ предмета або явища).

     Релаксаційні вправи дозволяють учням опанувати навички саморегуляції та зберегти більш рівний емоційний стан.

3.      Контроль сприйняття навчальної інформації

Бесіда на закріплення образу

- Чи вдалося вам побувати у полі?

- Які кольори,запахи  і звуки вас оточували?

- Чи можна самотність вважати ліками душі?

-  Які методи використовуєте ви, коли хочете зняти напругу, скинути втому?

М.к.:опора на життєвий досвід учнів.

- Чи  уявлене вами  надало вам якусь  інформацію, пов’язану з твором, який вивчаємо?

 (Митця здивувала абсолютна тиша. Він знайшов те, чого бажав. Приходить заспокоєння, втома непомітно залишає героя. Це і є перерва, інтермецо).

ІІІ. Оголошення теми, мети та епіграфауроку.

«Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою

душу золотий засів…».

                                                                                                         М.Коцюбинський

 

ІV. Актуалізація опорних знань

Бесіда

-         Що означає слово "Intermezzo"? ("Перепочинок", "пауза".У музиці це інструментальна п’єса довільної будови або окремий епізод в опері.)

-         Як пов’язана назва новели з її змістом? (Назва твору дуже влучна. Під нею ми розуміємо перерву в творчості, насолоду музикою природи.)

- Які життєві обставини вплинули на написання твору?(П’ять найсуттєвіших причин були тією силою, яка робила життя Коцюбинського нестерпним(1903-1905 р.р.):

    Постійний нагляд жандармів,  обшуки    в квартирі

    Численні   хвороби шматували тіло

    Брак коштів на лікування та на  професійне заняття літературою

    Конфлікт з     дружиною і   бажання одружитися  з Аплаксіною

    Виключення зі складу «Просвіти»                                                                                

 Усе це разом узяте і виснажило письменника, який радо відгукується на пропозицію щодо відпочинку на лоні природи. Тому, наслідком й стало написання твору  “Intermezzo”, в основу якого лягли автобіографічні факти.

-  Назвіть риси імпресіонізму в новелі

    (- психологізм у змалюванні персонажів;

-         прагнення відтворити  найтонші зміни в настроях

-         збільшена увага до яскравих деталей;

-         одночасна відмова  від  соціальних проблем

-         особливий лаконізм;

-         ритмічність;

-         багатство відтінків у змалювання дійсності)

 (Учні  подають матеріал у вигляді асоціативного малюнку)

М.к:   Використання асоціативного методу сприяє поєднанню інтелектуальних і емоційних начал; сприяє максимальному розкриттю значення слова, тому що слово не лише вказує на предмет, а викликає цілу мережу додаткових образів, так званих «асоціативних значень»;

- Що таке імпресіонізм?

Повідомлення підготовленого учня  про імпресіонізм як мистецький напрям/випереджальне завдання частково на основі досвіду попереднього уроку/.

( «Intermezzo» — слово пейзажне. Походить воно від французького  impression — враження. Імпресіонізм як митецький напрям виник у французькому живописі в ХІХ — на початку ХХ ст. і був характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, її емоції, душевний стан. Тобто імпресіоністам було важливо простежити, як людська душа відгукується на добро і зло, красу і потворність, на будь-які події.

    Основне завдання — витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих відчуттів і переживань без заглиблення в їх суть.

Представники в малярстві — К. Моне (назва «імпресіонізм» утвердилася після появи картини К. Моне «Враження. Схід сонця» в 1873 р.) /слайди№3,№4,№5/ К.Піссарро, О.Бенуар; українські художники М.Бурачек /слайд № 6/, О.Мурашко.  Необхідною умовою творчої лабораторії імпресіоністів стало творення на пленері (від франц.pleineaire – вільне повітря), тобто на відкритому просторі. Це давало змогу зберегти на полотнах природну динаміку життя у мерехтінні світла, пронизаного сонячними променями повітря. Сюхвилинні враження художники втілювали дрібними невпорядкованими крапками, хаотично покладеними мазками, створюючи ефект мерехтливості. Це чітко можна побачити  на прикладі картин українського художника-імпресіоніста О. Мурашка. Розглядаючи зблизька репродукції його картин «Праля» /слайд №7, «Жінка з настурціями» /слайд № 8/, побачимо властиве імпресіоністам невпорядковане нанесення мазків на полотно, розмитість, мозаїчність, розмаїття барв та їх відтінків. Слід зазначити,  що цілісне сприйняття імпресіоністичного полотна відбудеться тільки на відстані, коли знайдено відповідний ракурс, при якому дрібні невпорядковані часточки зіллються й утворять єдність, а картина набуде виразності (наскільки це можливо дляімпресіоністичної техніки).

     Представники в літературі — брати Конкури, К. Гамсун, А. Чехов, І. Бунін.

      В українській літературі імпресіоністичне письмо властиве творам В. Стефаника, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Г. Косинки.

Враження від творів імпресіоністів були різні. Одним подобалось, більшості — ні. Але байдужим не залишався ніхто.)

М.к.:випереджаючі пізнавальні завдання спрямовують учнів на самостійне оволодіння матеріалом до його вивчення за програмою, сприяють формуванню в них позитивної мотивації до навчання, готовності до самоосвіти; сприяють реалізації міжпредметних зв’язків.

V. Вивчення нового матеріалу

Система дійових осіб.

1. Бесіда за змістом новели, робота з текстом

-    Яке ж значення має перелік дійових осіб? (Алегоричні дійові особи несуть важливе смислове навантаження, дають змогу глибше зрозуміти автора, ідейний пафос твору.)

Вчитель: Отже, зрозуміти, що керує діями письменника, його почуттями і помислами, що робиться в його душі, як у ній співіснують щастя і горе, як митець бачить світ — це і є головною метою наших пошуків. Досягти цієї мети ми зможемо через розгадку дійових осіб твору.

-         Перша з дійових осіб названа автором «Моя утома». Чим вона зумовлена?

(Важка втома висмоктала любов з душі ліричного героя, поселила в ній роздратованість і знервованість. Так сталося тому, що справжній митець не поділяє бід на людські і власні. Він переживає за все, а це нелегко).

-         Якою є атмосфера на початку твору?

(Похмура, ліричний герой виснажений важкою роботою, громадськими справами, боротьбою, яку йому доводиться вести, щоб запобігти людському горю.)

-          Як ви розумієте зміст метафори «залізна рука міста»?

 (Залізні конструкції є основою кожного міста, замість землі — холодне каміння, холод і замкнутість у серцях його мешканців, цивілізація приречена на загибель, екологічна катастрофа неминуча.)

-         Про що йдеться у наступній частині? (Втеча — Дорога.)

-         Що доповнює образ залізного монстра? (Потяг.)

-Чи вдалося б ліричному героєві відпочити у межах міста?

-         У місті панує закон, суть якого полягає в одному слові — «треба». Як ви це розумієте?

( Ліричний герой свідомо тікає від «залізної руки міста», від болю й горя, від злості й мерзенних вчинків людей, від жаху й бруду їхнього існування лише на певний час і опиняється серед тиші — пітьми — і крок до світла й гомону. «Залізна рука міста» змінюється тишею і темрявою — злиття зорових і слухових образів.Сірість залізного міста, що проникла і в душу героя, змінилася білим кольором: «Білі стіни будинку вертають мені притомність»).

-         Кому заздрить герой?

(Планетам. Бо, вони мають орбіти, їм ніщо не заважає.)

А далі Коцюбинський порушує проблему взаємозв'язків художника і суспільства.

-         Чи може митець втекти від проблем? (Ні.)

-         І тут постають символічні образи «білих мішків».

-         Що це за образи?

( Це образи повішених учасників революційних подій 1905-1907 pp., яким перед стратою, щоб не видно було мук, накидали на голови мішки.Автор не може забути тих нещасних жертв).

-         Знайдіть у творі ці образи, прочитайте.

(«Се ви, що з вас витекла кров в маленьку дірку від солдатської кулі, а се ви...сухі препарати, вас завивали у білі мішки, гойдали на мотузках в повітрі, а потому складали в погано прикриті ями, звідки вас вигрібали собаки...»)

Вчитель:

 Але душа ліричного героя вже пересичена муками, відбувається гальмування, письменник не може так страждати, інакше помре. Проте йому тяжко бути байдужим. Епізод зі сливами, з позіханням виводить автора з рівноваги. Він болісно реагує на все. Людське горе вражає його чутливу душу. Але сприймати його він більше не може, його душа, серце, нервова система гранично напружені. Напруження найвище — на межі психічного захворювання, на межі життя і смерті, насамперед психічного життя. Свідомість героя на грані роздвоєння.

Конфлікт у творі досягає кульмінації на початку новели: «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». А далі — основна частина її — показ спаду конфлікту. І зникає він сам по собі.У центрі конфлікт між нормальним і ненормальним психічним станом, межа, за яку ось-ось має перейти психіка героя. І навіть почасти переходить, коли його починають жахати тінь від людини, порожня вечірня кімната, де все сприймається як галюцинації. Його жахає і власний стан байдужості до людського горя, до тих 12 повішених, звістку про яких він заїв сливою. «Ви бачите, я навіть не червонію...», тобто, «ви бачите, до чого я дійшов» — каже герой.

Отут і розкривається філософсько-психологічна проблема «Митець і суспільство» — митець у критичній, екстремальній ситуації, що склалася внаслідок тих соціальних умов, які склалися після поразки революції.

  Отже, на підставі викладеного спробуйте згрупувати дійові особи новели, зачитайте їх

 

Перша група	Друга група
Моя утома Залізна рука міста Людське горе	Сонце Ниви в червні Три білі вівчарки Зозуля Жайворонки

-         З якими почуттями героя  вони пов’язані?

(Перша група пов'язана з важкими почуттями героя, мінорна тональність. Друга група — з мажорними, оптимістичними почуттями).

М.к: групова робота, ігрова вправа, звертається увага на колористику образів,проводиться паралель  між поняттями мінорність, мажорність; забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчальної роботи, знімає втому, перевантаження.

Вчитель:

Автор перебуває на межі життя і смерті, але: «Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах. Уявляється раптом зелений двір — він же поглинув мою кімнату, — я зіскакую з ліжка і гукаю в вікно до зозулі: «Ку-ку...ку-ку...Добридень!»

-         Чому ліричний герой привітав зозулю?

(Вона є суто народним образом-символом і пророкує стомленому митцеві ще багато літ, щастя, вселяє надію на життя. Це дуже гарна прикмета.)

Вчитель:

Образ сонця народжується з пітьми: «Погашу лампу і сам потону в чорній пітьмі.»

«Розплющую очі.» — «Ах, як багато всього: неба, сонця, веселої землі!» Але поки що образ сонця органічно не входить у настрій героя, навіть дисонує, протиставляється йому.«Біжу на подвір'я. А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах»...

-         Що символізують собаки?

(Три вівчарки символізують різні прошарки населення. Пава — дворянство, Трепов — жандармерію, вона мала прізвище міністра ВС, який підписував смертні вироки селянам. Оверко — принижене і втомлене селянство, якому досить дати волю — і воно не кинеться ні на кого.)

-         Чи можна провести паралель між ліричним героєм та вівчарками?

(Безумовно, адже вони були на припоні. Героя тримала, наче ланцюг, залізна рука міста, роблячи його злим, знервованим, втомленим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками.)

-         Коли письменник опинився за містом, серед природи, то що він побачив?

(Уперше помічає, як всього багато: неба, сонця, веселої землі.Краса світу ще існує незалежно від героя, вона ніби протистоїть йому: «На небі сонце — серед нив я».)

Сонце – символ вічності, сили.

- Зачитати уривок про сонце з новели

Центральна частина сюжетної оповіді становлять чотири пейзажі. Вони розкривають любов героя до рідної землі. Кожний пейзажний фрагмент несе у собі філософський зміст.

2.Індивідуальна робота. Знайдіть описи пейзажу і прокоментуйте їх.

І учень:

 - Зачитати уривок "Мої дні течуть серед степу…"до слів "клекотять в соках надія й те велике жадання.." - читання на фоні музики/№2/

- Які образи переважають в уривку – зорові чи слухові?

- Який філософський зміст має цей уривок?

ІІ учень:

Уривок від слів "… я повний приязні до сонця" до "Я теж пустив свою душу під пар".

- Який центральний образ цього уривка? Яку роль він відіграє?

- Що означає вислів "Я теж пустив свою душу під пар"?

 (Поетичний одухотворений образ сонця – справжній гімн йому. Ліричний герой з пошаною звертається до сонця, говорить з ним, як із розумною істотою. Урочисто звучать слова: "Сонце, я вдячний тобі. Ти сієш у мою душу золотий засів – хто знає, що вийде з твого насіння? Може вогні? Філософ-сонцепоклонник зізнається: "Ти дороге для мене", "Я тебе люблю".) – звернення до епіграфа /слайд № 10 – звертається увага на спільне між полотном О.Мурашка «Сонячні плями» та новелою/

ІІІ учень: "Коли лежиш у полі лицем до неба" до "було прекрасно" (зачитує на фоні музики)/№3/.

- Що ви "побачили" й "почули", слухаючи уривок?

(тут гармонійно з’єдналися, злилися зорові й слухові образи. Перед нами душа героя, і саме в ній, а не в природі жайворонок грає на арфі полів. М.Коцюбинський виступає як майстер вишуканих засобів поетичної мови, знавцем музики природи.)

М.к.: розвиток в учнів аналітико-синтетичних умінь роботи над текстом художнього твору

Вчитель

 - Що спричинило тяжку втому героя, в чому його трагедія?

(Читання І частини. "Мене втомили люди".   Для ліричного героя твору мандрівка в природу – відпочинок, можливість оновити фізичні й моральні сили. У нього, чуйного і вразливого митця, ослабли струни душі від жахів навколишнього світу(столипінська реакція, горе народу). Він хоче забути про людські страждання, але "залізна рука города тягнеться за ним. Герой твору йде на поле, але й там, дивлячись на вівчарок Оверка і Трепова, не може відігнати спогадів про повішених, про людські ланцюги і омріяну волю. Гладить руками"соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі", милується волошками, небом, хмарами і п’є "теплий, зцілющий напій сонця". Це дає йому сил, відчуття себе як невід’ємної частки могутньої природи. Кульмінація твору – зустріч героя з селянином. Ослаблені струни його душі знов натягуються, і він відчуває себе готовим до життя і боротьби.)

- Доведіть, що герой, переживши душевну кризу, здатен знов повернутися до активного життя.

 (Яскравим доказом цього може бути зустріч із людським горем. Вони зустрілися, стояли мовчки і хвилину дивились один на одного. Ліричний герой ніби перевіряє свою готовність повернутися до людей, випробовує наше терпіння. Йому самому не віриться, що він може знову сприймати людське горе. Але раптом лунають слова: "Говори, говори…".

Ліричний герой після зцілення повертається до того, чим жив раніше. "Душа співає, струни натягнуті…". Гармонії досягнуто. Отже, це була не втеча, а лише інтермецо – тимчасовий перепочинок, потрібний для заспокоєння.)

- Давайте повернемося до проблемного питання.

Що спільного між новелою  М.Коцюбинського «Intermezzo» та картиною  Володимира Орловського «Жнива»? (слайд 9)

(Як і в картині «Жнива» у новелі поле золотих хлібів стає центральним тлом, тiльки в літературному творі воно водночас є ареною, на якій відбувається духовне зцілення героя. Проте й полотнодалеке від ідилічного тлумачення свого змісту, адже глибока тінь відгрозових хмар нависла над полем. До того ж одинока постать селянина накартині видається претекстом до новели Коцюбинського, в якій людська постать слугує містком між внутрішнім життям героя і зовнішнім світом)

- Кому завдячує зціленням ліричний герой?

("На небі сонце, серед нив я",- думає герой. Він кохається в сонці, вдячний йому, бо саме воно сіє в душу золотий засів, наповнює її теплом і щирістю. Сонячне проміння здається материнським молоком, воно лікує знервовану душу. Вдячний герой і жайворонку, бо він натягує струни, єднає небо і землю. Натягнуті струни породжують музику, в якій немає фальшивої ноти).

5. Робота в групі (всі учні)

 - Накресліть лінію психологічних змін в душі героя.

Утома – стрес – інтермецо – рівновага – спроможність сприймати горе.

(показати на дошці – один учень)

Підсумок: отже, інтермецо займає центральне місце у цьому ланцюжку. До нього є утома, стрес і лише після цього приходить рівновага. У природі ми повинні шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа – це спокуса для тих, хто втратив віру у власні сили, віру в життя. І герой не тікає від суспільства, він лише набирається сил.

- Яка розв’язка  новели?  Яка основна думка твору?

(Людина не може бути самотньою. Завдання митця – служити своєю творчістю народові: "Йду між люди. Душа готова, струни тугі, вона вже грає".)

VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап

Літературна гра "Закінчи речення"

1.      В українській літературі М.Коцюбинський відомий як…(Імпресіоніст).

2.      Слово  "Intermezzo"означає…(Перепочинок, пауза).

3.      Новела "Intermezzo" присвячена… (Кононівським полям).

4.      На початку новели і в її фіналі наявний образ…(Моя утома).

5.      Ознакою драматичного твору в новелі є …(Перелік дійових осіб).

6.      "Єднала небо із землею в голосну арфу і грала на струнах  симфонію поля " дійова особа новели…(Жайворонок).

7.      Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку новели відносили її до…(Поезії в прозі).

8.      Вівчарка Павла символізує…(Дворянство),Трепов-…(Жандармерію), Оверко…(Принижене селянство).

9.      М.Коцюбинському присвоїли титул…(Сонцепоклонник).

10.  Новела написана у …(Час реакції).

11.  Кульмінацією новели є епізод…(Зустріч митця з селянином).

12.  Уривок "Прощайте. Йду поміж людьми. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає" є елементом сюжету - …(Розв’язкою).

Робота в групі:

Всі учні створюють колаж «Психологічні зміни в душі героя  новели після «Intermezzo»?

М.к.: Використання арт-технології «Колаж» сприяє розвитку художніх здібностей та підвищенню самооцінки учнів; виявляє оригінальність і унікальність учасника групи; сприяє соціально  прийнятному виходу агресивності й іншим негативним почуттям дітей.

 

VIІ. Підсумок уроку

-         Чи вдалося нам осмислити систему образів новели "Іntermezzо"?

-         Чи зрозуміли ви значення кожного образу-символу?

-         Розуміння якого образу далося найважче?

Оцінювання роботи учнів, аргументація.

 

VII. Домашнє завдання: прочитати повість «Тіні забутих предків» та створити міні-проект “Естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців”.

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1.         Л. Нежива «Прагнути життя, усіма тягнутися  до його фібрами своєї істоти»: вивчення імпресіонізму на прикладі новели «Intermezzo» М. Коцюбинського»// Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – № 9. – с.8-11;

2.             Л.Г.Дем’яненко «Живопис і форми його присутності у прозі М. Коцюбинського» // Літературознавство. Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. – 2014.  - №24.- с.271-280

2.3.    [Електронний ресурс] (репродукції картин, аудіо- записи)

 

26.12.2022

Тема. 

Михайло Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду. Жанр новели у творчості М. Коцюбинського. Значення стильового новаторства М. Коцюбинського для української літератури.

Мета:

 ознайомитись з біографічними відомостями М.Коцюбинського; усвідомити їх вплив на творчість митця; розкрити суть його світогляду,

літературно-естетичних поглядів; звернути увагу на громадську діяльність прозаїка.

розвивати дослідницькі й аналітичні здібності учнів; вміння виділяти головне, конспектувати почуте й прочитане; розвивати критичне мислення.

виховувати повагу до українського письменника- класика та почуття гордості за українське письменство, за рідну мову й літературу.

 

Обладнання: мультимедійний комплекс.

Наочність: портрет

Тип уроку: урок-дослідження.

Форми роботи: повідомлення учнів, робота з підручником; демонстрація слайд-шоу «Літературний портрет письменника»; гра «так-ні».

 

 

Епіграф:

Коцюбинський – митець, який умів увіходити у мистецтво, як у життя, і відчувати життя, як мистецтво.

Михайлина                      Коцюбинська

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Викладач.

- Є письменники, чиї твори хвилюють і вражають не одне покоління людей. Чи то стиль автора такий своєрідний, чи то проблематика творів актуальна, чи то наповнюється силою творчість через особливості життєвих колізій письменника.

Саме до таких митців належить український прозаїк Михайло Михайлович Коцюбинський. Читачів завжди приваблювали образи його героїв: закоханої і сміливої Соломії, доброзичливого й відповідального Василька, безстрашних Івана й Марічки.

·       Які твори М.Коцюбинського ви вивчали в середній школі?

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Викладач.

Протягом вивчення всієї теми ми будемо вести «Подорожні записи», тому що вивчення творчості М.Коцюбинського, справжнього літературного віртуоза, - це подорож у своєрідну літературну країну, де цінується рідне слово, вільна думка й глибокий розум.

На заняття учні підготували чимало доповідей, з яких по-новому постане велична постать Михайла Коцюбинського.

Запам’ятати такий обсяг інформації одразу досить складно, її потрібно коротко занотувати. «Хто записує, той читає двічі», - говорить прислів’я, що дійшло до нас із Стародавнього Риму. Науково доведено, що, записуючи думку, людина засвоює її значно краще, ніж у процесі читання.

Для фіксації матеріалу на цьому уроці ми будемо використовувати демонстрацію слайд-шоу «Літературний портрет письменника».

 

Повідомлення учнів

Повідомлення 1. Дитинство. Навчання.

Народився 17 вересня 1864 року у Вінниці в сім`ї дрібного урядовця. Учився у початковій школі у Барі, а потім у Шаргородському духовному училищі. Багато займається самоосвітою: читає українську, російську і зарубіжну класичну літературу, вивчає історію, політекономію і психологію, цікавиться природничими

науками, знайомиться з філософією. Велике враження справили на нього твори Марка Вовчка, Т. Шевченка, П. Мирного.

У Вінниці у гуртку революційно налаштованої молоді М. Коцюбинський таємно читає і обговорює книги М. Чернишевського, М. Добролюбова,  М. Некрасова, М. Салтикова-Щедріна, заборонені твори Т.Шевченка.

У 1882 р. поліція занесла його ім’я до „неблагонадійних” та встановила за ним постійний нагляд.

                                                                                

 

Повідомлення 2. Проби пера. Вчителювання.

Перше його оповідання – „Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма”

–     датується 1884 роком. Це був час, коли родина Коцюбинських опинилася в скрутному становищі: батько втратив посаду і незабаром помер, після тривалої хвороби осліпла мати, і турботи про утримання великої сімї лягли на плечі Михайла, старшого з дітей.

Темою перших оповідань М.Коцюбинського було злиденне життя малоземельного селянства і важка доля бідняцьких дітей: „21-го грудня, на Введеніе” (1885), „Дядько і тітка” (1886).

У 90-х роках молоди     й    письменник    дає   ряд   публіцистичних                                       нарисів                 –

„Шевченкова могила” (1891), „Вироби селянок з поділля на виставці в Чикаго” (1892).  Твори  з  життя  дітей  сільської  та  міської  бідноти  –  „Харитя”,  „Ялинка”,

„Маленький грішник”.

Ранні твори М. Коцюбинського пройняті ідеєю боротьби проти соціальної несправедливості: „Ціпов`яз”, „Хо”, „П’ятизлотник”.

Протягом десяти років (1882-1892) М. Коцюбинський потай од жандармів займався педагогічною діяльністю. У 1891 р. він екстерном склав іспит на звання народного учителя. Проте жодної надії одержати місце в школі у „неблагонадійного” не було. Тож і довелося виїхати в село Лопатинці на Вінниччині займатися приватним вчителюванням, де заприятелював з селянською молоддю. Про це він пізніше напише у повісті „Fata morgana”.

У 1990 р. подорожує до Львову, де знайомиться з І.Франком, дружбу з яким дуже високо цінує.

                                                                                  

 

Повідомлення 3. Робота у філоксерній комісії. Публіцистика.

Протягом 1892-1895 рр. письменник працював у Молдавії в комісії по боротьбі з філоксерою. Вивчав життя бессарабських молдаван. Написав твори „Для загального добра”, „На крилах пісні”. Згодом переїхав на роботу в кримську філоксерну комісію. Знайомився з життям кримських татар. Одружився з Вірою Дейшею. Написав оповідання „Пе коптьор”.

У 1898 р. переїхав до Чернігова. Одержав посаду діловода в Чернігівській земській управі. Написав оповідання „Відьма”.

 

Повідомлення 4. Чернігів у житті письменника. „Просвіта”.

У 1899р. у Львові вийшла перша збірка письменника „В путах шайтана”. У 1900 р. він перейшов на посаду статистика в Чернігівському земстві. Зблизився із соціал-демократами. Вийшла збірка оповідань „По-людському”.

У 1901 р. письменник написав оповідання „Лялечка”, а 1902р. став членом Чернігівської архівної комісії, написав новели „На камені”. „Цвіт яблуні”.

Революція 1905-1907рр. була для Коцюбинського великою школою політичного виховання. У 1906р. написав соціально-психологічні новели „Сміх” та

„Він іде”.

Під час лікування на о.Капрі у 1909р. Коцюбинський познайомився і здружився з М.Горьким, написав новелу „Дебют”.

У  період  посиленої  реакції  письменник  використовував  легальне товариство

„Просвіта”  в  Чернігові  для  пропаганди  революційних  ідей.  Як  голова товариства

(1906-1908),   організовував   лекції,   літературно-мистецькі  вечори   і   концерти для

громадськості, аж поки. За наказом губернатора, його разом з дружиною не виключили з членів товариства.

Уже визнаний і широко відомий письменник, чиї твори виходили в перекладах російською, польською, чеською, німецькою, шведською та ін. Мовами М.Коцюбинський постійно терпів матеріальні нестатки і змушений був віддавати силу і здоровя службі задля шматка хліба.

 

Повідомлення 5. Останні роки життя.

В останні роки життя М.Коцюбинського зігрівала велика дружба з Максимом Горьким. Він познайомився з ним в Італії, куди тричі приїжджав на лікування. Коцюбинський із захопленням говорив про Італію, яка дала людству Данте і Петрарку, Мікеланджело і Леонардо да Вінчі.

Повертаючись влітку 1910р. з Італії, Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню, зупинився в ньому на 2 тижні, вивчаючи побут, звичаї, мову, фольклор гуцулів. Цей край видався йому якимсь казковим куточком. Задумавши написати твір про карпатських горян, Коцюбинський уважно вивчає 5 томів фольклорно- етнографічного дослідження В.Шухевича. Влітку 1911р. він вдруге відвідує Гуцульщину, піднімається в гори до пастухів, вивчає життя селян. Ці спостереження і враження було покладено в основу повісті „Тіні забутих предків” (1911).

Повернувся з Карпат зовсім немічним. Кілька місяців лікується в університетській клініці проф.. Василя Образцова в Києві, та медицина була безсилою. Не стало письменника 25 квітня 1913р. Поховано його в Чернігові на Болдиній горі, в гаю Троїцького монастиря, улюбленому місці відпочинку за життя.

Письменник пішов з життя на 49-му році життя, у пору розквіту таланту, сповнений творчих планів і задумів.

Похорон М.Коцюбинського був багатолюдним. Але грубе втручання поліції перешкодило громадськості заявити на повний голос про свою любов до Сонцепоклонника. Власті заборонили нести вінки, їх було складено на колісниці, а червоні стрічки підгорнуто, заховано. Заборонили також виголошувати промови, співати пісень.

 

Повідомлення 6. Основні твори

„Харитя”, „Ялинка”, „Маленький грішник”, «Коні не винні», „Intermezzo”, „Цвіт яблуні”, „Persona grata”, «Fata morgana”, „Дорогою ціною”, „Сон”, „Дебют”, „Тіні забутих предків”.

 

Повідомлення    7.   Роль   і    місце    творчості    М.Коцюбинського                            в     українській літературі.

План відповіді:

1.    М.Коцюбинський у перекладах на інші мови.

2.    Твори М.Коцюбинського для дітей.

3.    Творчість М.Коцюбинського і вітчизняний кінематограф.

4.    Увага до творчої молоді (П.Тичина, В.Блакитний та інші).

5.    Вплив на творчість О.Гончара, М.Стельмаха, О.Довженка, Ю.Яновського.

6.    М.Коцюбинський і музика (опера «Багряні зірниці» Сергія Данова; лібрето на основі повісті «Фата моргана» М.Рильського, О.Галабутської); оперний етюд

«Втікачі» Михайла Вериківського (на основі повісті «Дорогою ціною»); балет

«Тіні забутих предків» Віталія Корейка (лібрето Н.Скорульського, Ф.Коцюбинського); симфонічний «Гуцульський триптих» Михайла Скорика (дует-симфонія для віолончелі та органа В.Губи).

7.    М.Коцюбинський і живопис (художники-ілюстратори Ф.Кричевський, Л.Прийма, О.Кульчицька, Г.Якутович, М.Маринюк; художники-портретисти В.Пойда, М.Жук).

 

Повідомлення    8.    Чернігівський    літературно-меморіальний                            музей                         Михайла Коцюбинського.

 

Цей музей справедливо посідає чільне місце серед літературних музеїв Чернігівщини. Створений у серпні 1934 року, музей став сьогодні осередком науково-пропагандистської роботи з вивчення не лише багатющої спадщини класика української літератури, а й усього літературного процесу на Придесенні.

Музей знаходиться на колишній вулиці Сіверянській, що нині носить ім”я М.Коцюбинського, і складається з двох частин – меморіальної і літературної.

Меморіальний будинок стоїть на садибі, придбаній М.Коцюбинським 1898

року; її збережено в такому ж вигляді, який вона мала за життя письменника. Розташована на рівнинному підвищенні серед переярків на ділянці близько півгектара, садиба тепер стала своєрідною Меккою для сотень тисяч шанувальників літератури. Майже повністю зберігся сад, чимало дерев і кущів в якому посаджені руками Михайла Михайловича та його дружини Віри Устимівни.

У саду серед квітів, старих ялин, кленів і стоїть одноповерховий дерев”яний будиночок.

Літературна експозиція музею розміщується у триповерховому будинку, що виріс на південно-західній ділянці садиби.

В розділі “Вшанування пам”яті М.Коцюбинського” встановлено великий скульптурний портрет письменника роботи М.Новосельського, вміщено матеріал про святкування сторічного ювілею в 1964 році в СРСР та за кордоном, портрети, виконані народними художниками, численні подарунки.

Нині музей очолює правнук письменника Ігор Юлійович Коцюбинський. В літературній експозиції з”явилися імена, які були забуті або заборонені,

простежується той літературний запал, який віддавали українські письменники на вівтар процвітання рідної літератури.

 

 

 

Літературно-меморіальний музей М.Коцюбинського в Вінниці

Ім'я М.Коцюбинського сьогодні

 

 

 

 

 

 

 

 

Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського

Внучка М.Коцюбинського

 

Слово викладача.

Перегляд відеоролика «152 роки тому народився автор "Тіней забутих предків" - Михайло Коцюбинський»

 

Робота з підручником.

Виписати з підручника термін імпресіонізм та створити гроно «Характерні ознаки імпресіонізму»

 

V.         Застосування вивченого матеріалу

Проведення  гри «Так-ні».

Гра «Так – ні»

1.    М Коцюбинський народився у сім`ї багатого землевласника. (Ні).

2.    Письменник навчався у Шаргородському духовному училищі. (Так).

3.    Вперше друком з’явився вірш «Наша хатка» у журналі «Дзвінок» навесні 1892

року. (Ні).

4.    Педагогічною діяльністю Михайло Михайлович займався протягом 5 років.

(Ні).

5.    Про проблеми бесарабів автор розповів у оповіданні «Для загального добра».

(Так).

6.    До Чернігова письменник переїхав 1897 року. (Так).

7.    Коцюбинський     брав    участь    у    святі    з    нагоди                             відкриття           пам’ятника І.Котляревському. (Так).

8.    Письменник був головою товариства «Просвіта». (Так).

9.    Його твори ніколи не друкувалися на сторінках російських журналів. (Ні).

10.На острові Капрі Коцюбинський познайомився з І.Франком. (Ні).

11. По дорозі з Італії додому заїжджає у карпатське село Кривошапка. (Ні).

12. Коцюбинський похований на Болдиній горі в Чернігові. (Так).

 

Рефлексія.

Закінчіть речення:

·       Мене вразило в творчості М.Коцюбинського….

·       Мене схвилювала…

 

VI.          Підбиття підсумків уроку.

Давайте перевіримо, чи виконали ми поставлені на початку уроку цілі.

·       Які основні етапи життя письменника можна виділити?

·       Якою громадською роботою він займався?

·       Які твори написав про сільську бідноту?

·       У якому творі розповів про життя гуцулів?

·       У чому полягає значення творчості письменника?

 

VIІ. Оцінювання повідомлень і відповідей.

VIІІ.Інструктаж, повідомлення домашнього завдання:

1)    Підручник «Українська література (рівень стандарту): підруч. для 10кл/ Олександр Авраменко., прочитати уривок новели «Intermezzo» стор. 123-133.

Зробити ідейно-художній аналіз твору «Intermezzo».

22.12.2022

Тема. Модерна українська проза. Особистісні чинники у світогляді людини на рубежі віків. Посилення зв’язку з культурою Європи, активні націєтворчі процеси. Основні риси українського прозового модернізму (О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, В. Винниченко). «Нова школа» у прозі.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

- пояснювати, що таке модернізм та «нова школа» у прозі;

- називати та характеризувати течії модернізму, риси українського прозового модернізму; 

- визначати цінність літератури модернізму, висловлювати власну думку.

Обладнання уроку

Інтерактивна дошка, роздатковий матеріал.

Основні питання теми

1. Хронологічна таблиця «Літературні стилі».

2. Асоціативний кущ.

3. Повідомлення учнів (випереджаюче завдання).

4. Бесіда за змістом почутого.

5. Робота з підручником.

6. Сенкан.

Регламент уроку

1. Вступна частина – до 5 хв.

2. Основна частина – до 35 хв.

3. Заключна частина – 5 хв.

Перебіг уроку

І. Вступна частина.

Організаційний момент

Інтерактивний прийом «Посмішка»

Доброго дня, діти! Гадаю, ви вже знаєте: якщо посміхнутися перехожому, він посміхнеться у відповідь. Якщо посміхнуться небу і сонцю, розійдуться хмари.

Якщо посміхнуться Всесвіту, трапиться щось казкове.

То ж давайте посміхнемося губами, долонями, очима, серцем.

Асоціативна формула

А зараз спробуйте розв’язати «асоціативну»  формулу.

Праця + мовлення + мислення = ?

(розум)

Молодці!

Оголошення теми і завдань уроку

Сьогодні на уроці ми будемо працювати над темою, що стосується української прози, адже  саме прозові твори вивчатимемо протягом перших двох місяців другого семестру. Починаючи з дев’ятого класу, ми з вами вивчаємо не тільки біографію письменників та зміст художніх творів, а і стилі та напрями, у яких створено той чи інший твір, а ще говоримо про чинники, які тому сприяли.   Я впевнена, що запас ваших знань вагомий, тому ви активно відповідатимете на запитання та висловлюватимете свої думки.  Запишіть, будь ласка, тему уроку в зошити (учні з інтерактивної дошки списують тему уроку).

Літературна розминка

Подивіться, будь ласка, на схему «Періодизація української літератури» і пригадайте стилі, притаманні кожному періоду, записавши їх у таблицю.

Хронологічна таблиця «Літературні стилі»

(Учні у дві колонки записують століття і стиль)

1. Який стиль існував у давній українській літературі ХІ ст., коли виникли повчання, літописи, «житія» святих? (Монументальний стиль)

2. А у ХІІ ст., коли «писалося» «Слово про похід Ігорів», який стиль існував? (Орнаментальний)

3. Який стиль в літературі існував у ХVІ  столітті? (Ренесанс)

4. Хто назве стиль  доби Григорія Сковороди, а саме початку ХVІІІ ст.? (Бароко)

5. Який стиль «панував» у кінці ХVІІІ ст.? (Класицизм)

6. Який стиль (напрям)  в українській літературі започаткував Г. Квітка-Осно’яненко на початку ХІХ ст.? (Сентименталізм)

7. Яке «забарвлення» мають ранні твори Тараса Шевченка, написані у першій  половині ХІХ ст., тобто назвіть стиль? (Романтизм)

8. Який стиль притаманний творам І. Нечуя-Левицького та П. Мирного, тобто кінцю ХІХ та початку ХХ ст.? (Реалізм)

Молодці! Залиште один рядок для стилю, який ми сьогодні вивчатимемо. До речі, слова «стиль» і «напрям» доволі часто є словами-синонімами.

ІІ. Основна частина.

Перш ніж почати розмову про модернізм, хочу запропонувати вам скласти асоціативний кущ до слова «модерн», адже, на мою думку, ви його чули неодноразово.

Асоціативний кущ

(Модерн — новий, сучасний, незвичайний, модний)

Вивчення нового матеріалу

Модернізм (від латин. modernus – сучасний, буквально – осучаснений) – напрям в образотворчому мистецтві, архітектурі й світовому письменстві, який зародився на початку XX ст., але пережив період свого розквіту в літературі лише після Першої світової війни, а в малярстві та архітектурі не вичерпав себе й досі.

У літературі, як зарубіжній, так і українській, до того чи іншого літературного напряму належать письменники, які мають спільні принципи художнього зображення, естетичні ідеали та уподобання (тобто спільний художній метод). Найвизначнішими в історії літератури   напрямами й водночас художніми методами (стилями) є всі ті, що ми згадали і записали в таблицю. Модернізм – це загальна назва сукупності літературних тенденцій нереалістичного характеру на межі ХІХ-ХХ ст. Головні ознаки модернізму:

• перевага інтуїтивного, ірраціонального начала над логічно-раціональним;

• вищість таланту й мистецтва;

• головним знанням уважалася не наука, а поезія, краса, що здатна проникати в глибини буття;

• звільнення мистецтва від практичних цілей («мистецтво для мистецтва») та від жорстких канонів.

Модернізм виник у Франції, пов’язаний з іменами Ш. Бодлера, A. Рембо, П. Верлена, Е. Верхарна, М. Метерлінка, В. Брюсова, О. Блока, Р.-М. Рільке. В українській літературі модернізм набув специфічних рис, ставши перш за все рухом до новітніх європейських течій.

В українській літературі модернізм  не проявився у повному й концептуальному виді, однак засвідчив себе рядом формальних особливостей поетики та зразками нетрадиційно суб'єктивно-індивідуалістичного розуміння людини й дійсності.

Художня думка в Україні в цілому зберегла віру в суспільно-політичні, національні, моральні, гуманістичні ідеї  ХVІІІ-ХІХст.,  коригуючи й оновлюючи їх відповідно до власних обставин історичного і духовного розвитку.

А зараз я надаю слово учням-інформаторам, які мали випереджаюче домашнє завдання.

Повідомлення учнів

1. Період останніх десятиліть XIX ст. і початку XX ст. для української літератури продемонстрував зміни в естетичній свідомості митців, що зумовили появу модернізму як нового літературно-мистецького напряму. Не всі митці схвально сприйняли новітні ідеї та форми  мистецтва. Тоді чітко визначилися дві основні тенденції літературного розвитку. Одна – традиційна, просвітницька, народницька. Друга – виразно новаторська, зорієнтована на європейські віяння і здобутки, в основному модерністська. Але в українському письменстві ранній модернізм виявився явищем не так естетичним, як культурно-історичним, а це означало, що національній самоідентифікації в художніх текстах модерністського звучання митці приділяли особливу увагу. Іван Франко справедливо наголошував, що письменники модерністського напряму виявляли себе патріотами, адже намагалися «цілком модерним європейським способом» у літературі відтворити «своєрідність життя українського народу».

2. Для творів молодих прозаїків, які в літературознавстві отримали назву «нової школи» (Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Володимир Винниченко, Богдан Лепкий), властиві інтелектуалізовані роздуми героїв про індивідуальні й загальнокультурні проблеми, елементи психоаналізу в розкритті характерів, оприявнення сфери підсвідомого, соціальної і масової психології. На перший план виходять новітні форми й засоби зображення: міфологічні образи, символи, імпресіоністичне нюансування людських почуттів і думок.

3. Модерністи реалізували свої таланти як пошуки «вглиб людини», прагнули переосмислювати дійсність, піднімаючи особистісне над буденним і рутинним.

Для модерної української прози характерними виявилися пошуки сильної особистості, людини, яка має сміливість відстоювати власний вибір, своє природне право гідно жити, реалізувати свої здібності. Із цієї причини новаторські віяння в українському красному письменстві справедливо вважають протистоянням літературних «батьків» та «дітей», адже послідовники модернізму визнавали право на існування літератури для обраних, високоінтелектуальних її читачів, навіть афішували гасло «мистецтво для мистецтва», яке митці-народники сприймали дуже критично.

4. Творчість молодих літераторів-«бунтарів» і творчість письменників старшого покоління – «традиціоністів» – суттєво відрізнялася. Якщо в попередні десятиліття характерними для українського красного письменства були образи зламаних долею, нещасних, безпорадних і слабких персонажів, то модерна проза передбачала своєрідний рух опору обставинам, суспільству, застарілим уявленням про щастя. Модернізм поривав зв’язки з традиціями класичної літератури, йому був властивий активний пошук нових виражальних засобів, він звертався до новаторських для українського письменства ідей емансипації, фемінізму, ніцшеанства.

Емансипація – буквально: звільнення від залежності, вирівнювання у правах.

Фемінізм – ідеологія, громадські рухи за досягнення рівних політичних, економічних, культурних, особистих та соціальних прав жінок із чоловіками.

Ніцшеанство – філософська течія, започаткована німецьким ідеологом Фрідріхом Ніцше, наріжним каменем якої був культ сильної особистості.

5. Жіночі образи-характери в літературних творах уже набули цілісності й самодостатності. Героїні модерної української прози вже усвідомлювали свою потенційну рівність у правах і обов’язках із чоловіками. Актуальність відтворення «духу доби» увиразнювали ідеї фемінізму й емансипації. Письменниці-модерністки (Наталя Кобринська, Любов Яновська, Уляна Кравченко, Людмила Старицька-Черняхівська, Христина Алчевська) у своїй прозі розкривали теми, які досі були майже заборонені. Інтелектуальний напрям українського літературного модерну в ліриці й драмі очолила Леся Українка, у прозі – Ольга Кобилянська.

6. Водночас у нашому національному красному письменстві зародився культ сильної, яскравої чоловічої особистості, тобто такого літературного героя, який демонстрував би свою незламність і непоборність у найскладніших життєвих ситуаціях. Тема самого митця як надзвичайно вразливого носія таланту, людини з високим порогом болю в західноєвропейській та американській літературах уперше також з’явилася тільки у творах модерної літератури.

7. Також для модерних прозових творів цього періоду властиві психологізм, ліризація та поширення малоформатних жанрів. «Традиційна «мала» епічна форма... на початку XX ст. стала провідним жанром у тогочасній прозі, художньо досягаючи небувалого розмаїття модифікацій. Полістильні, різнотематичні, поглиблено психологічні, жанрово поліфонічні оповідання характеризувалися активним взаємопроникненням епічного, ліричного й драматичного начал». На думку І. Франка, письменники нової генерації втілювали в новелах чуттєві рефлексії душі, яку вони малювали, що породжувало «несвідомий наклін до ритмічності і музикальності».

8. У формуванні українського модернізму значну роль відігравало не тільки західне мистецтво, але й «філософія серця», споріднена з філософією життя. Західноєвропейські модерністи уникали соціальних і політичних проблем, а українські були заангажовані національними питаннями. «Це, – як зауважив В. Пахаренко, – негативно позначилося на художньому, естетичному рівні творів (зокрема у Івана Франка, Лесі Українки, Олеся, Вороного, Володимира Сосюри, Олена Теліга, Василь Симоненко) проте й увиразнювало актуальність, величезне значення і авторитет українського модерного письменства в житті нації, не давало йому (письменству) змізерніти, перетворитися лише на розвагу. Цікавою у цьому контексті є духовна еволюція двох представників раннього українського модернізму – Лесі Українки та М. Коцюбинського, які починали як реалісти».

9. Модернізм вибірково сприймав традицію, переосмислював її, визнавав неможливість пізнання чи відтворення сучасного світу наявними засобами й прийомами, тому сповідував ідею нового погляду на світ і нових підходів до людини, абсолютизував категорії «краса», «чисте мистецтво». Модернізму притаманні конструктивність, віра в прогрес та гуманістичні ідеали. У межах модернізму виділяють такі літературні течії: символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, авангардизм, сюрреалізм, неоромантизм.

- Дякую! Запишить, будь ласка,  у зошити літературні течії модернізму.

Бесіда за змістом почутого

1. Чому кінець XIX – початок XX ст. для української літератури виявився особливим періодом?

2. Кого прийнято вважати прозаїками «нової школи» в українській літературі початку XX ст.?

3. Що нового вносив модернізм у громадське життя, мистецтво й літературу?

4. Чому емансипація і фемінізм виявилися особливо актуальними темами у прозі жінок-письменниць?

5. Який тип чоловічої особистості зародився у нашому національному красному письменстві цього періоду?

6. Що властиве для модерних прозових творів цього періоду?

7. Назвіть основні течії модернізму.

8. Як ви вважаєте, у чому полягає  цінність літератури модернізму?

Робота з підручником

Прочитайте визначення кожної течії та проведіть «термінологічну  ідентифікацію».

Термінологічна ідентифікація

Поєднайте назву терміну з  його визначенням.

1 Імпресіонізм

2 Експресіонізм

3 Футуризм

4 Символізм

5 Авангардизм

6 Модернізм

А Напрям модернізму, представники якого створювали такі образи, що навіювали певні настрої та асоціації, проте повчальних мотивів митці намагалися уникати.

Б Сукупність літературно-мистецьких тенденцій, що заперечували реалістично-натуралістичну практику в художній дійсності.

В Відгалуження модернізму, напрям, який основним завданням мав передачу мінливих миттєвих вражень.

Г Напрям, що виникає в кризові періоди історії мистецтва, йому властиве прагнення зруйнувати попередні естетичні системи.

Д Напрям, що прагнув утвердити ідею про настання технічної цивілізації, зруйнувати всі принципи написання текстів. Цьому напряму властива філософія «трьох М».

Е Напрям модернізму, який мав передавати не стільки враження від дійсності, скільки напружене, гранично емоційне світосприйняття автора.

КЛЮЧ: 1 – В, 2 – Е, 3 – Д , 4 – А, 5 – Г, 6 – Б.

ІІІ. Підсумкова  (заключна) частина.

Рефлексія

Сенкан

Модернізм

Новий,  незвичайний.

Заперечує, символізує, аналізує.

Надихає шукати відповіді на запитання.

Мислення.

Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника про модернізм.

2. Дібрати цікаві факти про життя та діяльність Михайла Коцюбинського, підготувати по два запитання для  «зустрічі з письменником».

3. Повторити матеріал про новелу як епічний жанр, знати зміст новели «Intermezzo».

 

 

 

 

19.12.2022

Тема. ЛРК. Ознайомлення з творами рідного краю

15.12.2022

Тема. ПЧ. І.Франко "Перехресні стежки"

12.12.2022

Тема. Контрольна робота. Твір за новелою "Сойчине крило"

08.12.2022

Тема. Роль І. Франка у розвитку драматургії й театру. «Украдене щастя»

Мета: з’ясувати роль І. Франка у розвитку української драматургії й театру; ознайомити учнів з історією створення, тематикою, проблематикою, жанром драми «Украдене щастя»; підвести учнів до розуміння авторської думки про моральну відповідальність людини за право на щастя; допомогти осмислити й визначити художню цінність твору, розвивати навички аналізу драматичного твору, самостійність, прищеплювати учням любов до театру.

Тип уроку: комбінований 

Методи і прийоми: прийом «Долоня до долоні», прийом «Асоціативна павутинка», бесіда, інсценізація уривка, літературна гра «Уважний читач», інтерактивна вправа «Займи позицію», робота у групах, прийом «Кола Венна», творче завдання, інтерактивна вправа «Мозковий штурм», прийом «Кольоровий стан душі», метод «ПРЕС».

Обладнання: портрет І. Франка, текст драми «Украдене щастя», презентація, різнокольорові картки.

                                                     Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

   Емоційна готовність до уроку.

                        Прийом «Долоня до долоні».

   Доторкніться долонями одне до одного, посміхніться й побажайте щастя та успіхів.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

    «Драма – моя стародавня страсть», –  так писав Іван Франко в автобіографічному листі до Агатангела Кримського. Бурхливе захоплення драматургією і театром, пережите в юності, переросло в глибоку усвідомлену турботу письменника про створення національного репертуару для українського театру. І сьогоднішній урок присвячений вивченню драматургії Івана Франка. Запишіть тему уроку.

·       Чого ви очікуєте від уроку? (Відповіді учнів)

Перед нами постають такі завдання:                  (Слайд 2)

·       з’ясувати роль Івана Франка у розвитку української драматургії й театру;

·       ознайомитися з історією створення драми;

·       визначити тему, жанр і проблематику твору, опрацювавши його зміст;

·       визначити художню цінність п’єси.

      Усі ми хочемо бути щасливими. Народна мудрість запевняє: «Кожен коваль свого щастя». «Ніхто не знає, коли йому щастя усміхнутись має»,– заперечує інша.           (Слайд 3)

    Цікаво, чи може людина творити своє щастя, незалежно від тих умов, у яких вона живе? Чи можливе щастя без страждань? Що таке щастя? Важко дати однозначну відповідь на ці питання. Разом з Іваном Франком та його героями поміркуємо сьогодні над ними.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

    Драматургія – одна з багатьох граней рідкісного обдаровання Франка. У ній він так само сильний, як і в прозі та поезії.

    Іван Франко постійно цікавився проблемами драми як літературного роду, шляхами її розвитку в європейських літературах. Йому належить чимало теоретичних та історико-літературних розвідок про українську драматургію і театральне мистецтво.

     Прагнучи збагатити репертуар національного театру, він у 70-90-х роках створив кілька драм із сучасного життя. У своїх творах Франко намагався порушувати ті проблеми, які хвилювали сучасників. Він завжди прагнув, щоб глядач переймався ідеалами, втіленими у п’єсах, щоб театр був справжньою «школою життя».

     Коли не брати до уваги ранніх драматичних спроб та пізніших незавершених творів, у художній спадщині Івана Франка налічується 7 п’єс, написаних протягом 1890-х років.      (Слайд 4)

    П’єси «Рябина» (1896; 1893), «Майстер Черняк» (1894), «Учитель» (1896), «Украдене щастя» (1893), «Будка, ч. 27» (1896) присвячені темам із сучасного авторові життя. Драми «Сон князя Святослава» (1895) та «Кам’яна душа» (1895) написані на історичну тематику.

     Найвизначнішим сценічним твором Івана Франка вважають драму «Украдене щастя».

2. Повідомлення учнів «Історія написання п’єси «Украдене щастя» та «Історична основа твору» (випереджувальне завдання).

      1891 року у Львові було оголошено конкурс на кращу п’єсу.  (Слайд 5). На цей конкурс драматург і подав свій твір під назвою «Жандарм», але члени журі  категорично відхилили п’єсу як аморальну. Аморальність вони вбачали в нібито приниженні автором цісарської поліції.

     Основою драми стала народна «Пісня про шандаря», складена в другій половині    ХІХ століття на Підгір'ї й уперше записана у селі Лолині в 1876 році Михайлиною Рошкевич.

   Через 2 роки Франко знову подає свою п’єсу на продовжений конкурс, але в ній уже не було найгостріших сцен конфлікту селянина і поліцая, і називалась вона тепер «Украдене щастя». Твір одержав ІІІ премію, а не І, на яку заслуговував. Крім того, комісія зобов’язувала автора внести зміни у п’єсу.

    Хоч Франко і послабив соціальне звучання драми, вилучив ряд сцен із жандармом, п’єсу ставити забороняли. Лише коли поліцая замінив листоноша, її дозволили до постановки на сцені.

     П’єса мала великий сценічний успіх. Перша вистава відбулася на сцені Львівського театру 16 листопада 1893 року. За спогадами сучасників, це було справжнє свято.        (Слайд 6)

У 1904 році драму поставили  у Києві. Михайла Гурмана грав Микола Садовський, Миколу Задорожного – Іван Карпенко-Карий, Анну – Любов Ліницька.

1952 року знято фільм на Київській кіностудії. Режисер – Ісаак Шмарук. 

1984 року знято фільм «Украдене щастя». (Слайд 7) Режисер – Юрій Ткаченко. У головних ролях: Анна – Нелє Савиченко, Михайло – Григорій Гладій, Микола – Богдан Ступка.

2004 року знято фільм режисера Андрія Дончика. (Слайд 8) У головних ролях: Анна – Наталя Доля, Микола – Олексій Богданович, Михайло – Анатолій Пашинін.

Отже, драма «Украдене щастя» І.Я. Франка склала іспит часом.

3. Слово вчителя.

      Украдене щастя... Два слова. Про що вони говорять вам, які асоціації викликають? Спробуйте скласти асоціативну "павутинку".        (Слайд 9)

4. Складання асоціативної павутинки.

5. Бесіда за змістом твору.            (Слайд 10)

·       Назвіть героїв драми.

·       Хто перебуває в центрі уваги впродовж усієї п’єси?

·       Сусідка Задорожних Настя вважає, що сім’я Анни і Миколи – найщасливіша у селі. Чи є  в цьому хоч частка правди?

·       Яка трагедія сталася в Анни до одруження з Миколою?

·       Як ви оцінюєте вчинок братів?

·       Чи справді Микола – «туман вісімнадцятий», затуркана істота? Чи має він позитивні риси? Чи здатний на глибокі й щирі почуття?

·       Чи любив Анну Михайло? Чи змінився він після війська?

·       Прочитайте за ролями уривок із 5 яви ІІ дії.  

           (Інсценізація уривка)  

·       Чому Михайлові вдалося вирвати в Анни згоду стати коханкою?

·       Чи вважаєте ви вчинок Анни зрадою чоловікові?

·       Як громада ставиться до Анни, чому Михайло допустив осуд коханої односельцями?

·       Що стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння Миколи?

·       Чи хотів Задорожний убити Гурмана?

6. Літературна гра «Уважний читач». (Учні читають цитати, які підготували вдома,  а інші відгадують героїв).

7.  Інтерактивна вправа «Займи позицію».         (Слайд 11)

·       Анна – зрадниця чи жінка-страдниця, яка бореться за своє щастя?

·       Микола – добряк чи знедолена, окрадена людина?

·       Михайло – злочинець чи жертва суспільного ладу?

·       Хто ж той злочинець, що вкрав щастя і в Анни, і в Миколи, і в Михайла?

8. Творче завдання. Робота в групах.          (Слайд 12)

І група: скласти порівняльну діаграму «Кола Венна» до образів  Миколи і  Михайла.

ІІ група: написати лист Миколі, Михайлу, Анні.

ІІІ група: за допомогою кольорів передайте стан душі Анни від початку твору й до кінця,  вмотивовуючи свій вибір.

9. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».          (Слайд 13)

·       Визначте жанр твору.

·       Назвіть тему драми.

·       Визначте проблеми, які порушує І. Франко у своїй п’єсі, обґрунтуйте кожну.

ІV. Підсумок уроку. Рефлексія.

Метод «ПРЕС»

·       Чи актуальний твір сьогодні?

·       Чи може людина творити своє щастя? Чи можливе щастя без страждання? (Слайд 14)

·       Чи доречними є слова Віктора Франкла: «Щастя подібне метелику. Чим більше ловиш його, тим більше воно вислизає. Але якщо ви зосередитесь на інших речах, воно прийде і тихенько сяде вам на плечі»?

·       Чи здійснилося ваше бажання, висловлене на початку уроку?

V. Оцінювання учнів.

VІ. Оголошення домашнього завдання.            (Слайд 15)

Завдання на вибір:

·       скласти паспорт драми  «Украдене щастя»;

·       написати есе «Чи актуальна творчість І. Франка для сучасної молоді?».

05.12.2022

Тема. Гуманістичний пафос новели І.Франка «Сойчине крило»

Мета:ознайомити учнів з малою прозою І.Франка; дослідити особливості композиції твору, роль художніх деталей, позасюжетних елементів; простежити за майстерним творенням характерів героїв; визначити особливості жанру та стилю твору, його місце у світовій літературі;

розвивати почуття прекрасного,кращі риси людського характеру; виховувати толерантність, відповідальність за свої вчинки;домогтися усвідомлення того, що кожен сам творець свого щастя.

Тип уроку : урок – дослідження

 

                                                Хід уроку

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дайте відповіді на запитання:

1.Які прозові твори І. Я. Франка ви знаєте?

2.До яких літературних родів, жанрів вони належать?

3.Яка тематика прозових творів І.Я.Франка?

 

ІІІ. Оголошення теми, мети, епіграфу уроку.

Вступне слово учителя.

Твір І.Я.Франка «Сойчине крило» - один з кращих творів української інтелектуальної прози. Невипадково за часом «Сойчине крило» збігається з написанням поеми «Мойсей», тому тому можемо констатувати характер діалогічної взаємодії цих творів.У огляді «Новини нашої літератури» А.Крушельницький писав, що «Сойчине крило» зі збірки «На лоні природи»  «найбільш інтересне оповідання,бо доктор Франко підносить у сім оповіданню любов на незвичайно високий п’єдестал – обтрясає її…із земських пут»

 

IV. Дослідницька робота з текстом

Запитання і завдання для роботи:

1.Яка форма написання твору?

- Твір написаний у формі щоденникових записів. Про це свідчить і підзаголовок твору «Із записок відлюдника».

 

2.Що дає читачеві така форма викладу?

- Пізнаємо  героя безпосередньо через його потаємні думки, почуття, найменші порухи душі, свідоме і підсвідоме героя.

                                                                    

3.Який літературний прийом використовує автор?

- Виклад у формі листа. Лист – сповідь. Використання епістолярного жанру. Лист переривається ліричними відступами, роздумами, коментарями. У результаті досягається ефект діалогу між героями –Хома – Массіно ---- Маня – Сойка.

 

4.Яка особливість композиції?

- Експозиція, зав’язка, розвиток дії , роз’язка викладені не послідовно, а перериваються ліричними відступами, роздумами героїв.

 

5.Ознаки якого твору наявні у творі ? Відповідь аргументуйте.

- Ознаки новели. Часовий проміжок(три роки)та кількість епізодів із життя героїв швидко змінюються, а це більше, ніж притаманно для оповідання; кількість героїв та брак хронологічного розвитку сюжету є недостатньою для повісті. І одна із найяскравіших рис новели – несподівана роз’язка.

 

6.Яки літературні роди переплітаються у новелі?

-Лірика, драма, епос.

Запитання до характеристики героїв

1.Хто такий Хома? Коли ми з ним знайомимось. Яке подвійне свято він відзначає?

2.Як характеризує героя інтер’єр його кімнати?

а)який його інтелектуальний та естетичний рівень?

Б)про що свідчать деталі інтер’єру, згадка про його улюблений музичний твір( увертюра Россіні з «Вільгельма Теля»)

В)до якого соціального прошарку належить герой?

Г)як характеризують Хому роздуми про його теперішній світогляд: «жити для себе самого, з самим собою, самому в собі…»

Отже, герой твору належить до інтелігенції, естет, інтелектуал, який ось уже три роки як став відлюдником, з якоїсь причини відгородився від зовнішнього світу, хоч цей новий світогляд, новий світ, який він собі витворив – ілюзорний, хисткий, саме тому він так швидко зазнає краху.

3.Яка подія порушила запланований вечір Хоми? Як це вплинуло на подальший хід сюжету?

- Прихід листоноші. Лист, який отримав Хома, змінив його світогляд і всю його долю. Коментарі, якими супроводжує Хома читання листа, розкривають перед нами Хому – Массіно, його душевні муки, його прозріння.

4.Хто така Маня? Як тон листа її характеризує?

Порівняти уривки листа Мані та коментарі Хоми до них.

І. Франко майстерно розкриває перед читачем психологію героїв через виваженість кожної репліки: від першого бажання кинути лист у вогонь і до мук прозріння: «Де мої сподівані радощі? Де мої естетичні принципи? Де мої тихе задоволення? Пропало, пропало все! Ось де життя! Ось де страждання! Ось де боротьба і розчарування, і безмежні муки, і крихітки радощів, задля яких і безмежні муки не муки!»

5.На чому базується конфлікт між героями?

6.Яка за вдачею Маня? Що переважає в її характері: раціо чи емоціо? Зачитати уривок, у якому Маня убиває сойку. Як цей вчинок її характеризує? Що символізують крила сойки?

7.Що основне у характері Массіно? Чи усвідомлює він свою провину? Якщо так, у чому вона?

8.Висловіть своє ставлення до вчинків героїв.

- Кохання виявилось непереможним , незважаючи на всі життєві колізії, які довелось пережити героям. Віриться, що обоє героїв мають досить сили та волі, аби «…рвонутися до нового життя.»

 

V.Компаративний аналіз тексту

У яких творах світової літератури ми зустрічаємо подібні сюжети, прийоми, ідеї?

- У новелі австрійського письменника С. Цвейга «Лист незнайомки», у оповіданні французького письменника Гі де Мопассана «Плетільниця крісел», російського О. Купріна «Гранатовий браслет». У творах О. Купріна та С. Цвейга використано такий самий прийом листа – сповіді про нерозділене кохання, яке пройшло повз героїв, за яким вони жалкуватимуть все життя, але , на жаль, пізно: адресантів уже немає в живих.

Для порівняння можна використати таблицю:

І. Франко «Сойчине крило»	Хома-Массіно, інтелігент 40 р.	Лист від Мані	НЕРОЗДІЛЕНЕ      КОХАННЯ	Жаль за втраченим коханням	Шанс на щастя	УСЕПЕРЕМАГАЮЧА   СИЛА  КОХАННЯ
С. Цвейг «Лист незнайомки» (австр.)	Р.белетрист 41. р	Лист незнайомки		Жаль за втраченим коханням	Смерть адресанта
О. Купрін «Гранатовий браслет» (рос.)	Віра Шеїна, княгиня	Лист  від Жолткова		Жаль  за втраченим коханням	Смерть адресанта
Гі де Мопассан «Плетільниця крісел (фр.)	Шуке, аптекар	Передсмертна сповідь старчихи		Нездатнісь на високі почуття	Смерть адресанта

                                                                          

VI. Підсумок уроку. Оцінювання.

VII. Домашнє завдання.

Написати твір – мініатюру на одну із тем:

1.Чи актуальною є новела І.Франка «Сойчине крило» у наш час?

2.Моральні уроки новели І. Франка «Сойчине крило»

 

 

01.12.2022

Тема. Жіноча доля в новелі

https://www.youtube.com/watch?v=CwhunPW7WVQ

28.11.2022

Тема. Проза І. Франка (ідеї, проблеми). Художні шукання прозаїка. Франко й український модернізм. Новела «Сойчине крило» – жіноча доля в новітній інтерпретації

Мета (формувати компетентності): предметні: поглиблені знання про український модернізм; читацьку активність: навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом, культуру зв'язного усного мовлення; ключові: навички пізнавальної діяльності та критичного мислення; уміння тлумачити назву новели, ідейного змісту, розкриття характеристики персонажів; комунікативну: навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до почуттів і думок оточення; інформаційну: навички самостійного здобуття інформації та її використання, навички роботи з твором; загальнолюдську: спонукання до роздумів про складність людського життя, про цілющу силу кохання, виховання позитивних морально-психологічних якостей, естетичних смаків.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

Сьогодні ми продовжимо знайомство з творчістю видатного українського поета, письменника, драматурга, перекладача, літературного критика, громадського й політичного діяча, філософа — І. Я. Франка, познайомимось із одним з найкращих творів малої прози письменника — новелою «Сойчине крило».

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розповідь учителя

Прозові твори І. Франка — одне з найвизначніших явищ української класики. Він є автором десяти романів і повістей, понад ста оповідань, новел і нарисів. У творах письменника широко показане життя робітників, селян, ремісників, інтелігенції.

Як прозаїк, І. Франко починав із реалізму: зображував громадські конфлікти, указував на соціальну достовірність людських характерів, змальовував переважно звичайних людей. Однак письменник розумів, що література постійно розвивається, тому митці наполягали знайти особливі художні засоби, нові жанри для передачі своєрідності епохи.

Тематика творів І. Франка

№	Тематика творів	Приклади
1	Робітнича тематика	Цикл «Борислав». Повість «Борислав сміється».
2	Селянська тематика	«Вугляр». «Лесишина челядь». «Добрий за- робок». «Ліси і пасовиська».
3	Оповідання про дітей та школу	«Малий Мирон». «Олівець». «Грицева шкільна наука». «Отець-гуморист».
4	Тюремні оповідання	«На дні». «Панталаха». «до світла». «В тюремнім шпиталі».
5	Сатиричні оповідання	«Свиня». «Опозиція». «Доктор Бессервіссер». «Історія кожуха». «Свинська конституція». «Чиста раса».
6	Історичні оповідання	«Захар Беркут». «Хмельницький і ворожбит». «Великі роковини».
7	З життя інтелігенції	«Лель і Полель». «Борис Граб». «Для домашнього огнища». «Основи суспільності». «Перехресні стежки».

2. Словникова робота. Опрацювання поняття «модернізм».

Модернізм (франц. modernisme, від modern — сучасний, новітній) — художньо-естетична система, яка склалася наприкінці XIX — на початку ХХ ст. Причиною появи модернізму стала криза об’єктивізму (релігійного і раціоналістичного), криза пошуків об’єктивних законів дійсності. Це сталося тому, що в цей час учені зробили цілу низку наукових відкриттів, які спростували уявлення про матеріальну будову світу й свідчили про те, що світ неможливо пізнати до кінця.

Модернізм об’єднує чимало різноманітних антиреалістичних напрямів і течій.

Ознаки модернізму:

1. Співвіднесеність із часом

2. Інтелектуалізм

3. Індивідуалізм

4. Фемінізм

5. Зняття культурних табу

6. Деканонізація

7. Формалізм

Особливості українського модернізму

✵ не був програмно організованим національно-культурним і літературним рухом;

✵ формувався у своїх найхарактерніших виявах не на рівні загальної стильової манери або школи, а через творчу самобутність та еволюцію окремих митців;

✵ відкривав нові художні моделі та структури: неореалізм, неоромантизм, імпресіоністичний символізм, метафізичний символізм.

3. Слово вчителя

Сьогодні ми розпочинаємо вивчення ще однієї (теми) сторінки творчості І. Франка, яка допоможе кожному з нас замислитись над вічним, розкриємо багатогранність письменника через його твір, переживання, роздуми його героїв.

Кохання… Про нього мріють, на нього чекають. Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, але й тим духовним збагаченням, котре наповнює серце. Кохання — одне з найсвітліших, найвеличніших людських почуттів, неповторне і вічне, як життя, прекрасне і таємниче

Сьогодні ми ще раз поринемо у цю таємницю, познайомившись зі змістом оповідання «Сойчине крило». одним чи не найкращим твором Франкової малої прози. А. Крушильницький відзначав, що «Сойчине крило». зі збіркою « На лоні природи». — найбільш інтересне оповідання, бо доктор Франко підносить у сім оповіданні любов на незвичайно високий п’єдестал — отримає її, що так…, із земських пут».

4. Ідейно-художній аналіз твору

Тема: змалювання жіночої долі в новітній інтерпретації. Головна героїня Марія дуже помилялася у своєму виборі, і це призвело до тяжких моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, намагається хоч у листі повернутися до нього.

Герой-адресат уособлює боротьбу лиш байдужим, відстороненим «естетом». до живого чоловіка з почуттями та емоціями.

Ідея: возвеличення кохання як найвищого почуття; засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.

Проблематика:

✵ взаємовідносини в суспільстві, проблема людських стосунків;

✵ кохання, вірність і зрада;

✵ щастя.

У новелі письменник порушує питання про сенс людського буття; буття чоловіка, інтелігента зокрема, і жінки, яка прагне свободи, щастя.

Жанр: літературознавці називають твір І. Франка «Сойчине крило». по-різному: і повістю, і новелою й оповіданням. Для новели — твір завеликий, для повісті — мало героїв і сюжетних ліній, для оповідання — дуже драматична, напружена дія з несподіваним фіналом. Більшість схиляється до визначення «Сойчиного крила». як новели.

Композиція: «твір у творі». твір з обрамленням. Дія відбувається проти Нового року в кліматі головного персонажа упродовж кількох годин, та сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності.

Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, в канву якого вплітається лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає твору психологічного напруження.

Уперше в українській прозі І. Франка вводить прийом розлогого листа, з якого ми дізнаємося про взаємини закоханих Хоми-Массіно і Манюсі, про життєві пригоди головної героїні у пошуках щастя.

Сюжет твору напружений, динамічний, дві сюжетні лінії: розповідь про відлюдька Массіно, який занурився в егоїстичне, самозакохане життя і Манюсі, яка тікає від свого справжнього кохання у вир злочинного світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну.

Експозиція: герой-естет готується до зустрічі Нового року та свого сорокаріччя.

Зав'язка: лист від незнайомки.

Розвиток дії: історія кохання Марії до Массіно, ревнощі до сойки, втеча з практикантом, трьохрічне поневіряння героїні.

Кульмінація: герой-оповідач змінює свої погляди, починає розуміти справжнє життя.

Розв’язка: повернення героїні.

Позасюжетні елементи: описи (пейзажі, портрети), роздуми героя, коментарі.

Символіка новели

Образ Сойки — символ самої героїні, символ волі, свободи.

Червона сукня з круглими цятками — символ вірності, збереження почуття.

Дзвінок — тривога, очікування чогось.

Ліс — гармонія людини і природи.

Крило — символ душі.

Подвійне сонце — подвійне життя: одне в побуті, інше в душі.

5. Робота над змістом твору

5.1. «Сповідь Сойки».

✵ Як склалося життя Марії після розлуки з Массіно, з якими чоловіками звела її доля, чи кохала вона цих чоловіків.

Учні переказують зазделегідь підготовлені епізоди із життя Марії.

✵ втеча з Генрисем до Кракова, сподівання на краще життя;

✵ фатальна помилка щодо пана Генрися, шахрайство разом з ним, його арешт;

✵ зв’язок із Зигмунтом, його арешт;

✵ знайомство в потязі з Володимиром Семеновичем;

✵ програв у карти Никонору Фрапонтовичу Светлову, від’їзд до Сибіру;

✵ в домі капітана ісправніка Серебрякова;

✵ смерть Миколи Федоровича.

5.3. Повідомлення учня.

Сойка — птах родини Воронових, завжди на сторожі, своїм скрипучим голосом подає знак лісовим мешканцям про появу людини набагато раніше, чим людина її помітить.

Сойка має здатність переймати звуки інших птахів, тобто має хороші імітаторські здібності. Пташка належить до найбільш обдарованих пересмішників. Їй підвладні не тільки всі звуки живої природи, а й нескінченно різноманітних механічних звуків. Спів сойки — явище короткочасне і нерегулярне. Воно припиняється з появою гнізда.

5. 3. Запитання до учнів.

✵ Яку паралель можна провести між Марією і сойкою? (Життя Марії було не справжнє, імітоване. Героїня усі ці роки імітувала не лише свої почуття, а й життя).

5.4. Характеристика образу Марії. Психологія душі Марії.

Сенс буття Марії полягав у пошуках щастя. Вона мріяла про різні світи про волю, достаток, палке кохання. Та доля жорстоко покарала її за втечу, за зраду.

Наприкінці вона зрозуміла, що щастя було поруч. Повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов.

Її лист Хомі-Массіно — це сповідь зраненої душі, яка залишилася чистою, люблячою, терплячою. Кохання — велика сила, воно здатне зцілити людину, повернути її до життя.

5.5. Інформаційне гроно до образу Марії.

Марія:

✵ глибоко відчуває красу природи;

✵ любить ліс;

✵ вірить у кохання;

✵ мріє про щасливе життя;

✵ жахлива доля;

✵ душевна чистота;

✵ прагнення до нового життя у вірі, надії, любові.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ

Складання «Дерева знань».

Новаторство І. Франка:

✵ «Сойчине крило». — новела, у якій поєднано епос, лірику й драму;

✵ твір написано у формі щоденникових записів і листа;

✵ новітня інтерпретація жіночого образу. Освідчення в коханні з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі;

✵ ліризм, емоційність, схвильованість викладу;

✵ вся увага на розкритті внутрішнього світу особистості;

✵ драматична напруга.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Уміти аналізувати новелу.

Виписати цитати до характеристики образу головного героя.

 

24.11.2022

Тема. Пролог до поеми "Мойсей"

https://www.youtube.com/watch?v=K6wriN7lIlg

21.11.2022

Тема. Поема "Мойсей", проблематика твору.

Д/З Прочитати поему

17.11.2022

Тема. «Легенда про вічне життя». Вірш-заклик «Розвивайся ти, високий дубе» - віра в майбутнє своєї нації

Мета: ознайомити учнів із філософською і громадською поезією І.Франка, пояснити використання біблійних мотивів та образів, умовність художнього світу легенд і притч у збірці; розвивати зв’язне мовлення учнів, уміння висловлювати власні роздуми; виховувати повагу до творчості І.Франка

Тип уроку: комбінований

Обладнання:  текти творів, аудіозаписи

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

1. Виразне читання віршів із збірки «Зів'яле листя» напам'ять

2. Презентація буктрейлерів «Читайте твори І.Франка»

3. Читання листів-порад літературному героєві.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант «З якого твору?»

1. Тебе кидаючи, любити мушу, 
Тебе кохаючи, загублю душу

(«Ой ти, дівчино, з горіха зерня»)

2. Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

(«Чого являєшся мені…»)

3. Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.

(«Безмежнеє поле в сніжному завої»)

4. Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собi,
Кращу долю в боротьбi.

(«Гімн»)

5. Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти

Богів, перед тобою клонюсь тоже

(«Сікстинська Мадонна»)

ІV. Оголошення теми та завдань уроку. Мотивація

V. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя. Біблія завжди служила джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини. Вона давала той ідеал, духовну підтримку, яких митці не знаходили в реальному житті. Багатьом із них Святе Письмо давало віру в Бога і в свій народ, його життєві сили. Жила єдина надія, що вихід з неволі буде знайдено, якщо жити за Божими заповідями.

Важливу роль відіграла Біблія й у становленні української літератури. Письменники XIX століття зверталися до неї як до джерела своєї творчості. Не винятком стала і творчість І. Франка. Оригінальна інтерпретація ідей християнського гуманізму відчутна в багатьох поезіях митця. Це і "Легенда про вічне життя", "Строфи", "Притча про сіяння слова Божого". За Євангельською канвою І. Франко виводить психологічні типи своєї доби: митникам, фарисеям, духовним мерцям протиставлені "Христові спадкоємці в царстві духа", чиє серце, на яке спадає Слово Боже, дає щедрий врожай мудрості, добра, самозречення.

Подальшого розвитку мотиви християнських заповідей набувають у збірках "Мій Ізмарагд", "Давнє і нове", поемі "Мойсей". Мораль християнського праведника не суперечить тут моралі активного борця за соціальні зміни, адже ідеалом кожного є справжня любов до ближнього.

Таким чином, біблійні міфологізми, легенди, до яких звертався           І.Франко, не були випадковими. Поет перемежовує їх із власним світобаченням, творчою уявою, неперевершеною поетичною майстерністю, створює оригінальні шедеври, наповнені життєвою правдою. Його твори несуть гуманістичний, загальнолюдський зміст, постають проти поклоніння і сваволі, несуть головне: доброту і любов. І. Франко зміг втілити в них найголовніші закони людського буття та взаємин. Найбільше значення Біблії І. Франко бачить у проповідуванні любові до ближнього.

У 1898 році світ побачила ще одна збірка ліричних творів І.Франка. Поет назвав її «Мій Ізмарагд». Саме у ній було вміщено «Легенду про вічне життя».

Вічність…Це слово завжди ніби приховує якусь таємницю, манить до себе. Люди завжди бажали отримати «вічне життя» - кожен по-своєму. Але чи варто про це мріяти, чи хоче людина побачити смерть рідних людей, чи готова жити далі, коли їх поруч нема?

         Так уже влаштоване наше життя, що ми не можемо без інших людей, без спілкування, співпраці з ними, їхньої допомоги й підтримки і, звичайно, їхньої любові. Мабуть, і найбільший егоїст не буде почуватися щасливим, маючи все для задоволення своїх потреб, але залишений сам-один. Тому цілком природною є потреба людини любити, бути коханою, мати сенс життя.

Над цим у своїй філософській ліриці розмірковує І. Франко, над цим поміркуємо і ми, адже у «Легенді про вічне життя» письменник продовжує тему любові й висуває тезу про взаємне кохання як критерій щастя, розмірковує про безсмертя людини, драматизм і дуже часту непередбачуваність людських стосунків

5.1. Виразне читання твору «Легенда про вічне життя»

Додаток до уроку

5.2. Ідейно-тематичний аналіз твору

Тема: прагнення людей здобути вічне життя, їх нездатність керувати обставинами та власним щастям.Автор ставить перед читатчами питання : що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим.

Ідея: возвеличення взаємного кохання як одного із критеріїв людського щастя, прагнення людини бути щасливою, навіть якщо для цього треба відмовитись від безсмертя

5.3. Кейс-метод (обговорення проблем, проведення аналізу, прийняття рішень) Чого хочуть люди? Влади, грошей, могутності, визнання - "безсмертя", але маючи можливість здійснити своє бажання, що вони оберуть?

 

5.4. Літературний турнір

Запитання за твором:

- Що подарувала богиня «побожному аскету»?

- Як аскет заслужив у богині чудодійний горіх?

- Якою магічною силою був наділений золотистий горіх?

- Чому аскет передав горіх цареві, адже це був дар про який він мріяв?

- Чи скористався подарунком Олександр Македонський?

- Чому цар передав горіх коханій?

- Чому, на вашу думку, дівчина взяла від царя горішок, хоч і не кохала його?

- Хто хотів врятувати життя царю?

- Як ви оцінюєте вчинок куртизанки? Чому і вона не скористалася одарунком долі?

- Що сталося з подарунком богині?

- Чому  Македонський спалив чудодійний горіх, що приносив безсмертя людям?

 

5.5. Метод «Кольоровий символ твору»

Якби золотистий горішок  міг змінювати колір, то яким би він ставав, переходячи із рук в руки?

Символіка кольорів

Червоний – могутність;                      

Пурпуровий - шалене кохання, пристрасть;

Жовтий – зрада;                         

Чорний - влада і сила, трагічний кінець, загибель;

Білий - невинність, чистота;

Синій - спокій, холод, депресія;

Зелений – життя.

 

5.6.  Прослуховування аудіозапису пісні. Виразне читання поезії «Розвивайся ти, високий дубе…»

Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуться пута віковії,
Прокинуться люди.

Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Україна встане.

Встане славна мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували
Чужі між собою,

Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.

"Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати!

Піднімайтесь на святеє діло,
На щирую дружбу,

Та щоби ви чесно послужили
Для матері службу.

Чи ще ж то ви мало наслужились
Москві і ляхові?
Чи ще ж то ви мало наточились
Братерської крові?

Пора, діти, добра поглядати
Для власної хати,
Щоб ґаздою, не слугою
Перед світом стати!"

Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Гей, уставаймо, єднаймося,
Українські люди!

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне,
Хай братерством, щирими трудами
Вкраїна воскресне!

17 березня 1883

 

Слово вчителя. Вірш І.Франка «Розвивайся ти, високий дубе…», що увійшов до циклу «Україна», алегорично, через символи весни, могутнього дуба, пробудження народу, знищення вікових пут і кайданів показує надії автора на нове життя  «непобідженої злими ворогами» України. Велич майбутньої  української держави автор підкреслює емоційно насиченими епітетами славна, щаслива, вільна. Образ України у поезії уособлений: вона, мудра мати, пригортає своїх брудних сиротят дітей до лона і научає жити у мирі та злагоді. Сам автор стверджує: мир і сумлінна праця є запорукою розквіту рідної держави, що проляже «від Кубані аж до Сяну-річки».

Вірш І. Франка «Розвивайся ти, високий дубе…» написаний у дусі народної пісні. Він має таку структуру й образи, які характерні для усної народної творчості. У творі звучать заклики, близькі народові, наведено загальновідомі факти з історії України, означено шляхи боротьби народу за своє майбуття.

 

5.7. Аналіз поезії «Розвивайся ти, високий дубе…»

Вид лірики: громадянська.

Жанр: вірш-алегорія.

Тема: віра в майбутнє своєї нації.

Ідея революції: заклик єднатися, щирою працею вiдродити матiр-вiтчизну.

Основна думка: боротьба українського народу за свої соціальні й національні права.

Провідний мотив — віра у світле майбутнє України та її народу, заклик до єднання, до щирої праці, яка відродить матір-вітчизну.

Віршовий розмір. Вірш написаний п’ятистопним хореєм, що чергується з тристопним, але наявність пірихіїв та порушення ритму у четвертому рядку демонструє тяжіння до фольклорних форм, для яких таке явище властиве. Використання близької до фольклорної форми дає змогу точніше зрозуміти підтекст.

Римування: паралельне (суміжне).

 

5.8. Бесіда за змістом поезії

- Що символізують образи дуба і весни? (дуб – символ сили, духовної міці; весна — пора оновлення)

- Назвіть центральний образ поезії. (Центральний образ твору — це образ матері-України.)

- У чому актуальність вірша «Розвивайся ти, високий дубе…»? (Іван Франко написав твір у XIX ст., але цей вірш залишається актуальним і за наших часів, адже в ньому йдеться про незалежну, вільну Україну, про єднання й щиру дружбу. У творі звучать заклики підніматися «на святеє діло, на щирую дружбу» за те, щоб бути «газдою, не слугою» у власній хаті.)

- Визначте композицію твору (Твір починається окличним реченням-звертанням, у якому поет наголошує на тому, що скоро прийде весна красна, символ оновлення життя. Ось тоді Україна встане з колін, вільна і щаслива, єдина, непомежована, пригорне теплою рукою своїх дітей. Поет низкою риторичних питань запитує і стверджує думку про те, шо українці вже достатньо «наслужились Москві і ляхові» і вже багато наточилось «братерської крові». Рефреном звучать слова-закликн до високого дуба — розвиватися, бо вже скоро буде весна красна, до українських людей — вставати, єднатися та брататися «в товариство чесне». Тільки тоді в щирих трудах «Вкраїна воскресне!»)

 

VІ. Підсумок уроку

1. У чому, на думку автора, сенс людського життя?

2. Якби ви мали горішок безсмертя, щоб ви зробили  з ним?

3. Які герої творів І.Франка вражають вас найбільше? Чим?

4. Над чим змушують замислитися вас твори І.Франка?

5. Чи збагатила літературна діяльність І.Я.Франка культурну спадщину нашого народу?

 

VІ. Оцінювання учнів

 

VІІ. Домашнє завдання

1. Зробити аналіз художніх засобів, використаних у прочитаних творах.

2. Написати есе «Чи можна жити без любові?», «У чому сенс життя?»

3. Ознайомитися із змістом поеми «Мойсей»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток до уроку

ЛЕГЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ

1

Олександер Великий весь світ звоював 
І отсе в Вавілоні мов бог раював.

А побожний аскет вік в пустині прожив 
І молитвою й постом богині служив.

Наче сонце, що разом прогонює тьму, 
Так богиня в опівніч явилась йому.

Прихилилась і мовить: "Мій вірний слуго, 
Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?"

А с к е т    м о в и т ь:

"Хоч яке се життя і трудне, і сумне, 
Дай, щоб старість і смерть оминули мене".

Б о г и н я    м о в и т ь:

"Ну, як се в тебе дар найцінніший з усіх, 
На ж тобі сей малий золотистий горіх.

Одну нічку не спи, один день промовчи 
І, очистивши ум, сей горіх розтовчи.

Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно, 
Дасть тобі молодим вічно жити воно".

2

Цілий день промовчав, і не спав усю ніч, 
І готовивсь аскет на великую річ.

Ось огонь розпалив із пахучих полін, 
І кадило в огонь щедро кидає він,

І закони господні проходить умом, 
Щоб очистити ум, не схибити притьмом.

Та ось сумніви в серці повстали страшні: 
"Вічно жить — молодим — ну, пощо се мені?

Чи вертати у світ, де панує борба? 
Чи ось тут вічно жить? Се ж безумство хіба!

О богине, прости! Я згрішив, бачу сам! 
Та безцінний твій дар комусь іншому дам.

У нас цар молодий, богорівний наш цар! 
Богорівним зовсім його зробить твій дар.

Міліонам він сонце, життя є нове, 
Для добра міліонів хай вічно живе".

3

Олександер Великий весь світ звоював, 
Та дівчини рабом себе він почував.

Персіянки Роксани предивна краса 
В його серці горить, мов пожар, не згаса.

У обіймах його та красуня горда 
Наче тає, на груди його припада;

Та хвилина мине, і він чує, що ось 
В її серці вороже ворушиться щось,

І в очах, ще вогких від любві і жаги, 
Дикі іскри горять, наче злі вороги.

З її уст вилітають бажання страшні — 
Се бажання пожарів, убійства, різні.

Їй опертись король не здоліє й на мить: 
Там згорів Персеполь! Завтра Суза згорить!

Кліта вбив при вині! Чи любов се, чи чад?.. 
День у день із небес його кидає в ад.

4

Олександер Великий богині моливсь: 
"Дай, богине, щоб нині весь світ проваливсь!

Або дай, щоб скінчилася мука моя, 
Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?

Чом міняється так, кілько є в дні годин? 
І чи в серці її я паную один?"

В тій хвилині аскет перед ним опинивсь 
І покірно царю до землі поклонивсь.

"Вічно жий, царю мій! Хай твої вороги 
Згинуть! Ось тобі дар від твойого слуги.

Не згордуй! Сей малий золотистий горіх — 
Від богині се дар! Моя гордість, мій гріх".

І він все розповів, відки має сей плід, 
Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

"Міліонам ти сонце, добродій єси, — 
Будеш жить вічно юний, як плід сей з'їси".

5

"Вічно жить! Молодим! Справді, божеський дар!" 
І великим, безсмертним почув себе цар.

"Вічно жить! Молодим! А вона? А вона? 
Постаріє, зів'яне, мов квітка марна!

Що без неї життя? Сонце? Небо? Сам рай? 
З нею жить! Або радше ти сам умирай!"

Вже й не думає цар, до Роксани біжить: 
"Серце, ось тобі дар: вічно в юності жить!"

І сказав їй усе, відки має сей плід, 
Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

"Коли любиш мене, моє сонце ясне, 
Дасть безсмертя обом нам зерно те дрібне.

А не любиш… — урвав. — Кого хочеш люби! 
Ось тобі сей горіх! Що захочеш — роби!"

Зчервоніло дівча, в личко вдарила кров, — 
Олександер не ждав її слова — пішов.

6

Гей, Роксано, красуне, що думаєш ти? 
Чи про те, щоб з царем до безсмертя дійти?

Не про те! Інший жар в її серці горить! 
Інший бог там живе! Інший цар там царить.

Він мета її мрій, осолода очей, 
Над усіх милий їй генерал Птолемей.

Хоч не любить її і холодний, як лід, 
Вона рада свій вік дать за сам його вид.

"Вічно жить молодій, а без нього? О ні! 
Краще він хай живе, дасть безсмертя й мені!

Ну ж, поможе сей плід його серце здобуть! 
А як ні, то мені краще в світі не буть".

Птолемея знайшла, і дала йому плід, 
І сказала, який в нім лежить заповіт.

А як ніч надійшла, вона тихо пішла, 
Олександру в вино трути-зілля влила.

7

Занедужав король, важко стогне, кричить, 
А Роксана при нім не ридає, мовчить.

Головами хитають старі лікарі, 
І тривога, як ніч, залягла у дворі.

По всім краю йде вість, наче змора та сон, 
І сумує весь край, і рида Вавілон.

Ось у строях, білилах, рум'янах ціла, 
В Олександрів покій куртизана ввійшла.

"Вічно жий, царю мій, на потіху для всіх! 
Ось від мене тобі чудодійний горіх!

Се богині є дар. Як з'їси те зерно, 
Вічно жить тобі дасть вічно юним воно".

Спалахнув Олександер: "Нещасна, дрижи! 
Від кого маєш плід сей? По правді скажи!"

Та дівча не дрижить, не спускає очей: 
"Мені дав його твій генерал Птолемей".

8

Олександер у болях жорстоких лежав 
І в руці своїй плід чудодійний держав.

"Вічно жить і любить! День за днем! День від дня 
А життя — то борня! А любов — то брехня!

Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні! 
День за днем! День за днем! Без кінця! Ні, ох, ні!

Не для нас, о богине, твій божеський дар! 
Хоч над світом я цар, та над серцем не цар.

Міліони людей можу вбить, погубить, 
Та чи змушу кого мене вірно любить?

Вічно жить! О богине, се жарти, се сміх! 
Вічне щастя чи дасть сей чудовний горіх?

А без щастя, без віри й любові внутрі 
Вічно жить — се горіть вік у вік на кострі!

Ні, богине! Візьми свій дарунок назад! 
Я в нірвану волю, чи в Олімп, чи у ад!"

9

Серед болю в постелі підводиться цар, 
І побожно цілує чудовний той дар,

І в тріскучий огонь із пахучих полін 
Чудодійний горіх бистро кидає він.

І здалось, що вже біль не так люто палив, 

Мовби в збурену кров охолоди налив.

Прояснів його ум, серце збулось химер, 
А в опівніч саму Олександер умер.

 

14.11.2022

Тема. (переглянути конспект за 10.11)

10.11.2022

Тема. Поетична збірка «Зів'яле листя»: «Безмежнеє поле», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні?».

Місце любовної теми у творчості І.Франка

Мета: ознайомити учнів зі збіркою поезії «Зів'яле листя», розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра; розвивати виразне читання, уміння аналізувати поезії; виховувати усвідомлення того, що любов – найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти й цінувати.

Тип уроку: комбінований, урок-дослідження

Обладнання:  збірка поезій «Зів'яле листя» І.Я.Франка, аудіозаписи

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми та завдань уроку. Оголошення епіграфа уроку

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

І.Франко

Вступне слово вчителя. Про особисте життя людей, а особливо видатних, треба говорити дуже делікатно і обережно. Бо це той бік життя людини, який часто не залежить від неї. Чи винен Франко, що втратив Ольгу Рошкевич? Чи хотів злого, коли вирішив поєднати своє життя з Ольгою Хоружинською вже не з любові, а з глибокої поваги до неї?

Отже, про жінок у долі Франка піде мова на нашому уроці.

Життя Франка склалося так, що він, тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього величного почуття. «Хвилини, в котрих я любив... були, може, найкращі в моїм житті — жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».

 

ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

3.1. Слово вчителя

У 1896 році побачила світ збірка поезій «Зів'яле листя» Вона являє собою композиційну, тематичну  та жанрову цілісність, що дало підстави самому автору назвати її поетичною драмою. У цій збірці інтимної лірики перед нами постає цілий життєвий цикл  кохання ліричного героя – від зародження до загибелі. Вірші здебільшого носять автобіографічний характер - через гірке нерозділене кохання до жінки в реальному житті довелося пройти й славетному Каменяреві. Збірка складається з трьох циклів – жмутків за визначенням самого автора. Перший жмуток розповідає про зародження кохання, пронизаний мотивами подиву, радості, наповненістю життям. Чари любові захоплюють ліричного героя цілком, сповнюють його душу світлими та тремтливими думками й почуттями, незважаючи на те, що вона нерозділена:

Не знаю, що мене до тебе тягне, 
Чим вчарувала ти мене, що все, 
Коли погляну на твоє лице, 
Чогось мов щастя й волі серце прагне.

Спочатку дівчина - об'єкт кохання викликає у ліричного героя лише тихий сум, легкий солодкий біль, а розуміння  неможливості бути разом - покору долі:

Жиймо! Кожде своїм шляхом 
Йдім, куди судьба провадить! 
Здиблемось колись — то добре, 
А як ні — кому се вадить? («Я не надіюсь нічого»)

Але поступово біль гострішає, виростає в болючу образу, гіркоту, і у віршах звучать перші докори:

Може, сміх твій нинішній, 
Срібний та дзвінкий, 
Стане в твоїй пам'яті 
За докір гіркий («Не минай з погордою»).

У другому жмутку любов ліричний герой дивиться на свою любов відсторонено, ніби вона стала якимось абстрактним явищем. Обриси реальної дівчини розмиваються, залишається лише якийсь вигаданий образ, що живе десь у свідомості. Кохана дівчина набуває загальних рис, як і стосунки між ними. У цьому жмуті поезії нагадують фольклорні твори, вони витримані у схожих розмірах та ритмах. Автор використовує багато притаманних народнопісенній творчості епітетів, порівнянь, заспівів:

Золоті зорі в небеснім морі 
Моргають серед ночі, 
Та над всі зорі внизу і вгорі — 
Її чорнії очі («Зелений явір, зелений явір»).

Та ліричний герой і сам починає розуміти, що його почуття вже давно втратили свій реальний об’єкт, залишився лише біль, невдоволення, смуток, проте він так звик до свого кохання, що не в силах його відпустити, бо це спустошить його душу:

Я не тебе люблю, о ні, 
Люблю я власну мрію, 
За неї смерть собі зроблю, 
Від неї одурію («Я не тебе люблю, о ні»).

Третій жмуток пронизано мотивами розпачу, безвиході, марності життя з сердечних болем, бажанням покінчити з собою та своїми стражданнями. Ліричний герой звертається до матері, просячи пробачення за гріх, що збирається зробити, але ніяк не може справитися зі смутком в душі.

 У нього втім ще є сили на самоіронію. У вірші "Чорте, демоне розлуки..." він готовий звернутися до нечистої сили, аби хоч раз поцілувати кохану. А в наступному «І він явивсь мені. Не як мара рогата...» розповідається про те, як чорт не захотів піти з ним на угоду, бо «... ваша душенька — се коршма та заїзна, —  Давно в ній наш нічліг.  Чи я дурний у вас добро те купувати, Що й без куповання швиденько буду мати Без клопотів усіх!». Чорт насміхається з нього – завзятого раціоналіста, що в хвилину розпачу готовий вірити в надприродне, аби здійснити своє бажання.

Проте в останніх поезіях жмутку ми бачимо, як герой поступово приходить до  тями, повертається до самого себе, по-філософськи дивиться на життя. По-перше, він знов ясно висловлює свою раціональну  позицію щодо світобудови: «Одно лиш вічне без початку й кінця,  Живе і сильне, — се є матерія» (Душа безсмертна! Жить віковічно їй!), тому й свідомість людини, і її почуття – все піде у вічність колись. А по-друге, у ньому перемагає поет. І хоч скільки нестримного болю принесло йому те кохання, «Та в серці мойому поет Бунтуєсь, плаче, мов дитя, Для нього ти краса життя, Струя чуття, пісень пора — Проклін у горлі завмира» (Я хтів життю кінець зробить).

Лірика «Зів’ялого листя» глибоко психологічна, дуже щира й відверта, з самоаналізом найпотаємніших людських почуттів. Те, що  автор зміг зробити настільки інтимні переживання здобутком мистецтва, розкритися перед іншими, характеризує його як дуже хоробру та зрілу людину.

 

4.2. Випереджуюче завдання: дослідити сторінки життя І. Франка і його стосунки з коханими жінками (повідомлення учнів (додаток до уроку))                                                  

                             

Слово вчителя “Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса. Небезпечне оружжя — жіноча краса. Ані мудрість, наука, ні старші літа не дають проти неї міцного щита”, — писав Іван Франко. І хоч Великий Каменяр стверджував, що в його житті “тричі являлася любов”, дослідники його творчості і життя знають, що поет значно більше “потерпав” від жіночої вроди. Та й сам Франко не приховував: ”Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом”.

4.3. Метод критичного мислення

«Таблиця Елвермана»

ТАК	Чи приносить кохання людині щастя?	НІ

Кількість аргументів і контраргументів має бути рівною.

 

4.4. Виразне читання поезії. Прослуховування аудіозаписів пісень

«Oй ти, дівчино, з горіха зерня»

Oй ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?
Чом твої устонька — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх —для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.

 

«Чого являєшся мені…» 

Чого являєшся мені 
У сні? 
Чого звертаєш ти до мене 
Чудові очі ті ясні, 
Сумні, 
Немов криниці дно студене? 
Чому уста твої німі? 
Який докір, яке страждання, 
Яке несповнене бажання 
На них, мов зарево червоне, 
Займається і знову тоне 
У тьмі?

Чого являєшся мені 
У сні? 
В житті ти мною згордувала, 
Моє ти серце надірвала, 
Із нього визвала одні 
Оті ридання голосні — 
Пісні. 
В житті мене ти й знать не знаєш, 
Ідеш по вулиці — минаєш, 
Вклонюся — навіть не зирнеш 
І головою не кивнеш, 
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, 
Як я люблю тебе без тями, 
Як мучусь довгими ночами 
І як літа вже за літами 
Свій біль, свій жаль, свої пісні 

У серці здавлюю на дні.

О ні! 
Являйся, зіронько, мені! 
Хоч в сні! 
В житті мені весь вік тужити — 
Не жити. 
Так най те серце, що в турботі, 
Неначе перла у болоті, 
Марніє, в'яне, засиха, — 
Хоч в сні на вид твій оживає, 
Хоч в жалощах живіше грає, 
По-людськи вільно віддиха, 
І того дива золотого 
Зазнає, щастя молодого, 
Бажаного, страшного того 

Гріха

 

«Безмежнеє поле в сніжному завою»

Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.

Неси ж мене, коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень, утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.

 

4.5. Ідейно-тематичний аналіз

Групова робота. Клас ділиться на три групи:

І група  поезія «Oй ти, дівчино, з горіха зерня»

ІІ група поезія «Чого являєшся мені» 

ІІІ група поезія «Безмежнеє поле в сніжному завою»

ЗАВДАННЯ: зробіть докладний художній аналіз за такою схемою:

1. Жанр твору

2. Провідний мотив

3. Композиція (вихідний момент у розвитку почуття, розвиток почуття, кульмінація, авторський висновок)

4. Ключові образи.

5. Які мовні засоби сприяють емоційному наснаженню твору (лексика, тропи, фігури, фоніка), як саме?

6. Віршування (рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), його роль у розкритті провідного мотиву.

7. Висновок (почуття і роздуми, викликані твором)

 

4.6. Бесіда за творами.

Метод «Ти мені - я тобі»

Робота в парах. Завдання: підготувати запитання за змістом творів

 

V. Підсумок уроку

1. Чим для письменника, на вашу думку, було кохання – спокусою, благословенням чи тяжким гріхом?

2. Пригадайте рядки вірша «Чого являєшся мені у сні?» Чи готовий автор цих рядків відмовитись від почуття, яке спопеляє його душу?

Метод «Моделювання»

Яким має бути, на вашу думку, ідеальне кохання? Змоделюйте його.

 

VІ. Оцінювання

 

VІІ. Домашнє завдання

1. Вивчити напам'ять вірш інтимної лірики (на вибір)

2. Опрацювати теоретичний матеріал підручника ст. 117-125

Високий рівень.

1. Написати листа літературному герою, у якому б ви підтримали його, допомогли порадою, або ж висловили своє ставлення до його вчинків

2. Створити буктрейлер за творами І.Я.Франка

 

          

07.11.2022

Тема. Творчість великих майстрів Відродження, символ вічної жіночності, материнства, краси («Сікстинська мадонна»)

Цілі: 

Учні повинні знати:

-        зміст поезій «Гімн», «Сікстинська мадонна»;

-        жанрові особливості віршів;

-        римо-ритмічні особливості поезій;

-        значення художніх засобів.

Учні повинні вміти:

-        виразно читати поетичний твір;

-        розкрити образ вічного революціонера як втілення могутності нездоланності трудового народу;

-        висловлювати свої думки;

-        аналізувати поезію.

Хід уроку

І. Визначення емоційної готовності учнів до уроку

-        За допомогою дієслова визначити свій емоційний стан (хвилююся, сподіваюся, тривожуся, радію, очікую, не цікавить)

Я зараз тривожуся, але бачу ваші очі і вам вірю. Він теж багато бачив очей. Та ті очі інколи випромінювали добро, інколи були підступними і зрадливими.

ІІ.Перегляд фільму про І. Франка.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

-        Священник мав вплив на формування поглядів малого Івана, а що чи хто ще впливав на формування його світогляду?

Ви вже вивчили біографію І.Франка і тому можете сказати:

-        Під впливом яких чинників формувався світогляд Франка?

IV. Оголошення теми і завдань уроку:

-        Запишіть сьогоднішню тему уроку.

Дивовижна працездатність допомагала Франкові не тільки боротися з обставинами життя, але й реалізувати творчі плани. А його жага творчості, певно не мала меж. Багатогранність обдарувань Франка більше ніж дивовижна. Поет, прозаїк, драматург, перекладач, етнограф, публіцист. Та передовсім Франко – поет. Понад 40 років він віддав поетичній творчості.

-        Назвіть збірки Франка («Балади і розкази», «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Давнє й нове», «Із літ моєї молодості»)

У Франковій поезії надзвичайно правдиво і глибоко відбивається психологія людини, українця.

Знати цю поезію – наблизитися до пізнання самих себе.

Спробуємо пізнати самих себе, читаючи й аналізуючи вірші збірки «З вершин і низин» (1887).

Чи мало його поетичних творів не друкувалися в збірках, а лише в періодичній пресі або ж залишалися в рукописах. 1893 року виходить друге доповнене видання збірки.

V. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя: Цікавим є компонування збірки. Поезії в ній розміщені не в хронологічній послідовності, а за розділами, які умовно поділяються на дві нерівні частини. У перших трьох зібрані ліричні твори.

І розділ «De profundis» («З глибини»)

-        «Веснянки»

-        «Осінні думи»

-        «Скорбні пісні»

-        «нічні думи»

-        «Думи пролетарія»

-        «Excelsior» (Вище!)

ІІ розділ «Профілі і маски»

-        - «Поезія»

-        «Поет»

-        «Україна»

-        «Карта любові»

-        «Знайомим і незнайомим»

-        «Зів’яле листя»

-        «Оси»

ІІІ розділ «Сонети»

-        «Вольні сонети»

-        «Тюремні сонети»

А в чотирьох останніх — «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій»,

«Панські жарти» та «Легенди» - твори епічні.

Розгорнімо збірку.  Її відкриває поезія «Гімн». Вслухайтеся, вдумайтеся, пройміться духом поезії. 

 

Читання вірша «Гімн»

 

Зверніть увагу. Не випадково поезія «Гімн» має підзаголовок «Замість пролога»

Пригадаймо, що таке пролог.

Пролог — композиційний компонент, початковий етап твору.

 

Дослідницький практикум

(Усні відповіді , використовуючи підручник)

-         До якого виду ліричних творів належить поезія «Гімн» (громадської лірики)

-         Який твір ми називаємо гімном? (Гімн — похвальна пісня,урочистий музичний твір вживається як символ держави)

-         Які різновиди гімнів ви знаєте?

-         Кому ж співає гімн ліричний герой Франка (Вічному революціонеру)

-         Що символізує «Вісний революціонер»? (Дух правди; вічний дух неспокою та прагнення свободи, рух уперед до нового щасливого життя: Дух, що тіло рве до бою. Рве за поступ, щастя й волю ...)

-         Який провідний мотив поезії? (Неможливість знищення поривань до свободи та щастя; віра в перемогу людського поступу (розвитку) над світом гніту)

-         У який словах виражена основна думка:

Щезнуть сльози, сум, нещастя.

Сила родиться й завзяття

Не ридать, а добувати,

Хоч синам, а не собі 

Кращу долю в боротьбі.

 

 Дійсно, йдеться у творі про національний дух, який може віками дрімати, щоб, раптово прокинувшись, несподівано порвати кайдани і дати нації довгождану волю.            

 М. Коцюбинський казав, що Франкові вірші просяться часто на музику.

 

 Звучить «Гімн»

Покладений 1905р. Миколою Лисенком на музику, цей вірш став піснею. 

Хоча ні — він став справнім гімном українського національного відродження. А сьогодні ми познайомимося ще з одним гімном - гімном красі, духовності, материнству, жіночності.

 

Метод незакінченого речення.

Закінчіть речення:

Для епохи Відродження характерно:

-        Кого з великих майстрів Відродження ви знаєте? А що ви знаєте про Рафаеля?

Демонстрація репродукції картини.

Перед вами яскравий приклад мистецтва епохи Відродження – картина Рафаеля «Сікстинська мадонна».

-        Спробуйте, споглядаючи її, відчути, побачити, почути.

-        Запишіть у зошити те, що відчули, побачили, почули.(Відповіді учнів)

-        Зачитайте.

Подивіться, уже в тому, як ставна і вродлива жінка тримає своє дитя, і в лініях покривал є щось цнотливе й щемке, наївне і зворушливе, величне й принадне, що властиве лише матерям, незалежно від їхнього віку. Згадайте кадри фільму на початку уроку. Хіба очі Франкової матері не випромінювали таку ж любов і ніжність.

Своє захоплення жінкою-матір’ю, безсмертним полотном Рафаеля «Сікстинська мадонна» І.Франко висловив у формі сонета.

-        З’ясуємо, що таке сонет.

 

 

 

Сонет

(від італійського sonetto – звучати) – ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного шестистопного ямба: два чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням і два тривірші (терцети).

У сонеті має бути п’ять рим із різними видами римування.

Виникнувши в середньовіччі, сонетна форма розвивалася й вдосконалювалася. Починаючи з Данте, проходить через усю історію світової літ. Він став окрасою творчого доробку Петрарки, Шекспіра, Пушкіна, Міцкевича, Франка.

 

Звучить сонет

-        Сьогодні на уроці ми розглянули дві поезії. На перший погляд зовсім різні. Та все ж, чи об’єднує їх щось? (Розміщені в одній збірці, обидві можна вважати гімном).

-        Визначте тему спільну для збірки? (Болючий стогін від соціальної неправди)

-        Який мотив об’єднує поезії збірки «З вершин і низин»? (Заклик до боротьби за щасливе майбутнє, віра в перемогу світла над темрявою).

-        Розкрийте символічність назви збірки, закінчивши речення «Іван Франко зображує процеси і шляхи…» (що вели людський дух з вершин і низин і навпаки)

-        Свої геніальні поезії Великий Франко написав 100 років тому, і сьогодні, як ніколи ми відчуваємо їх актуальність. Але, щоб збагнути всю їх глибину, нам, як показує історія не вистачило й ста років.

-        Запишіть одним словом, що б ви попросилив матері Божої, мадонни для українського народу? (Розсудливості)

VІ. Домашнє завдання:

-        Зробіть аналіз поезій за схемою.

-        Вивчити поезію «Гімн» напам’ять.

 

03.11.2022

Тема. Іван Франко. Лірика збірки «З вершин і низин»

Тип уроку: Урок нових знань

Мета: Подати здобувачам освіти загальне уявлення про композицію збірки «З вершин і низин»; розвивати  навички аналізу поезій, виділення ак­туальних проблем та зіставлення їх із нашим часом; виховувати активну громадянську по­зицію, оптимістичний світогляд, прагнення до розвитку духовності, естетичний смак.

Обладнання: портрет митця, ілюстрації до творів збірки письменника

Основні компетентності, що формуються в процесі засвоєння навчального матеріалу: соціальна, інтелектуальна, комунікативна, інформативна

                 

Епіграф: І проміж нас живе ясна і чиста слава

Малого Мирона, великого Франка.

(Максим Рильський)

 

Хід уроку

 

План уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів

2. Організаційний момент. Повідомлення теми та мети уроку

3. Актуалізація опорних знань

4. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу учнями

6. Підсумки уроку

7. Домашнє завдання

 

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Іван Франко – особистість з шаленою працездатністю, талановита індивідуальність, яка думала про свою землю і українських народ, справжній громадянин, який віддав усі свої сили на те, щоб життя українців стало кращим і повноціннішим.

«Вічні революціонери» - це люди, які намагаються активно впливати на хід подій, допомагати іншим, мріють про краще майбутнє для всього народу. Таким був Іван Франко, такими є його герої.  Про це ми будемо говорити сьогодні на уроці.

ІІ. Організаційний момент

Сьогодні на уроці ми з вами познайомимося зі збіркою І.Я.Франка «З вершин і низин». З її композицією, центральною проблемою, провідним мотивом.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

     Перш, ніж розпочати розгляд нового матеріалу, пригадаєм з вами  матеріал попереднього заняття.

Бесіда з учнями за питаннями:

1)     Що ви знаєте про дитинство Франка?

(Орієнтовна відповідь учня) Народився Іван Франко  27.08.1856 р. в селі  Нагуєвичах Дрогобицького повіту, недалеко від Львова. Дитячі роки майбутнього письменника проходило серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. До його кузні приходили селяни, робітники розмовляли про злиденне життя тяжку працю. Розмови глибоко запали вразливу душу малого Івана і викликали співчуття і любов до знедолених.

2)    В яких навчальних закладах вчився?

(Орієнтовна відповідь учня) З  1868 р.  – шестирічний Іван навчається в початкові школі сусіднього села  Ясениці – Сільної. За два роки  (1862 -1864) він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою й польською.

З  1864 – 1867 навчання в так званій нормальній школі, потім у Дрогобицькій гімназії. (1867 -1875)рр...

У 1875 р. Іван Франко  вступив на філософський факультет Львівського університету.

І. Франко 1892 р. склав екзамени за весь курс університету у Відні (столиця Австрії). Зі Львівського університету його виключили за революційну діяльність. Окрім того, він захистив докторську дисертацію і отримав звання доктор філософії.

  3) Які поетичні збірки поета вам відомі?

(Орієнтовна відповідь учня) Франко - поет. Такі збірки поезій «З вершин і низин»(1887), «Зів’яле листя» (1886 - 1897), «Мій  Ізмагард» (1898), «Із днів журби » (1900), «Завжди учень»(1906), «Давнє і нове » (1918), «Із літ моєї молодості» (1914). Поеми «Панські жарти» (1887), «Іван Вишенський»(1900), «На Святоюрській горі» (1898), «Смерть Каїна».

4)    Які прозові твори ви знаєте?

(Орієнтовна відповідь учня) Франко - прозаїк. Залишив нам повісті «Ліси і пасовиська», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Захар Беркут», «Boa constrictor». Оповідання для дітей « Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Schonschreben» (красне писання), «Отець гуморист».

5)    Які драматичні твори ви знаєте?

(Орієнтовна відповідь учня) Його перу належать такі драматичні твори: «Сон князя Святослава», «Майстер Чирняк», «Украдене щастя», «Кам’яна душа», «Учитель», «Рябина», «Будка Ч 27», «Три князі на один престол», «Славой і Хрудош», «Послідній крейцар», «Суд святого Николая».

6)    Перекладацька діяльність поета?

 

(Орієнтовна відповідь учня) Ми знаємо Івана Франка і як перекладача. Перекладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Толстого, М. Чернишевського «Що робити», Салтикова-Щедріна  М. Помяловського «Бурса і бурсаки», М. Гоголя «Мертві душі», М. Некрасова. Перекладав класиків з французької, німецької, англійської, польської, чеської, словацької мов.

7)    Чому І.Франка називають титаном праці?

(Орієнтовна відповідь учня) Іван Франко - висококультурна освічена, ерудована людина, талановитий учений, поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, етнограф, літературний критик, доктор філософії.

 

Слово вчителя. Не випадково свого часу П.Загребельний сказав:  «Ми не можемо назвати мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко, в якій би він не був великий».

 

Діти, пропоную вам переглянути відео «Багатогранна творчість Івана Франка» https://sites.google.com/site/ivanfranko1111/tvorcist

 

ІV. Сприйняття навчального матеріалу учнями

Слово вчителя

Поетична збірка «З вершин і низин» присвячена громадянській тематиці і є двадцятирічним поетичним доробком поета. Видана у 1887 році, друге, перероблене й доповнене видання вийшло 1893 року.

Збірка присвячена дружині поета Ользі Хоружинській.

Центральна проблема збірки – людина і суспільство, а провідний мотив - заклик до осмислення себе як особистості, до збага­чення свого духовного світу, самовдосконалення.

Давайте з вами уважно прослухаємо вірш Івана Франка «Каменярі»: https://sites.google.com/site/podlesnajadasha/tvorcist

Обмін враженнями від почутого.

Слово вчителя

І. Я. Франко — геніальний український поет, який оспівував людину, її силу. Вірш «Каменярі» часто називають поемою. І це не випадково. Твір дійсно виходить за межі вірша не стільки своїм обсягом, скільки значущістю поставлених проблем.

І хоч із скромності робітники кажуть, що вони «не герої… і не богатирі», але ми, читачі,  належно їх оцінюємо: це мужні люди, легендарні богатирі-велетні, ковалі волі й щастя.

До збірки «З вершин і низин» увійшли сонети і один із них «Сікстинська мадонна».

-        Давайте його прослухаємо, сонет декламує учень напам’ять.

«Сікстинська мадонна» (1881) – цей твір з’явився від споглядання геніальної картини Рафаеля «Сікстинська мадонна». У сонеті звучить віра в непереможну силу високого мистецтва й владу його шедеврів над душами людей. Франко продовжує Шевченкову  традицію, возвеличення жінки-матері, він теж її бачить з немовлям на руках. Образ мадонни у творі символізує красу мистецтва, творче натхнення, образ матері, берегині роду.

Обмін враженнями від почутого.

Теорія літератури:

Сонет — вірш, що складається з 14 рядків зі схемою рим абба — абба — ввг — дгд (можливі відхилення). Перший чотиривірш — це теза, другий — антитеза, заключні два тривірші — синтез, узагаль­нення думки. Сонети пишуться п'ятистопним ямбом. Цикл соне­тів, що складається з 15 творів, називається вінком сонетів.

Справжнім шедевром є сонет І. Франка «Сікстинська мадон­на» (цикл «Вольні сонети»).

 

-        Діти давайте познайомимось із вами ще з однією поезією цієї збірки «Гімн»: https://www.youtube.com/watch?v=ZrmFz49KK5U

Поезія «Гімн» - один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Автор змальовує образ «вічного революціонера» як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості.

Обмін враженнями від почутого.

Теорія літератури:

Гімн (гр. – похвальна пісня) – урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту.

V. Підсумки уроку

1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»:

-        Вірші Франка,  на мою думку…

-        Я відкрив для себе…

2. Слово вчителя

Хочу закінчити наш урок словами І.Я.Франка: «Скрізь і завжди у мене була одна провідна думка – служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим гуманним ідеям. Тим двом провідним зорям я, здається, не споневірився досі ніколи і не споневірюся до кінця мого життя» (Іван Франко, 1914 р.)

3.    Оцінювання учнів, коментар до оцінювання.

 

V. Домашнє завдання:

Опрацювати за підручником стор. 83-85.

31.10.2022

Тема. Іван Якович Франко (Джеджалик, Мирон). Життєвий і творчий шлях

Мета: ознайомити учнів з етапами життєвого і творчого шляху І.Я.Франка, розкрити жанрове й тематичне розмаїття його творчості; формувати власне ставлення до видатної особистості; виховувати інтерес до творчості письменника

Тип уроку: ознайомлення з особистістю письменника

Обладнання: портрет І.Я.Франка, викладка творів письменника, відео «Обличчя української історії. І.Франко», «Фільм про І.Франка»

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент. Позитивна установка на урок

ІІ. Оголошення теми та завдань уроку. Мотивація.

Епіграф уроку:

                                                                         Свідомо чи несвідомо, з власного

                                                                          пересвідчення чи з чужого голосу,

                                                                         але кожен, почувши ім'я Франка,

                                                                            здіймає шапку незалежно від свого

                                                                             місця народження. Тут є інстинкт

                            величі.

Є.Маланюк

 

Вступне слово вчителя. Іван Франко – особистість з шаленою працездатності, талановита індивідуальність, яка думала про свою землю і український народ, справжній громадянин, який віддав усі свої сили на те, щоб життя українців стало кращим і повноціннішим.

Іван Франко є письменником усіх пір року і пір життя людського, усіх етапів історичної долі народу – минувшини, сьогодення й майбуття.

Івана Франка ми називаємо Каменярем за його завзятість у боротьбі з перешкодами на шляху прогресу, універсальним генієм – за всеосяжність охоплення життя, розмаїття поставлених проблем; нашим національним пророком, бо він звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої долі. Титаном праці теж величаємо Франка.

«Сорок літ я трудився, навчав», - каже у Франковій поемі «Мойсей» пророк і вождь. Так мав право сказати і про себе Франко, котрий із сорока літ праці не змарнував жодного дня. Він написав близько шести тисяч творів. Їх найповніше видання – 50 томів, але ще багато творів не увійшли до 50-томника.                   

Вправа «Цілевизначення»

Із деякими творами видатного письменника ви вже знайомі, частково знаєте його біографію. Як ви гадаєте чи варто продовжувати знайомитися із творчістю І.Я.Франка? Де ви зможете застосувати набуті на уроках знання?    

(відповіді учнів)

 

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

3.1. Висловлювання діячів культури про І.Я.Франка

Вчитель. Щоб переконатися у величі та геніальності письменника, зачитаймо вислови видатних людей про І.Франка

«… Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже, не буде в нас перебільшення сказати, що Шевченко і Франко – це насправді ті два могутні крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись…» (О.Гончар)

«…Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте... А заговорить – і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно від світла його очей, а його мова здається не слово, а сталлю, що б'є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!...» (М.Коцюбинський)

«Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України.  України і людськості…франко живе в народній пам'яті як великий Каменяр…» (М.Рильський)

«Франко був дуже старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати сам на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний час був ласкавим порадником, привітним господарем» (Тарас Франко – син Івана Яковича)

 

3.2. Перегляд відеофільму

Вчитель. Запрошую вас до перегляду відеофільму про І.Я.Франка. (під час перегляду учні складають хронологічну таблицю життя і творчості письменника)

https://youtu.be/liSCZtXwqBw

https://youtu.be/H17x5oPpo54

 

3.3 Виступ учня-літературознавця (випереджуюче завдання)                                                     

«Літературно-художня спадщина І.Я. Франка»

(конспектування)

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, І.Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Іван Якович черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури – зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був  «золотим мостом»  між українською і світовими літературами.

Поетичні збірки: «Баляди і розкази» (1876), «З вершин і низин» (1887, 1893), «Зівяле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «З днів журби» (1990), «Semper tiro» (1906), «Давнє і нове» (1911), «Вірші на громадські теми» (1913), «Із літ моєї молодості» (1914)

35 лише завершених поем: «Ботокуди», «Панські жарти», «Рубач», «Святий Валентій», «Смерть Каїна», «Іван Вишенський», «Мойсей» та ін.

Епос: 18 збірок прози, 125 різножанрових творів, з поміж них – оповідання («Ліси і пасовиська», «Грицева шкільна наука», «Добрий заробок», «На дні»), повісті («Boa constrictor», «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Перехресні стежки», «Основи суспільства») та ін.

Драми: «Украдене щастя», «Рябина», «Учитель», «Майстер Чирняк», «Сон князя Святослава»

 

ІV. Узагальнення й систематизація вивченого

Слово вчителя. «Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, — писав про зустріч з І. Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. — В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою».

Радянське літературознавство розглядало творчість письменника з позицій соціалістичного реалізму, уникало оцінок його поглядів щодо суверенності України. У той час ніхто інший, як Франко, писав: «Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фанатів, що раді би широкими і вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації». І донині актуальні його слова про те, що «ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів».

4.1. Робота в парах. «Інтер'ю з письменником»

4.2. Створення грона «Іван Франко – неординарна особистість»

4.3. Прослухавши інформацію про І.Я. Франка, поверніться до епіграфа уроку і поясніть: як ви розумієте слова Є.Маланюка.

 

V. Рефлексія

1. Що вас вразило в біографії митця?

2. Які риси, на вашу думку, повинна мати людина, щоб витримати те, що судилося І.Я.Франку, і не зламатися?

3. Чи виникло у вас бажання прочитати один з тих творів, що обговорювали на уроці?

Закінчіть речення:

Мені відомо … Я дізналась … Мене зацікавило …

 

VІ. Домашнє завдання

1. Виписати цікаві факти із життя І.Я.Франка (Інтернет джерела)

 

27.10.2022

Тема. Контрольна робота № 2 з теми «Театр корифеїв» ( тести )

Тестові завдання (з 1- 12 = 0,5б = 6б)

1. Перша професійна українська театральна трупа створена восени 1882 р.

А. П.Саксаганським;                                      В.  М.Старицьким;

Б. М.Кропивницьким;                                   Г.  І.Тобілевичем.

2. Літочислення українського професійного театру починається з постановки п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»…

А. 10 січня 1882р.;                                         В.  10 січня 1883р.;

Б. 10 листопада 1882р.;                               Г.  10 листопада 1883р.

3. До «театру корифеєв» не належить

А.  М.Садовський;                                 В.  І.Карпенко-Карий;

Б.  П.Саксаганський;                             Г.  Л.Українка.

4. Творчу допомогу театрові(написав низку статей) надавав:

А.  І.Франко;                                          В.  С. Воробкевич;

Б.  М.Лисенко;                                      Г.  І.Білик.

5. Справжнє ім’я І.Карпенка-Карого

А. Іван Панасович Карпенко;            В.  Іван Карпович Тобілевич;

Б  Іван Гнатович Карий;                      Г.  Іван Панасович Карпенко-Карий.

6. Скільки оригінальних п’єс написав І.Карпенко-Карий?

А.  19;                                                      В.  18;

Б.  17;                                                      Г.  20.

7. Драматичну творчість І.Карпенка-Карого високо оцінив відомий російський письменник

А.  М.Гоголь;                                        В.  Л.Толстой;

Б.  О.Пушкін;                                        Г.  Ф.Достоєвський.

8. Встановіть відповідність між твором І.Карпенка-Карого та його жанром

1.«Наймичка»                                        А.  Історична драма;

2.«Мартин Боруля»                              Б.  Психологічна драма;

3.«Хазяїн»                                            В.  Трагікомедія;

4.«Сава Чалий»                                   Г.  Сатирична комедія.

9. Справжнім продовжувачем традицій Т.Шевченка Іван Франко назвав…

А.  І.Карпенка-Карого;                      В.  М.Кропивницького;

Б.  М.Старицького;                            Г.  П.Мирного.

10.Відома переробка М.Старицького «За двома зайцями» – це твір…

А.  «Ночь перед Рождеством» М.Гоголя;

Б.  «На Кожум’яках» І.Нечуя-Левицького;

В.  «Хата за селом» Ю.Красневського;

Г.  «Назар Стодоля» Т.Шевченка.

11 .Перша драматургічна школа заснована при музичній школі М.Лисенка у…

А.  1904р. в Києві;                               В. 1903р. в Києві;

Б. 1904р. в Харкові;                            Г.  1903р. в Харкові.

12. У творі «Мартин Борулю » розвʾязкою є епізод:

А) до Борулі прїзджає Націєвський;

Б) Омелько повертається з міста без коней;

В) Мартин Боруля палить документи про дворянство;

Г) Трандалєв читає документи про зарахування до дворянського стану

13. Установіть відповідність між персонажем та його реплікою. (2б )

 

1. Трандалєв	А. Всі ходи знаю, вже мені прошеній не вернуть за нехворменноє написаніє, ні!
2.Марися	Б.  Вони на городі копають, а я ж що буду робить?
3. Микола	В. Ти їх, як молитви, знаєш..
4. Степан	Г. От нещастя!.. Іди ж випрягай коні.
	Д. Гроші? За цим діло не стане — я зараз!

 

14. Розкрийте тему, ідею, проблематика, композиція  твору «Мартин Боруля» (4б)

24.10.2022

Тема.  Комедія «Мартин Боруля». Розкриття образу Мартина Борулі

Мета( формувати компетентності): предметні: характеризувати головного героя; розуміти причини його особистої драми; давати характеристику іншим персонажам; визначати головний конфлікт твору; розкривати значення творчості І. Карпенка – Карого для розвитку української драматургії; ключові: визначати проблеми, порушені у творі, розуміти їх актуальність для сучасного життя; загальнокультурні: усвідомлювати, що життєва позиція кожного важлива для всього суспільства.

Теорія літератури: соціально-сатирична комедія.

Обладнання: текст твору, відео

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант

1. Кількість оригінальних п'єс І. К. Карпенка-Карого. (18)

2. Найбільш відомі п'єси… («Наймичка», «Безталанна», «Бондарівна», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Сава Чалий», «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море», «Гандзя», «Понад Дніпром», «Чумаки» та ін.)

3. Походження псевдоніма Карпенко-Карий. Звідкіля узяв Тобілевич прізвище для свого псевдоніма? (Гнат Карий. «Назар Стодоля Т. Шевченко»)

4. Перша друкована п'єса Карпенка-Карого. («Бурлака»)

5. Які ролі виконував Карпенко-Карий у своїх п'єсах? (Калитки, Мартина Борулі, діда Мірошника та ін.)

6. Первісна назва драми «Бурлака». («Чабан»)

7. У яких п'єсах Карпенка-Карого, що є двома частинами задуманої трилогії, діє один і той самий головний герой? («Суєта» і «Житейське море»)

8. На основі яких фактів написано комедію «Мартин Боруля»? (Батько драматурга прагнув здобути дворянський титул, але зашкодила буква у прізвищі: в одному з документів було — Тобелевич)

9. Яку первісну назву мала драма «Безталанна»? («Хто винен?»)

10. У яких п'єсах діє персонаж на ім'я Пузир? («Сто тисяч», «Хазяїн»)

11. Жанр п'єси «Наймичка». (Соціально-психологічна драма)

12. Жанр п'єси «Хазяїн». (Сатирична комедія)

III. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Творчість письменника лише тоді залишається в історії літератури і пам'яті нащадків, коли в ній порушено загальнолюдські проблеми, болючі питання, які так і не вирішили за більш ніж два десятки віків від Різдва Христова. Саме такі проблеми — у центрі уваги автора п'єси «Мартин Боруля».

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя .Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник будує на дійсних фактах із життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу — і марно: дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тобелевич, а в нових — Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби… З'ясувати питання: для чого письменник використав цей факт — і буде одним із завдань уроку. Іншими словами, ми спробуємо визначити головну думку п'єси і всі ті засоби, які Карпенко-Карий використав, щоб її розкрити.

2. Стислий переказ «ланцюжком» змісту комедії

3. Слово вчителя І. Карпенко-Карий наголошував про серйозність своїх комедій.

Виділімо справді комічні епізоди і ті, які піднімаються до рівня драми.

4. Робота з таблицею

Комічні епізоди	Драматичні епізоди
1. Спроби запровадити дворянське життя у своєму домі	1. Поразка у змаганні за дворянське звання

 

5. Визначення жанру п'єси (Соціально - сатирична комедія)

6. Визначення засобів створення комічного

• Згадайте «принцип певної невідповідності», який запровадив ще великий античний комедіограф Арістотель, використаний у п'єсі Мольєра.
• Знайдіть певні невідповідності між поведінкою героя та сприйняттям його вчинків іншими.
• Які ще з відомих вам засобів створення комічного ви помітили?

7.  Характеристика Мартина Борулі

Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав.

 Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та способом ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці.

Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті.

 Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином.

 Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру.

 Моє ставлення до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно.

На відміну від Пузиря («Хазяїн»), Калитки («Сто тисяч») Мартин Боруля не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе.

 Яка ж мотивація такої поведінки Борулі? Вона на поверхні, її Мартин не приховує: захист людської гідності як своєї, так і своїх дітей, прагнення оберегти їх від тяжкої («чорної») селянської праці, від «давньої залежності і бідності», Боруля марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!». І сам він затято відстоює свою гідність: намагається будь-що домогтися покарання для свого кривдника дворянина Красовського. Сповнені іронії, а іноді й сарказму сцени, у яких Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки».

Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним способом життя селянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю. Зокрема, Мартин Боруля: • наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й боки болять; • планує розвести собак і їздити на полювання; • хоче віддати доньку Марисю за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї.

Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство — це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика».

8. «Мозковий штурм»

Визначте головну думку твору.

Варіанти формулювань:

• Гідність людини визначає не належність до дворянського звання і взагалі до привілейованого класу, а моральні якості людини: працелюбність, чесність, щедрість, щирість, простоту у взаєминах з іншими.
• Головне — не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною в усіх життєвих ситуаціях.
• Гідність людини визначає не приналежність до привілейованого соціального стану, а якості її душі, простоту і щирість у взаєминах між людьми.
• Людина має право на повагу до себе та гарантію гідного до себе ставлення незалежно від соціального стану.
• Висміювання намагань простої людини вибитися в дворяни, хибно думаючи, що цим можна вивищитися над іншими.
• Обговорення пропозицій, формулювання головної думки, доповнення вчителя, записування висновків у зошит.

 

V. Систематизація й узагальнення вивченого

Творча робота

1. Усний твір-роздум за темою (на вибір): «І Мартин Боруля, і Герасим Калитка прагнули піднятися на вищий соціальний щабель, але кожен своїм способом. На чиєму ви боці?»

2. Деякі дослідники називають п'єсу трагікомедією. Наведіть аргументи, які можна використати для доведення цієї думки.

VІ. Підсумок уроку

• Комедія «Мартин Боруля» мене навчила…
• Хочу дізнатися…

VІІ.  Домашнє завдання

    1. Підібрати цитатний матеріал для характеристики Марисі, Степана, Миколи, Омелька, чиновника Трандальова та прокоментувати його.

 

20.10.2022

Тема. Комедія Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя.

 

Мета. Формувати компетентності: предметні:   знати зміст п’єси «Мартин Боруля»; розповідати про історичну основу твору;  визначати головний конфлікт твору, проблематику п’єси; визначати жанр драматичного твору; розкривати «секрет» тривалого сценічного життя;

ключові : визначати проблеми, порушені у творі, розуміти їх актуальність для сучасного життя; висловлювати судження про духовні й матеріальні цінності;  розуміти специфіку виражальних засобів театрального мистецтва;

Тип уроку: урок формування компетентностей.

Обладнання. Портрет письменника, виставка його творів, кінофільм «Мартин Боруля»,  мультимедійна презентація, кроссенс «Образна система трагікомедії «Мартин Боруля».

І.Організаційний момент

Як колосочок зростає з маленького пшеничного зернятка, так і шлях до знань починається з роботи на уроці. Тому я бажаю вам успіху і натхнення.

І.Франко схилявся перед талантом І.Карпенка-Карого, великого майстра драматичної творчості. «Обняти такий широкий горизонт,- писав І.Франко,- заселити його таким множеством живих дюдських типів міг тільки першорядний поетичний талант й великий обсерватор людського життя».

Звідки ж бралися сюжети його п’єс? Як створювалися живі, динамічні характери персонажів?

ІІ. Цілепокладання.

Повідомлення теми, мети, завдань уроку; визначення очікуваних результатів.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 Проблемне запитання:    чи завжди відмова від свого “Я” заради мрій про зміну соціального становища задовольняє духовні потреби людини?  

 Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.

Щоб пригадати жанри драматичного твору, учні доповнюють терміни їх визначеннями.

 

1. Драма -	А) це драматичний твір, у якому відображається смішне і потворне в житті, висміюються негативні риси людей та соціальні вади.
2. Трагедія -	Б) це  один із 3 основних родів літератури (крім епосу та лірики), в основу якого покладено соціальний і побутовий конфлікт.
3. Трагікомедія -	В) драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, що провадить до поразки, часто й загибелі героя; виникла у Стародавній Греції.
4. Комедія -	Г) драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і тра­гедії, і комедії.

 

 

ІІІ. Цілереалізація.

1.Ознайомлення з історією написання твору (випереджувальне завдання).

Батько І. Карпенка-Карого, Карпо Адамович, за походженням був зубожілим шляхтичем, якого імперська влада після приєднання правобережних українських земель до Росії позбавила станового привілею, змусивши йменуватись міщанином, «доказывающим дворянство».

Для Карпа Адамовича це «доказування» дворянського титулу стало чи не сенсом усього життя, тоді як діти дивилися на марні батькові клопоти з іронією. Дружина І. Карпенка-Карого Софія Віталіївна згадувала про те, як  Карпо Адамович затіяв судову справу про визнання роду Тобілевичів дворянським: «і все, здається, було вже зовсім готове, коли раптом хтось із писарів довідався, що в давніх паперах Тобілевич, а в нових Тобелевич, — і в дворянстві відмовили. Батько мало не заслаб з горя. Зібрав докупи всі права, герб, грамоту, зв’язав наглухо мотузкою і заховав на самий спід скрині…». Цікавою була реакція старшого Тобілевича на п’єсу «Мартин Боруля»: «Через багато літ, коли давня залежність і бідність згадувались як тяжкий сон, прочитав Іван батькові свою комедію «Мартин Боруля», старий слухав, а врешті з німим докором погрозив синові пальцем, а в очах було повно сліз. У цій комедії він пізнав себе, своє колишнє горе».

2 Загальна характеристика твору «Мартин Боруля».

-Який літературний рід, жанр?

- Який характер комедії?

- Які прошарки населення відображені у творі?

- Визначте час дії.

-Який літературний напрям твору?

- Визначте тему твору.

-Яку ідею закладено автором? Що засуджує?

3.Майстерня літературного критика (оформлення схеми «Загальна ха-

 

рактеристика твору»).

 

 

4.Робота над змістом твору «Мартин Боруля».

Сюжетний ланцюжок комедії І Карпенка-Карого «Мартин Боруля»

Завдання: за подними ілюстраціями відтворіть сюжет твору І Карпенка-Карого «Мартин Боруля»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Читання фрагментів комедії в особах. Бесіда за прочитаним.

-Діалог між Мартином Борулею та Омельком.

Яке враження справляє Омелько?Як веде себе Мартин Боруля?

- Діалог між Мартином Борулею та Степаном.

Який спосіб життя веде в місті Степан? Як він сприймає батькові поради?

-  Діалог між Мартином Борулею та Палажкою.

Як спілкується Мартин Боруля з дружиною, про що це свідчить?Якою постає перед читачем Палажка?

6 . Кінозала (перегляд відеофрагментів, зіставлення з текстом твору).

Розмова Гервасія Гуляницького з Мартином про сватання Миколи з Марисею.

-Якими є ці персонажі?

- Як розуміти вислів «Щабльові дворяни- ось хто вони з Борулею»?

-Чи вдало, на вашу думку, дібрані актори?

 

7. Робота в групах:

1 група. Розглянути кроссенс «Образна система трагікомедії  І.Карпенка –Карого «Мартин Боруля»та впізнати персонажів (Додаток 1).

2 група.  Визначити проблеми, які порушуються у творі, з поданих на картках.

-проблема людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді;

-проблема праці, як духовної потреби і джерела матеріального статку;

-проблема батьків і дітей;

-проблема кохання і сімейного щастя.

3 група. Визначити композицію комедії, встановивши відповідність.

 

1. Експозиція	А. Домовленість Борулі із повіреним Трандалєвим про апеляцію щодо визнання Мартина дворянином.
2. Зав’язка	Б. Знайомство з родиною Мартина Борулі.
3. Кульмінація	В. Мартин Боруля спалює папери про дворянство.
4. Розв’язка	Г. Відмова у дворянстві.
	Д. Приїзд жениха Націєвського, його втеча із заручин, помста Борулі

Відповідь: 1Б, 2А, 3Г, 4В

4 група. Визначити конфлікт у творі. (На прикладі образу головного героя, Мартина Борулі, І.Карпенко-Карий розкриває конфлікт здорової народної моралі з «манією» дворянства, породжений відстоюванням своєї людської гідності. Автор до мінімуму звів роль комедійної інтриги, віддавши перевагу внутрішній дії.

 

ІV.Рефлексивно-оцінюючий етап. Чим вразила чи, можливо, зворушила вас п’єса «Мартин Боруля»?

Так уже склалося, що людині притаманно чогось хотіти, щось комусь доводити, нехтувати дружніми стосунками, моральними цінностями. Тільки треба визначитися, чи насправді це потрібно нам. А ще завжди залишатися… людиною.

 

V. Рефлексія. Інтерактивна вправа «Мікрофон».  

·       «Найцікавішим мені здалося те, що …»

·       «Я думаю, що справа не в тому, до якого соціального стану належиш, а в тому …»

·       «Трагікомедія «Мартин Боруля» для мене — …»

·       Сьогодні на уроці я вперше дізнався (лася) …

·       Я був (ла) вражений (а) …

·       Я б хотів (ла) запитати у Івана Карпенка- Карого…

·       Які відчуття після уроку? Чому?

 

VІ. Домашнє завдання.

ü  Скласти цитатний план-характеристику на одного з героїв твору (за визначенням вчителя).

      

 17.10.2022

Тема. Іван Карпенко-Карий. Життєвий і творчий шлях митця. Жанрова

                    різноманітність творів і «театр корифеїв».

Мета уроку: ознайомити з життям і творчістю І. Карпенка-Карого, жанровою

                    Різноманітністю творів митця; з’ясувати особливості новаторства

                    Драматурга та сформувати його визначальну участь у діяльності

                    «театру корифеїв»; розвивати уяву, критичне мислення, уміння

                    Аргументувати точку зору; виховувати інтерес до творчості Івана

                    Карпенка-Карого.

Обладнання: портрет драматурга, виставка творів, мультимедійна дошка.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.    Літературна вікторина

-        В якому році було створено новочасний театр? (1882)

-        Які драматурги ставили на сцені свої п’єси? (М. Старицький, М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий)

-        Яка родина присвятила себе театрові? (Тобілевичів)

-        Які перешкоди стояли на шляху українському театру? (Емський указ, Валуєвський циркуляр, політика влади)

-        Хто відкрив у Києві перший стаціонарний театр? (М. Садовський)

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

          Діти, сформулюйте тему уроку, відгадавши про кого Іван Франко писав: «...Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література».

ІV. Мотивація навчання

          За методом «Мозковий штурм»

          Ознайомитися…..

          Розвивати……

          Виховувати…..

V. Сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

          1. Робота з портретом драматурга.

          Скажіть, будь ласка, дивлячись на портрет драматурга, якою він був людиною?

2.    Опрацювання біографії Івана Тобілевича.

Іван Карпович обрав собі псевдонім Карпенко від імені батька Карпа, що буквально означає «син Карпа», а Карий – від імені персонажа пєси Тараса Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого. Вперше псевдонімом Гнат Карий було надруковано оповідання «Новобранець» в альманасі «Рада» в 1883 році. Цього ж року він вступив до театральної трупи М. Старицького. Та був звільнений з посади секретаря поліції за неблагонадійність. Доля Івана Тоблевича приготувала йому нелегкі випробування. Двічі одружений, мав семеро дітей та хутір Надія від першої дружини, Надії Тарковської, яка померла. Втратив доньку Галину. Вдруге оженився з Софією Дітковською. 1884 заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна».

1886 у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого.

 1887, отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником.

 1888 з І. Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата Панаса Саксаганського. 1890 вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».

          У 1900-1904 роках створив власну трупу, проте на заваді подальшій праці стала невиліковна хвороба. Вирушає на лікування до Берліна, але хвороба виявилася сильнішою за ліки. Помирає драматург, який народився в родині зубожілого шляхтича, котрий багато років домагався визнання на папері визнання свого шляхетського походження, 2 вересня 1907 року. Похований на хуторі «Надія».

3.    Побудова конспекту-опори за біографією Івана Карпенка-Карого (індивідуальна робота учнів).

4.    Робота з матеріалом підручника про творчий доробок драматурга (створення схеми-опори або таблиці визначних творів у творчому доробку митця).

VІ. Узагальнення і систематизація вивченого.

1.    «Вільне письмо» (пояснити, чим саме вам сподобався Іван Карпенко-Карий, та які твори драматурга ви хотіли б прочитати).

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

1.    Асоціативний портрет

І - ідеальний

В - видатний

А- активний

Н - новатор

Т -  театрал

О - особливий

Б - бездоганний

І -

Л - лідер

Е – енергійний

В – відкритий1

И -

Ч – чесний

VІІІ. Домашнє завдання

          Прочитати «Хазяїн» І. Карпенка-Карого

13.10.2022

Тема.Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін. Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького. Родина Тобілевичів та український театр. Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами. Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

 

Мета: Предметні компетентності: розповідати про історію виникнення «театру корифеїв», його склад, популярність; називати авторів творів, написаних для професійного українського театру; знати про першу народну артистку України (УСРР). Ключові компетентності: розуміти специфіку виражальних засобів театрального мистецтва. Емоційно-ціннісне ставлення: прищеплення любові до театру, розвиток уміння цінувати красу й художню досконалість драматичного мистецтва. Виховання відчуття гордості за «театр корифеїв», що зіграв важливу роль у формуванні національної самосвідомості народу.

Тип уроку: урок формування компетентностей

Методи і прийоми: перегляд відео, слайдів,   словникова робота, мікрофон, інсценізація, виступи груп, попереджувальні завдання, мозковий штурм

Обладнання: мультимедіа, літературна газета «Театр корифеїв», повідомлення «Створення першого українського професійного театру» в супроводі зі слайдами (випереджаючі завдання в групах),   виставка творів українських драматургів, портрети драматургів, проблемне питання.

 Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія, історія України, зарубіжна література, кіномистецтво, театр

Перебіг  уроку

«Головна заслуга в успішності театру корифеїв

                                   належить трьом людям: М. Старицькому,   

 М.Кропивницькому і І.Тобілевичу (Карпенку – Карому)…

От ці три людини зложили першу українську трупу…»

І. Франко

І. Організаційна частина.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Побажання гарного настрою і плідної праці.

  Місяць тому, спілкуючись з ріднею, заговорили на тему перейменування міст, вулиць. Більшість думок з цього приводу були негативними. Але коли згадали про сучасну назву міста Кропивницький, а  раніше місто називалось Кіровоградом, то ситуація змінилась.

Проблемне питання: Хто такий Кропивницький (і хто такий Кіров)? Чи варте перейменування міста?  

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1.    Назвіть розділ, який ми з вами вивчали («Вступ. Українська реалістична проза»)

2.    Життя і творчість яких письменників опрацьовували під час вивчення даного розділу? (І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний).

3.    Справжнє прізвище Нечуя-Левицького…  (Левицький),  Панаса Мирного …(Рудченко)

4.      Слово вчителя

Я на сьогоднішній урок взяла ось таку маску. Як ви думаєте, що вона може символізувати? (карнавал, свято, театр).

Правильно, театр.

                                                         Світ подібний до театру:

                                                         Щоб грати в нього успішно і з похвалою,

                                                         Беруть ролі за здібністю…

                                                                                     Г. Сковорода

5.    «Мозковий штурм».

 -А із якими видами мистецтва пов’язаний театр? (Відповіді учнів: актори виходять на сцену і просто кажуть свої слова?-- Ні!—Слова треба говорити виразно.Яка наука вчить виразному мовленню?—Риторика. А які слова треба говорити? Що-небудь? Ні –Драматург. Література. На сцені актори співають—співи. Співати можна акапело, тобто одним голосом, а можна під інструмент--- музика, хореографія, пластика (міміка і жести). Чи є на сцені декорації?—Живопис. А чи можуть знімати фільми у театрі або фільми про театр?-- Кіномистецтво).

 

 

Театр

співи

література

живопис

музика

риторика

хореографія

пластика

кіно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Театр – це дивний світ, у якому існує своя особлива мова. Осягаючи її, ми пізнаємо мистецтво людей, які створюють виставу: драматурга, що пише п’єсу і готує сценарій, композитора, який створює музику, режисера, художника, артистів і багатьох інших. В основі театральної вистави лежить текст. Процес роботи над спектаклем полягає у перенесенні драматургічного тексту на сцену. Це свого роду «переклад» з однієї мови на іншу. У результаті літературне слово стає словом сценічним. Збираючись поставити спектакль, його творці спочатку вибирають п’єсу, неодмінно звертаються до драматургії.

ІV. Оголошення теми й мети уроку.

Слово вчителя.  Саме про драматургію, театр, мистецтво слова й  говоритимемо ми на уроці.

На екрані з'являється тема уроку

З сьогоднішнього уроку ми починаємо вивчати новий розділ «Театр корифеїв», розрахований на наступні 5 годин.  Будемо працювати за таким планом:

План

     1.Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін.

     2.Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького.         3.Родина Тобілевичів та український театр.

    4.Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами.

    5.Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

 

V. Опрацювання  матеріалу.

 1. Словникова робота

Корифей — найвидатніший діяч у певній галузі мистецтва, науки.

Аматорський — самодіяльний.

2. Виступи груп

І гр. 1.Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін.

  (Слайд1)Драма як жанр — п’єса соціального, побутового, ідеологічного чи політичного характеру, яка відзначається гострим конфліктом, високою напругою дії, складними переживаннями дійових осіб, протистоянням антагоністичних сил, зіткненням ідей і моральних принципів. Гострий конфлікт у драмі не має трагічної розв’язки; трагічне поєднується з елементами комічного. Дійовими особами драми є переважно звичайні люди, що діють у типових обставинах; їхні характери розкриваються в монологах, діалогах, взаєминах з іншими дійовими особами.

  (Слайд 2)М. Старицький: написав багато п’єс, серед них історичні драми «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», соціально-побутова драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

     Теми його творів: стосунки інтелігенції та селян; життя українського села в перші післяреформені роки; життя українських професійних акторів. Боротьба українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким проти польської шляхти; патріотичний подвиг української дівчини-невільниці тощо.

  (Слайд 3)  Серед творів М. Кропивницького до згаданих жанрів належать:  соціально-побутові драми «Глитай, або ж Павук» та  «Дві сім’ї», а також комедія «На руїнах».  

   Теми творів: показ світу духовних цінностей, тих, які плекав віками народ; мораль-но-етичні проблеми, пов’язані з епохою руйнування старих феодально-кріпосницьких суспільних відносин і зародженням не менш жорстоких і прагматичних умов раннього капіталізму (загальна деморалізація села, бездуховність життя суспільного, громад-ського); сатира на сільську владу в пореформену добу; тема скоробагатьків, нових «панів — землевласників». із шинкарів і прикажчиків, що займають місця розорених дворян.

  (Слайд 4)Панас Мирний створив такі драматичні твори: «Лимерівна» -драматична дилогія, «Перемудрив»- комедія, «Спокуса» — символічна драма-містерія,  «Не вгашай духу!» -драма-дискусія.

      Теми  його творів: загальнолюдські проблеми, вічні теми: свобода й несвобода особистості, брехня й правда, лукавство й честь; ідея свободи особи в суспільстві увага до світоглядних, філософських, моральних проблем свого часу.  

(Слайд 5)

Слово вчителя.       Отже, підсумуємо.  М. Старицький створив реалістичні картини сучасної йому дійсності.  Творчість М. Кропивницького сприяла пробудженню самосвідомості народу,  несла високі заповіти громадянськості, правди і добра. Панас Мирний був одним із тих, хто закладав підвалини й засади розвитку української драматургії та сприяв  її європеїзації .

 

ІІ гр. 2.Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького. 3.Родина Тобілевичів та український театр

Слово вчителя. В. Немирович-Данченко говорив: «Зрозумійте: ви, всі українці маєте пишатися – не було такого театру ніде, ні в Росії, ні в Європі…». Тож переконаймося в цьому, переглянувши історію створення театру корифеїв.

 

     2.Початок нового українського театру пов’язують із виставою «Наталка Полтавка» І. Котляревського 1819 року в Полтаві. У подальші десятиліття розвиток театру був дуже млявим («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка й «Назар Стодоля» Т. Шевченка). 

(Слайд 1)Аматорські театри виникають наприкінці 50-х років XIX століття в Чернігові, Києві, Кам’янці — Подільському, Кременчуці, Одесі та інших містах. (Слайд 2) В аматорських гуртках розпочинали діяльність реформатори українського театру І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький.  

 (Слайд 3)У 1873–1874 рр. Марко Кропивницький з успіхом улаштовував українські вистави в Харкові, а 1876 року  створив трупу в Катеринославі.

(Слайд 4)Проте Емський указ 1876 року, за яким заборонялися вистави українською мовою, спричинив майже п’ятирічний вимушений «антракт» у розвитку національного театру. У 1880 році пункт Емського указу стосовно заборони українських п’єс був переглянутий, унаслідок чого театральні вистави та концерти, хоч і з величезними обмеженнями, але дозволили проводити.

      (Слайд 5)Вісімдесяті роки дев’ятнадцятого століття на Наддніпрянській Україні стали періодом розквіту українського професійного театру, справжнім батьком якого вважають Марка Кропивницького. 10 січня 1882 року М. Кропивницький здійснив постановку п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля». 

(Слайд 6)27 жовтня 1882 року на сцені міського театру в Єлисаветграді Марко Кропивницький поставив драму «Наталка Полтавка» І. Котляревського, головну роль у ній виконала Марія Заньковецька. Так розпочалась історія українського професійного театру корифеїв. 

(Слайд 7)

 (Слайд 8)Основу репертуару «Театру корифеїв» становили твори І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, М.Кропивницького, М.Старицького, І.Карпенка-Карого, М.Гоголя, О.Островського та ін.  Для повноцінного функціонування новоствореної трупи потрібні були кошти та досвідчений керівник. Ним став Михайло Старицький. На утримання трупи він використав усі гроші з продажу свого маєтку, що дало змогу збільшити персонал трупи, створити власний оркестр, підвищити платню акторам. Уже восени в Єлисаветграді Старицький створив українську професійну трупу, куди ввійшли:

(Слайд 9) Олександра Вірина, Ганна Затиркевич-Карпинська, брати Тобілевичі — Микола Садовський (театральний псевдонім від дівочого прізвища матері), Панас Саксаганський (псевдонім від назви місцевої річки Саксагань), Іван Карпенко-Карий, їхня сестра Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька та інші самобутні актори, часто звані «корифеями українського театру». 

(Слайд 10)Музичне оформлення спектаклів здійснювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко, художнє — В. Кричевський.

    Наша група пропонує вам переглянути відео про роль  М.Старицького у драматургії та кінематографії. Фільм про М.Старицького (1 хв 38 с).

3.Родина Тобілевичів та український театр (газета).

   Заслуга швидкого розвитку українського театру належить таким талановитим та енергійним митцям, як М.Старицький, М. Кропивницький, а також родині Тобілевичів. Тобілевичі—це сім’я видатних діячів української театральної культури. До родини Тобілевичів належали брати Тобілевичі: Іван—відомий під псевдонімом Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Садовська-Барілотті. У 1885 році утворилося два театри: один—Марка Кропивницького, другий-- М.Старицького.

     Одним із найвидатніших діячів українського театру корифеїв був І. Карпенко-Карий. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них — «Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий» та ін. Його акторська творчість позначена щирістю і психологічною глибиною почуттів, філософським розумінням суспільного буття. Фільм про І. Карпенка-Карого (33 с).

Слово вчителя. Становлення М. Кропивницького, М. Старицького та І. Карпенка-Карого як драматургів та театральних діячів нерозривно пов’язане з глибинними процесами в житті українського народу, з розвитком його культури. У середовищі селян, свідомих своєї національної гідності, представників інших верств української суспільності вони вчилися розуміти людей і життя, під їх впливом задумувалися над своїми обов’язками, визначали свої життєві принципи та ідеали, своє місце у світі.

  ІІІ гр. 4.Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами.  

    (Слайд 1) «Театр корифеїв» мав великий успіх не лише в Росії, а й у Молдові, Польщі, на Закав­каззі. Величезна популярність митців, творчість яких була уособленням народного естетичного ідеа­лу, ніби провокувала царських чиновників постійно їм перешкоджати: виступи колективу в межах Київ­ського генерал-губернаторства (а це, по суті, третина Наддніпрянської України) були заборонені. Влада намагалася обмежити репертуар тільки розважаль­ними п’єсами, проте зупинити розквіт театрального життя в Україні так і не змогла.

(Слайд 2)Не полегшив долю театру навіть гучний успіх і царське схвалення гастролей у Петербурзі в 1886-1887 рр.

      (Слайд 3) Панас Саксаганський так згадував про ті гаст­ролі: «Найбільший успіх мали п’єси “Наймичка” (пройшла 22 рази), “Наталка” (теж 22 рази). Обидві п’єси — при повні-сіньких зборах (2 тис. крб). “Чор­номорці” пройшли разів десять. “Доки сонце зійде”  не мала успіху й пройшла тільки один раз.

       Успіх трупи був надзвичайний. Навіть те чиновництво, що зачерствіло в прислужництві й забуло своє національне походження, пробуркалося й говорило: “Я українець”. Українська “інтелігенція”, “толпой стоящая у трона”, що позбу­лася національного обличчя, мов той бурсак, що не знав, як звуться граблі, аж поки граблище не вдарило його по лобі, — заговорила рідною мовою й за щастя вважала вітати в себе наших главарів. Трупу багато разів закликали до Катерининського палацу, де ставили “Кума-мірошника”. Кум залазив в оріхову бочку, яку за щастя мали підтримувати два генерали. Історія театру була непростою: він то розпадався на окремі трупи, то знов об’єднувався. Реалізувати на повну силу його потужний творчий потенціал не давали й імперські власті, і не надто вишукані смаки багатьох глядачів».

   І все ж саме корифеї заклали основи національного драматичного мистецтва, класич-ного українського театру. Їхні традиції підхоплять та якісно розвинуть визначні вітчи-зняні майстри сцени й кінематографісти XX ст.

Такі українські актори, як Кропивницький,

Заньковецька, Саксаганський, Садовський —

блискуча плеяда майстрів української сцени,—

ввійшли золотими літерами на скрижалі

історії світового мистецтва.

                К. С. Станіславський

5.Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

     З театром корифеїв пов’язана творчість Марії Заньковецької. Її прирівнювали до видатних актрис світу — італійки Елеонори Дузе та француженки Сари Бернар.

Наша група пропонує вам переглянути відео про популярність першої  народної артистки України Марії Заньковецької. . Фільм про Марію Заньковецьку (56 с)

     Слово вчителя: А тепер наші  учні покажуть уривок із  твору видатного українського драматурга, якого сьогодні згадували не раз, а присутні  на уроці гості спробують відгадати назву твору і його автора.

3. Інсценізація учнями уривку комедії  І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

Мартин О-о-о! Нещасний хлоп Мартин Боруля!.. Тепер ти бидло! Бидло! А Степан — теля! (Ридає.) Пустіть! Рятуйте бумаги!.. Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду... (Підбіга до печі.) Згоріли... Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки — бидло! (Тихо плаче.)

Палажка. Годі, старий! Слава богу, що дворянство згоріло! Тепер будемо жить по-старосвітськи...

Степан і Марися (цілують його). Папінька, заспокойтесь!

Мартин. Не кажіть на мене тепер папінька, кажіть татко!

Гервасій. Заспокойся, Мартине!.. А тепер я знов просю тебе: давай поженим наших дітей, вони любляться, а ми на весіллі забудемо усе лихо! Та накажемо їм, щоб унуків наших добре .вчили, то й будуть діти їх дворяне!

Мартин. Яз радістю! Ідіть, діти, сюди. Нехай вас бог благословить, та вчіть, вчіть дітей своїх,

Марися і Микола обнімають Гервасія, Палажку, цілуються з Степаном.

щоб мої онуки були дворянами.

Протасій.Ая вам на цей случай розкажу цікаву річ... Літ тридцять тому назад...

Гервасій. Нехай на весіллі кому-небудь розкажеш.

Протасій. Га?

Гервасій. Кажу, на весіллі кому-небудь розкажеш.

Протасій. Тьфу! Де чорт упре цього Гервасія, то прямо і рота не роззявляй...

Входе Омелько з соломою.

Мартин. Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!..

Омелько. І що б то було на цигарки віддать!

Завіса.

1886. Новочеркаськ

-Як же називається даний твір? Хто його автор? (І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»)

VІ. Закріплення знань

1.    Що об’єднує цих людей? (Показ слайда—театр)

2.    Відповідь на проблемне питання: Хто такий Кропивницький (і хто такий Кіров)? Чи варте перейменування міста? 

Надаємо слово історику

      14 липня 2016 року постановою Верховної Ради України місто Кіровоград

 перейменоване на Кропивницький. За таку постанову проголосували 230 народних депутатів України.

      Сергій Миронович Кіров (справжнє прізвище Костриков 1886-1934)—відомий російський революціонер, один із близьких соратників Йосипа Сталіна,  російський радянський державний і політичний діяч. Перший секретар Ленін-

градського міського комітету ВКП і член Політбюро ЦК ВКП. Організатор масових репресій. Його особистість можна назвати неординарною та історично цікавою. Мав лідерські якості. На Україні не був. Але  у 1909 р. (у віці 23 років) брав участь в аматорському гуртку у м. Владикавказі.

       Відповідь учнів:  порівнюючи заслуги  цих двох людей, насамперед,  перед українським народом, заслуги у галузі мистецтва, я вважаю,   доцільно перейме-

новане  місто Кіровоград  у м. Кропивницький.

3. Заключне слово вчителя.

Я поділяю вашу думку.

А наостанок хочу підсумувати: І М.Кропивницький, і М.Старицький, і І.Карпенко-Карий, і М.Заньковецька й інші згадані нами сьогодні на уроці  театральні діячі, жертвуючи задля розпочатої справи маєтками, нехтуючи кар’єрою, здоров’ям, а деколи й свободою, зводили храм мистецтва. Ті, кого називають корифеями українського театру, маючи дворянське походження й неабиякі інтелектуальні здібності, могли б у славі й розкоші працювати артистами Імператорського театру. Та ці талановиті люди обрали шлях служіння рідному народові. Усупереч обставинам, ніхто з них не зрадив своїх ідеалів, незважаючи на злидні, переслідування й життєві випробування. «Ради України, нам дорогої, ради скривдженого народу, не маючого навіть і порозуміння об нашій праці,- ми зробимо, що в наших силах!» (І. Карпенко-Карий).

4.    Поетична хвилинка

          МИСТЕЦТВО

 Коли  усе  в  тумані  життьовому  
Загубиться  і  не  лишить  слідів,  
Не  хочеться  ні  з  дому,  ні  додому,  
Бо  й  там,  і  там  огонь  давно  згорів,  —  

В  тобі,  мистецтво,  у  тобі  одному  
Є  захист:  у  красі  незнаних  слів,  
У  музиці,  що  вроду,  всім  знайому,  
Втіляє  у  небесний  перелив;  

В  тобі,  мистецтво,  —  у  малій  картині,  
Що  більша  за  усей  безмежний  світ!  
Тобі,  мистецтво,  у  твоїй  країні  

Я  шлю  поклін  і  дружній  свій  привіт.  
Твої  діла  —  вони  одні  нетлінні,  
І  ти  між  квітів  —  найясніший  квіт!

 

                                      Максим Рильський 

VІІ.  Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

--Назвіть тему уроку.                                                                                                                                

--Чи задоволені своєю роботою на уроці?

Інтерактивна вправа «Мікрофон»:

«На уроці для мене було відкриттям…»

«Корифей—це…».

«Аматорський—це…».

«Діяльність  театру «корифеїв» пов’язана з творчістю таких митців …»

-- Який вид роботи був для вас найлегшим? Найцікавішим?

   VIІІ.  Інформація, інструктаж   д/з     

1                вивчити конспект;

2                 опрацювати підручник на стор.  61-63;

3                прочитати комедію І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля»;

     4    підготувати матеріали щодо життєвого, творчого шляху Івана Карпенка-Карого, його багатогранної діяльності на вибір (презентації, інформаційні грона, розповіді з використанням цитат).

10.10.2022

Тема. Контрольна робота  за темою "Реалістична українська проза"

 

1.     (0,5 б.) Співвіднесіть часові межі періодів української літератури:

1. Давня                              А XIX – початок XX ст.

2. Нова                                Б  XX – початок XXІ ст.                       

3. Новітня                           В XI –  XVІІІ ст.

2. (0,5 б.) Що не впливало на розвиток української літератури другої половини 19 століття

А поневолення українських земель іншими імперіями

Б Емський указ

В Валуєвський циркуляр

Г науковий прогрес

Д сюжетні елементи

3.(0,5 б.) Співвіднесіть ім’я автора з уривком із його твору

1. Панас Мирний      А «Піднялася знову буча та колотнеча…Не в одних Пісках, - гукали про              той слушний час скрізь по Вкраїні…»

2. І. Нечуй-Левицький       Б «Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі…От хоч би й мій побратим Чорногор, та не про його тепер річ…»

                                           В «Чого ж це ти, дочко, так розплакалась? Мабуть, дуже нудилась за Бієвцями та за нами, - говорила мати, - привикай, серце, до чужого села…» 

    4. (0,5 б.) Співвіднесіть ім’я митця з висловлюванням про нього

1. Панас Мирний      А «…його гуморески та фейлетони користуються великою популярністю…»

2. І. Нечуй-Левицький     Б «…се великий артист (митець) зору, се колосальне всеобіймаюче око України»

                   «³дрізнялися й характерами: старший брат настирливий, рішучий, а молодший – тихий»    5.(0,5 б.) Діалог відбувається між …

-    То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.

-        Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем…

А Михайлом і Савою Федорчуками

Б Карпом і Лавріном Кайдашами

В Лавріном і Романом Запорожцями

Г Мартином і Степаном Борулями

    6. (0,5 б.) «Були вони всі три панські й повиростали по панських дворах. Лушня був пана Свинського, а Пацюк і Матня – пана Польського», - сказано про персонажів

А історичного роману

Б соціально-психологічного роману

В соціально-побутової повісті

Г пригодницького роману

    7. (0,5 б.) Співвіднесіть назву твору з основним місцем відображених у ньому подій

1. «Кайдашева сім’я»                           А Полтава

2. «Хіба ревуть…»                                Б село Семигори

                                                                В село Піски

   8. (0,5 б.) Якої назви твір Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» не носив

А «Чіпка»

Б «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»

В «Польова царівна»

Г «Пропаща сила»

   9. (0,5 б.) Співвіднесіть назву та стиль

1. «Кайдашева сім’я»                                                 А реалізм

2. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»                       Б побутово-просвітницький реалізм

                                                                                      В натуралізм

   10. (0,5 б.) Жанр твору «Кайдашева сім’я»

А соціально-психологічний роман

Б соціально-побутова сатирично-гумористична повісті-хроніка

В історичний роман

 

  

 

11. (0,5 б.) Серед проблем твору «Кайдашева сім’я» зайвою є

А Проблема стосунків батьків і дітей

Б Проблема сімейних стосунків

В Проблема кохання

Г Хабарництво

12. (0,5 б.) Засудження егоїстичних характерів; уславлення української ментальності – це ідея твору

А  «Кайдашева сім’я»

Б «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

13. (0,5 б.) Про двоїсту натуру Кайдашихи свідчить характеристика в рядку

А …свекруха – люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише..

Б  На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне…

В Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у віз…

14. (0,5 б.) В уривку з твору «Кайдашева сім’я»: «Не чорна хмара із синього моря наступала, то  виступала Мотря з Карпом із-за своєї хати до тину…» комічний ефект досягається через

А надмірне використання зниженої лексики

Б гротескні характеристики членів родини

В змішування стилів – високого епічного з побутовим

15. (0,5 б.) Назва твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» походить

А з біблійної Книги Йова

Б з біблійної Книги Екклезіаста

В з розповіді візника

16. (0,5 б.) Зав’язкою твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є

А Чіпку вигнали із земства

Б Чіпка втрачає землю

В знищення родини Хоменків

17. (0,5 б.) Іменами Хрущ, Хрущов, Притика наділений у творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

А Чіпка Варениченко

Б Грицько Чупруненко

В Іван Вареник

18. (0,5 б.) Утворіть подружні пари з твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

1. Галя                                 А Чіпка Варениченко

2. Христя                             Б Грицько Чупруненко

3. Мотря                              В Іван Вареник

 19. (0,5 б.) Співвіднесіть героя твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та його характеристику

1. Максим     А «Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць разом з якоюсь хижою тугою»

2. Лушня       Б «Не любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну тільки горілку…»

3. Чіпка         В «Палкий, як порох…він усіх побивав, над усіма верховодив»

20. (0,5 б.) Запишіть справжнє прізвище Івана Нечуя-Левицького

21. (0,5 б.) Запишіть справжнє прізвище Панаса Мирного

22. (0,5 б.) Співавтор Панаса мирного в написанні  твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

  23. (1 б.) Установіть відповідність:

 1. романтизм          А пізнання й відтворення істини через використання здобутків природничих наук

 2. реалізм      Б зосередження уваги на внутрішньому світі людини, інтуітивно-чуттєве сприйняття світу

3. натуралізм  В прагнення до об’єктивності й достовірності відображуваного, аналітичне сприйняття світу

 

 

 

6.10.2022

Тема. УРМ. "Так, оце та правда?" (написати твір)

3.10.2022

Тема. Жіночі образи, ствердження народних поглядів на духовне життя людини

Учитель: Яскравим прикладом жiнки-трудiвницi є Мотря, яка працює не покладаючи рук, щоб хоч якось пiдтримати свою родину.  Це — одна з найтрагічніших жіночих постатей в українській літературі. У її життi не було щастя, радостi. «Мотря день i ніч в роботi та в роботi; літом — на полi, зимою — вдома». Цiй жінці було дуже важко змиритися з неправдою.

Та не тільки соціальні   умови пригнiчували Мотрю, великого болю завдав їй рiдний син, зневажаючи її почуття, ображаючи материнське серце.

 

Учитель: Як склалося життя Мотрі?

 

Панас Мирний психологічно точно написав про це: «Тільки одна мати вміє разом кохати свою дитину й ненавидіти, жалкувати й проклинати…»   Скільки горя зазнала, скільки лихих думок передумала в чорні дні, коли син пропивав майно, ображав злими словами: «як підстрелена горлиця тіпається-б’ється, тихо туркоче й стогне, так мати затіпалась на печі в куточку…»

 

Учитель: Чи була вона щасливою матір’ю?

Учитель: З ким порівнює автор Мотрю?

(Автор порівнює її то з підстреленою горлицею, то з совою, показуючи її висохлою, згорбленою, почорнілою.)

Учитель: Як Мотрю характеризують інші персонажі  твору. Знайдіть у тексті роману рядки й зачитайте.

(Галя співчутливо і з щирим серцем звертається до свекрухи:«Ви мені, як рідна мати!»

Христя також говорила, що Мотря «…така добра, така добра, як рідна мати!» Ст .492.)

Учитель: Неймовірні злидні обсідали жінку протягом усього життя, гризли, переслідували її, як власна тінь. Обманута, покинута двожоном Іваном Вареником, без землі, без хліба, в убогій хатині край села, «замужня вдова» мала важке животіння і тяжке страждання. Становище її життя змальоване характерними епітетами: «біднота несказанна, злидні невилазні!», «неодрадне життя. Її страждання, муки й поневіряння ніколи не кінчались. Це добре передано синонімами:

«Скільки разів її доля зрадила, її надії розмела, розбила, потопила в безодній прірві гіркого життя!».

В молоді роки Мотря жила по сусідах і вмерла в чужій хаті, не зазнавши щастя.

 

Учитель: Чому Мотря сама заявила про злочин сина у волость?

Учитель: З психологічною переконливістю вмотивовано останній крок жінки. Вона все була готова віддати заради сина. Та, не витримавши страшних випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбишацтва Чіпки, мати викриває його злочини. Такі дії матері, тяжкі й болісні  виправдані всією логікою розвитку образу. Мати не могла мовчати, цього не дозволяла її совість, вихована народними етичними нормами. Більше того почуття вселюдської справедливості в критичний момент виявилися  у неї сильнішими  від особистої материнської жалості до рідного сина.

Учитель: Як про це написано у романі? Знайдіть у тексті ці рядки і зачитайте(Ст.548 )

Учитель: Так, образ матері-страдниці, її чесні, справедливі рішення і дії набирають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали й злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий поворот у розвитку образу нещасної жінки, здійснений авторами, ще раз засвідчуєнеминучість перемоги добра над злом як однієї з етичних засад нашого народу.

Учитель: З дитячих літ Чіпка виніс найтепліший спогад про бабу Оришку. Бита горем та невилазними злиднями, баба Оришка зберегла в собі людяність, доброзичливість і теплоту.Прообразом баби Оришки  була няня Івана Білика та Панаса Мирного — кріпачка Ірина Костянтинівна Батієнко, яка й після звільнення від кріпацтва залишалася в Рудченків доглядала їхнє миргородське дворище.

Учитель: Дайте характеристику образу баби Оришки.

Була Оришка чесною, справедливою, безгрішною людиною усе життя, тому і вмерла легко, як заснула (не так, як Явдоха).

 

Учитель:Надзвичайно трагічним постає в романі образ Галі. Вона уособлює дівочу красу, подружню вірність і моральну чистоту — найпривабливіші риси українського національного характеру. Саме в стосунках із Галею якнайповніше розкриваються багатий внутрішній світ Чіпки, його кращі людські якості. Дівчина не сприйняла способу життя свого батька й поставила коханому умову для одруження — покинути розбійництво. Отже, людина може бути сильнішою за долю, попри все вона здатна обирати шлях добра.В образі Галі авторові найбільш пощастило відобразити високі моральні якості, благородні людські почуття.

Учитель: Якою постає перед нами Галя?  Із ким порівнює її автор?

Щира, весела усмішка на устах, добрі оксамитові очі, вся невеличка, в’юнка постать «польової царівни», мов у дзеркалі, відбивають її внутрішні якості, основні риси характеру дівчини.        Автор зображає її красунею, порівнює її з перепілкою, білочкою, причудою, що заворожила парубка..

 

Учитель: Охарактеризуйте   образ Галі, підтверджуючи  свої думкицитатами

 («Це все, що на мені, — все грабоване! Ти думаєш і не давить воно мене? Мов хто рукою за  горло   душить, випирає дух з мене… Ще день — сяк-так, переможеш… А вночі ляжеш спати,

то й привиджується тобі: буцім лізе хто, кричить: «Оддай мій платок!..» — та й тягне за  волосся… «Оддай моє намисто!.. — та й хапає холодними, як лід, руками за шию… Ти  думаєш… легко воно мені носити його, — оце рам’я?., легко?! Та як ухопить зо зла руками  шовкову спідницю, так і рознизала од подолу аж до самого стану…».

                         Просить Чіпку покинути товариство, розбійне життя і пристати до чесної праці: «- Ні, покинь!  Покинь!.. — А то я сама задавлю тебе своїми руками… — нестямно белькоче вона, обвивши його шию руками, та обдаючи гарячими поцілунками».)

Учитель: Як ставилися інші персонажі до  Галі? Навести цитати з тексту.

 («Галя сама коло господарства ходила: коло корів та овечат і біля печі – всюди сама: Мотрі  не підпускала». Свекруха: «Як ти увійшла до нас, то мов праведне сонце вступило в хату, немов нам очі розв’язала, світ повила рожевим квітом…».Христя:«То вже що багата та вродлива, а привітна, та вбачлива до кожного».)

Учитель:Галя прагнула змінити Чіпку. Чи вдалося це їй?

 

«…Вона бачила – серце її правду казало, - що не вдержать уже їй Чіпки біля себе, що йому остогидло таке життя – не вдовольняло його… І вона тихо-тихо, потай од Чіпки, нишком плакала…»                Галя справді не була «щасливою, не принесла й Чіпці щастя».            Чіпчиною поведінкою була доведена до відчаю, і потрібний був ще один моральний удар, щоб життя її відкинуло на грань божевілля й смерті.            Видовище страшної розправи, яку влаштував Чіпка над безневинними людьми, мотивуючи це боротьбою за «людську рівність», зламало молоду жінку остаточно. «Так оце та правда?!» — крикнула вона з божевільним сміхом в обличчя чоловікові, показуючи на маленьку Хоменкову дочку в закривавленій сорочечці. Не змігши пережити таке болісне прозріння, Галя повісилась.               Її трагічна загибель є пасивним протестом проти особистої Чіпчиної несправедливості, проти всієї тодішньої соціальної дійсності.

Учитель: Знайдіть у тексті роману  рядки, де описується  сцена відчаю, розчарування Галі і зачитайте їх (Ст. 548)

Учитель: Як ви думаєте, чому, виростаючи у такій злочинній  сім’ї, Галя не   стала такою ж, як її батьки?

Учитель: Образ Галі є яскравим прикладом порушення взаємозв’язків генетичного   коду людини і її особистості. Це порушення автор використовує свідомо, намагаючись утвердити людину, як найвищу цінність земного буття. Звичайно, той факт, що Галя формується, як добра, чесна, правдива жінка у брудному злодійському середовищі  перечить законам реалізму, але виправдовується авторським задумом,  його побажанням протиставити образ Галі образу Чіпки, підкреслити, що людина в будь-якій ситуації повинна ставати вище своїх емоцій. Психологічно письменник нічим не вмотивовує  такий феномен виховання.   Автори залишають  розгадати його нам, читачам.

 Учитель:  Людиною, перед якою Мотря виливала своє горе, якiй вона скаржилася на своє злиденне  життя, була Христя.

 

Учитель: Як зображено Христю у романі?

Ідеєю шукання правди освітлений у романі й образ Христі. Вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною.                  Одружившись із Грицьком, Христя зажила в родинному затишку.

 

Учитель:Проте чи було її сімейне життя спокійним?

 

(Ні, передусім тому, що її чоловік не співчував людям, був байдужим та егоїстичним. Христя відчувала, що Грицько при потребі може зректися правди й легко змиритися з кривдою. Важкі

будні селянського життя, щоденні хатні турботи, догляд за малими дітьми втягують Христю в звичайне для мільйонів трудящих жінок життя, проте серце її завжди було чуйним до людського горя.)

Учитель:     Явдоха все життя провела серед злодіїв і помирає зненацька, що символізує миттєвість та нікчемність такого буття.

 

Учитель: Що ви можете сказати про Явдоху? Які риси характеру їй притаманні?

 

Учитель:    Чому, на вашу думку, Явдоха не стала порядною людиною?

  (Виросла в таких умовах, де не могла стати доброю та порядною, тому що її батьки  навмисне  штовхнули її ще дитиною на злочини).

 

Явдоха — дитя соціального дна, злодійка-багачка. Ще дитиною призвичаїлася вона до крадіжок, а потім і до торгівлі красою і тілом, стала армійською повією. Одружившись із розбійником Максимом, перетворилася на сільську багачку.          Для Явдохи нічого святого в житті не було. Вона зневажає чесних трудівників. Нажива й прибуток були для Явдохи найголовніші.          Але Явдоха  й ніжна, любляча мати. Та, прагнучи виростити й забезпечити дитину, вдається до крадіжок.          Образом Явдохи письменник стверджував, що мораль злодіїв, розбійників – однакова.

 

Учитель:Аналізуючи жіночі образи у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», ми захоплюємося вмінням Панаса Мирного пов’язати долю своїх героїнь із подіями тогочасного суспільного життя. Вражає майстерність письменника у розкритті психології людської особистості. Надовго залишаються в пам’яті розважлива баба Оришка і добросердна Христя. Стискається серце від думки про смерть Галі. До болю хвилює трагедія матері-трудівниці Мотрі. Всі вони — вагомий внесок Панаса Мирного у художню галерею жіночих образів української класичної літератури.

 Мати Чіпки підноситься за її моральність, страждання і тяжку працю; навіть зрада сина витлумачується як її моральне досягнення.

 Галя – це символ цноти, праведності, чесності й гуманності. 

Жінка у творчості Панаса Мирного майже завжди уособлює внутрішню красу людини, благородство, працьовитість та злагоду. Навіть тоді, коли йдеться про жінок, яких змарнувала їхня лиханедоля, письменник із непереборним болем і співчуттям розбирається у причинах, що знівечили жіночу душу.

Жіночі образи у романі Панаса  Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» сповнені трагізму. Вони не в змозі змінити своєї долі. Тяжке життя та загальна несправедливість накладають відбиток на їх долю.

           Кожна з них, як може, намагається врятувати Чіпку, але всі їхні спроби марні.

            І якщо в душі цього складного, неоднозначного і непересічного героя постійно точиться боротьба добра зі злом, то жінки в його житті незмінно символізують добро.             

Учитель: Отже, змальовані Панасом Мирним жіночі образи роману втілюють прагнення до щастя, до миру і затишку. Маючи добре серце, Мотря, Галя та Христя не зазнали повною мірою материнського й жіночого щастя.

3.Отже, ідеал української жінки, дружини ( у селянському стані)

4. У чому актуальність твору?

 

Як трактується  роль жінки у суспільстві?
	У минулому	У сучасному (суспільстві)
Бабуся
Мати
Дружина

 

Учитель: Літературознавці відзначають багатство, красу, поетичність мовироману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Так, Т. Федоренко пише: «Пейзажі у творах Панаса Мирного мальовничі, вражають своєю незрівняною красою і свідчать про дивовижну спостережливість та глибоку любов письменника до рідної природи Полтавщини. У багатьох місцях природа виступає як засіб контрасту в змалюванні пейзажних картин і соціальної дійсності, інколи як паралель до психологічного стану героя».

Картина вечора після жорстокої розправи над селянами посилює передачу горя та несправедливості, яких зазнали селяни.

Учитель: Зачитайте уривок із тексту.

Цікаві у Панаса Мирного і портрети, які водночас  є і засобами розкриття внутрішнього світу героїв, їхньої психології

Учитель: Зачитайте портрет Чіпки на початку твору. Про що він нам говорить? Який Чіпка в кінці роману?

Часто змальований портрет розкриває й авторське ставлення до героя.

Учитель: Зачитайте підібрані вами уривки із роману. Про що вони говорять?

Учитель: Мова роману образна, багата художніми засобами, афористична.

Учитель: Наведіть приклади художніх засобів, які вам сподобалися, запам’яталися, які вас вразили або принесли вам естетичне задоволення. Обгрунтуйте свою думку, зробіть висновки.

111. Підсумок  уроку

Інтерактивна вправа « Мікрофон»

Продовжіть речення

«Роман Панаса Мирного примусив мене замислитись…»

«Незважаючи на думки деяких літературознавців, я вважаю…»

« Позбавлення людини життя – це завжди…»

4 Домашнє завдання

 Кажуть, людина – коваль свого щастя. А щастя – то життя.

 Чи може людина   сама кувати своє щастя, незалежно від тих   умов, у яких  живе?

Це важке питання. Відповіді однозначної бути не може.

 Так хочеться щоб сталося диво, щоб в усіх  героїв роману було щасливе життя!

 Поміркуйте і запишіть у зошит:

 Чи може людина сама кувати своє щастя, незалежно від тих умов,  у яких живе?

 

 

 

 

 

 

29.09.2022

Тема. Життєва історія Максима Гудзя

Максим Гудзь – це ще один яскравий тип трагічної особистості, “пропащої сили”. У дитинстві та юності мав лицарські задатки, прагнув волі, свободи, і, якби не було зруйновано Запорозьку Січ, став би чи не першим в ній. Привабливо, із симпатією письменник змальовує Максима в молодості. Він був щедро обдарований, відважний, кмітливий, розумний.

Свою волелюбну та круту вдачу успадкував від діда. Дід його, запорозький козак Мирон Гудзь, вклав у серце онукові думки про волю і людську справедливість. Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. У його крові кипіла воля, прищеплена його славним козацьким родом.

Але замість сили і відваги у його серці оселилось зло: у бійці Максим міг скалічити товариша, пустив покритками кількох дівчат, а згодом почав красти і пиячити” аж доки не став отаманом банди. Безумовно, негативний відбиток наклало на його вдачу перебування в москалях. Максим страждав від безглуздої служби-муштри.

Коли йому потрапила до рук “граматка”, самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати. Горілка, до якої Максим звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. На прикладі життя Максима Панас Мирний показав, як служба в царській армії нівечить людські душі. Всякими неправдами Максим збагачується і повертається в село через тридцять років з грошима та “заслугами”, з жінкою та донькою.

В Пісках він звив злодійське гніздо, став ватажком Зграї злочинців, до складу якої входив і Чщка. Так вольова, порядна людини перетворилась на вбивцю. Максимів хутір стає пристановищем грабіжників.

Морально зіпсований солдатчиною, Максим живе єдиною пристрастю – збагаченням. Про людську подобу нагадувала лише любов Максима до доньки.

Д/з Опрацювати конспект

26.09.22

Тема. Шлях Ничипора Вареничка: від правдошукатництва до розбійництва

Нашу розмову хочеться почати словами видатного Тараса Григоровича Шевченка:

Один у другого питає,

На що нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дознавшись, умираєм.

Справді, перед кожним з нас рано чи пізно постає питання: "Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина - добра чи зла?" запитання доволі складні. Не завжди людина знаходить на них відповідь. Люди ж оцінюють одне одного за вчинками: це добродій, а цей - нікчема чи навіть злочинець.

Літературознавець Василь Пахаренко пише: «Зло існує для того, щоб людина ставала Людиною, переборюючи його, щоб вона могла усвідомити добро і робити добро».

Науку добра і зловісну суть зла нам, крім Біблії, усної народної творчості, допомагає осягнути  художня література, зокрема роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Назва роману запозичена з  Біблії, де дослівно вона звучала так: "Чи ж реве віл при яслах повних?".

Це доводить, що злочин ніколи не виникає просто так. Людина не скоює злочини, якщо вона задоволена життям , не жаліється, має те, що хоче.

IV. Сприйняття й усвідомлення учнями навчального матеріалу.   

 Слово вчителя. З хвилиною нашого народження, ми починаємо подорож, під час якої швидше чи пізніше здійсниться вибір якогось шляху.

Перші накреслення якоїсь дороги починаються вихованням вдачі, поведінки, способу діяння, думок тощо. Важливо, щоб була  мета, і щоб не була вона дрібною, а була гідною високого призначення людини у цьому світі, куди ми приходимо, щоби трішечки поліпшити його...

Часто на дорозі життя трапляються проблеми і труднощі. Їх можна розв’язати чи від них відвернутись, намагаючись вдавати, що проблеми нема.

Можна втекти від відповідальності, уникаючи моральних і емоційних зобов’язань. Так як зробив це герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Давайте ж пройдемо стежками його життя і розглянемо, які обставини призвели Чіпку до вибору злочинного шляху.

 Чіпці не поталанило від самого народження: їх з матір’ю покинув батько і поїхав до іншої родини, через це його ображали і не бажали з ним спілкуватися інші діти. Він змалечку відчував себе нелюбим, відкинутим, другосортним.

Чіпка з ранніх літ відзначався складною вдачею, яка була не незрозумілою не тільки відторгнутій громадою і до краю втомленій наймитською працею Мотрі, а жалісливій бабусі, котра доглядала малого. У Чіпки проявлялася відсутність страху та мук совісті хлопчика (виколупані очі намальованому Богові, ненависть до матері). Чіпка виростав досить нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Внутрішня готовність Чіпки до помсти набирала з роками все ширшого розмаху (згадаймо реакцію Чіпки на розповідь про батька, якого віддали в солдати і з якого глумилися в панському дворі: «Чому він їх не вирізав, не випалив?», або реакцію головного героя, коли він довідується, що пан хоче закріпачити старого Уласа: «Я йому такого пущу півня»). Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хотів підпалити обійстя Бородая. Насторожує і момент, коли разом із пустотливим Грицьком Чіпка з насолодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття помсти.

Але й гарні риси характеру проявлялись у Чіпки, а саме спілкуючись з бабусею Оришкою та своїм наставником дідом Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро. 

Група 2. Праця на власній землі

Праця на власній землі, яку «після смерті якогось бездітного далекого Мотриного родича» вирішила дати убогій родині громада, за короткий час робить із Чіпки господаря, людину впевнену у завтрашньому дні. Але втративши землю, за працю на якій його почала поважати громада, парубок розпочинає тривалу боротьбу з несправедливістю, а після остаточного розчарування він ступає на шлях пияцтва та деградації.

Чіпка у свої молоді літа не шукає іншого виходу, щоб змінити своє становище безземельного злидаря. Йому здається, ніби виходу з ситуації, що склалася, не існує: «без землі – нема волі… без землі – все пропало». Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей:  «Що тепер я?.. Людський попихач, наймит?.. Пропало... все пропало... І добро і душа пропала... бо немає правди між людьми...»

Група 3. Перехід на злочинний шлях

Зазнавши складної долі  селянина-бунтаря, Чіпка намагався відстоювати правду, справедливість, але невміння Варениченка відстояти своє, заробити грошей, щоб купити землі, як це зробив Грицько, і повільне, але неухильне скочування в прірву розбишацтва призвели до пияцтва. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль, а разом з ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері.

Група 4. Короткочасне повернення до моральних устоїв.

Чіпка опустився на саме дно життя, гірко образив своїми вчинками матір. Проте добре в його натурі змогло взятих верх, змогло перемогти. Він знайшов у собі сили перепросити матір, повернути її в рідну хату. Одружившись з Галею, Чіпка ніжно любить її, поважає матір, ревно працю і в господарстві, щиро й безкорисливо допомагає всім, хто звертається до нього за підтримкою. Його "сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала: він тепер соромив свого давнього безпуття, тiєї кривої стежки, якою він думав дійти до щастя".

Коли пішли розмови про земство, про вибори гласних, Чіпка, незважаючи на те, що становий Дмитренко радив вибирати панів, закликай громаду захищати свої інтереси, "а не даватись знову панам у руки". Серед інших гласних від селям Чіпка виділявся громадянською мужністю, прагненням відстоювати права трудящих. Тому селяни-гласнi обирають його членом повітової земської управи. Та пани все зробили, щоб "очистити" свої ряди від "мужика", i Чіпку наказом губернатора було виведено з управи "по неблагонадежности".

Болюча кривда, що знову впала, як грім серед ясного неба, на Чіпчину голову, відверта, кричуща несправедливість i були тим останнім поштовхом, що зламав життя правдошукача, зіпхнув його на стежку сліпої помсти. Селянин відчув на собі, ще панська "правда" гірше крадіжки, розбою. Не знайшовши справедливості i вище. Чіпка став мстити без розбору, бити направо й наліво, бити наосліп. Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест, кров загублених жертв, смерть ні в чому невинних людей невитравним тавром заплямовують Чіпку. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає «відбиранням свого», зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, розтоптав надії коханої дружини Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безневинній крові родини Хоменків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?! Оце вона!!!». Хоч Чіпка і був борцем за соціальну несправедливість, але нічим не можна виправдати його жорстокого вбивства людей.  Власне, він з правдошукача перетворився у звичайного кримінального злочинця.

3. Бесіда.

1.    На основі проаналізованих періодів життя головного героя роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» дайте відповідь на питання: чому Чіпчине життя закінчилось трагічно?

Учень. В душі Чіпки жила злість на особистих кривдників, і вона рухала всіма його діями. Навіть після бунту, коли Чіпка змінив спосіб життя, він зробив це лише з однією метою — мстити ще дошкульніше. Його можна назвати стихійним, неусвідомленим протестантом. Краще сказати, що він — трагічна, морально роздвоєна особистість, яку життя зробило стихійним бунтарем. А поряд з ним були люди, які вірили йому і зневірювалися в ньому: баба Оришка, мати, Галя, Грицько, Христя та інші.

2.    На вашу думку, Чіпка міг обрати інший життєвий шлях? Що б змінив цей вибір?

Учень. У кожного із нас свій життєвий шлях і лише ми обираємо в якому напрямку йти. Звісно Чіпка міг змінити своє життя і це певною мірою йому вдалось, коли він забрав Мотрю додому та одружився з Галею, але все-таки продовжував крадіжки. Як би він покинув злодіяння, його б життя було б зовсім іншим,а саме чесною працею він міг заробляти не менше, ніж злочинами. А головне – Чіпка міг би жити з Галею щасливим життям, про яке так мріяла вона

4. Робота з таблицею (учні записують відповіді в таблицю біля дошки).

Учитель. Гортаючи сторінки роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» головний герой поставав перед вами у різних життєвих ситуаціях. Він виявляв як позитивні, так і негативні риси характеру. Давайте ж запишемо їх до таблиці «Риси характеру Чіпки»

Таблиця «Риси характеру Чіпки»

 

«Риси характеру Чіпки»
Позитивні риси	Негативні риси
	.

 

Учень. 

«Риси характеру Чіпки»
Позитивні риси	Негативні риси
Обдарований від природи; розумний; добрий господар, береться за будь-яку роботу; мав прагнення творити добро та служити громаді; борець, може повести за собою; правдошукач; волелюбний, сміливий, нескорений; має глибоку співчутливу душу.	Надто нервовий; озлоблений; жорстокий; готовий до помсти (почуття помсти не контролюється психікою); має слабку волю, чому й топить лихо в чарці; грубий з матір’ю; розтоптав надії коханої людини; злодій, вбивця.

Слово вчителя.

Жінка у творчості Панаса Мирного майже завжди уособлює внутрішню красу людини, благородство, працьовитість та злагоду. Навіть тоді, коли йдеться про жінок, яких змарнувала їхня лиха недоля, письменник із непідробним болем і співчуттям розбирається у причинах, що знівечили жіночу душу.

Соціально-психологічний роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» розкриває широку панораму життя українського села. З-поміж великої кількості персонажів звертають на себе увагу образи трьох жінок, кожна з них ніби уособлює своє покоління: баба Оришка, дочка її Мотря, Галя, Христя. Їх об'єднує насамперед те, що вони оточують центрального персонажа твору — Чіпку. І якщо в душі цього складного, неоднозначного і непересічного героя постійно точиться боротьба добра зі злом, то жінки в його житті символізують добро.

VII. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

1. Повторити матеріал з підручника про Панаса Мирного та І.Нечуя-Левицького.

2. Виконайте завдання за варіантами:

Варіан 1. Дослідити мову  соціально-побутової повісті-хроніки Івана Нечуя-Левицького.

Варіант 2.  Дослідити мову соціально-психологічного роману Панаса Мирного.

 

22.09.2022

Тема. Широта представлення народного життя у романі

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Мета:допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст твору; розвивати навички самостійного читання художньої літератури, виділення головного та деталей, їх коментування, висловлювання власних суджень та оцінок; виховувати вдумливе ставлення до ідей художньої літератури, прагнення до чесного й справедливого життя.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них.

Перебіг уроку

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

Існує думка, що в людину від народження закладено все — і добро, і зло. Якщо життя зруйнує духовні цінності, орієнтири чесного, справедливого життя — переможе зло. Що залежить від генетичної спадщини, що від суспільства, а що — від самої людини, спробуємо розібратися на сьогоднішньому уроці. І чи мали рацію радянські літературознавці, які стверджували, що Чіпка — бунтар, протестант, правдошукач, якого до злочину змусили вдатися соціальні обставини.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань учнів

Літературний пазл

Учитель: Відтворіть пропущені слова у біографії Панаса Мирного.

Панас Мирний (справжнє ім’я - _______) народився ____ року в сім'ї дрібного чиновника, у _________ на Полтавщині. Навчався Панас спочатку в __________ парафіяльному училищі, а після переїзду батьків до ________ — у повітовому училищі. З 14 років працює ____________. Перші його твори — ___________________________. На одній із літературних субот сорокарічний Панас Мирний познайомився з учителькою музики Полтавського інституту шляхетних дівчат ____________. Вночі з 19 на 20 січня _____ р. стався крововилив у мозок, а 28 січня письменника не стало. Поховано його в ________. У будинку, де жив письменник, з 1903 року відкрито ___________.

Учні: Панас Мирний (справжнє ім’я – Панас Якович Рудченко) народився 1849 року в сім'ї дрібного чиновника, у Миргороді на Полтавщині. Навчався Панас спочатку в Миргородському парафіяльному училищі, а після переїзду батьків до Гадяча — у повітовому училищі. З 14 років працює державним службовцем (повітовий суд). Перші його твори — оповідання «Лихий попутав» (1872), нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого» (1872), «Лимерівна» (1872), повість «П'яниця» (1874). На одній із літературних субот сорокарічний Панас Мирний познайомився з учителькою музики Полтавського інституту шляхетних дівчат Олександрою Шейдеман. Вночі з 19 на 20 січня 1920 р. стався крововилив у мозок, а 28 січня письменника не стало. Поховано його в Полтаві. У будинку, де жив письменник, з 1903 року відкрито літературно-меморіальний музей.

ІV.Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності

Учитель: Починав Панас Мирний з поезії, а сповна його талант розкрився у прозі. Ще змолоду митець писав:

Бажали ми народові свободи,

Бажали ми, щоб очі він розкрив,

І, як другі освітнії народи,

Для поступу, для правди й щастя жив.

Ці слова можна поставити епіграфом до творчості письменника. Вірші він творив усе життя, кажучи, що вони допомагають йому краще творити «дзвінку прозу». Справжню письменницьку славу принесли Панасу Мирному два великі романи – «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія». Здобули визнання читачів також повісті «Лихі люди», «П’яниця», «Лихо давнє й сьогочасне», оповідання «Морозенко», драма «Лимерівна».

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Учитель: З скількох частин складається роман?

Учні: Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких поділяється на дрібніші розділи. Кожна частина, кожний з 30 розділів має свій закінчений зміст, свій внутрішній лад, художню завершеність.

Учитель:Академік О.Білецький взагалі вважав, що композиція роману схожа «на будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».

Учитель:Як називаються частини роману? Про що у них розповідається?

Учні:

I.Дитинство і юність Чіпки. (Це експозиція. Тут ще немає боротьби, загострення конфліктів. Письменник лише знайомить нас з енергійним юнаком, не називаючи його імені. Юнак зустрічає «польову царівну». Потім виявляється, що юнак – Чіпка, а «польова царівна» - Галя. Тут чудові пейзажі. У наступних розділах – розповідь про батьків та дитячі роки героя. Розділ «Двужон» - про кріпака Івана Вареника, який під чужим прізвищем (Хрущ) з'явився у селі Піски, одружився з бідною дівчиною Мотрею і знову кудись помандрував, залишивши «байстрюка» Чіпку на тяжке бідування. Також змальовані дитячі та юнацькі роки Чіпки та його однолітка Грицька.)

II.100-річна історія села Піски ( в основному писав Іван Білик). Розповідається про закріпачення козацького села Піски Катериною ІІ, про завзятого січовика Мирона Гудзя, який виборов своєму родові волю, а також про життя внука Мирона — Максима, який поступово скочується на хибний шлях.

III.Складна доля селянина-бунтаря. Це вже боротьба добра і зла, правди і кривди, це невміння Варениченка відстояти своє, заробити грошей, щоб купити землі, як це зробив Грицько, і повільне, але неухильне скочування в прірву розбишацтва.

IV.Трагедія Чіпки. Автор підсумовує пройдений життєвий шлях Чіпки, Максима, Пороха, Василя Семеновича Польського і дає можливість нам зробити повчальні висновки стосовно долі цих людей.

Учні визначають композицію твору та коментують свої записи.

1 частина – експозиція.

2 частина – розвиток дії, передісторія.

3 частина – зав’язка («Нема землі» ─ втрата Чіпкою землі), розвиток дії.

4 частина – кульмінація, розв’язка (винищення козацької родини Хоменків; арешт героя).

У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», як і в інших великих епічних творах, є основні та другорядні сюжетні лінії.

Учитель: Виділіть їх.

Основні сюжетні лінії роману:

Рід та життя Чіпки.

Рід та життєвий шлях Максима Гудзя.

Історія життя Грицька та Христі.

Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні сюжетні лінії роману:

Мотрі Жуківни. (Матері Чіпки).

Івана Вареника (Батька Чіпки).

Явдошки.

Василя Пороха.

Опрацювання ІІІ та ІV частин твору.

Частина III

Частина IV

VІ. Формування вмінь та навичок

1. Слово вчителя. Складання таблиці.

Панас Мирний та Іван Білик у своєму творі відобразили картини українського народного життя. Заповніть таблицю про зображене в романі.

Суспільні, історичніподії	Верствинаселення	Суспільніявища
— Кріпосництво — реформа 1861 року — «Голодна воля» — селянськізаворушення — придушеннябунтів за допомогоюармії	— Пани-кріпосники — пани в земстві, предводителі дворянства — чиновники різнихрангів — кріпаки — козаки — селяни — москалі — розбійники — хуторяни — жиди, шинкарі	— Історіязакріпачення — облаштування земств — вибори — землеустрій

2. Складання лінії-графіка.

Зобразіть за допомогою ламаної лінії-графіка історію життя Чіпки зі злетами та падіннями.

3. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

Які висновки ви можете зробити, склавши цю лінію-графік?

Орієнтовні відповіді

— Чіпці не щастило від самого народження, він наслідував негативні гени.

— У житті Чіпки були люди (баба Оришка, дід Улас), які вчили його добра.

— Були в героя злети й падіння. У Чіпки підвищене почуття справедливості, але він не може реально оцінювати дійсність (земля їм дісталася теж не зовсім справедливо; Грицько, такий самий безземельний сирота, заробив грошей і купив землю).

— Те, що не взяли громадським пастухом, вигнали із земства, не є непереборними життєвими обставинами, які дають право озлитися на весь світ.

— І в злочинній сім’ї може вирости чесна, справедлива людина, як, наприклад, Галя.

— Багато залежить від характеру людини, її життєвого вибору й здатності розрізняти добро та зло.

4. Проблемне запитання до учнів.

— Що, на ваш погляд, у романі можна віднести до типового, а що до екстремального?

(Типове: життя покріпаченого селянства та «голодна воля» пореформеного періоду, порядки в армії; тяга селянина до землі, повага до хліба, працьовитість.

Екстремальне: двожонство, розбійництво, вигнання матері з хати, заява матері на сина.)

VІІ. Підбиття підсумків уроку

Бліц-опитування

1.У якому році було написано роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875.)

2.За жанром «Хіба ревуть воли, як ясла повні» − це... (соціально-психологічний роман).

3.Хто є головним героєм роману? (Чіпка Варениченко.)

4.З скількох частин складається роман? (4 частини.)

5.Друга частина твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні» розповідає про... (Розповідає про закріпачення села Піски й долю Максима.)

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Продовжіть речення. «Я думаю, що Чіпка …»

«Мої очікування щодо роману …»

«Мене вразило …»

VІІІ. Домашнє завдання

Прочитати статтю підручника. Вміти характеризувати головного героя, дібрати цитататні характеристики головного героя Чіпки.

‹

 

›

Перейти на сторінку докум

19.09.2022

Тема. Загальна характеристика творчості Панаса Мирного

 

    ... До Панаса Мирного українська художня проза

не знала таких широких картин суспільногожиття,

які він дав у своїх творах...

О. Білецький

·             Літературна доля Панаса Мирного – яскраве свідчення трагедії українського письменника в умовах соціального пригнічення.

 

Літературу Панас Мирний розцінював як могутній засіб боротьби проти соціального гноблення. Письменник вважав, що літературні твори повинні активно втручатися                          у життя, викривати ворожі, підступні дії панівних класів, нести світлий ідеал майбутнього.

«Треба писати так, щоб і «каміння завило», щоб і в закостенілі серця, у черстві душі прорвалося світло правди і любові», - так розумів письменник високе покликання митця.

Справжнє мистецтво пов’язане з народним життям, стоїть на сторожі інтересів трудівників – такими принципами керувався письменник у своїй творчості. Тому улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця селян, їх мрії і сподівання.

 

Про теоретичні основи власної літературної праці свідчить щоденниковий запис від                          27 лютого 1870 р., який акцентує намір «показати безталанную долю життя людського, високую його душу, тепле серце, як вони є у мирі… Через це я і пишу, і пишу, пробую – а ось, може, і вдасться».

 

·             Творчу діяльність Панас Мирний починає як поет. Його перший друкований виступ в літературі припадає на 1872 рік. Псевдонімом Панас Мирний був підписаний вірш «Україні», опублікований у львівському журналі«Правда».

        

·             Тав українську літературу митець увійшов неперевершеним майстром прози. Хоча все своє життя письменник повертався до поезії, наголошуючи, що вона допомагає йому осмислювати навколишню дійсність, щоб потім писати прозу.

 

1872 року львівський журнал «Правда» надрукував перше оповідання Панаса Мирного«Лихий попутав».

 

Оповідання   «Лихий попутав» (1872)

Цей твір про поламану долю бідної дівчини – селянки-сироти Варки Луценкової. Вона була наймичкою в місті, народила й утопила позашлюбну дитину (від лукавого й цинічного підмайстра Василя, який одурив Варку). Потім – тюрма, монастир і знову найми. Всі ці перипетії відтворено в безпосередньому вияві почуттів скривдженої героїні, зі співчуттям до вічної заробітчанки. Єдиним полегшенням у бутті змученої жінки, «лихим попутаної», у фіналі твору виведено щиру молитву «Господу милосердному».   Твір побудований як монолог головної героїні. Панас Мирний використав цей прийом, щоб глибше розкрити її внутрішній світ.

 

Появу нової в українській прозі теми засвідчили перші повісті письменника – «П’яниця» (1874) та «Лихі люди» (1875).

 

Повість «П’яниця» (1874)

Автор зосередився на розкритті трагедії «маленької людини» - дрібного чиновника. Сюжет повісті розгортається як історія двох братів Левадних, Петра й Івана, які вийшли із селянського середовища. Однак перший усе вище піднімається щаблями кар’єри, не зупиняючись ні перед чим. Другий – дрібний чиновник, світла душа, талановитий скрипаль – не знаходить себе в складних обставинах. Зазнаючи моральних мук від знущань над людською гідністю, Іван занепадає духом, спивається й помирає в шпиталі. Він – «зайва людина». На прикладі долі Івана прозаїк утілив ідею, сформульовану ним так: «П’яниця рветься до чогось вищого, кращого і якщо гине, то тільки в силу дурних умов життя».

 

Помітним явищем у літературному процесі стала повість «Лихі люди» (1875).

Повість                  «Лихі люди» (1875)

У повісті автор звернувся до проблеми інтелігенції в громадському житті, дав своє тлумачення образу нової людини з освічених кіл.Петрові Телепню і Тимофієві Жуку, які виражають інтереси передової молоді, котра прагне «дужими руками помірятися з життям», поборотися з кривдою, у повісті протиставляються вірний царський служка Шестірний і тюремний піп  Попенко. Ув’язнений за викривальні художні твори, письменник Телепень, незважаючи на свою м’яку вдачу, добре серце, слабке здоров’я, виявляє незвичайну волю  і впертість: він не хоче навіть розмовляти з царським прокурором. Правда, нестерпні тюремні умови спричиняють важке психічне захворювання  і призводять до його самогубства. Ще активнішим і послідовнішим борцем проти самодержавства є революціонер-народник Тимофій Жук. Виключений з гімназії за читання нелегальних брошур, Жук іде «в народ», працює вантажником, косарем, рибалкою, поширює ідеї революційного оновлення суспільства. Шестірний – переконаний монархіст. Ще в гімназії він виявив себе підлим донощиком. До пари йому Попенко, мрії котрого не сягають далі багатої парафії. Всі плани безжурного життя у нього пов’язані із збереженням відсталості й неписьменності мас.

Опублікована без підпису в женевському журналі «Громада» за 1877 р. повість «Лихі люди» нелегально ввозилася в Україну і поширювалася разом з народницькими брошурами, тобто використовувалася з пропагандистською метою.

 

Одним з найвищих досягнень письменника є роман «Повія» (1881). Це широке епічне полотно, якому автор присвятив кілька десятиліть своєї творчості.

Роман  «Повія» (1881)

З роману постають яскраві картини життя пореформеного селянства, роздертого гострими соціальними контрастами. У центрі твору – життєво переконлива драма напівсироти Христі Притиківни та її матері Пріськи.                           В лютий мороз гине селянин Пилип Притика. Ця трагічна смерть стає початком нещасть його дочки Христі. Христю з матір’ю  переслідує збирач податків Грицько Супруненко, виживає дівчину з села, щоби з нею не побрався його син. Сільська дівчина стає міською наймичкою,  а потім – міською повією. Вона опускається на саме соціальне дно, а згодом, повернувшись у рідне село, вона замерзає під корчмою, яка колись була її батьківською хатою.Чиста, здорова натура, загинула у задушливому царстві лицемірства, брехні, ошуканства, підлості. Трагедія Христі – суворе обвинувачення антилюдяній системі.        Письменник так визначив художній задум роману: «Головна ідея моєї праці – виставити пролетарку й повію сьогочасну, її побут у селі (перша частина), у місті (друга частина), на слизькому шляху (третя частина),  попідтинню (четверта).        «Повія» - один із небагатьох українських романів, який екранізовано.

Визначним явищем української драматургії є п’єса Панаса Мирного «Лимерівна»(1892). Вона витримала творчу конкуренцію з найкращими драмами того часу й надовго ввійшла до репертуару Театру корифеїв.

 

П’єса «Лимерівна» (1892)

За ідейним спрямуванням п’єса є викриттям деспотичної сваволі                           в родинному житті.        Стара Лимериха силоміць зруйнувала доччине кохання з парубком Василем і домоглася її заміжжя з багатим самодуром Карпом Шкандибенком. Це віддало Наталю на поталу деспотичній свекрусі. Нестерпне життя волелюбної героїні зумовило потьмарення розуму й самогубство Наталі.        Виконавиця головної ролі М. Заньковецька трактувала мелодраматичну розв’язку п’єси як свідомий протест: у нерівній боротьбі вона програє, але не капітулює перед «темним царством».

 

У квітні 1892 р. відбулася прем’єра драми «Лимерівна». У головній ролі – Марія Заньковецька. Вистава закінчилася під бурхливі оплески, багато разів підіймали завісу. Зачарований грою геніальної актриси, зворушений до сліз, Панас Якович у шалених оваціях забув свій кодекс: не розкривати, берегти таємницю псевдоніма – і під вигуки публіки «Автора! Автора!» піднявся на сцену. Перед здивованими очима переважної більшості глядачів стояв знайомий багатьом, трохи зніяковілий і розчулений колезький радник ПанасЯкович Рудченко.

 

Панас Мирний увійшов в історію українського письменства як митець масштабного епічного таланту.

 

 

Широка панорама життя українського села упродовж кількох поколінь постає з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»(1872-1875).

 

Реформа ХІХ ст. скасувала кріпацтво. Законодавчими актами закріпаченим селянам надавалися права купівлі-продажу нерухомого майна, ведення торгівлі, вільного заняття ремеслом, права на вільний шлюб, вирішення всіх родинних справ без дозволу поміщика. Але ці  права надавалися тільки після переходу на викуп, після введення уставних грамот, які складали самі землевласники-поміщики, а затверджували і вводили в дію мирові посередники, які призначалися теж з поміщиків. Для складання уставних грамот надавався дворічний термін (він часто був і більшим), під час якого селяни лишалися тими ж кріпаками, тільки офіційно називалися тимчасовозобов’язаними. Після введення установчих грамот поміщицькі лани лишалися у панській власності, а та земля, якою користувалися кріпаки, продавалася їм примусово. Поміщик мав повне право поміняти землю кріпакам – кращу на гіршу. Пани загарбували такі життєво необхідні для селян угіддя, як луки, випаси, ліси, водопої, щоб поставити юридично вільних селян у економічну залежність. Право на викуп землі мали тільки ті родини кріпаків, які користувалися нею раніше. Дворові кріпаки, які прислуговували панам, доглядали їхню худобу, маєток, такого права не мали і виходили з кріпацької залежності зовсім безземельними, в кращому разі з садибною ділянкою. Зрозуміло, що така царська «милість» обурювала селян, спричиняла до частих заворушень.

Усі ці події і лягли в основу роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». 

15.09.2022

Тема. УРМ. "Як жити. щоб не стати "кайдашевою сімєю"?" (Письмовий твір)

12.09.2022

Тема. Колоритні людські характери в повісті

Дз. Описати характери головних героїв

08.09.2022

Тема.  Реалізм повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».  
Актуальність проблеми батьків і дітей.
 

Мета (формувати компетентності):

предметні: навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом, культуру зв'язного усного мовлення;

ключові :     -уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності та критичного мислення ;

-комунікативну: спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих;

-інформаційну: навички систематизування отриманої інформації та самостійного її здобуття, навички роботи з книгою;

-загальнокультурну: естетичний смак та зацікавленість читанням, світогляд.

Тип уроку: розвитку компетенностей

 Методи та прийоми : розповідь з елементами бесіди, асоціативний диктант, інтерактивні вправи «Прес», «Асоціативне гроно», «Мікрофон» , словникова робота, робота з текстом художнього твору, опора на життєвий досвід учнів, літературний диктант .

Форма проведення: урок-дослідження.

Основні терміни і поняття : реалізм, актуальність, проблема батьків і дітей.

Міжпредметні зв'язки : українська мова, географія, математика, зарубіжна література, мистецтво.

Наочність: малюнки учнів до  повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», картина «Українська ніч» А. Куїнджі, картина Леонардо да Вінчі «Джоконда» , ілюстрації до роману «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса Сааведра, до трагедії Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» , запис «Appasionata» Л. ван Бетховена .

Технічні засоби: мультимедіасистема.

 

Структура уроку

І . Організаційний момент .

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Мотивація і цілевизначення навчальної діяльності . Оголошення теми і мети уроку .

IV.  Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

V. Закріплення здобутих знань.

VІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

VІІ. Домашнє завдання.

Хід уроку

І . Організаційний момент .

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Асоціативний диктант.

Стеблів, «Дві московки», Дегтярівська богадільня, картина «Українська ніч» А. Куїнджі, «Appasionata» Л. ван Бетховена, священик, викладач .

Літературний диктант .

За жанром «Кайдашева сім'я» - …

І.Нечуй-Левицький у «Кайдашевій сім'ї» основну увагу зосереджує на …

В українській культурі символом родинних чвар, сварливості завдяки твору І. нечуя-Левицького є…

Омелько Кайдаш мав професію …

Своє втілення у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» знайшли особливості такого літературного напряму, як …

Глава родини Кайдашів …

У творі І.Нечуй-Левицький використав такі засоби комічного …

Заробляв гроші в сім'ї  …

«Кайдашеву сім'ю»  І. Нечуя-Левицького називають повістю-хронікою тому, що …

 

ІІІ. Мотивація і цілевизначення навчальної діяльності . Оголошення теми і мети уроку .

Слово викладача . Чи любите ви приємні несподіванки? Які? (Відповіді учнів).Сьогодні я пропоную вам провести цікаве дослідження … понять реалізм і актуальність. А зробимо ми це на прикладі повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я». Тож, тема нашого уроку «Реалізм повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».   Актуальність проблеми батьків і дітей.». І працювати ми  з вами будемо за наступним планом :

План уроку .

1.     «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького – один із найпопулярніших творів української класичної літератури .

2.     Реалізм — мистецький напрям XIX століття. Його прикмети в повісті І.Нечуя-Левицького .

3.     Актуальність проблеми батьків і дітей.

4.     Секрети популярності повісті «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького .

Сподіваюсь,  ви отримаєте не тільки  приємні враження від нашої спільної роботи, але і корисні поради , які стануть у пригоді у вашому особистому житті.

Тож, за справу .

IV.  Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Слово викладача. «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького – один із найпопулярніших творів української класичної літератури. Секрет цієї популярності, на мій погляд , полягає ,найперше, у художній майстерності автора. А , по-друге,- у його реалістичності .Більше ніж століття віддаляє нас від часу написання повісті «Кайдашева сім'я», але письменник настільки правдиво зобразив буденне сімейне життя Кайдашів, реально змалював характери своїх героїв, що їхні вчинки  і поведінка хвилюють нас і сьогодні.

Словникова робота . (Теоретичні матеріали надаються кожному учневі)

Завдання : Використовуючи наданий теоретичний матеріал, випишіть в зошити визначення поняття «реалізм» і його ознаки .

Реалізм — мистецький напрям XIX століття, що зображував типові характери в типових обставинах, прагнучи до глибокого й панорамного змалювання життя в його закономірностях і суперечностях. Його основні ознаки:       

□             соціальна зумовленість характеру людини, змалювання згубного впливу антигуманного світу на вчинки і долю героїв;

□             історизм у відтворенні явищ дійсності (бачення історичної перспективи, взаємодія минулого, теперішнього і майбутнього);

□             психологізм - відтворення внутрішнього світу героїв; гуманізм — співчуття і протест проти всіх форм соціального і духовного поневолення людини.

Інтерактивна вправа «Прес» (позиція-обгрунтування-приклад-висновки)

Які прикмети реалізму, на вашу думку, знайшли своє втілення у повісті  І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»? (Відповіді учнів)

Розповідь з елементами бесіди .

Слово викладача. Повість  І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» є глибоко реалістичним твором тому, що на прикладі родини Кайдашів, типової для українського суспільства ХІХ століття, письменник показав руйнування традиційних підвалин життя українського селянства, моральний занепад і духовну деградацію поневоленого народу .

Отже, першу частину нашого з вами дослідження ми завершили, а зараз я попрошу пояснити як ви розумієте слово АКТУАЛЬНИЙ?(очікувані відповіді учнів: чимось цікавий комусь, популярний, потрібний для отримання досвіду всупереч змінам часу, традицій, поглядів)

Дякую всім вам за пояснення, думка кожного з вас є індивідуальною і саме тим вона цінна . А от одним із визначальних чинників , завдяки яким вимірюється цінність мистецького твору, є його актуальність .Так , наприклад, у далекому 1503 році Леонардо да Вінчі на своїй картині «Джоконда» зобразив , здавалося б, звичайну жіночу посмішку. Пройшло більш як півтисячі років, але і сьогодні, цей мистецький твір  викликає у нас не просто замилування, а і зацікавленість , бажання розгадати таємницю Мони Лізи .

          Плине час, але і сьогодні поміж нас є люди, схожі на Дона Кіхота  із романа іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааведра. І навіть через 400 років вони , маючи дуже високі моральні принципи і багату уяву, спочатку борються із повітряними млинами, а потім зрікаються своїх ілюзій і все ж таки  повертаються до нормального життя.

          Історія трагічного кохання Ромео і Джульєтти з однойменної трагедії Вільяма Шекспіра, як і раніше, у викликає великий інтерес у читачів, змушуючи їх замислюватись над питанням :чи можливе велике і справжнє кохання в юному віці?

Як бачите , протягом багатьох століть ,скільки існує мистецтво , письменники, поети, митці знаходили і порушували у своїй творчості безліч актуальних проблем. Ми ж з вами поговоримо конкретно лише про одну із декількох проблем, порушених І. Нечуєм-Левицьким у повісті «Кайдашева сім'я» і спробуємо довести її актуальність у сучасному світі , виконавши всі разом наступні завдання .

Інтерактивна гра «Асоціативне гроно».

Слово викладача. У назві повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» ключовим є  слово? ….. правильно, СІМ'Я . Які асоціації воно у вас викликає?( очікувані відповіді учнів: кохання, батьки, діти, відповідальність ,не завжди радість, іноді проблеми) .

 Отже, як ви самі із власного досвіду зазначили, в родинах, сім'ях іноді виникають проблеми, як от між батьками і дітьми. Чи стала виключенням з цього проблемного кола родина Кайдашів? (Ні )

Робота з текстом . Бесіда.

ü Назвіть головних героїв повісті .

ü Наведіть приклади із тексту повісті, які демонструють складність стосунків між батьками і дітьми в цьому творі.

ü Що спричиняло таку кількість сварок у цій родині? (соціальні умови, руйнування сімейних традицій, духовна роз'єднаність в родині)

ü Як ви вважаєте, чи різняться Кайдашева сім'я- типова українська сім'я ХІХ століття- і сучасні сім'ї?

ü Чого повчає нас ця повість? (людина, незважаючи  на соціальні умови, повинна розуміти оточуючих, не бути егоїстом ;завжди і за будь-яких обставин необхідно цінувати родинні стосунки, підтримувати одне одного)

V. Закріплення здобутих знань.

Прийом «Незакінчене речення».

Завдання :продовжити речення і зафіксувати в зошиті як висновок.

ü Повість  І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» є реалістичним твором тому, що …

ü Актуальна проблема батьків і дітей у повісті розкрита через …

ü Секрети популярності повісті «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького полягають у ….

ü На мою думку, повість «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького є одним із найпопулярніших творів української класичної літератури саме завдяки  ____________ і ______________ .

VІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

ü Згадавши сцени із життя Кайдашевої сім'ї, яких емоцій відчули більше, позитивних чи негативних? Яких ?Чому?

ü Чи примусила вас замислитись історія Кайдашевої сім'ї ? Над чим?

Заключне слово викладача. Підбиваючи підсумки, хочу зазначити, що завдяки вашій активній роботі , ми з успіхом і всі разом виконали завдання нашого уроку-дослідження , з'ясувавши у чому полягає реалізм повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» та довівши актуальність проблеми батьків і дітей на прикладі цього твору .Тож , давайте, також разом проведемо і оцінювання нашої з вами роботи .

Оцінювання. «Діагностична роза» ( намалювати «розу вітрів», оцінивши відповіді на питання від 1 до 4 балів та позначивши їх на графіку)

ü Чи тема була цікава?

ü Чи будуть потрібні знання з цієї теми в житті?

ü Чи дізналися щось нове?

ü Хотілося б дізнатися з цієї теми більше?

VІІ. Домашнє завдання.

1. Підручник «Українська література», 10 клас, О. Авраменко, В. Паха-ренко , С. 42

2. Прочитайте поради психологів щодо уникнення конфліктів і додайте до них власні. Ви конфліктна людина чи ні?

Як уникати конфліктів

1.    Не згадуйте старі образи. їх час уже пішов. Якщо Ви не знайшли в собі сил обговорити їх відразу, то зараз це вже недоречно. Забудьте про них! Концентруйся на сьогоденні.

2.    Не викликайте в іншому відчуття провини. Звинувачуючи інших. Ви підірвете в них упевненість у в собі, але ні на крок не наблизитеся до вирішення конфлікту. Це звичайна маніпуляція!

3.    Не робіть те, за що потім буде соромно. Коли охоплює гнів, образ­ливі слова так і крутяться на язику. І краще його прикусити.

4.    Не сперечайтеся заради суперечки. Завжди пам'ятайте про свою мету: чого Ви, власне, хочете?

5.    Не виносьте конфлікт на люди. Усе, що відбувається в родині, між друзями чи коханими, стосується тільки їх.

   

05.09.2022

Тема.  Іван Нечуй-Левицький. Життєпис письменника. Творчість письменника – новий імпульс розвитку української літератури. Загальна характеристика творчості.

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Івана Нечуя-Левицького; розкрити жанрове багатство прози та роль автора у подальшому розвитку української літератури; прокоментувати оцінку І.Франком творчої спадщини митця; виховувати в школярів інтерес до творчої спадщини письменника, любов до рідної літератури.

Міжпредметні зв’язки, мистецький контекст: історія України, зарубіжна  література, образотворче мистецтво, музика.

Обладнання, наочність: фотоматеріали до життєпису І.Нечуя-Левицького, відео- чи фонозаписи “Апасіонати” Л. Ван Бетховена, репродукції картин; видання творів письменника; видання уроку №  мультимедійного посібника.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

ЗМІСТ УРОКУ

І. Повідомлення теми й мети уроку.

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

            1. Бесіда

• Якими були історико-культурні умови, в яких розвивалася українська література після реформи 1861 року?
• Розповісти про культурно-просвітницьку діяльність на Україні, пояснити, чим це було зумовлено.
• Розкрити роль літератури у формуванні національної свідомості українців після скасування кріпацтва.
• Які художні методи функціонували в той час?

            2. Літературний диктант.

1. Спосіб художнього пізнання й відтворення світу... (художній метод)

2. Ідейно-естетична спільність письменників у певний період часу, що виявляється у своєрідному синтезі художнього методу та індивідуального стилю... (літературний напрям).

3. Спорідненість творчих принципів митців на підставі подібних естетичних засад... (художня [літературна] течія).

4. Літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ... (реалізм).

5. Літературний напрям, який характеризується правдивим відображенням дійсності з зосередженням на морально-етичній основі і докладним змалюванням національного колориту народу ... ( побутово-просвітницький реалізм).

6. Літературний напрям, що характеризується прагненням до фотографічного й безпристрасного відтворення дійсності й фатальною біологічною та соціальною зумовленістю людської долі й поведінки ...(натуралізм).

7. Образ, у якому поєднано найхарактерніші вияви певної групи явищ... (тип).

8. Наступ на українське слово 1863 року ... (Валуєвський циркуляр).

9. Наступ на українське слово 1876 року ...(Емський указ).

10. Частина (уривок) літературного твору, яка дає змогу точно визначити зміст узятої з нього фрази, вислову чи окремого слова … (контекст).

11. Динамічний аспект твору, ланцюг подій, переживань, думок -  це … (сюжет)

12. Побудова літературного твору, зумовлена ідеєю та життєвим матеріалом, розміщення всіх його частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів – називається … (композиція).

13. Предметний або словесний знак (натяк), який опосередковано (умовно виражає сутність певного явища  - це … (символ).

 

            3. Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

·       Пригадати про І.Нечуя-Левицького з вивченого в попередніх класах.

·       Коротко розповісти про твір «Микола Джеря»

ІV Вивчення нового матеріалу.

1. Вступне слово вчителя.

Прозаїк, драматург, публіцист, етнограф, педагог, перекладач Біблії – таким перед нами постає Іван Семенович Левицький, глибоко національний письменник, багатогранна творча особистість, визначний майстер слова, творець живого і вічного мистецтва. Саме він разом з Панасом Мирним та Олександром Кониським започаткував новий етап у розвитку української прози, намагаючись піднести українське слово до високого рівня, показати багатство і красу душі простих людей.

Майбутній письменник навчався в духовних учбових закладах – духовна семінарія, Київська Академія, яку він закінчив із званням магістра богослов’я. після цього, якби він погодився стати ченцем, то міг би отримати найвищий чин – бути архієреєм; коли б і не погодився , то міг би дістати посаду начальника над багатьма попами. Проте він 25 років працював учителем - викладав у середніх школах історію, географію, російську мову та літературу. Ніхто з його колег і не здогадувався, що весь свій вільний час скромний вчитель присвячує літературній праці.

Змолоду захоплений «Кобзарем» Шевченка і творами Гоголя, обурений знущаннями над українською культурою, Іван Семенович, замикаючись у себе вдома, виливав свої почуття у натхненних творах. У 47 років, не маючи сили далі лицемірити, кинув службу і, нехтуючи матеріальними нестатками, повністю віддався літературній діяльності.

І.Нечуй-Левицький - письменник, який вражав і вражає широким, різнобічним охопленням життя та самобутньою майстерністю його змалювання. Збагачення української літератури Нечуй-Левицький пов’язував  у великій мірі з розширенням її тематичних обріїв. Наполягав на якомога багатшому, широкому охопленні найхарактерніших представників різних класів і станів тогочасної України. То була одна з найголовніших творчих засад письменника.

2. Розповідь про життєвий шлях письменника.

Учитель під час пояснення застосовує спроектовану на екран таблицю “Основні віхи життя і творчості Івана Нечуя-Левицького”, використовує мультимедійний посібник, фотоматеріали, фонозаписи, репродукції картин.

 

Основні віхи життя і творчості Івана Нечуя-Левицького

 

Дата	Події. Твори.
25 листопада 1838	Народився у с.Стеблеві Канівського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у родині священика.
1845	Івана віддають у науку до дядька Є.Трезвинського, вчителя Богуславського духовного училища.
1848-1852	Навчався у Богуславській бурсі.
1853-1859	Продовжував навчання у Київській духовній семінарії; захоплювався повістю М.Гоголя “Тарас Бульба”.
1861-1865	Навчався у Київській духовній академії. Вивчав Біблію, твори української та зарубіжної класики. Пробує писати українською мовою. Отримує звання магістра богослов’я.
1865-1866	Відмовляється від духовної кар’єри, обирає світське життя – вчителює в Полтавській семінарії викладачем російської словесності. Написав свій перший твір “Дві московки”.
1866-1873	Працює вчителем гімназії у Каліші і Седлеці (Польща), пише твори “Рибалка Панас Круть”, “Причепа”, “Хмари”, працю “Світогляд українського народу”. Подорожує до Швейцарії.
1868	У Львові надрукована повість “Дві московки”, підписана ім’ям І.Нечуй. Влітку побував у Ризі, Вільно, Петербурзі, Москві, познайомився з М.Костомаровим.
1872	Окремою книжкою у Львові вперше виходять “Повісті Івана Нечуя”.
1873-1883	Переїздить до Кишинева (Молдавія), викладає старослов’янську, латинську мови, російську мову та літературу, історію, географію, логіку. Написав твори: “Микола Джеря”, “Бурлачка”, “Кайдашева сім’я”, “Баба Параска та баба Палажка”, “Запорожці”, “Старосвітські батюшки та матушки”, статтю “Сьогочасне літературне прямування”.
1884	Виїжджає на лікування в Карпати; пише оповідання “Чортяча спокуса”.
1885- 1898	Змушений був вийти у відставку, оселився у Києві, став членом київської Громади (центр національно-культурницької роботи у 70-90 рр..). Спілкувався з М.Лисенком, М.Старицьким, М.Коцюбинським, М.Кропивницьким, зустрічався з І.Франком, листувався з Панасом Мирним, Ольгою Кобилянською. Написані твори: “Невинна”, “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”, “На Кожум’яках”, “Над Чорним морем”, “Скривджені і не скривджені”, “Поміж ворогами”, “Афонський пройдисвіт”.
1899-1914	Взявся за переклад українською мовою Біблії, незавершений П.Кулішем; здійснив видання восьмитомника своїх творів, склав “Граматику українського язика” у двох частинах.
1914-1918	Важко хворіє, покинутий родичами.
15 квітня 1918	Помер у Дегтярівському будинку пристарілих. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.
1960	Відкрито літературно-меморіальний музей у Стеблові.

3.  Мистецький контекст

Перегляд картин природи, обговорення, порівняння пейзажів на картинах і в творах письменника, що вже вивчались.

            Цікаво

Любов'ю до літератури І.С.Нечуй-Левицький завдячує батьку - той не любив хазяйнувати, а був затятим книголюбом-читальником. Семен Левицький був прогресивним священиком, читав проповіді українською мовою, збирав народні пісня та обряди. Мав удома багато праць з історії України, зокрема, рукописних. Через батька Іван познайомився зокрема із творчістю Шевченка. Псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя "Думи про Нечуя", яку дуже любив.

І. С. Нечуй-Левицький часто згадував, за яких умов він вирішив стати українським письменником. Професори Київської духовної академії, де він учився, не визнавали української мови й літератури. Один з них навіть висловився на лекції:

 - В інтересах держави добре було б спалити українську літературу.

Це й підштовхнуло Івана Семеновича взятися за перо.

“Писати повісті я почав, ще як був на службі в Полтаві. “Основа” та “Кобзар” Шевченків навели мене на думку, що мені писати треба по-українськи. “Кобзаря” прочитав я ще хлопцем, і він мене дуже вразив своєю поезією та народністю в поезії. З першого погляду мені здалося, що Шевченко записує народні пісні, а не складає свої, - така народність в його поезії. […] слава його тоді ходила скрізь по  селах.

Почавши писати свої повісті в той час, коли була заборонена українська література, я нікому не говорив про це: об тім не знали навіть ті товариші, що жили зо мною на одній квартирі, не знав батько, хоч ще до його смерті вже були надруковані ... перші мої повісті”.  (І.С.Левицький “Автобіографія”)

Після виходу в світ оповідань "Не можна бабі Парасці вдержатися на селі" та "Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти" до письменника приходила одна баба

з Стеблева позиватися.

 - Нащо, паничу, ви мене в книжці описали? Тепер мені проходу на вулиці не дають.

У звичках Івана Семеновича було чимало такого, що викликало подив. Скажімо, сусіди могли по ньому перевіряти годинник: щодня за будь-якої погоди рівно о третій він виходив із своєї квартири, йшов на Фундуклеївську вулицю (нинішня вулиця Богдана Хмельницького), поволі піднімався до Театрального майдану, потім повертав праворуч на Володимирську вулицю, доходив до "підйомника", далі йшов на Володимирську гірку. Там сидів, милувався Дніпром, думав свої думи аж до шостої години, а тоді спускався вниз на Хрещатик і повертався додому. Вечеряв і, хоч би там що, рівно о дев'ятій лягав спати.

Одного разу йому стрілися незнайомці.

-        Ану, давай гроші!

-        Їй-богу, нема ні копійки!

-        Ти відомий письменник, у тебе грошей повні кишені!

Грабіжники обшукали старого, але нічого, крім порожнього гаманця, не знайшли.

Потім переглянулися і віддали Нечую гроші, які мали з собою.

4. Розповідь про творчий доробок І.С. Нечуя-Левицького.

1  Слово вчителя

Творчість Нечуя-Левицького – це своєрідна, нічим не замінима енциклопедія, де наявна багатюща інформація народознавчого характеру. Ми дістаємо загалом повне уявлення про життя і настрій людей часу, в який жив письменник.

Літературна спадщина І.Нечуя-Левицького дуже різноманітна як тематично, так і жанрово. Із його творів постає Україна другої половини ХІХ ст., переважно – українське село. Він добре знав реалії життя селян, а побут українського села до найменших дрібних був відомий йому від баби, від дівчат-наймичок. Від матері, що розмовляла чистою українською мовою, Іван Семенович перейняв безліч народних пісень, переказів, прислів’їв, приказок тощо. Звідси правдивість, точність, яскравість змалювання картин українського селянства та жива мова.

Формування світогляду І.Нечуя-Левицького проходило в надзвичайно складних умовах. Навіч поставало розходження між офіційною наукою, ідеалістичною філософією, християнськими догмами і життям народу. Наступ реакції на демократичні права і свободи, переслідування національних мов і культур викликало бурю протесту в душі молодого і вразливого юнака.

            Живим відгуком на животрепетні події літературного життя, схвильованими роздумами на конкретні художні твори, про художню мову є листи Нечуя-Левицького до Н.Кобринської. Так, у листі від 26 листопада 1898 року, торкаючись розвитку літератури, художнього методу, він пише: “Тепер в літературі цілого світу напрямок реалістичний. А цей напрямок – це таки доволі цупкий та твердий корсет, добре-таки муляє в стан і душить в боки: не дає волі й обмежує й держить авторів у відомій межі. Бо тільки реальне життя має право диктувати й призначати зміст і сюжети авторам. А чого нема в житті, того не може бути і в повісті, бо інакше воно вийде прибільшене, вигадане і ... нереальне, і чудне, й смішне...”.

            Діапазон творчих інтересів Нечуя-Левицького не вичерпується лише його художнім словом – повістями, оповіданнями, нарисами та п’єсами. Він – автор літературо-критичних і критично-публіцистичних статей, етнографічних досліджень, історико-популярних нарисів, а також фольклорні записи. Але найціннішими в спадщині Нечуя-Левицького є його художні прозові твори. Мабуть, саме тому це дало підстави українському літературознавцю О.Білецькому відзначити, що за своїм розмахом, живим і необмеженим інтересом до найрізноманітніших сфер людського буття Нечуй-Левицький нагадує І.Франка, М.Гоголя, О.Бальзака та Е.Золя.

            Проза Нечуя-Левицького доносить до нас не лише картини з життя українського селянства, але й міщанства, заробітчан, духівництва, інтелігенції. Він торкався багатьох граней української дійсності, які не показувалися до того, або відбивалися лише частково.

героями його творів виступають не лише українці, а й інші національності - представники різних станів і класів. Неповторність прози Нечуя-Левицького полягає ще й мальовничому зображенні природи.

Творчий доробок письменника об’ємний і багатий як мистецька спадщина. За 50 років творчої діяльності він написав понад 50 творів різноманітного жанру: оповідання, повісті, романи, п’єси, рецензії, статті.

 

                         Таблиця «Творча спадщина»

Нариси	“Українські гумористи і штукарі”, “На Дніпрі”, “Сільська старшина бенкетує”, “Мар’яна Погребнячка й Бейліс”, “Апокаліпсична картина в Києві”.
Легенда	“Скривджені й не скривджені”
Оповідання	“Рибалка Панас Круть”, “Не можна бабі Парасці вдержатись на селі”, “Запорожці”, “Чортяча спокуса”, “Афонський пройдисвіт”, “Вітрогон”, ”Старі гультяї”, “Гастролі”, “Київські прохачі”,  “Біда бабі Парасці Гришині”, “Біда бабі Палажці Солов’їсі”, “Вільне кохання”.
Повісті	“Дві московки”, “Микола Джеря”, “Бурлачка”, “Кайдашева сім’я”, “Старосвітські батюшки та матушки”, “Пропащі”, “Над Чорним морем”, “Навіжена”, “Поміж ворогами”, “Не той став”, “Неоднаковими стежками”, “На гастролях в Микитянах”, “Невинна”, “Причепа”.
Романи	“Хмари”, “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”.
П’єси	“Маруся Богуславка”, “В диму та в полум’ї”, “На Кожум’яках”, “Голодному й опеньки м’ясо”.
“Граматика українського язика” – 2 частини, Словар, публіцистичні й літературно-критичні статті

2  Віртуальна екскурсія в музей І. Нечуя-Левицького в с. Стеблеві.

3  Усна подорож книжковою виставкою (учитель демонструє видання творів І.Нечуя-

Левицького).

Цікаво

А  З творчістю Нечуя-Левицького в українську літературу прийшла своєрідна манера змальовувати образи й природу мовою живопису. Тонко відчуваючи різноманітні кольори, багатство їх переливів, письменник створив яскраві портрети, багаті своєю різнобарвністю ландшафти тощо. Він майстер передавати світлотіні (елемент, властивий живопису), чим досягає виразності образів, зримості картин українського села.

Стильова манера письменника тяжіла до поєднання реалістичної конкретності й точності в описах побуту з живописною образністю. Використавши можливості живопису у відображенні багатобарвного об'єктивного світу, Нечуй-Левицький дав поштовх до розширення зображувальних засобів літератури.

Аналізуючи світоглядні особливості українського народу у етнографічно-фольклористичній розвідці “Світогляд українського народу”, І.Нечуй-Левицький підкреслював: “Всі образи для своєї релігії давні українці мусили брати з природи…”[19, с. 4]. Природа являлася українцям в геоморфічній та зооморфічній формі: “Небо здавалося українцям то полем, то морем…, хмари здавалися лісами, дібровами, скелями…, сонце – соколом…” [19, с. 5].

Довідка:

Геоморфологія (від гео… і морфологія) – наука про рельєф земної поверхні, його походження, історію розвитку.

Зооморфізм (від зоо… і …морфізм) – у давніх релігіях зображення богів у образі тварин.

 

Б  Великої на той час роботи завдало йому докінчення перекладу св. письма на українську мову. Куліш, померши 1897 р,, лишив цей переклад не скінченим, бракувало ще з четвертини всієї біблії українською мовою. Коли повстало питання в Британському Біблійному Товаристві про видання українського перекладу, то разом з тим треба було знайти людину, що докінчала-б діло Кулішеве. За посередництвом Кулішевого співробітника, проф. Ів. Пулюя, Товариство обернулось до Левицького. Іван Семенович при кінці 90-х років ретельно взявся до роботи, „Куліш, — писав він до Стебницького, — не переклав цілої четвертої частки біблії (159 листків здорового формата. Я вже оце скінчив книгу „Есфирь" (вже 84 листки), а ще чимало зісталось. Скінчу аж восени". Характерно, що до цієї своєї роботи, яку він цінував з національно-культурного погляду, Левицький підходить як сущий раціоналіст 60-х родів. „Оце тільки що скінчив переклад „Книги премудрости Соломонової", — одписує він якось тому ж таки П. Стебницькому. — Ну й набрався лиха! Намудрив цей Соломон — александрійський адвокат, ритор еллінський, ще й до того софист! Ця крутанина софистики та риторства схожа на промови президентів французьких або мудро-хитрих англійських політиків, що говорять часом не те, що думають, закручують думки в пусті гучні фрази, що й сам чорт їх не розкрутить". Звичайно, що роботу цю Левицький зробив з притаманною йому совістністю, студіюючи різні переклади та ввіряючи їх між собою. „Біблію, — повідомляв він Б. Грінченка, — останню четверту частку її, я перекладав з німецької біблії, але зовсім державсь врешті тексту великоруського синодального видання, бо в німецькій протест(антській) біблії часом траплялось по пів стишка зайвих, чого нема в великор(осійському) перекладі. Думка, бачте, була, що колись таки і в Росії видадуть україн(ський) переклад біблії". Треба сказати, що взагалі до цього перекладу Левицький ставивсь дуже серйозно і вважав його за велике культурне діло, на якому лежить печатка незмінности вже з самої його природи. Одповідаючи Сгебницькому сумнівом, чи може він, Левицький, виправляти переклад одного з своїх попередників на цьому полі, Морачевського, Левицький додає: „Принаймні щодо себе, то скажу, що я б не дозволив виправляти комусь мову своїх перекладів біблії на якийсь инший лад та спосіб” (за Єфремовим).

4.  Робота з підручником

1  Вибіркове читання.

• Прочитати фрагмент статті про кохання письменника; висловити свою думку щодо прочитаного.
• Прочитати фрагмент статті про творчий доробок Нечуя-Левицького, виписати тематику творів за зразком:

 

Тематика	Назва твору

5. Оцінка І.Франком творчої спадщини І. Нечуя-Левицького

(учитель зачитує і коментує фрагменти статті І.Франка).

V. Закріплення вивченого матеріалу.

• Назвати жанри літератури, в яких працював Нечуй-Левицький.
• Які драматичні твори письменника ви знаєте?
• Розповісти про перекладацьку діяльність митця.
• Висвітліть шляхи зростання І.С.Нечуя-Левицького як творчої особистості.

• Що з біографії письменника вам найбільше запам’яталося чи вразило?
• Чому І.Франко назвав Нечуя-Левицького «всеобіймаючим оком України»? що  він мав на увазі, називаючи Нечуя-Левицького «виключно українським письменником»?
•  

VІ. Підсумок уроку

Робота над епіграфом до уроку.

 

VІІ. Домашнє завдання

• Матеріал та завдання підручника
• Прочитати повість “Кайдашева сім’я”, підібрати заголовки до кожного розділу, зазначити місця, що найбільше сподобалися, виписати портрети персонажів.

02.09.2022

Тема. Українська література другої половини ХІХ ст. у контексті розвитку тодішнього суспільства, культури, мистецтва. Новий етап національно-визвольного руху, культурно-просвітницька діяльність «громад». Періодичні видання. Розвиток реалізму, натуралізму, пізній романтизм. Тодішні поезія, драматургія. Особливості реалістичної прози.

 

Мета: Засвоїти загальну характеристику історико-культурних умов розвитку літератури цього періоду

Розвивати вміння та навички аудіювання (говоріння-слухання)

Усвідомити поняття національно-визвольного руху, “Громада”

Розвивати загальнопізнавальні вміння та навички

 

Тип уроку: засвоєння нових знань

 

Обладнаня: підручник, таблиці (роздатковий матеріал).

 

Література: Авраменко О.М, Пахаренко В.І. Українська література: підручн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. зак. (рівень стандарту, академічний рівень). Київ: Грамота, 2010. 280 с.

 

Перебіг уроку

I-II.  Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Проблемне питання: які події вплинули на розвиток літератури другої половини 19 століття?

III. Сприйняття та первинне усвідомлення матеріалу

1. Робота з таблицею (роздатковий матеріал). Ознайомлення з історичними обставинами, які впливали на укр. культуру.

Роки	Суспільні події	Мистецькі події
1861	Скасування кріпацтва	Творчість І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Карпенка-Карого, І. Франка та інших письменників. Заснування журналу “Киевская старина” (1882). Україна у творчості художників Л. Жемчужникова, М. Клодта, В. Максимова, О. Саврасова, І. Рєпіна; творчість М. Пимоненка, А. Куїнджі, О. Мурашка К. Трутовського. Розвиток музичного мистецтва (М. Лиссенко, С. Людкевич та ін.)
1861-1874	Земська, судова, міська реформи
1863	Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва
1876	Таємний Емський указ
80-ті роки 19 ст.	Діяльність народних гуртків
1885-1891	Поширення страйкового робітничого руху
1886-1889	Поширення селянського руху, масове розорення селян
1888	Указ Олександра III про заборону вживання укр. мови в офіційних установах

 

2. Робота з підручником  с.10 -11.

1. Як вплинув Валуєвський циркуляр на видання книг українською мовою?

2. Яка суть Емського указу?

3. Яку роль відіграли “Громади” в цей період?

4. Назвати найвизначніших представників прози, поезії та драматургії.

III. Колективна робота. Назвати усі основні літературні напрями української літератури та їх представників (робота з таблицею (роздатковий матеріал).

Стилі	Письменники	Твори	Жанри
Орнаменталізм	–	“Слово про похід Ігорів”	поема, героїчна пісня
Монументалізм	Нестор	“Повість минулих літ”	літопис
Бароко	Г.Сковорода	“De libertate” “Всякому місту – звичай і права” “Бджола та Шершень”	ода лір. вірш байка
Класицизм	І. Котляревський	“Наталка Полтавка” “Енеїда”	соціально-побутова драма поема
Сентименталізм	Г. Квітка-Основ’яненко	“Маруся”	повість соц.-побут.
Романтизм	Т.Шевченко	“До Основ’яненка” “Катерина” “Гайдамаки”	лір. вірш поема поема
	П. Куліш	“Чорна рада”	роман істор.
Реалізм	Т.Шевченко	“Мені однаково” “Кавказ” “Сон” (комедія) “І мертвим і живим…” “Заповіт”	лірика невільнича поема сатир. поема сатир. поема-послання лірика
	І. Нечуй-Левицький	“Кайдашева сім’я”	повість соц.-побут.
	П. Мирний (Рудченко)	“Хіба ревуть воли як ясла повні?”	роман соц.-псих.
	І. Карпенко-Карий (Тобілевич)	“Мартин Боруля”	трагікомедія

  IV. Підсумки уроку у вигляді фронтальної узагальнюючої бесіди.

1. Які суспільно-історичні події вплинули на розвиток укр. літератури другої половини 19 ст.?

2. Яку роль відіграли громади в другій половині 19 ст?

3. Назвати найяскравіших представників прози, поезії та драматургії.

4. Який напрям прийшов на зміну романтизму? Назвіть його визначальні риси.

V. Домашнє завдання

Прочитати повість “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького.