Гр.6 Українська література

17.02.2023

Тема. УРМ (усно). Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь

10.02.2023

Тема.. Образи нових жінок-інтелектуалок у творі О.Кобилянської «Меланхолійний вальс». Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь. Глибокий психологізм твору як новаторство О.Кобилянської.

Мета: формування предметних компетентностей:

-                  вміння аналізувати новелу О. Кобилянської, зосереджуючи увагу на створенні образів нових жінок-інтелектуалок;         

-          вміння логічно висловлювати свої думки, давати оцінку героїням, використовуючи навички критичного мислення;

- характеризувати образи в їхньому порівнянні

-        дослідження елементів автобіографізму, спираючись на факти з життя письменниці,

-        виховувати у старшокласників потребу у саморозвитку та самовдосконаленні;

формування ключових компетентностей:

  - вільне володіння державною мовою: формувати уміння усно висловлювати свої думки, почуття;

- уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність учнів, уміння систематизувати та узагальнювати;

- комунікативної: розвивати навички роботи в групі, розвивати усне зв’язне мовлення;

- інформаційної: формувати вміння знаходити потрібну інформацію та подавати її;

- загальнокультурної: сприяти вихованню в учнів гуманістичних почуттів;

- природничої : вдосконалювати вміння пізнавати себе та навколишній світ;

- інформаційно-комунікаційної: вдосконалювати навички використання засобів ІКТ у навчанні та інших життєвих ситуаціях;

- здоров’язберігаючої: навчати правильно чергувати різні види діяльності;

- інноваційної: формувати відкритість до нових ідей, що забезпечує подальшу здатність успішно навчатися;

- навчання впродовж життя: удосконалювати опанування умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання, організації власного навчального середовища, навчання працювати самостійно і в групі;

- громадянської та соціальної компетентності: формувати загальнолюдські моральні цінності, усвідомлення ідей справедливості;

- загальнокультурну: виховання усвідомлення того, що любов — найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти і цінувати, естетичну: культуру почуттів, естетичний смак, любов до поезії.

Тип уроку: урок за  технологією особистісно зорієнтованого навчання.

Міжпредметні зв’язки: музичне мистецтво (Ф.Шопен «Меланхолійний вальс», М.Лисенко. Два вальси: №1 - «Меланхолійний вальс» (h-moll), С.Людкевич «Меланхолійний вальс»), історія України (становище жінки, феміністичний рух наприкінці ХІХ ст.), психологія (внутрішній світ людини), кіномистецтво (екранізація твору), українська мова (особливості мовлення персонажів).

Обладнання: портрет О.Кобилянської, тлумачні та літературознавчі словники, презентація, підручники, текст новели, відеоматеріали, зошити, мультимедійний проектор.

 Я шаліла внутрішньо від музики.

Ольга Кобилянська

 

МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП
Види вмінь, що формуються		Зміст роботи
Літературознавча (предметна компетентність)		Забезпечення емоційного настрою («Діти за допомогою графічних позначень визначають емоційний стан, готовність до уроку та пояснюють вибірково. ) Червоний – захоплення. Жовтий – радість.  Зелений – спокій. Коричневий – тривога. Синій – сум.
		Актуалізація опорних знань За допомогою графічного організатора „З-Х-Д“, учням пропоную пригадати, що їм відомо про життєвий та творчий шлях О. Кобилянської і заповнити першу колонку таблиці. Заповнена таблиця „З-Х-Д“ може мати такий вигляд. Знаю Хочу дізнатися Дізнався
ЕТАП ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ І ПЛАНУВАННЯ
Організаційно-діяльнісні: ставити цілі, планувати діяльність (КК «уміння вчитися»)		Створення «асоціативного куща» до слова «музика» (за одну хвилину записати асоціації до слова) (слух – диво -гармонія– мелодія - спів - звук - творчість – талант– щастя – концерт - ніжність – пристрасть – вірність – драма – диво- окриленість - чари)  Слова вчителя. Ви створили «асоціативний кущ» до слова «музика», яка приносить людині і радість, і смуток. Сьогодні  Вам випадає прекрасна нагода зануритися у царину чарівливого Слова, більше того – відчути естетичну насолоду від доторку до таїни творення, явленого у переплетенні Слова з Музикою та Барвою.           Ваше сьогоднішнє спілкування унікальне ще й тим, що перед вами постане митець – Жінка. Тому, очевидно, відчуєте зміну акцентів, розміщених швидше у психологічній площині душевних переживань героїв. Це, з одного боку, визначає нова доба – епоха модернізму, а з іншого – трагічна доля, яка наклала свій відбиток на весь творчий доробок письменниці.           Сьогодні на уроці ви вдихнете атмосферу духовного життя О .Кобилянської, краще збагнете її творчі інтенції і, безумовно, збагатитеся самі.        Пропоную учням визначити, над чим будуть працювати на уроці ( хочу дізнатися… зміст виучуваного твору, сутність порушених у ньому проблем; долю жінок – головних героїнь новели. ) Записую тему на дошці («Образи нових жінок-інтелектуалок у творі О.Кобилянської «Меланхолійний вальс». Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь. Глибокий психологізм твору як новаторство О.Кобилянської.») Діти заповнюють другу колонку „З-Х-Д“  та озвучують її.
		Очікувані результати: учні знайомляться з новелою О.Кобилянської «Меланхолійний вальс». Дають власну  оцінку героїням характеризувати їхні  образи
ЕТАП ОПРАЦЮВАННЯ МАТЕРІАЛУ
Читацька (предметна компетентність)		(Звучить «Меланхолійний вальс» Ф.Шопена). Коли ми слухаємо музичний твір, у кожного з нас виникають думки, асоціації, переживання. У новелі О.Кобилянської «Меланхолійний вальс» головним персонажем стає власне Музика. Протягом уроку ми спробуємо вслухатися в те, що промовляє до нас музика через Ганну-малярку, Софію-піаністку, Марту-вчительку, пізнати красу поривань до вічного, «артизм» (мистецтво) понад життя, неземну любов (абсолютну любов до мистецтва) понад любов земну (кохання). Вслухатися в те, як музика промовляє до нас: у багатстві звуків і кольорів, зміні настроєвих переходів, у відтінках і напівтонах світла й теміні, радості і смутку, злету і падіння. Зазирнути в бурхливий внутрішній світ Музики-Софії, почути дисонансну драму обдарованого, проте надламаного молодого життя. Відчути вплив мелодії на композиційну будову твору.           Тож запрошую до роботи над новелою О.Кобилянської «Меланхолійний вальс».
		Система запитань і завдань.           У другій половині 90-х рр. О.Кобилянська шукає нового підходу до зображення теми інтелігенції («Аристократка», «Impromptu phantasie», «Valse melancoligue»). Письменницю приваблюють образи мужніх, високих духом жінок, романтичні, артистичні натури.           О.Кобилянська пристрасно любила музику, взагалі мистецтво. У кількох своїх творах вона майстерно змалювала талановиті мистецькі натури. Очевидно, маючи на увазі ці твори, письменниця в листі до О.Маковея від 17 лютого 1898 р. зауважувала:  «… Я думаю, що моя заслуга се та, що мої героїні витиснули вже або бодай звернуть на себе увагу русинів, що побіч до теперішніх Марусь, Ганнусь і Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицько-руського».           Зокрема, такими артистичними образами є героїні музичної арабески, як ще називають літературознавці, «Valse melancoligue». Вони живуть у світі музики, мистецтва, всіма силами прагнуть заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси.           Творча манера письма О.Кобилянської, при якій вона висловлює думки про філософський вплив музики на особистість, за словами Лесі Українки, зумовили появу нового «симфонічного жанру» в українській літературі.
		Ідейно-художній аналіз твору. Робота в групах. -             Охарактеризуйте жіночі образи в новелі. І група – образ  Марти, ІІ група – Ганнусі, ІІІ група – Софії. Робота І групи. Характеристика образу Марти. -             Хто виступає оповідачем? (Марта). Теорія літератури. Оповідач - особа, вигадана автором, від імені якої в художньому творі автор оповідає про події та людей. Марта Вчителька, має традиційні погляди на життя, виходить заміж, стає хорошою матір’ю, господинею. Вміє любити людей, хоче приносити користь іншим, глибоко сприймає все духовне. Типова українська жінка, має любляче серце. Горда духом. Втілення доброти і лагідності, готова «обійняти весь світ», «зігріти його теплом свого серця». Здатна оцінити таланти подруг, розуміє причину смерті Софії і нещастя Ганнусі. -             Чому Ганнуся з деякою погордою ставиться до Марти? (Вона вважає, що Марта може стати «стовпом родини», але їй не зрозуміти «нюанси артизму»). -             Що випливає із твору? (Саме звичайна дівчина глибше сприймає все духовне, бо наділена якостями і жіночності, і високої інтелектуальності). Узагальнення дослідження. «Снігова куля». Алгоритм проведення. Перший учень називає слово, другий – речення, третій – ставить запитання , четвертий відповідає на нього. (Можливий варіант застосування). Марта. – Надзвичайно ніжна тонка лірична натура, хороша подруга, добра і надійна, турботлива дружина, вірна у коханні. – Як склалося її життя? – Щасливо вийшла заміж і зажила повноцінним типовим життям. Робота ІІ групи. Характеристика образу Ганнусі. -             Що ви знаєте про Ганнусю? Ганнуся Малярка, артистка, має витончений, вишуканий внутрішній світ, не сприймає всього потворного, приземленого і буденного. Живе лише високим мистецтвом, у всьому шукає красу. З погордою ставиться до простаків, жінка-інтелектуалка, феміністка. Пристрасна, неврівноважена і вольова, мріє про Італію, де зосереджені незрівнянні витвори мистецтва. Талановита, нестримна, поривчаста натура, не постійна у своїх почуттях. Жила мистецтвом заради мистецтва. Егоїстка. -             Чому феміністичні погляди виявилися для неї трагічними? (Розлучилася з чоловіком, залишила сина без батька, а це ще одна трагедія дитячої душі). -             Чи винна вона у смерті Софії? (Так. Вигукнула, що у подруги тріснув резонатор). Словникова робота. Резонатор - пристрій або прилад для відтворення і підсилення акустичних, електричних і т. ін. коливань. Узагальнення дослідження Асоціативне акроузагальнення   Гармонійна Акуратна Ніжна Надійна Артистична       Турботлива Амбіційна Лагідна Авторитарна Непередбачувана Творча  Ганна талант           Робота ІІІ групи. Характеристика образу Софії. -             Створіть психологічний портрет Софії. Софія Натура творча, неординарна, емоційна, духовно багата. Відчуває музику, висловлює свої емоції через неї. Не терпить фальші, зради, обману. Вся у світі мистецтва. Обдарована творча натура, яка прагне стати піаністкою. Мрії про навчання в консерваторії не здійснилися. Людина з тонкою естетичною душею, високими пориваннями. Музика. Її душа надломлена нещасливим коханням. Намагається розвинути у собі гордість, панує над своїми почуттями і емоціями. Віддає все музиці, навіть життя. -             Що, на вашу думку, увиразнює психологічний портрет сильної, незалежної, самодостатньої жінки? (Великі сумовиті очі, свавільний сміх, непогамовна туга, меланхолійний настрій). -             Чому дівчина не змогла продовжити навчання? (Через відсутність коштів). -             А що ж із мрією? (Їй не судилося збутися). -             Назвіть контрасти, які спричинюють драму душі талановитого митця. (Безрадісне життя і чарівна музика). -             Що ж допомогло вистояти? («Загадкова сила музики»). -             Прочитайте уривок з тексту. («Грала етюд Шопена…»). -             Що передає музика? (Душевний неспокій, переживання, нервозність). -             Що відтворює? (Стан душі). -             Підтвердити свою думку цитатою з твору. («Відтак заграла…»).           Узагальнення дослідження. Сенкен-монофон Софія. Стримана, самокритична. Сміється, страждає, сумує. Справжня самозречена смілива самотність. Сум.
		1.    Мінідослідження. Розподіліть риси характеру героїнь та їх учинки на такі, які можна вважати чоловічими, і такі, які є суто жіночими. 1)    Сильні, неординарні особистості, які дозволили мати «власну кімнату». 2)    Бажання красиво одягатися, гарно виглядати. 3)    Облаштування приміщення є одним із засобів прояву своєї індивідуальності, самовираження. 4)    Естетизація побуту, гармонізація  його з внутрішніми духовними потребами. 5)    Пошук краси, гармонії у творчості, бажання вдосконалості та рівноваги; самоідентифікації. 6)    Чуттєвість, жіночність, здатність до вияву емоцій. 7)    Завдяки естетизації побуту, загальний простір набуває чіткого розмежування. 8)    Надання великої уваги найменшим побутовим дрібницям- під певним чином розставлених крісел до квітів, деталей інтер`єру, вбрання.(Чоловічі: 1, 3, 7, 5. Жіночі: 2,4, 6, 8)
		Дослідження тексту. -             Який мотив проходить через увесь твір? (Меланхолійного вальсу). -             Зверніть увагу, коли саме, в які моменти свого побуту з дівчатами Софія Дорошенко сідає за фортеп’яно, щоби зіграти  «Меланхолійний вальс». «Поетична хвилинка». Мить І заплакали пальці її Мить Засміялися пальці І рояль почав танути.                                   М.Вінграновський -         Скільки разів він повторюється? (Тричі). -         Чому? (Сильний стресовий стан дівчини доводить її до відчаю, фізичного та душевного болю). -         У чому ви помітили символічність? (У тому, що з останніми акордами зіграної мелодії обірвалася струна, як і струна життя талановитої піаністки, яку «музика позбавила життя»). «Цитата для роздумів». Меланхолія і дика невгамовність, безмежний смуток і безмежна відвага – се основні риси молодої дівчини, якою уособила Кобилянська фантазію Шопена. Стараючись переповісти словами враження музики, як се вона не раз потребує і в інших творах. Л.Турбацький  - Отож, музика – невід’ємний атрибут духовного світу письменниці як митця, як особистості. «Це цікаво!» «Музична тема» твору привабила композитора С.Людкевича, який ще в російському полоні в 1917 році почав компонувати музику до цієї химерної новели. Закінчив він її вже після війни. -                 Чому вальс має таку назву? -                 Що означає слово «меланхолія»? Словникова робота. Меланхолія – важкий, похмурий, сумний настрій, сум, туга. «Загадка «Меланхолійного вальсу». Відомо, що Ф.Шопен не писав жодного твору із такою назвою. Отже, він вигаданий. -                 Назвіть штрихи, які стають своєрідним ключем до загадкової музики, розкривають у ній нервову, вразливу, чутливу до світу і заглиблену в себе, замкнуту істоту. (Подерті кінчики рукавичок, затикання найменших щілин у вікні). -                 Дослідіть відтінки звучання вальсу протягом твору. «Ланцюжок». Завзятий               веселий       сповнений шукання                 сум           розпука -                 Що вривається в художній світ новели за допомогою Шопенівського етюду? (Музичне багатоголосся). -                 Що воно формує? (Меланхолійну тональність, сюжет і композицію). -                 Яка роль мотиву вальсу? (Він наскрізний у творі, стає лейтмотивом, щоб на цьому тлі вирізьбити три типи жінок, глибоко відтворити внутрішній світ героїнь, за допомогою ніжної музичної мелодії зачепити найніжніші струни серця).) -                 Чому дівчата мали страх перед кімнатою Софії? (Відчували щось погане, передчували щось невідоме, тяжке, невідворотне, навіть містичне). -                 Прочитайте з тексту. («Понура темінь», «гробова тишина»). -                 Що ж вразило дівчину насмерть? (Найстрашніші слова – слова про зраду Софії музикою). -                 Чому? (Одну зраду вона заледве пережила. Музика – це те, що наповнювало її життя смислом, було її єдиним захистом від брутального для чистої артистичної душі світу). -                 Як склалося життя Софії? (Трагічно). -                 Який підтекст має ця трагедія? (Соціальний). Теорія літератури. Підтекст – прихований, внутрішній зміст висловлювання. -                 Обгрунтуйте своє твердження. (В умовах капіталістичної дійсності такі щедрі душею, але не пристосовані до життя таланти, доля яких  залежить від обставин, часто марнуються, гинуть).  - Поясніть, чому письменниця широко використовувала характеристику героїв за допомогою музики?  - Чи випадкові імена в героїнь? (Ні, вони мають певне смислове навантаження). «Ономастична хвилинка». Марта  (від арам. Marta) – пані, господиня. Ганна  (др.-євр.; Channa) – він був милостивий, виявляв ласку. Софія (гр.; Sophia) – мудрість. -                 Як і багато інших творів О.Кобилянської, «Меланхолійний вальс» має значною мірою автобіографічний характер. Теорія літератури. Автобіографічний твір – літературний жанр: опис власного життєвого шляху на основі спогадів. «Для допитливих». В листі до О.Маковея від 17 лютого 1898 р. вона писала: «Прочитали-сьте  «Valse melancoligue» і знаєте історію мого життя. С е  м о я  історія. Більше не кажу нічого» [ІЛ, ф.14, №139]. «Цитата для роздумів». Розказати про себе іншим – це значить вибратися з самого себе, розірвати кайдани власного буття, позбутися мук самотності…, поділитися, нарешті, з іншими своєю неповторністю. Ян Парандовський -             Як ви думаєте, з життям якої з героїнь твору письменниця порівнювала своє життя? (Софії Дорошенко). -             Чому? Свою думку обгрунтуйте. -             Чи звернули ви увагу, що з-поміж трьох героїнь тільки Софія має прізвище? Чому? (Вона – Дорошенко! Українка!). -             Чому письменниці вдалося так точно передати душевні порухи жінок? (Вона відчувала їх сама). -             Назвіть кредо мисткинь Ганни й Софії. (Мистецтво (краса) понад життя). -             Що, на їхню думку, є мистецтво? (Це «щось таке сильне, сильне, що особисте щастя мізерніє перед ним, не в силі вдержати з ним рівноваги в істоті!») -             Що ви помітили в їхніх образах спільного і відмінного? -               Укладання порівняльної характеристики -                 Заповніть табличку     Жіночі образи Спільне Артистичні натури, жінки-інтелігентки. Кожна прагне знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Глибоко ідеалізовані, споріднені пошуками краси, живуть у сфері гармонії, творчої праці Відмінне Різні життєві долі       Хто з героїнь вам імпонує і чим саме? «Майстерня художника». -        Якими кольорами ви зобразили б героїнь твору? Ганна Марта Софія радісний, світлий, життєстверджуючий світло-зелений темно-зелений   Символи кольорів. Світлий – простір, настрій, чистота. Світло-зелений – радість, свято. Темно-зелений – надія, мир, спокій, віра. «Цікаво знати!»         Три героїні твору справді існували: як подруги жили вони якийсь час у спільному помешканні, а одна з них готувалася стати піаністкою. Вона не стала нею тому, що не мала засобів до навчання.
РЕФЛЕКСИВНО-ОЦІНЮВАЛЬНИЙ ЕТАП
Організаційно-діяльнісні: рефлексія процесу та результатів діяльності (КК «уміння вчитися»)	-                Які нові штрихи до портрета О.Кобилянської додав сьогоднішній урок? -                Чи допоміг ще глибше пізнати її як людину й митця? Чи готові ви до вивчення інших творів цієї письменниці? За допомогою нот запишіть акроузагальнення про новелу Довершений Реалістичний Містичний Фатальний Сольний Лячний Сімейний Досконалий   Саморефлексія: -        Чи досягнуті цілі? -        Що сприяло (заважало)? -        Що було найцікавішим на уроці? -        Яке завдання було найскладнішим? -        Чи задоволенні результатами діяльності? -        Заповніть останню колонку таблички, озвучте. -        Оцінювання результатів вашої діяльності та коментар ви зможете переглянути на сторінках  електронного щоденника.
	Завдання додому: Обов’язкове: Створити діалог Софії і Марти про роль кохання і мистецтво у житті людини. За бажанням: Дослідити спогади, відгуки Лесі Українки про Кобилянську(дослідники) створити буктрейлер на новелу «Меланхолійний вальс»(використовуючи відеофільми з Youtube (сценаристи); створити макет обкладинки до новели «Меланхолійний вальс»(дизайнери). Заключне слово вчителя. Слова зворушеного серця письменниці залишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь. Сподіваюсь, що твір О.Кобилянської залишить помітний слід у ваших серцях.

 

 

03.02.2023

Тема. краса вільної душі, аристократизм духу як провідні мотиви новел «Impromptu phantasie», «Valse melancolique». Автобіографізм твору «Фантазія-експромт». Становлення особистості, цілеспрямованої й цілісної натури. Образ ліричної героїні новели-роздуму.

Мета уроку: проаналізувати новелу Ольги Кобилянської «Іmpromptu рhantazie», охарактеризувати образ головної героїні;

розвивати вміння логічно висловлювати власні думки, давати оцінку героїні новели, використовуючи навички критичного мислення;

виховувати почуття відповідальності за прийняті рішення, естетичні смаки.

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, репродукція картини Едельфельта «За фортепіано»;

експромт-фантазія Ф. Шопена «Phantazie impromptu».

 

Хід уроку

 

І. Актуалізація опорних знань

Дати визначення новели, назвати її ознаки.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми і мети уроку

Слово вчителя

Уся родина Кобилянських була музично обдарованою: батько володів чудовим сопрано, як і Ольга; брат Максиміліан віртуозно грав на скрипці, Володимир - на гуслях, а Степан, Юліан та Олександр мали чудові голоси. Ольга, як і її сестра Євгенія, грала на фортепіано. А поруч, як згадувала письменниця, була «Свята мати!Та глибока тиха мислителька, з небагатьма словами на чистих своїх устах».

Улюбленим композитором Ольги Кобилянської був Шопен, який згадується вже в одному з перших значних творів письменниці-повісті «Людина» і в одному з останніх-романі «Апостол черні»; а новели «Impromptu phantasie», «Valse melancolique» літературознавці і музикознавці називають музичними, тому що вона компонувала їх на мотиви творів Шопена.

Метод «Асоціативне гроно»

Які асоціації викликає у вас слово «аристократизм»?

 

ІІІ. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу. Бесіда з учнями

1.    Розкажіть про особливості новели «Impromptu phantasie» (твір має уривчасту фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевні переживання непересічної особистості (О.І. Борзенко).

2.    Чи можна вважати новелу автобіографічною? Свою думку аргументуйте.

3.    До якого модерністського напряму тяжіє твір? (до неоромантизму: увага до сфери почуттів людини, емоційно-інтуїтивне пізнання героями самих себе та світу,відмова від типізації, яскрава індивідуальність і чуттєвість. «У щоденному вони шукали неординарне і небуденне, у людських стосунках віддавали перевагу щирості та принциповості, а в почуттях цінували максималізм» (О.І. Борзенко).

Учні слухають експромт-фантазію Ф. Шопена «Phantasie impromptu» і складають кластер (метод «Складання кластера») «Життя як музичний експромт»

 

Дівчина-підліток (цитатний)

Героїня-«будуча слава»

«услухувалася в дзвонення монастиря - і плакала», «летіла б, доки б не загинула, наколи б поганяючі не здержували її», «прямувала сміло й відважно до своєї мети»,  «чи збагнула в зойках бурі яку гармонію, мелодію?» «довкола чути було жужжання бджіл», «вона бриніла враз з ними», «вона бачила образи в тонах, відчувала образи в тонах», «плакала зі смутку невиясненого», «вслухалась у викликувані ним сильні акорди»…

розумна, душевно витончена, надзвичайно чутлива до музики, дотепна «віроломна натура», незалежна, з почуттям власної гідності, занадто оригінальна, замало нинішня…

 

Виразне читання уривка новели.

Я ніколи, ніколи не могла "Impromptu phantasie" сама грати!! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповнюється слізьми. Що се таке?

Що се є, що крізь усей той блиск, котрий хвилює так розкішно крізь мою душу... в'ється щось, немов жалібний креповий флер! І що я помимо того, що в моїх жилах пливе кров будучини, не маю будучини, не маю в житті своїм полудня?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Коли чую музику — готова вмирати.

Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча...

 

ІV. Рефлексія уроку. Мить пізнання істини

Роздуми вчителя і учнів про музику, про її роль у житті людини.

Музика і час… Музика і уподобання… Музика і здоров’я… В. Івасюк,             Н. Яремчук, І. Білозір, В. Зінкевич, пісня «Червона рута», Квітка Цісик, музика Мирослава Скорика, гурт «Pentatonix» («Hallelujah» - більше 450 мільйонів переглядів, «Щедрик»).

А ось розповідь-притча. Мати очікувала народження другої  дитини. Довідавшись,що то дівчинка,навчила свого первістка,синочка Михайлика, аби він, поклавши голову на її живіт, разом із нею співав колискову маляті, яке мало народитись: «Зірочко, зіронько, вже ніч близенько…».

Пологи були важкі. Дитині погіршало. Михайлик благав маму привести його до сестрички. Наблизившись до інкубатора,хлопчик за звичкою почав тихенько співати: «Зірочко, зіронько, вже ніч близенько». Дівчинка одразу відреагувала. Почала дихати рівно, без задишки.

Мати, схвильована до сліз, попросила: «Співай, співай далі, Михайлику!».  І Михайлик співав. Дівчинка почала ворушити маленькими ручками… За кілька днів батьки змогли забрати малечу додому (Бруно Ферреро, «365 історій для душі»).

 

V. Узагальнення і систематизація знань

Протягом уроку на пелюстках ромашки (метод «6 пелюсток»), виготовленої заздалегідь, учні записують найбільш вдалі запитання різних типів (робота в малих групах). Прийом «Ромашка Блума» (шість типів запитань).

1.    Просте запитання

Як звали головну героїню? Чому?

2.    Уточнювальне запитання

Чи могла б бути картина фінського художника Едельфельта «За фортепіано» ілюстрацією до цієї новели?

3.    Пояснювальні (інтерпретаційні) запитання

Поміркуйте, чому саме дзвони нагадують героїні новели «минулі літа, як вона була ще дитиною»?

Чому молодий аристократ звертався до героїні «будуча славо»?

4.    Творчі запитання

Про що ви хотіли б запитати героїню, якби зустрілися з нею?

Чи мав би вплив «стройник фортеп’ян» на героїню, якби зустрів її тоді, коли вона виросла, «була майже гарна»?

5.    Оцінювальні запитання

Хто з учнів вашого класу якнайкраще зміг би зіграти роль головної героїні й молодого аристократа?  Обгрунтуйте свій вибір.

6.    Практичне запитання

Чи може музика змінити життя людини?

 

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

1.    Написати розгорнуту відповідь на запитання: «Якою є головна героїня новели»?

Прочитати новелу О. Кобилянської  «Valse melanc

27.01.2023

Тема. : Ольга Кобилянська. Життя і творчість письменниці

Мета: познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменниці, розкрити тематичні рамки її творчості; прищепити любов до українського слова; розвинути творче мислення учнів, інтерес до творчості О. Кобилянської.

ХІД УРОКУ

І. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1.1. Слово вчителя.

1.2. Робота в зошитах.

ІІ. Сприймання та засвоєння учнями нової інформації.

2.1.        Слово вчителя:

Ольга Кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в історію вітчизняної белетристики назавжди. Сучасне літературознавство справедливо відводить їй місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури ХІХ - початку ХХ ст..

Її називали гірською орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури за неповторну шляхетну жіночість у змалюванні дійсності, яскраву метафоричність художнього бачення. Сама ж вона називала себе скромно й просто — «робітницею свого народу».

2.2.        Робота з портретом.

2.3.        Презентація проекту «Ольга Кобилянська — «робітниця свого народу», «пишна троянда в саду української літератури».

(Групи учнів презентують результати своєї роботи, супроводжуючи показом відповідних слайдів, відео.)

Учні складають тези почутого або найбільш яскраві, як вони вважають, думки.

1-й міні-проект «Родина. Дитинство»

Прихід в українську літературу талановитої письменниці був своєрідним подвигом її  високого духу. Дитинство і юність вона провела в досить обмеженому спілкуванні з українським світом.

Коли зрідка зринало «руське» слово в гурті дітвори, то ровесники з німецьких, румунських і польських родин сприймали його як мужицьке, з насмішкою.

Про свою національну приналежність дівчина мала уявлення від батька, бо зростала в маленькому містечку Гура-Гумора, Кімполунзького повіту, яке зараз знаходиться на території Румунії.

Саме тут 27 листопада 1863 року в  родині урядовця із  середнім достатком Юліана Кобилянського народилася майбутня письменниця.

Ольга була четвертою дитиною в  сім’ї, після неї народилися ще два брати й сестра. Звичайно, така багатодітна сім’я вимагала коштів, і батькові доводилося багато працювати.

Ольга закінчила чотири класи початкової школи, в  якій навчання велося виключно німецькою мовою. Щоб дитина володіла рідною мовою, батько винайняв приватну вчительку, яка за шість місяців навчила дівчинку «писати, читати, граматики небагато».

Сім’я Юліана Кобилянського часто переїжджала через переведення його по службі. Довелося жити в кількох містечках карпатського Передгір’я — Сучаві, Садгорі, а  згодом у Кімполунзі.

Ольга Кобилянська згадує, що глибокий слід у дитячих душах залишила «любов батька до рідного слова, до свого народу, своєї пісні, знання рідної мови, яку все-таки шанували в хаті». Мати Ольги була надзвичайно доброю і  делікатною жінкою. Пізніше Леся Українка називала її «святою Анною».

2-й міні-проект «Читання книги — отрута? Кохання — сором? Фантазія?»

Середовище, в якому виросла Ольга, виховувало дівчину лише для того, щоб вигідно одружитися. Уважалося, що початкової школи, трохи фортепіано, трохи «добрих манер» для дівчини вистачить. Розумні книжки — «трійло» (отрута), а думки про справжнє кохання — маячня. Про такі погляди тогочасного суспільства розповіла Ольга Кобилянська, вустами тітки Павлини, персонажа повісті «Царівна», у  якій порушує проблеми становища жінки в родині й  суспільстві.

(Перегляд уривка з фільму «Царівна», де тітка дорікає Наталці: «І ти не  соромишся такі слова говорити?.. Я  вийшла заміж, не  хоруючи ані трохи на  ту поетичну недугу. Я  вела  порядно своє господарство, виховувала як слід при Божій помочі дітей, доглядала мужа, але о  любові щось маячити, зітхати за  любов’ю? Мені видиться, що я  мусила б тепер того й  соромиться. Це чиста фантазія. Коли б я не вийшла за твого вуйка, то була б вийшла за другого».)

Змиритися з  майбутнім, у  якому є  тільки господарство, народжені без любові діти, немилий чоловік, не відчути жіночого щастя? Ні! Цього допустити вона, Ольга, не може.

Природа справді щедро обдарувала її душу (пристрасно читала, малювала, співала, тонко розуміла музику, брала участь в аматорських виставах). Але талановитість Ольги була незрозумілою для батька, від якого залежало її  подальше майбутнє. «Ет, що там дівчина… В  мене хлопці! Ось що!» — відповів якось Юліан Кобилянський на  зауваження, що донька виділяється з-поміж інших розумом, серйозністю, обдарованістю.

Тиха й  скромна за  своєю натурою, Ольга заради братів і  злагоди в  родині мовчала про своє бажання вчитися. Вона працює над собою, займається самоосвітою.

В автобіографії 1903 р. вона пише, що в 14–15 років «почала крадькома писати вірші, а відтак видумувати новели», а згодом вести щоденник, який сьогодні є для нас свідченням шляхетності душі, красивих мрій і  гірких розчарувань.

Хотілося читати. Книжок, які давали брати, не  вистачало. І Ольга вишиває скатертину, щоб продати, а  на  виручені гроші купити книжок.

У щоденнику і листах Ольги Кобилянської проривається гірка мука від неможливості вчитися й  творити, стільки бажає душа: «…Замітаю, варю, газдую, а  по  обіді, як не  заберуть часу гості, то пишу або читаю… бувають хвилини, бувають години, коли мені здається, що я божеволію. Я мушу відкласти всяку духовну працю і, мов служниця, варити, тільки варити».

3-й міні-проект «На шляху до рідного слова»

Першим прозовим твором О. Кобилянської була повість «Гортенза» (1880). Згодом з’явилися «Доля чи недоля», «Привид», «Вона вийшла заміж». Кожен із  наступних творів виявлявся кращим і  правдивішим від попереднього. Та всі вони писалися німецькою мовою.

У Кімполунзі Ольга Юліанівна знайомиться із феноменальною для свого часу особистістю — Софією Окуневською — гімназисткою, яка згодом закінчила університет у Швейцарії і стала першою в Австро-Угорщині жінкою-лікарем з вищою освітою. Ерудицією й талантом С. Окуневської захоплювався І. Франко, В. Стефаник та інші митці. В  автобіографії «Про себе саму» (1922) О.  Кобилянська залишила таке щиросердне зізнання про свою старшу подругу: «Від неї пішло мені те світло, за яким я тужила, невиразно мліла. Вона заговорила до мене українською мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу — по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок».

С.  Окуневська відіграла значну роль у  становленні О. Кобилянської, онімеченої обставинами життя, як української письменниці, у прилученні її до передової літератури рідного народу. Вона одна з перших читала ранні твори молодої белетристки.

О. Кобилянська знайомиться з Н. Кобринською, М. Павличком, І.Франком. Вони допомогли їй утвердитися в літературі як українській письменниці.

4-й міні-проект «Проблема емансипації жінки у творчості О. Кобилянської»

У 1891 році сім’я Кобилянських переїжджає у Чернівці. На той час це місто було осередком освіти й культури. Ольга Юліанівна ходить у  коло прогресивної інтелігенції. Тоді багатьох хвилювала проблема емансипації жінки, її  духовного розкріпачення. Зовсім не дивно, що О. Кобилянська не стала байдужою до цього (згадаймо її біографію) і вже в перших літературних спробах намагається художньо реалізувати ідею емансипації.

У 1894 році в журналі «Зоря» з’явилась повість «Людина» (перероблене з урахуванням критики Івана Франка оповідання «Вона вийшла заміж»). Твір присвячений Н. Кобринській — письменниці, громадській діячці, ініціатору створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух.

У  центрі повісті — молода дівчина Олена Ляуфлер. Вона — сильна особистість, цільна, горда, з різнобічними інтересами і тонким розумінням мистецтва. Дівчину захоплюють нові ідеї, вона прагне стати поряд із  чоловіком у  суспільному поступі. Олені душно в оточенні обивателів. Її підтримує тільки студент-медик Лієвич. Він доводив, що майбутнє жінок — у  їхніх руках, що освіта спрямує їх  на  нові шляхи. Та доля немилосердна до  дівчини: коханий помирає, вона знову самотня.

Заради зубожілої родини Олена змушена була вийти заміж за  нелюба — лісника Фельса. До  цього насильства над собою ставиться іронічно і  з  гіркотою. Вона впокорює свої почуття, але духовний світ її  залишається вільним, Олена залишилася людиною.

Письменниця майстерно, по-новаторськи описує складну внутрішню боротьбу, яка розкриває душу головної героїні, тонко передає всю гаму почуттів, що характеризують морально-психічний стан Олени в критичний момент життя. (Художнє читання сцени прощання Олени Ляуфлер з листами Стефана Лієвича.)

Жінка, за переконаннями О. Кобилянської, не повинна бути безправною рабинею. Вона — неповторна особистість, що має право вибору, можливість чинити так, як їй підказує серце.

Проблема, порушена в «Людині», глибше розкривається в повісті «Царівна» (1895). Її  новизну І. Франко вбачав в  тому, що тут уперше в  українській прозі інтимна тема розкривалася «не на інтригах і любовних пригодах, а на психічному аналізі буденного життя пересічних людей».

Композиційна своєрідність твору (написаний у формі щоденника героїні Наталки Верковчівни) дало можливість письменниці всебічно дослідити внутрішній світ інтелектуальної дівчини ніби зсередини. Критики називали «Царівну» то «повістю почуттів» (Осип Маковей), то «великим психологічним романом».

Під благотворним впливом європейської культури О. Кобилянська пройшла шлях від неоромантизму до  експресіонізму. Особливу роль у  цьому зіграло захоплення ідеями Ніцше, з  якими окремі сучасні літературознавці пов’язують формування українського модернізму. О. Кобилянську цей філософ зацікавив, очевидно, як бунтар, протестант, котрий узявся за переосмислення узвичаєних вартостей, закликав не  боятися робити життя кращим, а людину досконалішою.

Міні-проект 5 «Я любила народ, і люблю його до  сьогоднішньої хвилі…Я хотіла би, щоби всі українці були орлами»

У 1899 році у Львові вийшла перша збірка творів О. Кобилянської «Покора», яка засвідчила прихід в  українську літературу чудового прозаїка.

Цього ж року відвідала письменниця Київ, зустрілася з М. Лисенком, М. Старицьким, М. Коцюбинським. Незабутнє враження справила на  неї поїздка до  Канева, де вклонилася могилі Великого Кобзаря. На запрошення родини Косачів гостювала на їхньому хуторі Зелений Гай, поблизу м. Гадяч на Полтавщині, щиро здружилася з Лесею Українкою.

 Із цього часу образ «великої, пишної», але «пригнобленої, скованої» України назавжди увійшов у  серце письменниці. Початок ХХ ст. в житті О. Кобилянської відзначився напруженою творчою працею. У 1901 році була написана повість «Земля», потім «Ніоба», «В неділю рано зілля копала», «Через кладку», «За  ситуаціями».

У роки Першої світової війни письменниця створила глибоко реалістичні твори про страждання народу. Новели «Юда» та «Лист засудженого вояка до  своєї жінки» є  антивоєнними, а  їхній художній рівень не поступається європейському стандартові.

У 1923 році почала працювати над романом «Апостол черні» — твором, забороненим за радянських часів. О. Кобилянська важко переживає посилення національного гніту, насильницьку румунізацію краю. У 1922 р. були закриті кафедри української філології в Чернівецькому університеті, українські гімназії, учительські семінарії. «Нема сонця в наших вікнах, нема і в душі»,— пише О. Кобилянська.

У  1940 році тяжко хвору письменницю прийняли до Спілки радянських письменників. А  от про евакуацію Ольги Кобилянської в роки Другої світової війни ніхто з «турботливих» радянських чиновників не подумав.

У Чернівці вступили німці. О. Кобилянська для них була радянською письменницею. Її  справу було подано на  розгляд трибуналу, який ухвалив смертний вирок. Але розстріляти талановиту українку німці не встигли: 21 березня 1942 р. вона померла. Власті заборонили влаштовувати масовий похорон, промови над могилою українською мовою.

2.4.         Обговорення проекту

Учні обмінюються думками щодо змісту презентації, визначають, що вдалося, виявилося найцікавішим і чому.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

3.1. Запитання до учнів:

1) Чому творчість О. Кобилянської посідає особливе місце в нашій літературі?

2) Розкрити зміст епіграфа до уроку. Чому П. Тичина назвав письменницю «найкраща жінко, героїчна, прекрасна Ольго»?

3) Доберіть факти, якими можна було б проілюструвати риси особистості письменниці?

4) Чи бачили ви екранізацію якихось творів О. Кобилянської?

5) Які твори письменниці ви читали?

3.2. Робота з епіграфом.

IV. Підведення підсумків уроку.

 4.1. Слово вчителя:

З іменем О. Кобилянської в українській прозі пов'язане опрацювання нової теми — долі освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Кожен твір письменниці вражав поетичністю, витонченістю й глибиною зображення характерів, особливо жіночих. За це дослідники літератури називають її твори енциклопедією жіночої душі. Твори О. Кобилянської ще за її життя було перекладено на європейські мови: німецьку, болгарську, чеську, російську, її ідеал — жінка освічена, інтелігентна, прогресивних поглядів, з високими духовними запитами, вільна у виборі роду занять, любляча й ніжна. Саме такою була й сама письменниця.

V. Домашнє завдання. Інструктаж до його виконання.

1. Опрацювати матеріал за підручником, зіставити із записаним на уроці.

2. Прочитати повість «Земля».

VI.          Оцінювання результатів та мотивація оцінювання роботи на уроці.

 

20.01.2023

Тема. Образи и символи повісті. Образи Івана та Марічки як втілення романтичної ідеї незнищенності кохання. Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок суперечності між мрією та дійсністю

Мета: підсумувати, узагальнити знання учнів про твір письменника;

проаналізувати образи, допомогти усвідомити вагу справжніх духовних цінностей у житті людини; розвивати творчі здібності, уміння працювати в групах, усне мовлення, уміння аналізувати прозові твори, пізнавальні здібності; викликати й закріпити інтерес учнів до художньої літератури; виховувати кращі людські якості, бажання глибше вивчати духовний світ українців.

Тип уроку: урок розвитку компетентностей.

Обладнання: мультимедійна презентація, текст повісті, ілюстрації до образів, діаграма Венна, уривок із фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків».

Гуцульщині «Тінями забутих предків»

 Коцюбинський поставив в українському

письменстві віковічний пам'ятник.

Антон Крушельницький

Хід уроку

І. Організаційний момент. Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

«Тіні забутих предків» - лебедина пісня кохання ненадуманого, природного, чистого, щирого, прекрасного. Михайло Коцюбинський дуже вдало поєднав українську міфологію з реальним життям. У повісті письменник торкається таких проблем : життя і смерть, людина і природа, кохання і ненависть, язичництво і християнство. У творі понад життя поставлений ідеал кохання, який пронизує усе існування людини.

Проблеми вічні та скороминущі, втілені в образах героїв повісті М. Коцюбинського, ми й будемо розглядати на сьогоднішньому уроці.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Робота з епігрофом.

Прокоментуйте висловлювання поета, журналіста, критика Антона Крушельницького, який сказав, що «Гуцульщині «Тінями забутих предків» Коцюбинський поставив в українському письменстві віковічний пам'ятник».

Упродовж уроку ми дізнаємося що для нас, українців, означає цей твір? Чи актуальний він наразі?

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу .

Давайте ж пригадаємо відомості про твір і складемо його паспорт.

1.    Паспорт твору.

Назвіть тему, ідею та основну думку твору за поданою схемою.

1.    Автор, назва твору : М. Коцюбинський «Тіні забутих предків».

2.    Рік написання: 1911.

3.    Жанр : психологічна повість.

4.    Головні герої: Іван Палійчук, Марічка Гутенюк, Палагнаю

5.    Тема: зображення життя, звичаїв гуцулів, зв'язок людини з природою.

6.    Ідея: автор возвеличує чистоту людських взаємин, почуття. Гармонію людини з природою.

7.    Проблематика: суть любові і щастя, вірність і зрада, боротьба добра і зла, гармонія людини з природою, християнство і язичництво.

2.Евристична бесіда за змістом твору 

• За що Іван і Марічка покохали одне одного? (За справжню душевну красу)
• Як сприйняла Марічка звістку про вимушену розлуку?
• Що лежало в основі гармонійних стосунків закоханих? (Спільні духовні запити)
• Що з повісті ми дізнаємося про творчу уяву Івана? Якими талантами була наділена Марічка?
• Які епізоди свідчать про те, що кохання Івана було сильним?
• Як юнак переніс втрату Марічки?
• Чи зрадив Іван Марічку, одружившись із Палагною? Чому він це зробив? (Цього вимагало життя, слід було господарювати, жити далі. Але Іван не кохав Палагну, тому і зрадою його одруження не було.)
• Чи була Палагна парою для Івана, як кажуть у народі, його «половинкою»?
• Чого прагне Іван, йдучи за Марічкою-нявкою, рятуючи її?
• Чому, на вашу думку, автор не поєднав в сім'ю головних героїв твору?
• Типовими чи ні є образи Івана та Марічки?

 3.Робота з таблицею.

Завдання: схарактеризуйте систему образів твору, заповнивши таблицю.

Образи-персонажі	Міфічні образи	Образи-символи
Іван	Чугайстир	Ватра
Марічка	Щезник	Трембіта
Палагна	Арідник	Співанки
	нявка

4.Випереджальне завдання (метод групового дослідження).

Характеристика образів повісті відповідно до виділених у таблиці категорій.

Учні характеризують образи повісті, наводячи також цитати з тексту

І група. Образи-персонажі

Іван — з багатодітної родини; через неспокійний характер родичі не любили його, тому змалку належав сам собі. Рано почав самостійно спілкуватися з природою і розуміти її. Мав потяг до музики, гри на флоярі, самостійно хотів «піймати» мелодії лісу. Наслідуючи дорослих, кинувся бити дівчинку з ворожого роду, але був зупинений і вражений її добротою. Мав щирі та вірні почуття до дівчини, незважаючи на давню ворожнечу родів. Працьовитий. У коханні був увесь сенс його життя, і коли Марічка загинула, цей сенс був утрачений назавжди. Усе інше — лише животіння та спогади, сум, журба. І винних тут не знайти — це саме життя.

Марічка — поетична, цільна натура, що співанками «засіяла гори». Щира, віддана. Інтуїтивно, серцем відчула, як побороти зло — тільки своєю безмежною добротою. Але доля виявилася немилосердною.

Палагна — дівчина з багацького роду. Жила природним життям, приземлена. Робила, як споконвіку робили її предки, як заведено здавна, дбала про дім, господарство, худобу, захищала їх від лихого ворожінням та осторогами. Можливо, не дуже й приваблива як людина. Але не її вина, що Іван її не любив. Цілком природно, їй хотілося кохання, сильного чоловіка поруч. Зведення ж Івана, бажання йому зла — то вже її з Юрою великий гріх.

II група. Міфічні образи

Міфологічні образи в повісті особливі, карпатські, але їхнє значення, характер відповідають відомим лісовикові, чортові, русалкам лісовим (мавкам) та ін.

Це сили переважно ворожі людині, бо людина своєю діяльністю, навіть своєю присутністю порушує спокій, гармонію в лісі. Лісові сили інколи ворожі й щодо одне одного, як Чугайстир і нявки. Особливо прикметною рисою гуцульських міфологічних образів є їхня любов до музики, танцю.

Люди-чарівники

Мольфар Юра — людина, наділена надприродними здібностями, ворожбит. Йому під силу відігнати градову хмару чи, навпаки, викликати дощ, урятувати худобу чи звести людину — залежно від обставин та уподобань.

IІІ група. Образи-символи

Ватра — це символ життя, незнищенності, символ одвічної вівчарської праці, що годує й підтримує людину.

Трембіта — особливий музичний інструмент (довга труба), характерний для гуцулів. її протяжний сумний звук, як правило, сповіщає про нещастя.

Співанки, коломийки — це теж притаманні лише карпатському краєві фольклорні твори — короткі, часто імпровізовані, легкі, з танцювальним ритмом — про все в житті.

5.Інтермедіальна форма роботи

Слово вчителя. Іван і Марічка — герої твору — це справжні діти природи, яку вони сприймають, як живу істоту, чарівну і загадкову. Обоє вони щедро обдаровані люди, їм властиве тонке відчуття природи, щирість сердець і доброта, любов до пісні і музики, здатність самим творити веселі і сумні співаночки. З дитячої дружби маленьких пастушків у пору юності Івана й Марічки розквітло їх ніжне і глибоке кохання, яке спалахнуло, як блискавка, і трагічно обірвалося.

За повістю М. Коцюбинського кінорежисер Сергій Параджанов разом з І. Миколайчуком створив чудовий фільм, який приніс всесвітню славу українському кіномистецтву.

(Перегляд уривку кінофільму С.Параджанова "Тіні забутих предків")

Ізгадай мні, мій миленький,

Два рази на днину,

А я тебе ізгадаю

Сім раз на годину.

Прийом «Обери позицію»

Запитання: Поміркуйте над перевагами та недоліками кінострічки та книги

Цілісний образ картини життя і кохання гуцулів краще розкривається через текст чи фільм?

(Діти роблять висновок, що коли до тексту долучаються зорові, слухові образи, то це дозволяє створити в уяві цілісний образ. Але текст (слово) повинно бути першим при знайомстві з твором письменника. Це допоможе створити в нашій уяві образ. І лише потім перегляд фільму увиразнить його).

6.Компаративістський аналіз

Порівняльний аналіз

Слово вчителя. В українській та світовій літературі до теми вічного кохання зверталися багато письменників і поетів.

Скажіть, з героями якого твору світової літератури можемо провести паралель? ( В. Шекспір « Ромео і Джульєтта»).

З якими творами української літератури повість «Тіні забутих предків» має зв'язок?

Проблемне завдання

Зараз я пропоную вам таке завдання – відшукайте та поєднайте половинки сердець відомих закоханих, вірних одне одному людей.

Адам – Єва

Ромео – Джульєтта

Тетяна – Онєгін

Наталка – Петро

Мавка – Лукаш

Іван – Марічка

Повість «Тіні забутих предків» має багато спільного з написаною в той же час «Лісовою піснею» Лесі Українки. Зокрема, є подібні риси в образах Івана й Лукаша, Марічки й Мавки.

Також можна провести паралель із романом у віршах Олександра Пушкіна «Євгєній Онєгін», із «Наталкою Полтавкою» І. Котляревського.

Завдання з елементами компаративістики.

Сюжет повісті перегукується з трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта». У них чимало спільних рис, але є й певні відмінності.

Завдання: знайти спільні та відмінні риси у долі героїв п’єси В. Шекспіра і повісті М. Коцюбинського за допомогою діаграми Венна

Робота в групах

Чи можливе кохання в ранньому віці та чи може воно завершитися щасливо? Оберіть власну позицію.

Група 1 аргументує, що дійсно таке кохання можливе.

Група 2 засвідчуватиме, що ні, таке кохання не може існувати.

Група 3 – від імені батьків.

VІ. Закріплення знань учнів

Підготовка до ЗНО

Слово вчителя. Задля якісної підготовки до ЗНО, пропоную вам проаналізувати тести ЗНО з цієї теми:

50. Щезник, мольфар, Чугайстир є персонажами твору

А) «Повість минулих літ»;

Б) «Камінний хрест»;

В) «Тіні забутих предків»;

Г) «Лісова пісня»;

Д) «Тигролови».

 Установіть відповідність між автором і персонажем твору

1. Іван Багряний

2. Тарас Шевченко

3. Іван Карпенко-Карий

4. Михайло Коцюбинський

А) Палагна

Б) Феноген

В) Мавка

Г) Многогрішний

Д) Ярема Галайда

Прадавні гуцульські звичаї й обряди у своєму творі описав

А) Михайло Коцюбинський;

Б) Іван Котляревський;

В) Панас Мирний;

Г) Іван Багряний;

Д) Іван Нечуй-Левицький.

Карпатськими Ромео і Джульєттою називають героїв твору

А) Ольги Кобилянської;

Б) Марка Вовчка;

В) Григора Тютюнника;

Г) Михайла Коцюбинського;

Д) Олеся Гончара.

Установіть відповідність між назвою та жанром (жанровим різновидом) твору

Назва

1. «Мина Мазайло»

2. «Маруся Чурай»

3. «Тіні забутих предків»

4. «Лісова пісня»

Жанр твору

А) роман у віршах

Б) повість

В) драма-феєрія

Г) роман у новелах

Д) комедія

Слово вчителя.

Звернемося до епіграфа уроку.

VІ. Рефлексивно- оцінювальний етап.

Твір змусив задуматися над…

Мене здивувало, що…

VІІ. Оцінювання навчальної діяльності учнів.

VІІІ. Домашнє завдання.

Тривимірне – до наступного уроку, до кінця семестру, на все життя:

-        Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях Ольги Кобилянської;

-        Напишіть тезу й аргумент до теми «Є в коханні і будні, і свята…». До аргументу наведіть приклад-ілюстрацію за повістю;

-        Зберігайте та примножуйте свої найкращі людські чесноти.

 

      

         

 13.01.2023

Тема. М. Коцюбинський. «Тіні забутих предків». Трагічна доля Івана і Марічки як наслідок суперечностей між мрією і дійсністю.

Мета:  ознайомитися з життям  гуцулів, чарівною природою цього краю, історією написання, фольклорними джерелами, змістом і проблемами повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського, усвідомити ідейно-художній зміст твору, розвивати навички аналізу художнього твору, творчі здібності учнів, учити висловлювати власну думку щодо прочитаного; виховувати повагу до звичаїв, традицій, вірувань українського народу, до природи.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

      Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

 

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

Кохання… Це дивовижне почуття завжди хвилювало людей, кликало на подвиги в ім’я коханого чи коханої. Тому й не дивно, що видатний український письменник, майстер психологічних новел М.Коцюбинський, береться за перо, щоб написати історію одного кохання, кохання гуцульських Ромео та Джульєтти. Розповівши трагічну історію кохання гуцулів, М. Коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття.  

Іван Палійчук і Марічка Гутенюк — діти природи з вічною і вірною любов’ю до гір, «близьких й далеких верхів, що голубіли на небі», до смерекових чорних лісів «з їх синім диханням», до ясної зелені царинок, «що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев», їхнє чарівне кохання йде від дивовижних міфологічних вірувань гуцулів, від своєрідного розуміння таїн природи. Для них «весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна». І їхнє кохання здається казкою, одночасно живою, близькою і зрозумілою усім людям. Милуватися красою художнього слова, неповторністю природи й душевно багатими натурами ми будемо на сьогоднішньому уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Повість зрозуміла чи ні? Сподобалась чи ні? Чому? Який епізод запам’ятався найбільше, чому? Чому твір названо «Тіні забутих предків»? (Заголовок вказує на злободенність порушених проблем для сучасності. Предки забуті, але їхні болі й радощі, шукання тінями живуть й зараз, повторюються в нас.)

Матеріал для вчителя. Назва твору письменникові далася не відразу. Він перебирає тринадцять варіантів її. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, - це таємничість і казковість, показати Карпати як своєрідний загадковий куточок, острівець із своїм, не схожим на звичайний, світом. Письменник намагався окреслити й обмежити простір, у якому розвиватиметься дія. І він записує: "В зелених горах".

Проте перша назва не вдовольнила автора. Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. А саме про цю заглибленість у віки Коцюбинському і хотілося сказати найбільше. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. У них не було людини, тобто того, чий голос долинає, чиє дихання чути. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. Дар - неконкретно, не-наочно. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.

Пояснення діалектизмів:

Маржинка  –   худоба.  

Файна  –   гарна.

Ватра   –   вогнище.

Уздріла   –    побачила.

Афин  –    лісові ягоди.

Трембіта  –     довга, на сажень, сурма з  дерева і з кори.

Рист  –  слово, яким підганяють вівців.  Лудіння  – одяг.

Крашениці  – штани з кольорового сукна.      Кептар  – овчинна безрукавка.     

Черес – широкий шкіряний пояс з металевими прикрасами й орнаментальним тисненням.

Табівка  – шкіряна торбина, прикрашена тисненням та мідними бляшками, яку вішали через плече. Гугля  – це святковий одяг, плащоподібна накидка з білої вовняної тканини.

Спузар  –  чоловік, який пильнує  ватри на полонині. Ватаг  – головний серед пастухів.

Мольфар   –  чарівник. Гачі   –     штани   білого сукна. 

Кресані – брилі, оздоблені півнячим пір’ям, або квітами.   Постоли  – взуття.  

Капчурі  – панчохи. Жентиця  – сироватка. Будз   – бринза,  сир із овечого молока.           

Кулеша –  їжа вівчарів,   зварена з муки й води. Біб   – страва, зварена із бобів.

Денцівка – сопілка. Флояра  – сопілка. Бартка – сокира. Браччік – брат. Легінь – юнак.

Суточки  – обгороджена гірська стежка. Плай – гірська стежка.

Бескиди   – так жителі гір називають Карпати. Царинка – обгороджений сінокіс близько до оселі.

Крутіж – водопад. Тусок – сум. Газда  – господар.

нявка — лісова міфічна істота у вигляді дівчини, в якої зі спини видно нутрощі;

полонина — гірські луки і т. ін.

Жанр: повість.

Тема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору, показ єдності людини і світу природи.

Ідея: гімн природи, чистоті людських  взаємин і почуттів, засудження бездуховного  життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

Проблеми:

гармонія між людиною та світом природи;

життя і смерть, добро і зло, проблема зради;

сила кохання і неможливість  існування без нього;

вплив мистецтва на людину;

роль праці в житті людей;

стосунки батьків та дітей;

язичество і християнство.

Бесіда за змістом.

Пригадаймо першу зустріч Іванка й Марічки на березі Черемоша(знайти в тексті та зачитати)

Чи можна судити про людину ( в даному разі про Іванка-забіяку) за одним лише вчинком? Якщо так, то яким?  (Зрада або самопожертва).

Чому між дітьми виникла приязнь?

Що допомагає людині стати Людиною – добро чи зло? За що, на вашу думку, Іванко та Марічка полюбили одне одного?(За доброту, щирість, потяг до прекрасного й розуміння його, отже, справжню душевну красу.)

Як у творі розповідається про творчу уяву Івана, його талант?

Чи можна сказати, що Іванко і Марічка були дітьми природи, жили за її законами, і ніщо в їхніх стосунках не порушувало природної чистоти?

Чи була талановитою Марічка? Доведіть свою думку цитатою.

Автор захоплено розповідає про полонинські звичаї. Що вам сподобалося з цього етнографічного матеріалу?

Як пережив Іван загибель Марічки? Чи є риси романтизму в зображенні його тяжкої втрати?

Марічку та Івана зв’язувало велике взаємне кохання. Чи було щось подібне між Іваном та «..здоровою дівкою з грубим голосом й воластою шиєю» Палагною?

Навіщо Іван одружився з Палагною, адже він її не любив? Чи не було це, на ваш погляд, зрадою?

Чи можемо ми засуджувати Палагну за зраду? Чому Іван поставився до цього байдуже?

Хто такий Юра? Наскільки фантастичним є образ мольфара?

Яких вірувань дотримувалися гуцули? (Пантеїсти, християнство у них змішувалося з язичництвом.)

Чи зрадив Іван Марічку, одружившись з Палагною? Чому він це зробив? (Одружився, бо цього вимагало життя, може, хотів приспати свою душу господарськими турботами. Це була не друга любов, а тому й не зрада. Смерті Іванової Марічка б не прийняла.)

В чому щастя для Палагни? Що хороше в такій позиції, а що погане?

 (Для неї – мати добре господарство, заможно жити. І це непогано, якщо є засобом для чогось вищого, духовного. Але для неї це не засіб, а мета. Така мета завжди спустошує людину. Згадаймо Пузиря Карпенка – Карого.)

Яким треба було бути Іванові, щоб не загинути й щасливо жити з Палагною? (Треба було знищити свою душу. Цього Іван не зробив, тому Палагна зрадила його.)

Пригадайте два епізоди: зустріч Палагни з Юрою на світанку під час ворожіння та коли Юра проганяв хмару. Що зблизило Палагну і Юру? (Грубу силу тягне до грубої сили, крім того, жіноче єство Палагни відчувало Іванову байдужість.)

А що більше ви шануєте в людині: силу чи розум. Досконалість фізичну чи     духовну?

 Юра по-справжньому любить Палагну чи вона приваблює його лише як жінка? (Це тільки скороминуща пристрасть. Адже в стосунках і з Палагною, і з Іваном Юра постійно грає. Характерний епізод бійки в корчмі або підслухана Іваном розмова мольфара з Палагною про силу над ним.)

Чому лісова русалка вибрала жертвою саме Івана? Це жорстокість? Що уособлює образ нявки? (Іван уже був внутрішньо готовий до смерті, а нявка лише прискорила нестерпне конання та ще дала йому перед кінцем краплю радості як дарунок за прийняті муки. Нявка – це доля, совість, душа людська.)

Що перемагає у творі – добро чи зло? (Здається, зло. Але ж Іван гине, аби не підкоритися йому. Отже, смертю своєю, щастям за мить до кінця він перемагає зло, обивательський бруд.)

Судячи з доль персонажів повісті, ваших міркувань і суджень, що таке щастя і в чому смисл людського життя? (Знайти дорогих тобі людей, жити для них; розуміти інших людей і бути зрозумілим ними, бачити красу світу, людини і самому прагнути до краси в стосунках, думках, житті…)

То які ж проблеми порушує М.Коцюбинський у своєму творі? (Тупе міщанство, його жорстокість і бездуховність; суть любові, щастя, вірності й зради; відвічний двобій добра і зла, краси й потворності в людині…)

Як можна довести, що «Тіні забутих предків» за жанром - психологічна повість-притча?

(Перша зустріч Іванка Марічки, епізод, коли Палагна закохується в Юру, вражена його надприродною силою…)

Риси яких літературних напрямів можна помітити в повісті? (Реалізм, імпресіонізм, романтизм.)

Чим особлива мова твору? (Діалектизмами.)

Робота з таблицею.

Запишіть у таблицю образи повісті.

 

Образи-персонажі	Міфічні істоти	Образи-символи
Іван Марічка Палагна	Чугайстер, нявка, арідник, щезник	Ватра,сонце,Черемош (можливо)

 

Висновок.  Іван і Марічка поєдналися в смерті, кохана забрала його у свій світ, не залишивши ворожим душам його доброту, чисту довіру, його вірне серце. Мабуть, тому похорон Івана і зображений майже як весілля, мабуть, тому сумні мелодії на ньому переходять у веселі танці, жарти, пустощі. Дійсно, нема за чим плакати: Іван повернувся до Марічкн, до свого кохання, сенсу свого життя.

  Чи перемогла смерть життя? Ні, скоріше, вона змирилася, що не владна над коханням, вічним і прекрасним, безмежним, як світ, бездонним, як віра.

Кохання Івана і Марічки — символ вічного кохання, почуття, яке переборює не тільки відстань, але й час, переборює смерть, межі людського існування. І мені здається, що воно тому таке сильне, що одухотворене силою мистецтва, пісні й музики, а також тому, що воно природне, розкриває питомі сили людини, а не протирічить її людській натурі. Можна сказати, що герої повісті "Тіні забутих предків" — це наші українські Ромео та Джульєтта, не менш прекрасні і не менш витончені й глибокі.

Є на світі дивовижна природа, але й є на світі дивовижне кохання, яке не закінчується зі смертю, а продовжує жити у серцях людей, у піснях, у згадках. Своїм твором «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський возвеличує чарівне почуття — кохання, нагадуючи людям, що воно головне у житті, що тільки воно зігріває серця, що тільки воно світить, як провідна зірка. І світитиме завжди!

IV. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Продовжіть речення. «Вічним, на мій погляд, є у повісті «Тіні забутих предків» є…»

V. Домашнє завдання

Підготувати характеристику образів твору.

 

26.12.2022

Тема. Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини в новелі М. Коцюбинського «Intermezzo». Символічні образи. Поетика імпресіонізму.

Мета: розкрити внутрішній стан ліричного героя; дати характеристику образів-символів; розкрити імпресіоністичну поетику твору, образотворчі засоби; розвивати вміння і навики старшокласників аналізувати імпресіоністичну поетику, ускладнені метафори; виховувати у них усвідомлення гуманізму як основи світоглядних переконань особистості, оптимізму і життєствердження як важливих духовних цінностей буття людини.

Міжпредметні зв’язки, мистецький контекст: зарубіжна література, образотворче та кіномистецтво.

Обладнання, наочність: репродукції картин, ілюстрації до новели «Intermezzo», матеріал уроку мультимедійного посібника.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

ЗМІСТ УРОКУ

І. Перевірка домашнього завдання.

1        Виконати тестові завдання

1  Новела М.Коцюбинського «Intermezzo» стала відгуком на

А  повстання робітників на початку ХХ ст.

Б  події Першої світової війни

В  революцію 1905 р.

Г  революцію 1917 р.

Ґ  реакцію після революції 1905 р.

2  Кульмінацією новели М.Коцюбинського “Intermezzo” є

А  зустріч митця з селянином;

Б  прочитана стаття з газети про те, що були засуджені до повішання люди;

В  подорож героя кононівськими полями;

Г  конфлікт “залізної руки міста” і ліричного героя

Ґ  зустріч  з трьома вівчарками

3  У рядках

            “… се вони, невидимі, кидають на поле свою свердлячу пісню”, “спокійний, самотній сідав десь на ганку порожнього дому й дивився, як будувалася ніч…”

автор використав такий художній прийом:

А  метонімію

Б  оксиморон

В  персоніфікацію

Г  паралелізм

Ґ  алегорію

4  У цитатах з новели “Іntermezzo”  “мої дні течуть серед степу”, “мене спиняє біла піна гречок” вжито художній засіб

А  алегорію

Б  метафору

В  порівняння

Г  перифраз

Ґ  оксиморон

5  У цитаті з новели “Іntermezzo”  «Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя… Освіжи небо і землю. Погаси сонце і засвіти друге на небі. Говори, говори»… вжито всі художні засоби, крім

                        А  безособових речень

                        Б  анафори

                        В  метафори

                        Г  алегорії

                        Ґ  гіперболи

6  Слово «імпресіонізм» в перекладі з французької означає

                        А  детальність

                        Б  враження

                        В  дійсність

                        Г  захоплення

                        Ґ  переживання

7  Симфонією звуків і барв назвав новелу “Intermezzo”

                        А  І.Франко

                        Б  С.Єфремов

                        В  С.Петлюра

                        Г  М.Рильський

                        Ґ  Є.Чикаленко

8  В уривку

            «Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба… Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю»

Використані всі названі художні засоби, крім

                        А  епітети

                        Б  порівняння

                        В  оксиморон

                        Г  метафори

                        Ґ  неповні речення

9  Установіть хронологічну послідовність життя і творчості М.Коцюбинського

 

А  Екстерном складає іспит на звання народного вчителя; вчителює в      с. Лопатинцях на Вінниччині, займається перекладом, пише оповідання     “Харитя” , “Ялинка”, “П’ятизлотник”, “На віру”, казку “Завидющий брат”. Б  Пише повість “Тіні забутих предків”. В  Помирає батько. Відповідальність за утримання сім’ї лягає на плечі      Михайла. Працює приватним учителем, пише вірші, займається      перекладом. Обирається гласним до Вінницької міської думи на 4 роки. Г  Коцюбинські переїжджають у м. Бар Ґ  Починає роботу над повістю “Fata morgana”, бере участь у відкритті     пам’ятника І.Котляревському у Полтаві, зустрічається з Панасом Мирним,     М.Старицьким, Лесею Українкою, В.Стефаником, Оленою Пчілкою.

1   2   3   4                 5

2. Учні розкривають особливість стилю Коцюбинського-імпресіоніста, співзвучність пейзажних картин внутрішнім переживанням і настроям героя, коментують, як вони передали стан ліричного героя з новели «Intermezzo» за допомогою кольорів.

3. Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

• Пояснити, чому ліричного героя дратує дорога.
• Чи знає ліричний герой про причини свого психологічного стану?
• Поясніть назву твору. Чому, на вашу думку, автор дав таку назву (заголовок)?
• Навіщо Коцюбинський в прозовий твір уводить такі незвичні дійові особи?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

(учитель використовує під час вивчення нового матеріалу інформаційно – дослідницький метод, узагальнення, опорні таблиці)

1. Образи новели

1  Слово вчителя

Як відомо, письменник ніколи не писав драматичних творів, тому досить дивно було зустріти перелік дійових осіб у підзаголовку твору. Однак ”Intermezzo” – це не драматичний, а все ж таки епічний. Назви «дійових осіб» є символами психодуховних процесів героя, це ключ до розуміння цієї складної образної мови природи, носіями яких виступають дійові особи - ниви у червні, сонце, зозуля, жайворонки. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена. А сцена – це душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів.

2  Визначити, на які групи можна поділити образи новели за впливом на ліричного героя твору?

                                                Опорна схема

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Дві групи образів контрастно протистоять одна одній, умовний конфлікт між ними створює ту багатозначність світу, які й дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. При зображенні образів автор використовує прийом градації, риторичні запитання, а це, в свою чергу, підсилює експресивність художнього вислову.

Ефект контрасту – основна ознака психологічного імпресіонізму М.Коцюбинського.

 

 

 

 

3  Ґрунтуючись на тексті, доведіть або спростуйте це твердження

Підтвердження

Дійові особи – символи суперечливих почуттів

Дійові особи	Настрої, почуття
Людське горе	Страждання, зневіра
Утома	Втома, відраза до людей
Тиша	Спокій
Зозуля	Гармонія в душі
Безлюддя	Рівновага, відновлення сил
Жайворонки	Інтерес до життя
Сонце, земля, ниви	Життєстверджуюча сила

2. Образ ліричного героя

Пояснення вчителя, бесіда, робота з підручником - прочитати характеристику образу ліричного героя; розкрити динаміку його внутрішнього світу, аргументуючи прикладами з твору.

1  Слово вчителя

Ліричного героя штовхає на перепочинок не страх, не зрада, а лише втома. Кожна неправда, несправедливість, людське горе потрясає чутливу душу ліричного героя. Вся його «трагедія» в тому, що він не може розминутися з людиною, тобто не сприйняти людське горе, якби й хотів. Але сприймати його він більше не може, його душа, серце, врешті, нервова система гранично перенапружені. «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». Отже, герой не може бачити людей і не може не бачити людей., не може бути самотнім. Не випадкова його згадка про смерть. Напруження найвище – на межі психічного захворювання, на межі життя і смерті, насамперед психічного життя. Свідомість героя на грані роздвоєння. Своєї кульмінації це напруження досягає на початку новели, далі – показ його спаду. І зникає воно саме по собі. Герой пускає свою «душу під пар», на якийсь час його свідомість відпочиває. Герой не відмовляється від боротьби, він прагне лише перерви.

У центрі твору – конфлікт між нормальним і ненормальним психічним станом, межа, за яку ось-ось має перейти психіка героя. Уже майже перейшла, але його продовжують жахати тінь від людини, порожня вечірня кімната, де все сприймається, як галюцинації. Його жахає і власний стан байдужості до людського горя, до тих дванадцяти повішених, звістку про яких він заїв  сливою. «Ви бачите, я навіть не червонію…», ніби кажучи: «Ви бачите, до чого я дійшов».

Відпочинок повертає йому сили. «Дійові особи», що символізують складну боротьбу в душі героя, передають, як поступово повертається до нього рівновага, зникає роздвоєння, він готовий знову до виконання свого громадського обов’язку.

2  Динаміка внутрішнього світу ліричного героя.

(Учні разом з учителем складають схему або користуються уже готовою)

Схема

 

 

 

 

                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3  Слово вчителя

Як бачимо, запахи, голоси, кольори природи поступово проникали в душу ліричного героя, наповнюючи її мажорним, оптимістичним настроєм.

3       Робота в групах пошукового характеру.

Знайти і виписати з тексту зорові, звукові (слухові) образи, визначити настроєвість від

дотикових образів (або скористатися таблицею)

 

Зорова палітра	Звукова гама	Настроєвість      (від дотикових образів)
•Зелена долина хлібів •Зелені хвилі нив •Зелена і блакитна половини світу •Сонце – перлина •Синє небо •Чорні крила ворони •Соболина шерсть ячменів •Шовк колосистої хвилі •сяйво сонця •Блакитні річки льону •Зелені береги •Зелений серпанок •Волошки, як небо •Золоте поле •Хвилясті хребти пшениці •Біла піна гречок •Срібноволосі вівса	•Клацання залізної руки •Хлюпання нив в краї неба •Шматки звуків •Покошланий шум •Співуча арфа під ногами •Гудіння бджіл на гречці •Дивний гомін поля •Шелест шовку •Текуча вода •Пересипання зерна •Ритмічний, стриманий шум	•Впевненість, спокій, упивання життям, багатством природи •Порив до вічного, молодість •Сила, надія, любов, радість •Тепло, життя, енергія

 

4. Слово вчителя

Художнє надбання письменника виявляється в тому, що ідея, авторська тенденція самі собою випливають з сюжету, композиції, стилю, – в цьому полягає величезна сила художнього слова, яке, впливаючи на емоції людини, вже незалежно від її волі прищеплює їй певні розуміння, погляди, прагнення. Уже в кращих творах Коцюбинського попередніх періодів відчуваємо цю здатність письменника діяти художнім словом з таким же ефектом, якого найпередовіші соціологи досягають з допомогою наукового аналізу.

Пейзаж поданий через сприйняття героя і побудований на постійній взаємодії відчуттєвих вражень: «тихо пливе блакитними річками льон»; пшениця «біжить за вітром, немов табун лисиць, й блищать на сонці хвилясті хребти»; герой гладить «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі»; вітер набива йому вуха «шматками згуків, покошланим шумом»; його спиняє «біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл», і «просто під ноги» лягає «співуча арфа й гуде на всі струни». Картина степу набуває максимальної озвученості там, де з'являється на сцену жайворонок — одна з дійових осіб, зазначених у вступній авторській ремарці: «Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне. Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні з гуки... Се жайворонки. Се вони, невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, так що вухо ловить і не може зловити її переливів. Може, співає, може, сміється, а може, зайшлось від плачу». Тут виявляється (загалом характерна для зрілого Коцюбинського) синтетичність у зображенні життєвих явищ, прагнення розширити можливості слова використанням засобів суміжних мистецтв, зокрема музики.

Життя на лоні природи, де «над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності», заспокоює напружені нерви героя, якого втомило місто. В «Intermezzo» природа виступає як одна з дійових осіб, що рухають розвиток сюжету. Наскрізним образом «Intermezzo» є образ сонця: «Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні?» Так пейзаж тісно пов'язується з внутрішнім «я» героя, виступаючи в ролі своєрідного персонажа, психологічно вмотивовує наступний акт лірико-епічного твору — повернення героя до повноцінного життя. Адже та «молода сила», яку відчуває він у природі, те тремтіння життя і велике жадання, клекіт «в соках надії» є поетичним уособленням не лише природи як такої, а й нових, перспективних явищ людського життя XX ст. 

5  Мистецький контекст

Перегляд й обговорення ілюстрацій художників та учнів до новели.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1 Евристична бесіда

• Як автор використовує літературно-музичні образи для передачі настрою ліричного героя?
• Кому завдячує зціленням ліричний герой?
• Чи готовий автор до зустрічі з Людським горем? Свої твердження обґрунтуйте.
• Чому інколи ефективнішим є спілкування з природою, ніж із людьми?
• Яку роль в композиційній будові новели відіграє внутрішній монолог?
• В чому виявляються риси імпресіоністичного письма в творчості Коцюбинського? Доведіть свою думку уривками з творів
• Яких можливостей новелі надав імпресіоністичний стиль?

2 Продовжте речення: «Мистецька вагомість новели в тому, що…» (метод «мікрофон»).

3  Пошуково-дослідницька робота (диференційовано, в групах)

• Дослідити, що “змивало втому” ліричного героя, “строїло струни” в його душі, змусило знову йти в люди, і заповнити таблицю

 

Назва	Цитата
Краса безмежного степу	Тепер я бігаю в поле і годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри...
Мелодії степу
Чарівна сила музики (образ арфи)
Пісня зозулі
Зустріч із селянином

 

• Знайти художні тропи, за допомогою яких М.Коцюбинський створює справжні музичні

картини.

Наприклад: пісня – (епітети) свердляча, дзвінка, металева, капризна.

• Виписати образи-символи, пояснити їх значення (наприклад: жайворонок – символ

творчої наснаги, натхнення; зозуля – народний образ – символ, що втілює надію на життя).

Творча робота

Усний твір-роздум «Чому новелу ”Intermezzo” називають естетичним кредо М.Коцюбинського?

 VІ. Підсумок уроку

1  Висновок учителя

            П.Филипович відзначав, що М.Коцюбинський як «глибокий психолог та знавець душі людської й найінтимніших її порухів» - «це імпресіоніст, що цікавиться найдужче тими враженнями, які справляють … як події внутрішніх переживань, так і контури, краски, мелодії навколишнього світу».

За своїми особливостями «Intermezzo» немає собі рівних серед творів цього жанру не лише в українській літературі. Новела відзначається багатством образотворчих засобів у змалюванні пейзажу – психолізованого, кольорового і музичного, у якому душа людини і краса природи становлять єдине ціле, взаємодоповнюючи і взаємопоглинаючи одне одного. Сучасники Коцюбинського говорили, що твір справляє «враження симфонії», зітканої з яскравих неповторних барв, звуків, думок, настроїв. Як у справжній симфонії,  у новелі переплітаються різноманітні теми й мотиви. Тут і глибокі філософські роздуми про самотність людини, і неможливість її існування поза суспільством, про «золотий засів» сонця в її душі; і ліричне сприймання краси природи; і елегійність, настрій втоми, суму, знесилення. Новела – справжня поезія в прозі. Л.Новиченко у статті «Золотий засів» пише, що новела «Intermezzo» займає у творчості Коцюбинського, можливо, таке ж місце, яке ми віддаємо «Пам’ятникові» Пушкіна, «Заповітові» Шевченка, бо в ній проголошено ідейно-естетичний маніфест письменника, висловлено його найзаповітніші погляди на митця і його народу, на мистецтво і його суспільну роль.

Життєствердний, «сонячний експресіонізм» Коцюбинського в новелі «Intermezzo» приніс йому світову славу. «Ніхто ніколи до Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого виключного враження, і саме в тому нам бачиться немеркнуча велич його художніх тканин».

2  Робота над епіграфом до уроку.

3  Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

VІІ. Домашнє завдання

• Прочитати матеріал підручника, виконати завдання.
• Написати повідомлення, висвітлити пізнавальне, виховне й естетичне значення новели «Intermezzo».
• Прочитати повість «Тіні забутих предків».
• Виписати по 2-3 цитати із твору, в яких розкриваються проблема «людина і природа».

Додатково

Зробити огляд новел, які не вивчаються за програмою (на вибір).

 

 

 

23.12.2022

Тема. ПСИХОЛОГІЧНА НОВЕЛА «INTERMEZZO» З ЖАНРОВИМИ ОЗНАКАМИ ПОЕЗІЇ У ПРОЗІ. АВТОБІОГРАФІЧНА ОСНОВА. ПРОБЛЕМИ ДУШЕВНОЇ РІВНОВАГИ, ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ, СПЕЦИФІКИ ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ. ПСИХОЛОГІЧНО ПЕРЕКОНЛИВЕ РОЗКРИТТЯ ВНУТРІШНЬОГО СТАНУ ЛЮДИНИ

МЕТА (формувати компетентності): предметні: літературознавчу: уміння розпізнавати й аналізувати новелістичний твір; пошуково-дослідницьку: визначення проблематики „Intermezzo“; пояснення глибокого психологізму новели, особливості її композиції; поглиблення знань про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві; ключові: уміння вчитися: формування образного мислення, уміння сприймати художній текст у його єдності з життям; комунікативну: визначення частин новели, що справили найбільше враження, уміння пояснювати свій вибір, „бачити“ і „чути“; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: сприймання природи як цілісної системи, її збереження та усвідомлення взаємозв'язку з людиною; громадянську: толерантне ставлення до інших культур.

ТИП УРОКУ: урок формування компетентностей.

ОБЛАДНАННЯ: текст новели «Intermezzo», уривок з оповідання «Харитя», портрет письменника, плакат А3, журнали природничої тематики, ножиці, фломастери, клей-олівець  для виготовлення колажу, набір слів-образів для ігрової вправи; звукозаписи: звуків літнього поля /№1/, концерту А.Вівальді для скрипки с оркестром (ля мінор,частина 3) /№2/, Четвертої симфонії Бетховена (друга частина, адажіо) /№3/; аромолампа.

ТИП УРОКУ:  урок-враження з елементами арт-педагогіки.

Примітка: червоним виділено елементи арт-педагогіки.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація

1.      Проблемне запитання:

Що спільного між новелою  М.Коцюбинського «Intermezzo» та картиною  Володимира Орловського «Жнива»? (слайд 1)

М.к.: зіставлення життєвих явищ, покладених в основу художнього полотна, та їх змалювання письменником у творі, який вивчається, з метою активізації  мислення дітей, стимулювання процесів  розвитку відтворюючої уяви учнів.

2.      Вчитель: Перед оголошенням теми уроку пропоную вам послухати  уривок  з  оповідання М.Коцюбинського «Харитя»  і уявити себе на лоні природи.

Учням пропонується сісти у коло

Для релаксації запалюється аромолампа з ефірною олією чабрецю, вмикається аудіозапис звуків літнього поля.

     Вчитель: Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, плечі, руки, тіло, ноги. Відчуйте свою розслабленість. Ще раз погляньте на репродукцію картини Володимира Орловського «Жнива». Уявіть себе на лоні зображеної природи.Заплющте очі, зробіть глибокий вдих і видих (3 рази). Подумки відправляйтесь на прогулянку.

І справді було на ниві несказанно гарно!Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка,наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву. А за річкою,попід кучерявим зеленим лісом,вся гора вкрита розкішними килимами ярини. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь,широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі, наче риза рути, темніє просо. Межи зеленими килимамибіліє гречка, наче хто розклав великі шматки полотна білити на сонці. В долині, край лісу, висить синя імла. І над усім тим розкинулось погідне блакитне небо, лунає в повітрі весела пісня жайворонка. Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квіток…

М.к.:  Використання елементів біоадекватної (ноосферної) технології з метою розвитку цілісного мислення учнів – одночасної двопівкульної роботи мозку, яка дає змогу більш ефективно його використовувати, застосовуючи одночасно логіку і уяву: формує в учнів творчі здібності, сприяє розвиткові уяви,естетичних емоцій та почуттів,самостійного мислення,вироблення навички роботи з навчальним мислеобразом. (Мислеобраз – індивідуально сприйнятий всіма органами почуттів (колір + смак + запах + звук) цілісний образ предмета або явища).

     Релаксаційні вправи дозволяють учням опанувати навички саморегуляції та зберегти більш рівний емоційний стан.

3.      Контроль сприйняття навчальної інформації

Бесіда на закріплення образу

- Чи вдалося вам побувати у полі?

- Які кольори,запахи  і звуки вас оточували?

- Чи можна самотність вважати ліками душі?

-  Які методи використовуєте ви, коли хочете зняти напругу, скинути втому?

М.к.:опора на життєвий досвід учнів.

- Чи  уявлене вами  надало вам якусь  інформацію, пов’язану з твором, який вивчаємо?

 (Митця здивувала абсолютна тиша. Він знайшов те, чого бажав. Приходить заспокоєння, втома непомітно залишає героя. Це і є перерва, інтермецо).

ІІІ. Оголошення теми, мети та епіграфауроку.

«Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою

душу золотий засів…».

                                                                                                         М.Коцюбинський

 

ІV. Актуалізація опорних знань

Бесіда

-         Що означає слово "Intermezzo"? ("Перепочинок", "пауза".У музиці це інструментальна п’єса довільної будови або окремий епізод в опері.)

-         Як пов’язана назва новели з її змістом? (Назва твору дуже влучна. Під нею ми розуміємо перерву в творчості, насолоду музикою природи.)

- Які життєві обставини вплинули на написання твору?(П’ять найсуттєвіших причин були тією силою, яка робила життя Коцюбинського нестерпним(1903-1905 р.р.):

    Постійний нагляд жандармів,  обшуки    в квартирі

    Численні   хвороби шматували тіло

    Брак коштів на лікування та на  професійне заняття літературою

    Конфлікт з     дружиною і   бажання одружитися  з Аплаксіною

    Виключення зі складу «Просвіти»                                                                                

 Усе це разом узяте і виснажило письменника, який радо відгукується на пропозицію щодо відпочинку на лоні природи. Тому, наслідком й стало написання твору  “Intermezzo”, в основу якого лягли автобіографічні факти.

-  Назвіть риси імпресіонізму в новелі

    (- психологізм у змалюванні персонажів;

-         прагнення відтворити  найтонші зміни в настроях

-         збільшена увага до яскравих деталей;

-         одночасна відмова  від  соціальних проблем

-         особливий лаконізм;

-         ритмічність;

-         багатство відтінків у змалювання дійсності)

 (Учні  подають матеріал у вигляді асоціативного малюнку)

М.к:   Використання асоціативного методу сприяє поєднанню інтелектуальних і емоційних начал; сприяє максимальному розкриттю значення слова, тому що слово не лише вказує на предмет, а викликає цілу мережу додаткових образів, так званих «асоціативних значень»;

- Що таке імпресіонізм?

Повідомлення підготовленого учня  про імпресіонізм як мистецький напрям/випереджальне завдання частково на основі досвіду попереднього уроку/.

( «Intermezzo» — слово пейзажне. Походить воно від французького  impression — враження. Імпресіонізм як митецький напрям виник у французькому живописі в ХІХ — на початку ХХ ст. і був характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, її емоції, душевний стан. Тобто імпресіоністам було важливо простежити, як людська душа відгукується на добро і зло, красу і потворність, на будь-які події.

    Основне завдання — витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих відчуттів і переживань без заглиблення в їх суть.

Представники в малярстві — К. Моне (назва «імпресіонізм» утвердилася після появи картини К. Моне «Враження. Схід сонця» в 1873 р.) /слайди№3,№4,№5/ К.Піссарро, О.Бенуар; українські художники М.Бурачек /слайд № 6/, О.Мурашко.  Необхідною умовою творчої лабораторії імпресіоністів стало творення на пленері (від франц.pleineaire – вільне повітря), тобто на відкритому просторі. Це давало змогу зберегти на полотнах природну динаміку життя у мерехтінні світла, пронизаного сонячними променями повітря. Сюхвилинні враження художники втілювали дрібними невпорядкованими крапками, хаотично покладеними мазками, створюючи ефект мерехтливості. Це чітко можна побачити  на прикладі картин українського художника-імпресіоніста О. Мурашка. Розглядаючи зблизька репродукції його картин «Праля» /слайд №7, «Жінка з настурціями» /слайд № 8/, побачимо властиве імпресіоністам невпорядковане нанесення мазків на полотно, розмитість, мозаїчність, розмаїття барв та їх відтінків. Слід зазначити,  що цілісне сприйняття імпресіоністичного полотна відбудеться тільки на відстані, коли знайдено відповідний ракурс, при якому дрібні невпорядковані часточки зіллються й утворять єдність, а картина набуде виразності (наскільки це можливо дляімпресіоністичної техніки).

     Представники в літературі — брати Конкури, К. Гамсун, А. Чехов, І. Бунін.

      В українській літературі імпресіоністичне письмо властиве творам В. Стефаника, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Г. Косинки.

Враження від творів імпресіоністів були різні. Одним подобалось, більшості — ні. Але байдужим не залишався ніхто.)

М.к.:випереджаючі пізнавальні завдання спрямовують учнів на самостійне оволодіння матеріалом до його вивчення за програмою, сприяють формуванню в них позитивної мотивації до навчання, готовності до самоосвіти; сприяють реалізації міжпредметних зв’язків.

V. Вивчення нового матеріалу

Система дійових осіб.

1. Бесіда за змістом новели, робота з текстом

-    Яке ж значення має перелік дійових осіб? (Алегоричні дійові особи несуть важливе смислове навантаження, дають змогу глибше зрозуміти автора, ідейний пафос твору.)

Вчитель: Отже, зрозуміти, що керує діями письменника, його почуттями і помислами, що робиться в його душі, як у ній співіснують щастя і горе, як митець бачить світ — це і є головною метою наших пошуків. Досягти цієї мети ми зможемо через розгадку дійових осіб твору.

-         Перша з дійових осіб названа автором «Моя утома». Чим вона зумовлена?

(Важка втома висмоктала любов з душі ліричного героя, поселила в ній роздратованість і знервованість. Так сталося тому, що справжній митець не поділяє бід на людські і власні. Він переживає за все, а це нелегко).

-         Якою є атмосфера на початку твору?

(Похмура, ліричний герой виснажений важкою роботою, громадськими справами, боротьбою, яку йому доводиться вести, щоб запобігти людському горю.)

-          Як ви розумієте зміст метафори «залізна рука міста»?

 (Залізні конструкції є основою кожного міста, замість землі — холодне каміння, холод і замкнутість у серцях його мешканців, цивілізація приречена на загибель, екологічна катастрофа неминуча.)

-         Про що йдеться у наступній частині? (Втеча — Дорога.)

-         Що доповнює образ залізного монстра? (Потяг.)

-Чи вдалося б ліричному героєві відпочити у межах міста?

-         У місті панує закон, суть якого полягає в одному слові — «треба». Як ви це розумієте?

( Ліричний герой свідомо тікає від «залізної руки міста», від болю й горя, від злості й мерзенних вчинків людей, від жаху й бруду їхнього існування лише на певний час і опиняється серед тиші — пітьми — і крок до світла й гомону. «Залізна рука міста» змінюється тишею і темрявою — злиття зорових і слухових образів.Сірість залізного міста, що проникла і в душу героя, змінилася білим кольором: «Білі стіни будинку вертають мені притомність»).

-         Кому заздрить герой?

(Планетам. Бо, вони мають орбіти, їм ніщо не заважає.)

А далі Коцюбинський порушує проблему взаємозв'язків художника і суспільства.

-         Чи може митець втекти від проблем? (Ні.)

-         І тут постають символічні образи «білих мішків».

-         Що це за образи?

( Це образи повішених учасників революційних подій 1905-1907 pp., яким перед стратою, щоб не видно було мук, накидали на голови мішки.Автор не може забути тих нещасних жертв).

-         Знайдіть у творі ці образи, прочитайте.

(«Се ви, що з вас витекла кров в маленьку дірку від солдатської кулі, а се ви...сухі препарати, вас завивали у білі мішки, гойдали на мотузках в повітрі, а потому складали в погано прикриті ями, звідки вас вигрібали собаки...»)

Вчитель:

 Але душа ліричного героя вже пересичена муками, відбувається гальмування, письменник не може так страждати, інакше помре. Проте йому тяжко бути байдужим. Епізод зі сливами, з позіханням виводить автора з рівноваги. Він болісно реагує на все. Людське горе вражає його чутливу душу. Але сприймати його він більше не може, його душа, серце, нервова система гранично напружені. Напруження найвище — на межі психічного захворювання, на межі життя і смерті, насамперед психічного життя. Свідомість героя на грані роздвоєння.

Конфлікт у творі досягає кульмінації на початку новели: «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». А далі — основна частина її — показ спаду конфлікту. І зникає він сам по собі.У центрі конфлікт між нормальним і ненормальним психічним станом, межа, за яку ось-ось має перейти психіка героя. І навіть почасти переходить, коли його починають жахати тінь від людини, порожня вечірня кімната, де все сприймається як галюцинації. Його жахає і власний стан байдужості до людського горя, до тих 12 повішених, звістку про яких він заїв сливою. «Ви бачите, я навіть не червонію...», тобто, «ви бачите, до чого я дійшов» — каже герой.

Отут і розкривається філософсько-психологічна проблема «Митець і суспільство» — митець у критичній, екстремальній ситуації, що склалася внаслідок тих соціальних умов, які склалися після поразки революції.

  Отже, на підставі викладеного спробуйте згрупувати дійові особи новели, зачитайте їх

 

Перша група	Друга група
Моя утома Залізна рука міста Людське горе	Сонце Ниви в червні Три білі вівчарки Зозуля Жайворонки

-         З якими почуттями героя  вони пов’язані?

(Перша група пов'язана з важкими почуттями героя, мінорна тональність. Друга група — з мажорними, оптимістичними почуттями).

М.к: групова робота, ігрова вправа, звертається увага на колористику образів,проводиться паралель  між поняттями мінорність, мажорність; забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчальної роботи, знімає втому, перевантаження.

Вчитель:

Автор перебуває на межі життя і смерті, але: «Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах. Уявляється раптом зелений двір — він же поглинув мою кімнату, — я зіскакую з ліжка і гукаю в вікно до зозулі: «Ку-ку...ку-ку...Добридень!»

-         Чому ліричний герой привітав зозулю?

(Вона є суто народним образом-символом і пророкує стомленому митцеві ще багато літ, щастя, вселяє надію на життя. Це дуже гарна прикмета.)

Вчитель:

Образ сонця народжується з пітьми: «Погашу лампу і сам потону в чорній пітьмі.»

«Розплющую очі.» — «Ах, як багато всього: неба, сонця, веселої землі!» Але поки що образ сонця органічно не входить у настрій героя, навіть дисонує, протиставляється йому.«Біжу на подвір'я. А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах»...

-         Що символізують собаки?

(Три вівчарки символізують різні прошарки населення. Пава — дворянство, Трепов — жандармерію, вона мала прізвище міністра ВС, який підписував смертні вироки селянам. Оверко — принижене і втомлене селянство, якому досить дати волю — і воно не кинеться ні на кого.)

-         Чи можна провести паралель між ліричним героєм та вівчарками?

(Безумовно, адже вони були на припоні. Героя тримала, наче ланцюг, залізна рука міста, роблячи його злим, знервованим, втомленим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками.)

-         Коли письменник опинився за містом, серед природи, то що він побачив?

(Уперше помічає, як всього багато: неба, сонця, веселої землі.Краса світу ще існує незалежно від героя, вона ніби протистоїть йому: «На небі сонце — серед нив я».)

Сонце – символ вічності, сили.

- Зачитати уривок про сонце з новели

Центральна частина сюжетної оповіді становлять чотири пейзажі. Вони розкривають любов героя до рідної землі. Кожний пейзажний фрагмент несе у собі філософський зміст.

2.Індивідуальна робота. Знайдіть описи пейзажу і прокоментуйте їх.

І учень:

 - Зачитати уривок "Мої дні течуть серед степу…"до слів "клекотять в соках надія й те велике жадання.." - читання на фоні музики/№2/

- Які образи переважають в уривку – зорові чи слухові?

- Який філософський зміст має цей уривок?

ІІ учень:

Уривок від слів "… я повний приязні до сонця" до "Я теж пустив свою душу під пар".

- Який центральний образ цього уривка? Яку роль він відіграє?

- Що означає вислів "Я теж пустив свою душу під пар"?

 (Поетичний одухотворений образ сонця – справжній гімн йому. Ліричний герой з пошаною звертається до сонця, говорить з ним, як із розумною істотою. Урочисто звучать слова: "Сонце, я вдячний тобі. Ти сієш у мою душу золотий засів – хто знає, що вийде з твого насіння? Може вогні? Філософ-сонцепоклонник зізнається: "Ти дороге для мене", "Я тебе люблю".) – звернення до епіграфа /слайд № 10 – звертається увага на спільне між полотном О.Мурашка «Сонячні плями» та новелою/

ІІІ учень: "Коли лежиш у полі лицем до неба" до "було прекрасно" (зачитує на фоні музики)/№3/.

- Що ви "побачили" й "почули", слухаючи уривок?

(тут гармонійно з’єдналися, злилися зорові й слухові образи. Перед нами душа героя, і саме в ній, а не в природі жайворонок грає на арфі полів. М.Коцюбинський виступає як майстер вишуканих засобів поетичної мови, знавцем музики природи.)

М.к.: розвиток в учнів аналітико-синтетичних умінь роботи над текстом художнього твору

Вчитель

 - Що спричинило тяжку втому героя, в чому його трагедія?

(Читання І частини. "Мене втомили люди".   Для ліричного героя твору мандрівка в природу – відпочинок, можливість оновити фізичні й моральні сили. У нього, чуйного і вразливого митця, ослабли струни душі від жахів навколишнього світу(столипінська реакція, горе народу). Він хоче забути про людські страждання, але "залізна рука города тягнеться за ним. Герой твору йде на поле, але й там, дивлячись на вівчарок Оверка і Трепова, не може відігнати спогадів про повішених, про людські ланцюги і омріяну волю. Гладить руками"соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі", милується волошками, небом, хмарами і п’є "теплий, зцілющий напій сонця". Це дає йому сил, відчуття себе як невід’ємної частки могутньої природи. Кульмінація твору – зустріч героя з селянином. Ослаблені струни його душі знов натягуються, і він відчуває себе готовим до життя і боротьби.)

- Доведіть, що герой, переживши душевну кризу, здатен знов повернутися до активного життя.

 (Яскравим доказом цього може бути зустріч із людським горем. Вони зустрілися, стояли мовчки і хвилину дивились один на одного. Ліричний герой ніби перевіряє свою готовність повернутися до людей, випробовує наше терпіння. Йому самому не віриться, що він може знову сприймати людське горе. Але раптом лунають слова: "Говори, говори…".

Ліричний герой після зцілення повертається до того, чим жив раніше. "Душа співає, струни натягнуті…". Гармонії досягнуто. Отже, це була не втеча, а лише інтермецо – тимчасовий перепочинок, потрібний для заспокоєння.)

- Давайте повернемося до проблемного питання.

Що спільного між новелою  М.Коцюбинського «Intermezzo» та картиною  Володимира Орловського «Жнива»? (слайд 9)

(Як і в картині «Жнива» у новелі поле золотих хлібів стає центральним тлом, тiльки в літературному творі воно водночас є ареною, на якій відбувається духовне зцілення героя. Проте й полотнодалеке від ідилічного тлумачення свого змісту, адже глибока тінь відгрозових хмар нависла над полем. До того ж одинока постать селянина накартині видається претекстом до новели Коцюбинського, в якій людська постать слугує містком між внутрішнім життям героя і зовнішнім світом)

- Кому завдячує зціленням ліричний герой?

("На небі сонце, серед нив я",- думає герой. Він кохається в сонці, вдячний йому, бо саме воно сіє в душу золотий засів, наповнює її теплом і щирістю. Сонячне проміння здається материнським молоком, воно лікує знервовану душу. Вдячний герой і жайворонку, бо він натягує струни, єднає небо і землю. Натягнуті струни породжують музику, в якій немає фальшивої ноти).

5. Робота в групі (всі учні)

 - Накресліть лінію психологічних змін в душі героя.

Утома – стрес – інтермецо – рівновага – спроможність сприймати горе.

(показати на дошці – один учень)

Підсумок: отже, інтермецо займає центральне місце у цьому ланцюжку. До нього є утома, стрес і лише після цього приходить рівновага. У природі ми повинні шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа – це спокуса для тих, хто втратив віру у власні сили, віру в життя. І герой не тікає від суспільства, він лише набирається сил.

- Яка розв’язка  новели?  Яка основна думка твору?

(Людина не може бути самотньою. Завдання митця – служити своєю творчістю народові: "Йду між люди. Душа готова, струни тугі, вона вже грає".)

VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап

Літературна гра "Закінчи речення"

1.      В українській літературі М.Коцюбинський відомий як…(Імпресіоніст).

2.      Слово  "Intermezzo"означає…(Перепочинок, пауза).

3.      Новела "Intermezzo" присвячена… (Кононівським полям).

4.      На початку новели і в її фіналі наявний образ…(Моя утома).

5.      Ознакою драматичного твору в новелі є …(Перелік дійових осіб).

6.      "Єднала небо із землею в голосну арфу і грала на струнах  симфонію поля " дійова особа новели…(Жайворонок).

7.      Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку новели відносили її до…(Поезії в прозі).

8.      Вівчарка Павла символізує…(Дворянство),Трепов-…(Жандармерію), Оверко…(Принижене селянство).

9.      М.Коцюбинському присвоїли титул…(Сонцепоклонник).

10.  Новела написана у …(Час реакції).

11.  Кульмінацією новели є епізод…(Зустріч митця з селянином).

12.  Уривок "Прощайте. Йду поміж людьми. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає" є елементом сюжету - …(Розв’язкою).

Робота в групі:

Всі учні створюють колаж «Психологічні зміни в душі героя  новели після «Intermezzo»?

М.к.: Використання арт-технології «Колаж» сприяє розвитку художніх здібностей та підвищенню самооцінки учнів; виявляє оригінальність і унікальність учасника групи; сприяє соціально  прийнятному виходу агресивності й іншим негативним почуттям дітей.

 

VIІ. Підсумок уроку

-         Чи вдалося нам осмислити систему образів новели "Іntermezzо"?

-         Чи зрозуміли ви значення кожного образу-символу?

-         Розуміння якого образу далося найважче?

Оцінювання роботи учнів, аргументація.

 

VII. Домашнє завдання: прочитати повість «Тіні забутих предків» та створити міні-проект “Естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців”.

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1.         Л. Нежива «Прагнути життя, усіма тягнутися  до його фібрами своєї істоти»: вивчення імпресіонізму на прикладі новели «Intermezzo» М. Коцюбинського»// Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – № 9. – с.8-11;

2.             Л.Г.Дем’яненко «Живопис і форми його присутності у прозі М. Коцюбинського» // Літературознавство. Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. – 2014.  - №24.- с.271-280

2.3.    [Електронний ресурс] (репродукції картин, аудіо- записи)

 

19.12.2022

Тема. 

: Михайло Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду. Жанр новели у творчості М. Коцюбинського. Значення стильового новаторства М. Коцюбинського для української літератури.

Мета:

 ознайомитись з біографічними відомостями М.Коцюбинського; усвідомити їх вплив на творчість митця; розкрити суть його світогляду,

літературно-естетичних поглядів; звернути увагу на громадську діяльність прозаїка.

розвивати дослідницькі й аналітичні здібності учнів; вміння виділяти головне, конспектувати почуте й прочитане; розвивати критичне мислення.

виховувати повагу до українського письменника- класика та почуття гордості за українське письменство, за рідну мову й літературу.

 

Обладнання: мультимедійний комплекс.

Наочність: портрет

Тип уроку: урок-дослідження.

Форми роботи: повідомлення учнів, робота з підручником; демонстрація слайд-шоу «Літературний портрет письменника»; гра «так-ні».

 

 

Епіграф:

Коцюбинський – митець, який умів увіходити у мистецтво, як у життя, і відчувати життя, як мистецтво.

Михайлина                      Коцюбинська

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Викладач.

- Є письменники, чиї твори хвилюють і вражають не одне покоління людей. Чи то стиль автора такий своєрідний, чи то проблематика творів актуальна, чи то наповнюється силою творчість через особливості життєвих колізій письменника.

Саме до таких митців належить український прозаїк Михайло Михайлович Коцюбинський. Читачів завжди приваблювали образи його героїв: закоханої і сміливої Соломії, доброзичливого й відповідального Василька, безстрашних Івана й Марічки.

·       Які твори М.Коцюбинського ви вивчали в середній школі?

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Викладач.

Протягом вивчення всієї теми ми будемо вести «Подорожні записи», тому що вивчення творчості М.Коцюбинського, справжнього літературного віртуоза, - це подорож у своєрідну літературну країну, де цінується рідне слово, вільна думка й глибокий розум.

На заняття учні підготували чимало доповідей, з яких по-новому постане велична постать Михайла Коцюбинського.

Запам’ятати такий обсяг інформації одразу досить складно, її потрібно коротко занотувати. «Хто записує, той читає двічі», - говорить прислів’я, що дійшло до нас із Стародавнього Риму. Науково доведено, що, записуючи думку, людина засвоює її значно краще, ніж у процесі читання.

Для фіксації матеріалу на цьому уроці ми будемо використовувати демонстрацію слайд-шоу «Літературний портрет письменника».

 

Повідомлення учнів

Повідомлення 1. Дитинство. Навчання.

Народився 17 вересня 1864 року у Вінниці в сім`ї дрібного урядовця. Учився у початковій школі у Барі, а потім у Шаргородському духовному училищі. Багато займається самоосвітою: читає українську, російську і зарубіжну класичну літературу, вивчає історію, політекономію і психологію, цікавиться природничими

науками, знайомиться з філософією. Велике враження справили на нього твори Марка Вовчка, Т. Шевченка, П. Мирного.

У Вінниці у гуртку революційно налаштованої молоді М. Коцюбинський таємно читає і обговорює книги М. Чернишевського, М. Добролюбова,  М. Некрасова, М. Салтикова-Щедріна, заборонені твори Т.Шевченка.

У 1882 р. поліція занесла його ім’я до „неблагонадійних” та встановила за ним постійний нагляд.

                                                                                

 

Повідомлення 2. Проби пера. Вчителювання.

Перше його оповідання – „Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма”

–     датується 1884 роком. Це був час, коли родина Коцюбинських опинилася в скрутному становищі: батько втратив посаду і незабаром помер, після тривалої хвороби осліпла мати, і турботи про утримання великої сімї лягли на плечі Михайла, старшого з дітей.

Темою перших оповідань М.Коцюбинського було злиденне життя малоземельного селянства і важка доля бідняцьких дітей: „21-го грудня, на Введеніе” (1885), „Дядько і тітка” (1886).

У 90-х роках молоди     й    письменник    дає   ряд   публіцистичних                                       нарисів                 –

„Шевченкова могила” (1891), „Вироби селянок з поділля на виставці в Чикаго” (1892).  Твори  з  життя  дітей  сільської  та  міської  бідноти  –  „Харитя”,  „Ялинка”,

„Маленький грішник”.

Ранні твори М. Коцюбинського пройняті ідеєю боротьби проти соціальної несправедливості: „Ціпов`яз”, „Хо”, „П’ятизлотник”.

Протягом десяти років (1882-1892) М. Коцюбинський потай од жандармів займався педагогічною діяльністю. У 1891 р. він екстерном склав іспит на звання народного учителя. Проте жодної надії одержати місце в школі у „неблагонадійного” не було. Тож і довелося виїхати в село Лопатинці на Вінниччині займатися приватним вчителюванням, де заприятелював з селянською молоддю. Про це він пізніше напише у повісті „Fata morgana”.

У 1990 р. подорожує до Львову, де знайомиться з І.Франком, дружбу з яким дуже високо цінує.

                                                                                  

 

Повідомлення 3. Робота у філоксерній комісії. Публіцистика.

Протягом 1892-1895 рр. письменник працював у Молдавії в комісії по боротьбі з філоксерою. Вивчав життя бессарабських молдаван. Написав твори „Для загального добра”, „На крилах пісні”. Згодом переїхав на роботу в кримську філоксерну комісію. Знайомився з життям кримських татар. Одружився з Вірою Дейшею. Написав оповідання „Пе коптьор”.

У 1898 р. переїхав до Чернігова. Одержав посаду діловода в Чернігівській земській управі. Написав оповідання „Відьма”.

 

Повідомлення 4. Чернігів у житті письменника. „Просвіта”.

У 1899р. у Львові вийшла перша збірка письменника „В путах шайтана”. У 1900 р. він перейшов на посаду статистика в Чернігівському земстві. Зблизився із соціал-демократами. Вийшла збірка оповідань „По-людському”.

У 1901 р. письменник написав оповідання „Лялечка”, а 1902р. став членом Чернігівської архівної комісії, написав новели „На камені”. „Цвіт яблуні”.

Революція 1905-1907рр. була для Коцюбинського великою школою політичного виховання. У 1906р. написав соціально-психологічні новели „Сміх” та

„Він іде”.

Під час лікування на о.Капрі у 1909р. Коцюбинський познайомився і здружився з М.Горьким, написав новелу „Дебют”.

У  період  посиленої  реакції  письменник  використовував  легальне товариство

„Просвіта”  в  Чернігові  для  пропаганди  революційних  ідей.  Як  голова товариства

(1906-1908),   організовував   лекції,   літературно-мистецькі  вечори   і   концерти для

громадськості, аж поки. За наказом губернатора, його разом з дружиною не виключили з членів товариства.

Уже визнаний і широко відомий письменник, чиї твори виходили в перекладах російською, польською, чеською, німецькою, шведською та ін. Мовами М.Коцюбинський постійно терпів матеріальні нестатки і змушений був віддавати силу і здоровя службі задля шматка хліба.

 

Повідомлення 5. Останні роки життя.

В останні роки життя М.Коцюбинського зігрівала велика дружба з Максимом Горьким. Він познайомився з ним в Італії, куди тричі приїжджав на лікування. Коцюбинський із захопленням говорив про Італію, яка дала людству Данте і Петрарку, Мікеланджело і Леонардо да Вінчі.

Повертаючись влітку 1910р. з Італії, Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню, зупинився в ньому на 2 тижні, вивчаючи побут, звичаї, мову, фольклор гуцулів. Цей край видався йому якимсь казковим куточком. Задумавши написати твір про карпатських горян, Коцюбинський уважно вивчає 5 томів фольклорно- етнографічного дослідження В.Шухевича. Влітку 1911р. він вдруге відвідує Гуцульщину, піднімається в гори до пастухів, вивчає життя селян. Ці спостереження і враження було покладено в основу повісті „Тіні забутих предків” (1911).

Повернувся з Карпат зовсім немічним. Кілька місяців лікується в університетській клініці проф.. Василя Образцова в Києві, та медицина була безсилою. Не стало письменника 25 квітня 1913р. Поховано його в Чернігові на Болдиній горі, в гаю Троїцького монастиря, улюбленому місці відпочинку за життя.

Письменник пішов з життя на 49-му році життя, у пору розквіту таланту, сповнений творчих планів і задумів.

Похорон М.Коцюбинського був багатолюдним. Але грубе втручання поліції перешкодило громадськості заявити на повний голос про свою любов до Сонцепоклонника. Власті заборонили нести вінки, їх було складено на колісниці, а червоні стрічки підгорнуто, заховано. Заборонили також виголошувати промови, співати пісень.

 

Повідомлення 6. Основні твори

„Харитя”, „Ялинка”, „Маленький грішник”, «Коні не винні», „Intermezzo”, „Цвіт яблуні”, „Persona grata”, «Fata morgana”, „Дорогою ціною”, „Сон”, „Дебют”, „Тіні забутих предків”.

 

Повідомлення    7.   Роль   і    місце    творчості    М.Коцюбинського                            в     українській літературі.

План відповіді:

1.    М.Коцюбинський у перекладах на інші мови.

2.    Твори М.Коцюбинського для дітей.

3.    Творчість М.Коцюбинського і вітчизняний кінематограф.

4.    Увага до творчої молоді (П.Тичина, В.Блакитний та інші).

5.    Вплив на творчість О.Гончара, М.Стельмаха, О.Довженка, Ю.Яновського.

6.    М.Коцюбинський і музика (опера «Багряні зірниці» Сергія Данова; лібрето на основі повісті «Фата моргана» М.Рильського, О.Галабутської); оперний етюд

«Втікачі» Михайла Вериківського (на основі повісті «Дорогою ціною»); балет

«Тіні забутих предків» Віталія Корейка (лібрето Н.Скорульського, Ф.Коцюбинського); симфонічний «Гуцульський триптих» Михайла Скорика (дует-симфонія для віолончелі та органа В.Губи).

7.    М.Коцюбинський і живопис (художники-ілюстратори Ф.Кричевський, Л.Прийма, О.Кульчицька, Г.Якутович, М.Маринюк; художники-портретисти В.Пойда, М.Жук).

 

Повідомлення    8.    Чернігівський    літературно-меморіальний                            музей                         Михайла Коцюбинського.

 

Цей музей справедливо посідає чільне місце серед літературних музеїв Чернігівщини. Створений у серпні 1934 року, музей став сьогодні осередком науково-пропагандистської роботи з вивчення не лише багатющої спадщини класика української літератури, а й усього літературного процесу на Придесенні.

Музей знаходиться на колишній вулиці Сіверянській, що нині носить ім”я М.Коцюбинського, і складається з двох частин – меморіальної і літературної.

Меморіальний будинок стоїть на садибі, придбаній М.Коцюбинським 1898

року; її збережено в такому ж вигляді, який вона мала за життя письменника. Розташована на рівнинному підвищенні серед переярків на ділянці близько півгектара, садиба тепер стала своєрідною Меккою для сотень тисяч шанувальників літератури. Майже повністю зберігся сад, чимало дерев і кущів в якому посаджені руками Михайла Михайловича та його дружини Віри Устимівни.

У саду серед квітів, старих ялин, кленів і стоїть одноповерховий дерев”яний будиночок.

Літературна експозиція музею розміщується у триповерховому будинку, що виріс на південно-західній ділянці садиби.

В розділі “Вшанування пам”яті М.Коцюбинського” встановлено великий скульптурний портрет письменника роботи М.Новосельського, вміщено матеріал про святкування сторічного ювілею в 1964 році в СРСР та за кордоном, портрети, виконані народними художниками, численні подарунки.

Нині музей очолює правнук письменника Ігор Юлійович Коцюбинський. В літературній експозиції з”явилися імена, які були забуті або заборонені,

простежується той літературний запал, який віддавали українські письменники на вівтар процвітання рідної літератури.

 

 

 

Літературно-меморіальний музей М.Коцюбинського в Вінниці

Ім'я М.Коцюбинського сьогодні

 

 

 

 

 

 

 

 

Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського

Внучка М.Коцюбинського

 

Слово викладача.

Перегляд відеоролика «152 роки тому народився автор "Тіней забутих предків" - Михайло Коцюбинський»

 

Робота з підручником.

Виписати з підручника термін імпресіонізм та створити гроно «Характерні ознаки імпресіонізму»

 

V.         Застосування вивченого матеріалу

Проведення  гри «Так-ні».

Гра «Так – ні»

1.    М Коцюбинський народився у сім`ї багатого землевласника. (Ні).

2.    Письменник навчався у Шаргородському духовному училищі. (Так).

3.    Вперше друком з’явився вірш «Наша хатка» у журналі «Дзвінок» навесні 1892

року. (Ні).

4.    Педагогічною діяльністю Михайло Михайлович займався протягом 5 років.

(Ні).

5.    Про проблеми бесарабів автор розповів у оповіданні «Для загального добра».

(Так).

6.    До Чернігова письменник переїхав 1897 року. (Так).

7.    Коцюбинський     брав    участь    у    святі    з    нагоди                             відкриття           пам’ятника І.Котляревському. (Так).

8.    Письменник був головою товариства «Просвіта». (Так).

9.    Його твори ніколи не друкувалися на сторінках російських журналів. (Ні).

10.На острові Капрі Коцюбинський познайомився з І.Франком. (Ні).

11. По дорозі з Італії додому заїжджає у карпатське село Кривошапка. (Ні).

12. Коцюбинський похований на Болдиній горі в Чернігові. (Так).

 

Рефлексія.

Закінчіть речення:

·       Мене вразило в творчості М.Коцюбинського….

·       Мене схвилювала…

 

VI.          Підбиття підсумків уроку.

Давайте перевіримо, чи виконали ми поставлені на початку уроку цілі.

·       Які основні етапи життя письменника можна виділити?

·       Якою громадською роботою він займався?

·       Які твори написав про сільську бідноту?

·       У якому творі розповів про життя гуцулів?

·       У чому полягає значення творчості письменника?

 

VIІ. Оцінювання повідомлень і відповідей.

VIІІ.Інструктаж, повідомлення домашнього завдання:

1)    Підручник «Українська література (рівень стандарту): підруч. для 10кл/ Олександр Авраменко., прочитати уривок новели «Intermezzo» стор. 123-133.

Зробити ідейно-художній аналіз твору «Intermezzo».

16.12.2022

Тема. Модерна українська проза. Особистісні чинники у світогляді людини на рубежі віків. Посилення зв’язку з культурою Європи, активні націєтворчі процеси. Основні риси українського прозового модернізму (О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, В. Винниченко). «Нова школа» у прозі.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

- пояснювати, що таке модернізм та «нова школа» у прозі;

- називати та характеризувати течії модернізму, риси українського прозового модернізму; 

- визначати цінність літератури модернізму, висловлювати власну думку.

Обладнання уроку

Інтерактивна дошка, роздатковий матеріал.

Основні питання теми

1. Хронологічна таблиця «Літературні стилі».

2. Асоціативний кущ.

3. Повідомлення учнів (випереджаюче завдання).

4. Бесіда за змістом почутого.

5. Робота з підручником.

6. Сенкан.

Регламент уроку

1. Вступна частина – до 5 хв.

2. Основна частина – до 35 хв.

3. Заключна частина – 5 хв.

Перебіг уроку

І. Вступна частина.

Організаційний момент

Інтерактивний прийом «Посмішка»

Доброго дня, діти! Гадаю, ви вже знаєте: якщо посміхнутися перехожому, він посміхнеться у відповідь. Якщо посміхнуться небу і сонцю, розійдуться хмари.

Якщо посміхнуться Всесвіту, трапиться щось казкове.

То ж давайте посміхнемося губами, долонями, очима, серцем.

Асоціативна формула

А зараз спробуйте розв’язати «асоціативну»  формулу.

Праця + мовлення + мислення = ?

(розум)

Молодці!

Оголошення теми і завдань уроку

Сьогодні на уроці ми будемо працювати над темою, що стосується української прози, адже  саме прозові твори вивчатимемо протягом перших двох місяців другого семестру. Починаючи з дев’ятого класу, ми з вами вивчаємо не тільки біографію письменників та зміст художніх творів, а і стилі та напрями, у яких створено той чи інший твір, а ще говоримо про чинники, які тому сприяли.   Я впевнена, що запас ваших знань вагомий, тому ви активно відповідатимете на запитання та висловлюватимете свої думки.  Запишіть, будь ласка, тему уроку в зошити (учні з інтерактивної дошки списують тему уроку).

Літературна розминка

Подивіться, будь ласка, на схему «Періодизація української літератури» і пригадайте стилі, притаманні кожному періоду, записавши їх у таблицю.

Хронологічна таблиця «Літературні стилі»

(Учні у дві колонки записують століття і стиль)

1. Який стиль існував у давній українській літературі ХІ ст., коли виникли повчання, літописи, «житія» святих? (Монументальний стиль)

2. А у ХІІ ст., коли «писалося» «Слово про похід Ігорів», який стиль існував? (Орнаментальний)

3. Який стиль в літературі існував у ХVІ  столітті? (Ренесанс)

4. Хто назве стиль  доби Григорія Сковороди, а саме початку ХVІІІ ст.? (Бароко)

5. Який стиль «панував» у кінці ХVІІІ ст.? (Класицизм)

6. Який стиль (напрям)  в українській літературі започаткував Г. Квітка-Осно’яненко на початку ХІХ ст.? (Сентименталізм)

7. Яке «забарвлення» мають ранні твори Тараса Шевченка, написані у першій  половині ХІХ ст., тобто назвіть стиль? (Романтизм)

8. Який стиль притаманний творам І. Нечуя-Левицького та П. Мирного, тобто кінцю ХІХ та початку ХХ ст.? (Реалізм)

Молодці! Залиште один рядок для стилю, який ми сьогодні вивчатимемо. До речі, слова «стиль» і «напрям» доволі часто є словами-синонімами.

ІІ. Основна частина.

Перш ніж почати розмову про модернізм, хочу запропонувати вам скласти асоціативний кущ до слова «модерн», адже, на мою думку, ви його чули неодноразово.

Асоціативний кущ

(Модерн — новий, сучасний, незвичайний, модний)

Вивчення нового матеріалу

Модернізм (від латин. modernus – сучасний, буквально – осучаснений) – напрям в образотворчому мистецтві, архітектурі й світовому письменстві, який зародився на початку XX ст., але пережив період свого розквіту в літературі лише після Першої світової війни, а в малярстві та архітектурі не вичерпав себе й досі.

У літературі, як зарубіжній, так і українській, до того чи іншого літературного напряму належать письменники, які мають спільні принципи художнього зображення, естетичні ідеали та уподобання (тобто спільний художній метод). Найвизначнішими в історії літератури   напрямами й водночас художніми методами (стилями) є всі ті, що ми згадали і записали в таблицю. Модернізм – це загальна назва сукупності літературних тенденцій нереалістичного характеру на межі ХІХ-ХХ ст. Головні ознаки модернізму:

• перевага інтуїтивного, ірраціонального начала над логічно-раціональним;

• вищість таланту й мистецтва;

• головним знанням уважалася не наука, а поезія, краса, що здатна проникати в глибини буття;

• звільнення мистецтва від практичних цілей («мистецтво для мистецтва») та від жорстких канонів.

Модернізм виник у Франції, пов’язаний з іменами Ш. Бодлера, A. Рембо, П. Верлена, Е. Верхарна, М. Метерлінка, В. Брюсова, О. Блока, Р.-М. Рільке. В українській літературі модернізм набув специфічних рис, ставши перш за все рухом до новітніх європейських течій.

В українській літературі модернізм  не проявився у повному й концептуальному виді, однак засвідчив себе рядом формальних особливостей поетики та зразками нетрадиційно суб'єктивно-індивідуалістичного розуміння людини й дійсності.

Художня думка в Україні в цілому зберегла віру в суспільно-політичні, національні, моральні, гуманістичні ідеї  ХVІІІ-ХІХст.,  коригуючи й оновлюючи їх відповідно до власних обставин історичного і духовного розвитку.

А зараз я надаю слово учням-інформаторам, які мали випереджаюче домашнє завдання.

Повідомлення учнів

1. Період останніх десятиліть XIX ст. і початку XX ст. для української літератури продемонстрував зміни в естетичній свідомості митців, що зумовили появу модернізму як нового літературно-мистецького напряму. Не всі митці схвально сприйняли новітні ідеї та форми  мистецтва. Тоді чітко визначилися дві основні тенденції літературного розвитку. Одна – традиційна, просвітницька, народницька. Друга – виразно новаторська, зорієнтована на європейські віяння і здобутки, в основному модерністська. Але в українському письменстві ранній модернізм виявився явищем не так естетичним, як культурно-історичним, а це означало, що національній самоідентифікації в художніх текстах модерністського звучання митці приділяли особливу увагу. Іван Франко справедливо наголошував, що письменники модерністського напряму виявляли себе патріотами, адже намагалися «цілком модерним європейським способом» у літературі відтворити «своєрідність життя українського народу».

2. Для творів молодих прозаїків, які в літературознавстві отримали назву «нової школи» (Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Володимир Винниченко, Богдан Лепкий), властиві інтелектуалізовані роздуми героїв про індивідуальні й загальнокультурні проблеми, елементи психоаналізу в розкритті характерів, оприявнення сфери підсвідомого, соціальної і масової психології. На перший план виходять новітні форми й засоби зображення: міфологічні образи, символи, імпресіоністичне нюансування людських почуттів і думок.

3. Модерністи реалізували свої таланти як пошуки «вглиб людини», прагнули переосмислювати дійсність, піднімаючи особистісне над буденним і рутинним.

Для модерної української прози характерними виявилися пошуки сильної особистості, людини, яка має сміливість відстоювати власний вибір, своє природне право гідно жити, реалізувати свої здібності. Із цієї причини новаторські віяння в українському красному письменстві справедливо вважають протистоянням літературних «батьків» та «дітей», адже послідовники модернізму визнавали право на існування літератури для обраних, високоінтелектуальних її читачів, навіть афішували гасло «мистецтво для мистецтва», яке митці-народники сприймали дуже критично.

4. Творчість молодих літераторів-«бунтарів» і творчість письменників старшого покоління – «традиціоністів» – суттєво відрізнялася. Якщо в попередні десятиліття характерними для українського красного письменства були образи зламаних долею, нещасних, безпорадних і слабких персонажів, то модерна проза передбачала своєрідний рух опору обставинам, суспільству, застарілим уявленням про щастя. Модернізм поривав зв’язки з традиціями класичної літератури, йому був властивий активний пошук нових виражальних засобів, він звертався до новаторських для українського письменства ідей емансипації, фемінізму, ніцшеанства.

Емансипація – буквально: звільнення від залежності, вирівнювання у правах.

Фемінізм – ідеологія, громадські рухи за досягнення рівних політичних, економічних, культурних, особистих та соціальних прав жінок із чоловіками.

Ніцшеанство – філософська течія, започаткована німецьким ідеологом Фрідріхом Ніцше, наріжним каменем якої був культ сильної особистості.

5. Жіночі образи-характери в літературних творах уже набули цілісності й самодостатності. Героїні модерної української прози вже усвідомлювали свою потенційну рівність у правах і обов’язках із чоловіками. Актуальність відтворення «духу доби» увиразнювали ідеї фемінізму й емансипації. Письменниці-модерністки (Наталя Кобринська, Любов Яновська, Уляна Кравченко, Людмила Старицька-Черняхівська, Христина Алчевська) у своїй прозі розкривали теми, які досі були майже заборонені. Інтелектуальний напрям українського літературного модерну в ліриці й драмі очолила Леся Українка, у прозі – Ольга Кобилянська.

6. Водночас у нашому національному красному письменстві зародився культ сильної, яскравої чоловічої особистості, тобто такого літературного героя, який демонстрував би свою незламність і непоборність у найскладніших життєвих ситуаціях. Тема самого митця як надзвичайно вразливого носія таланту, людини з високим порогом болю в західноєвропейській та американській літературах уперше також з’явилася тільки у творах модерної літератури.

7. Також для модерних прозових творів цього періоду властиві психологізм, ліризація та поширення малоформатних жанрів. «Традиційна «мала» епічна форма... на початку XX ст. стала провідним жанром у тогочасній прозі, художньо досягаючи небувалого розмаїття модифікацій. Полістильні, різнотематичні, поглиблено психологічні, жанрово поліфонічні оповідання характеризувалися активним взаємопроникненням епічного, ліричного й драматичного начал». На думку І. Франка, письменники нової генерації втілювали в новелах чуттєві рефлексії душі, яку вони малювали, що породжувало «несвідомий наклін до ритмічності і музикальності».

8. У формуванні українського модернізму значну роль відігравало не тільки західне мистецтво, але й «філософія серця», споріднена з філософією життя. Західноєвропейські модерністи уникали соціальних і політичних проблем, а українські були заангажовані національними питаннями. «Це, – як зауважив В. Пахаренко, – негативно позначилося на художньому, естетичному рівні творів (зокрема у Івана Франка, Лесі Українки, Олеся, Вороного, Володимира Сосюри, Олена Теліга, Василь Симоненко) проте й увиразнювало актуальність, величезне значення і авторитет українського модерного письменства в житті нації, не давало йому (письменству) змізерніти, перетворитися лише на розвагу. Цікавою у цьому контексті є духовна еволюція двох представників раннього українського модернізму – Лесі Українки та М. Коцюбинського, які починали як реалісти».

9. Модернізм вибірково сприймав традицію, переосмислював її, визнавав неможливість пізнання чи відтворення сучасного світу наявними засобами й прийомами, тому сповідував ідею нового погляду на світ і нових підходів до людини, абсолютизував категорії «краса», «чисте мистецтво». Модернізму притаманні конструктивність, віра в прогрес та гуманістичні ідеали. У межах модернізму виділяють такі літературні течії: символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, авангардизм, сюрреалізм, неоромантизм.

- Дякую! Запишить, будь ласка,  у зошити літературні течії модернізму.

Бесіда за змістом почутого

1. Чому кінець XIX – початок XX ст. для української літератури виявився особливим періодом?

2. Кого прийнято вважати прозаїками «нової школи» в українській літературі початку XX ст.?

3. Що нового вносив модернізм у громадське життя, мистецтво й літературу?

4. Чому емансипація і фемінізм виявилися особливо актуальними темами у прозі жінок-письменниць?

5. Який тип чоловічої особистості зародився у нашому національному красному письменстві цього періоду?

6. Що властиве для модерних прозових творів цього періоду?

7. Назвіть основні течії модернізму.

8. Як ви вважаєте, у чому полягає  цінність літератури модернізму?

Робота з підручником

Прочитайте визначення кожної течії та проведіть «термінологічну  ідентифікацію».

Термінологічна ідентифікація

Поєднайте назву терміну з  його визначенням.

1 Імпресіонізм

2 Експресіонізм

3 Футуризм

4 Символізм

5 Авангардизм

6 Модернізм

А Напрям модернізму, представники якого створювали такі образи, що навіювали певні настрої та асоціації, проте повчальних мотивів митці намагалися уникати.

Б Сукупність літературно-мистецьких тенденцій, що заперечували реалістично-натуралістичну практику в художній дійсності.

В Відгалуження модернізму, напрям, який основним завданням мав передачу мінливих миттєвих вражень.

Г Напрям, що виникає в кризові періоди історії мистецтва, йому властиве прагнення зруйнувати попередні естетичні системи.

Д Напрям, що прагнув утвердити ідею про настання технічної цивілізації, зруйнувати всі принципи написання текстів. Цьому напряму властива філософія «трьох М».

Е Напрям модернізму, який мав передавати не стільки враження від дійсності, скільки напружене, гранично емоційне світосприйняття автора.

КЛЮЧ: 1 – В, 2 – Е, 3 – Д , 4 – А, 5 – Г, 6 – Б.

ІІІ. Підсумкова  (заключна) частина.

Рефлексія

Сенкан

Модернізм

Новий,  незвичайний.

Заперечує, символізує, аналізує.

Надихає шукати відповіді на запитання.

Мислення.

Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника про модернізм.

2. Дібрати цікаві факти про життя та діяльність Михайла Коцюбинського, підготувати по два запитання для  «зустрічі з письменником».

3. Повторити матеріал про новелу як епічний жанр, знати зміст новели «Intermezzo».

 

 

 

 

12.12.2022

Тема. ЛРК. Ознайомлення з творами рідного краю

09.12.2022

Тема. ПЧ. І.Франко "Перехресні стежки"

05.12.2022

Тема. Контрольна робота. Твір 

02.12.2022

Тема. Роль І. Франка у розвитку драматургії і театру

https://www.youtube.com/watch?v=eamHIaMsQcs

25.11.2022

Тема. Образ героя - адресата. Гуманізм новели https://www.youtube.com/watch?v=FRPFkeNBck8

18.11.2022

Тема. Проза І. Франка (ідеї, проблеми). Художні шукання прозаїка. Франко й український модернізм. Новела «Сойчине крило» – жіноча доля в новітній інтерпретації

Мета (формувати компетентності): предметні: поглиблені знання про український модернізм; читацьку активність: навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом, культуру зв'язного усного мовлення; ключові: навички пізнавальної діяльності та критичного мислення; уміння тлумачити назву новели, ідейного змісту, розкриття характеристики персонажів; комунікативну: навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до почуттів і думок оточення; інформаційну: навички самостійного здобуття інформації та її використання, навички роботи з твором; загальнолюдську: спонукання до роздумів про складність людського життя, про цілющу силу кохання, виховання позитивних морально-психологічних якостей, естетичних смаків.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

Сьогодні ми продовжимо знайомство з творчістю видатного українського поета, письменника, драматурга, перекладача, літературного критика, громадського й політичного діяча, філософа — І. Я. Франка, познайомимось із одним з найкращих творів малої прози письменника — новелою «Сойчине крило».

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розповідь учителя

Прозові твори І. Франка — одне з найвизначніших явищ української класики. Він є автором десяти романів і повістей, понад ста оповідань, новел і нарисів. У творах письменника широко показане життя робітників, селян, ремісників, інтелігенції.

Як прозаїк, І. Франко починав із реалізму: зображував громадські конфлікти, указував на соціальну достовірність людських характерів, змальовував переважно звичайних людей. Однак письменник розумів, що література постійно розвивається, тому митці наполягали знайти особливі художні засоби, нові жанри для передачі своєрідності епохи.

Тематика творів І. Франка

№	Тематика творів	Приклади
1	Робітнича тематика	Цикл «Борислав». Повість «Борислав сміється».
2	Селянська тематика	«Вугляр». «Лесишина челядь». «Добрий за- робок». «Ліси і пасовиська».
3	Оповідання про дітей та школу	«Малий Мирон». «Олівець». «Грицева шкільна наука». «Отець-гуморист».
4	Тюремні оповідання	«На дні». «Панталаха». «до світла». «В тюремнім шпиталі».
5	Сатиричні оповідання	«Свиня». «Опозиція». «Доктор Бессервіссер». «Історія кожуха». «Свинська конституція». «Чиста раса».
6	Історичні оповідання	«Захар Беркут». «Хмельницький і ворожбит». «Великі роковини».
7	З життя інтелігенції	«Лель і Полель». «Борис Граб». «Для домашнього огнища». «Основи суспільності». «Перехресні стежки».

2. Словникова робота. Опрацювання поняття «модернізм».

Модернізм (франц. modernisme, від modern — сучасний, новітній) — художньо-естетична система, яка склалася наприкінці XIX — на початку ХХ ст. Причиною появи модернізму стала криза об’єктивізму (релігійного і раціоналістичного), криза пошуків об’єктивних законів дійсності. Це сталося тому, що в цей час учені зробили цілу низку наукових відкриттів, які спростували уявлення про матеріальну будову світу й свідчили про те, що світ неможливо пізнати до кінця.

Модернізм об’єднує чимало різноманітних антиреалістичних напрямів і течій.

Ознаки модернізму:

1. Співвіднесеність із часом

2. Інтелектуалізм

3. Індивідуалізм

4. Фемінізм

5. Зняття культурних табу

6. Деканонізація

7. Формалізм

Особливості українського модернізму

✵ не був програмно організованим національно-культурним і літературним рухом;

✵ формувався у своїх найхарактерніших виявах не на рівні загальної стильової манери або школи, а через творчу самобутність та еволюцію окремих митців;

✵ відкривав нові художні моделі та структури: неореалізм, неоромантизм, імпресіоністичний символізм, метафізичний символізм.

3. Слово вчителя

Сьогодні ми розпочинаємо вивчення ще однієї (теми) сторінки творчості І. Франка, яка допоможе кожному з нас замислитись над вічним, розкриємо багатогранність письменника через його твір, переживання, роздуми його героїв.

Кохання… Про нього мріють, на нього чекають. Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, але й тим духовним збагаченням, котре наповнює серце. Кохання — одне з найсвітліших, найвеличніших людських почуттів, неповторне і вічне, як життя, прекрасне і таємниче

Сьогодні ми ще раз поринемо у цю таємницю, познайомившись зі змістом оповідання «Сойчине крило». одним чи не найкращим твором Франкової малої прози. А. Крушильницький відзначав, що «Сойчине крило». зі збіркою « На лоні природи». — найбільш інтересне оповідання, бо доктор Франко підносить у сім оповіданні любов на незвичайно високий п’єдестал — отримає її, що так…, із земських пут».

4. Ідейно-художній аналіз твору

Тема: змалювання жіночої долі в новітній інтерпретації. Головна героїня Марія дуже помилялася у своєму виборі, і це призвело до тяжких моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, намагається хоч у листі повернутися до нього.

Герой-адресат уособлює боротьбу лиш байдужим, відстороненим «естетом». до живого чоловіка з почуттями та емоціями.

Ідея: возвеличення кохання як найвищого почуття; засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.

Проблематика:

✵ взаємовідносини в суспільстві, проблема людських стосунків;

✵ кохання, вірність і зрада;

✵ щастя.

У новелі письменник порушує питання про сенс людського буття; буття чоловіка, інтелігента зокрема, і жінки, яка прагне свободи, щастя.

Жанр: літературознавці називають твір І. Франка «Сойчине крило». по-різному: і повістю, і новелою й оповіданням. Для новели — твір завеликий, для повісті — мало героїв і сюжетних ліній, для оповідання — дуже драматична, напружена дія з несподіваним фіналом. Більшість схиляється до визначення «Сойчиного крила». як новели.

Композиція: «твір у творі». твір з обрамленням. Дія відбувається проти Нового року в кліматі головного персонажа упродовж кількох годин, та сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності.

Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, в канву якого вплітається лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає твору психологічного напруження.

Уперше в українській прозі І. Франка вводить прийом розлогого листа, з якого ми дізнаємося про взаємини закоханих Хоми-Массіно і Манюсі, про життєві пригоди головної героїні у пошуках щастя.

Сюжет твору напружений, динамічний, дві сюжетні лінії: розповідь про відлюдька Массіно, який занурився в егоїстичне, самозакохане життя і Манюсі, яка тікає від свого справжнього кохання у вир злочинного світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну.

Експозиція: герой-естет готується до зустрічі Нового року та свого сорокаріччя.

Зав'язка: лист від незнайомки.

Розвиток дії: історія кохання Марії до Массіно, ревнощі до сойки, втеча з практикантом, трьохрічне поневіряння героїні.

Кульмінація: герой-оповідач змінює свої погляди, починає розуміти справжнє життя.

Розв’язка: повернення героїні.

Позасюжетні елементи: описи (пейзажі, портрети), роздуми героя, коментарі.

Символіка новели

Образ Сойки — символ самої героїні, символ волі, свободи.

Червона сукня з круглими цятками — символ вірності, збереження почуття.

Дзвінок — тривога, очікування чогось.

Ліс — гармонія людини і природи.

Крило — символ душі.

Подвійне сонце — подвійне життя: одне в побуті, інше в душі.

5. Робота над змістом твору

5.1. «Сповідь Сойки».

✵ Як склалося життя Марії після розлуки з Массіно, з якими чоловіками звела її доля, чи кохала вона цих чоловіків.

Учні переказують зазделегідь підготовлені епізоди із життя Марії.

✵ втеча з Генрисем до Кракова, сподівання на краще життя;

✵ фатальна помилка щодо пана Генрися, шахрайство разом з ним, його арешт;

✵ зв’язок із Зигмунтом, його арешт;

✵ знайомство в потязі з Володимиром Семеновичем;

✵ програв у карти Никонору Фрапонтовичу Светлову, від’їзд до Сибіру;

✵ в домі капітана ісправніка Серебрякова;

✵ смерть Миколи Федоровича.

5.3. Повідомлення учня.

Сойка — птах родини Воронових, завжди на сторожі, своїм скрипучим голосом подає знак лісовим мешканцям про появу людини набагато раніше, чим людина її помітить.

Сойка має здатність переймати звуки інших птахів, тобто має хороші імітаторські здібності. Пташка належить до найбільш обдарованих пересмішників. Їй підвладні не тільки всі звуки живої природи, а й нескінченно різноманітних механічних звуків. Спів сойки — явище короткочасне і нерегулярне. Воно припиняється з появою гнізда.

5. 3. Запитання до учнів.

✵ Яку паралель можна провести між Марією і сойкою? (Життя Марії було не справжнє, імітоване. Героїня усі ці роки імітувала не лише свої почуття, а й життя).

5.4. Характеристика образу Марії. Психологія душі Марії.

Сенс буття Марії полягав у пошуках щастя. Вона мріяла про різні світи про волю, достаток, палке кохання. Та доля жорстоко покарала її за втечу, за зраду.

Наприкінці вона зрозуміла, що щастя було поруч. Повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов.

Її лист Хомі-Массіно — це сповідь зраненої душі, яка залишилася чистою, люблячою, терплячою. Кохання — велика сила, воно здатне зцілити людину, повернути її до життя.

5.5. Інформаційне гроно до образу Марії.

Марія:

✵ глибоко відчуває красу природи;

✵ любить ліс;

✵ вірить у кохання;

✵ мріє про щасливе життя;

✵ жахлива доля;

✵ душевна чистота;

✵ прагнення до нового життя у вірі, надії, любові.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ

Складання «Дерева знань».

Новаторство І. Франка:

✵ «Сойчине крило». — новела, у якій поєднано епос, лірику й драму;

✵ твір написано у формі щоденникових записів і листа;

✵ новітня інтерпретація жіночого образу. Освідчення в коханні з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі;

✵ ліризм, емоційність, схвильованість викладу;

✵ вся увага на розкритті внутрішнього світу особистості;

✵ драматична напруга.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Уміти аналізувати новелу.

Виписати цитати до характеристики образу головного героя.

 

14.11.2022

Тема. Іван Франко “Сойчине крило”

Завдання: прочитати новелу, законспектувати матеріал

 

Рік видання – 1905

Літературний рід – епос

Жанр– психологічна новела

Тема – розкриття стосунків між Марією та Хомою.

Ідея – звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.

Головні герої

Головними персонажами є Хома Массіно, Марія, її батько, чоловіки.

 

У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається “за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку”. Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим “естетом” до “живого чоловіка” з почуттями та емоціями.

Головні думки у творі: кохання – це високе, облагороджуюче почуття, “робота душі” не можна жити лише емоціями на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого возвеличення кохання як найвищого почуття засудження помилок, за які доводиться розплачуватися

Проблематика “Сойчине крило”: взаємовідносини в суспільстві, людського буття загалом проблема співіснування двох індивідуальностей стосунки між людьми

 

Особливості композиції твору “Сойчине крило” в тому, що експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка викладені не послідовно, а навпаки, найнапруженіші моменти обриваються з волі героїні, яка пише листа, а також ліричними відступами – роздумами іншого персонажа про цей лист.

 

 

В основу новели покладено історію кохання двох споріднених душ, двох палких сердець, які постраждали через особисту нерозважливість. Дія відбувається проти Нового року в кімнаті головного персонажа протягом кількох годин, утім, сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності. Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, у структуру якого вплетено лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшого психологічного напруження. Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і детальною розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми – Массіно і Манюсі, про життєві пригоди героїні у пошуках щастя. Так автор намічає лінію фатальної жінки. Сюжет твору як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой-адресат занурився в егоїстичне самозакохане життя, улаштувавши ніби втечу від самого себе. Так само тікає від себе і Манюся – від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир злочинницького світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, як і наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».

І. Франко мав рідкісне уміння в незначній повсякденній деталі бачити характер або явище.

– Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.

– Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності

– Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в душі.

– Дзвінок – тривога, очікування чогось.  

Новаторство Франка у творі “Сойчине крило”:  «Сойчине крило – новела, у якій синтезовано епос, лірику й драму. Твір написано у формі  щоденникових записів і листа.  Новітня інтерпретація жіночого образу. Освідчення в коханні з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі.  Ліризм, емоційність, схвильованість викладу. Увага сконцентрована на особистості, її внутрішньому світі;  Драматична напруга.  Поглиблена психологізація образів. 

 

11.11.2022

Тема. «Легенда про вічне життя». Вірш-заклик «Розвивайся ти, високий дубе» - віра в майбутнє своєї нації

Мета: ознайомити учнів із філософською і громадською поезією І.Франка, пояснити використання біблійних мотивів та образів, умовність художнього світу легенд і притч у збірці; розвивати зв’язне мовлення учнів, уміння висловлювати власні роздуми; виховувати повагу до творчості І.Франка

Тип уроку: комбінований

Обладнання:  текти творів, аудіозаписи

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

1. Виразне читання віршів із збірки «Зів'яле листя» напам'ять

2. Презентація буктрейлерів «Читайте твори І.Франка»

3. Читання листів-порад літературному героєві.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант «З якого твору?»

1. Тебе кидаючи, любити мушу, 
Тебе кохаючи, загублю душу

(«Ой ти, дівчино, з горіха зерня»)

2. Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

(«Чого являєшся мені…»)

3. Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.

(«Безмежнеє поле в сніжному завої»)

4. Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собi,
Кращу долю в боротьбi.

(«Гімн»)

5. Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти

Богів, перед тобою клонюсь тоже

(«Сікстинська Мадонна»)

ІV. Оголошення теми та завдань уроку. Мотивація

V. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя. Біблія завжди служила джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини. Вона давала той ідеал, духовну підтримку, яких митці не знаходили в реальному житті. Багатьом із них Святе Письмо давало віру в Бога і в свій народ, його життєві сили. Жила єдина надія, що вихід з неволі буде знайдено, якщо жити за Божими заповідями.

Важливу роль відіграла Біблія й у становленні української літератури. Письменники XIX століття зверталися до неї як до джерела своєї творчості. Не винятком стала і творчість І. Франка. Оригінальна інтерпретація ідей християнського гуманізму відчутна в багатьох поезіях митця. Це і "Легенда про вічне життя", "Строфи", "Притча про сіяння слова Божого". За Євангельською канвою І. Франко виводить психологічні типи своєї доби: митникам, фарисеям, духовним мерцям протиставлені "Христові спадкоємці в царстві духа", чиє серце, на яке спадає Слово Боже, дає щедрий врожай мудрості, добра, самозречення.

Подальшого розвитку мотиви християнських заповідей набувають у збірках "Мій Ізмарагд", "Давнє і нове", поемі "Мойсей". Мораль християнського праведника не суперечить тут моралі активного борця за соціальні зміни, адже ідеалом кожного є справжня любов до ближнього.

Таким чином, біблійні міфологізми, легенди, до яких звертався           І.Франко, не були випадковими. Поет перемежовує їх із власним світобаченням, творчою уявою, неперевершеною поетичною майстерністю, створює оригінальні шедеври, наповнені життєвою правдою. Його твори несуть гуманістичний, загальнолюдський зміст, постають проти поклоніння і сваволі, несуть головне: доброту і любов. І. Франко зміг втілити в них найголовніші закони людського буття та взаємин. Найбільше значення Біблії І. Франко бачить у проповідуванні любові до ближнього.

У 1898 році світ побачила ще одна збірка ліричних творів І.Франка. Поет назвав її «Мій Ізмарагд». Саме у ній було вміщено «Легенду про вічне життя».

Вічність…Це слово завжди ніби приховує якусь таємницю, манить до себе. Люди завжди бажали отримати «вічне життя» - кожен по-своєму. Але чи варто про це мріяти, чи хоче людина побачити смерть рідних людей, чи готова жити далі, коли їх поруч нема?

         Так уже влаштоване наше життя, що ми не можемо без інших людей, без спілкування, співпраці з ними, їхньої допомоги й підтримки і, звичайно, їхньої любові. Мабуть, і найбільший егоїст не буде почуватися щасливим, маючи все для задоволення своїх потреб, але залишений сам-один. Тому цілком природною є потреба людини любити, бути коханою, мати сенс життя.

Над цим у своїй філософській ліриці розмірковує І. Франко, над цим поміркуємо і ми, адже у «Легенді про вічне життя» письменник продовжує тему любові й висуває тезу про взаємне кохання як критерій щастя, розмірковує про безсмертя людини, драматизм і дуже часту непередбачуваність людських стосунків

5.1. Виразне читання твору «Легенда про вічне життя»

Додаток до уроку

5.2. Ідейно-тематичний аналіз твору

Тема: прагнення людей здобути вічне життя, їх нездатність керувати обставинами та власним щастям.Автор ставить перед читатчами питання : що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим.

Ідея: возвеличення взаємного кохання як одного із критеріїв людського щастя, прагнення людини бути щасливою, навіть якщо для цього треба відмовитись від безсмертя

5.3. Кейс-метод (обговорення проблем, проведення аналізу, прийняття рішень) Чого хочуть люди? Влади, грошей, могутності, визнання - "безсмертя", але маючи можливість здійснити своє бажання, що вони оберуть?

 

5.4. Літературний турнір

Запитання за твором:

- Що подарувала богиня «побожному аскету»?

- Як аскет заслужив у богині чудодійний горіх?

- Якою магічною силою був наділений золотистий горіх?

- Чому аскет передав горіх цареві, адже це був дар про який він мріяв?

- Чи скористався подарунком Олександр Македонський?

- Чому цар передав горіх коханій?

- Чому, на вашу думку, дівчина взяла від царя горішок, хоч і не кохала його?

- Хто хотів врятувати життя царю?

- Як ви оцінюєте вчинок куртизанки? Чому і вона не скористалася одарунком долі?

- Що сталося з подарунком богині?

- Чому  Македонський спалив чудодійний горіх, що приносив безсмертя людям?

 

5.5. Метод «Кольоровий символ твору»

Якби золотистий горішок  міг змінювати колір, то яким би він ставав, переходячи із рук в руки?

Символіка кольорів

Червоний – могутність;                      

Пурпуровий - шалене кохання, пристрасть;

Жовтий – зрада;                         

Чорний - влада і сила, трагічний кінець, загибель;

Білий - невинність, чистота;

Синій - спокій, холод, депресія;

Зелений – життя.

 

5.6.  Прослуховування аудіозапису пісні. Виразне читання поезії «Розвивайся ти, високий дубе…»

Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуться пута віковії,
Прокинуться люди.

Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Україна встане.

Встане славна мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували
Чужі між собою,

Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.

"Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати!

Піднімайтесь на святеє діло,
На щирую дружбу,

Та щоби ви чесно послужили
Для матері службу.

Чи ще ж то ви мало наслужились
Москві і ляхові?
Чи ще ж то ви мало наточились
Братерської крові?

Пора, діти, добра поглядати
Для власної хати,
Щоб ґаздою, не слугою
Перед світом стати!"

Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Гей, уставаймо, єднаймося,
Українські люди!

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне,
Хай братерством, щирими трудами
Вкраїна воскресне!

17 березня 1883

 

Слово вчителя. Вірш І.Франка «Розвивайся ти, високий дубе…», що увійшов до циклу «Україна», алегорично, через символи весни, могутнього дуба, пробудження народу, знищення вікових пут і кайданів показує надії автора на нове життя  «непобідженої злими ворогами» України. Велич майбутньої  української держави автор підкреслює емоційно насиченими епітетами славна, щаслива, вільна. Образ України у поезії уособлений: вона, мудра мати, пригортає своїх брудних сиротят дітей до лона і научає жити у мирі та злагоді. Сам автор стверджує: мир і сумлінна праця є запорукою розквіту рідної держави, що проляже «від Кубані аж до Сяну-річки».

Вірш І. Франка «Розвивайся ти, високий дубе…» написаний у дусі народної пісні. Він має таку структуру й образи, які характерні для усної народної творчості. У творі звучать заклики, близькі народові, наведено загальновідомі факти з історії України, означено шляхи боротьби народу за своє майбуття.

 

5.7. Аналіз поезії «Розвивайся ти, високий дубе…»

Вид лірики: громадянська.

Жанр: вірш-алегорія.

Тема: віра в майбутнє своєї нації.

Ідея революції: заклик єднатися, щирою працею вiдродити матiр-вiтчизну.

Основна думка: боротьба українського народу за свої соціальні й національні права.

Провідний мотив — віра у світле майбутнє України та її народу, заклик до єднання, до щирої праці, яка відродить матір-вітчизну.

Віршовий розмір. Вірш написаний п’ятистопним хореєм, що чергується з тристопним, але наявність пірихіїв та порушення ритму у четвертому рядку демонструє тяжіння до фольклорних форм, для яких таке явище властиве. Використання близької до фольклорної форми дає змогу точніше зрозуміти підтекст.

Римування: паралельне (суміжне).

 

5.8. Бесіда за змістом поезії

- Що символізують образи дуба і весни? (дуб – символ сили, духовної міці; весна — пора оновлення)

- Назвіть центральний образ поезії. (Центральний образ твору — це образ матері-України.)

- У чому актуальність вірша «Розвивайся ти, високий дубе…»? (Іван Франко написав твір у XIX ст., але цей вірш залишається актуальним і за наших часів, адже в ньому йдеться про незалежну, вільну Україну, про єднання й щиру дружбу. У творі звучать заклики підніматися «на святеє діло, на щирую дружбу» за те, щоб бути «газдою, не слугою» у власній хаті.)

- Визначте композицію твору (Твір починається окличним реченням-звертанням, у якому поет наголошує на тому, що скоро прийде весна красна, символ оновлення життя. Ось тоді Україна встане з колін, вільна і щаслива, єдина, непомежована, пригорне теплою рукою своїх дітей. Поет низкою риторичних питань запитує і стверджує думку про те, шо українці вже достатньо «наслужились Москві і ляхові» і вже багато наточилось «братерської крові». Рефреном звучать слова-закликн до високого дуба — розвиватися, бо вже скоро буде весна красна, до українських людей — вставати, єднатися та брататися «в товариство чесне». Тільки тоді в щирих трудах «Вкраїна воскресне!»)

 

VІ. Підсумок уроку

1. У чому, на думку автора, сенс людського життя?

2. Якби ви мали горішок безсмертя, щоб ви зробили  з ним?

3. Які герої творів І.Франка вражають вас найбільше? Чим?

4. Над чим змушують замислитися вас твори І.Франка?

5. Чи збагатила літературна діяльність І.Я.Франка культурну спадщину нашого народу?

 

VІ. Оцінювання учнів

 

VІІ. Домашнє завдання

1. Зробити аналіз художніх засобів, використаних у прочитаних творах.

2. Написати есе «Чи можна жити без любові?», «У чому сенс життя?»

3. Ознайомитися із змістом поеми «Мойсей»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток до уроку

ЛЕГЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ

1

Олександер Великий весь світ звоював 
І отсе в Вавілоні мов бог раював.

А побожний аскет вік в пустині прожив 
І молитвою й постом богині служив.

Наче сонце, що разом прогонює тьму, 
Так богиня в опівніч явилась йому.

Прихилилась і мовить: "Мій вірний слуго, 
Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?"

А с к е т    м о в и т ь:

"Хоч яке се життя і трудне, і сумне, 
Дай, щоб старість і смерть оминули мене".

Б о г и н я    м о в и т ь:

"Ну, як се в тебе дар найцінніший з усіх, 
На ж тобі сей малий золотистий горіх.

Одну нічку не спи, один день промовчи 
І, очистивши ум, сей горіх розтовчи.

Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно, 
Дасть тобі молодим вічно жити воно".

2

Цілий день промовчав, і не спав усю ніч, 
І готовивсь аскет на великую річ.

Ось огонь розпалив із пахучих полін, 
І кадило в огонь щедро кидає він,

І закони господні проходить умом, 
Щоб очистити ум, не схибити притьмом.

Та ось сумніви в серці повстали страшні: 
"Вічно жить — молодим — ну, пощо се мені?

Чи вертати у світ, де панує борба? 
Чи ось тут вічно жить? Се ж безумство хіба!

О богине, прости! Я згрішив, бачу сам! 
Та безцінний твій дар комусь іншому дам.

У нас цар молодий, богорівний наш цар! 
Богорівним зовсім його зробить твій дар.

Міліонам він сонце, життя є нове, 
Для добра міліонів хай вічно живе".

3

Олександер Великий весь світ звоював, 
Та дівчини рабом себе він почував.

Персіянки Роксани предивна краса 
В його серці горить, мов пожар, не згаса.

У обіймах його та красуня горда 
Наче тає, на груди його припада;

Та хвилина мине, і він чує, що ось 
В її серці вороже ворушиться щось,

І в очах, ще вогких від любві і жаги, 
Дикі іскри горять, наче злі вороги.

З її уст вилітають бажання страшні — 
Се бажання пожарів, убійства, різні.

Їй опертись король не здоліє й на мить: 
Там згорів Персеполь! Завтра Суза згорить!

Кліта вбив при вині! Чи любов се, чи чад?.. 
День у день із небес його кидає в ад.

4

Олександер Великий богині моливсь: 
"Дай, богине, щоб нині весь світ проваливсь!

Або дай, щоб скінчилася мука моя, 
Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?

Чом міняється так, кілько є в дні годин? 
І чи в серці її я паную один?"

В тій хвилині аскет перед ним опинивсь 
І покірно царю до землі поклонивсь.

"Вічно жий, царю мій! Хай твої вороги 
Згинуть! Ось тобі дар від твойого слуги.

Не згордуй! Сей малий золотистий горіх — 
Від богині се дар! Моя гордість, мій гріх".

І він все розповів, відки має сей плід, 
Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

"Міліонам ти сонце, добродій єси, — 
Будеш жить вічно юний, як плід сей з'їси".

5

"Вічно жить! Молодим! Справді, божеський дар!" 
І великим, безсмертним почув себе цар.

"Вічно жить! Молодим! А вона? А вона? 
Постаріє, зів'яне, мов квітка марна!

Що без неї життя? Сонце? Небо? Сам рай? 
З нею жить! Або радше ти сам умирай!"

Вже й не думає цар, до Роксани біжить: 
"Серце, ось тобі дар: вічно в юності жить!"

І сказав їй усе, відки має сей плід, 
Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

"Коли любиш мене, моє сонце ясне, 
Дасть безсмертя обом нам зерно те дрібне.

А не любиш… — урвав. — Кого хочеш люби! 
Ось тобі сей горіх! Що захочеш — роби!"

Зчервоніло дівча, в личко вдарила кров, — 
Олександер не ждав її слова — пішов.

6

Гей, Роксано, красуне, що думаєш ти? 
Чи про те, щоб з царем до безсмертя дійти?

Не про те! Інший жар в її серці горить! 
Інший бог там живе! Інший цар там царить.

Він мета її мрій, осолода очей, 
Над усіх милий їй генерал Птолемей.

Хоч не любить її і холодний, як лід, 
Вона рада свій вік дать за сам його вид.

"Вічно жить молодій, а без нього? О ні! 
Краще він хай живе, дасть безсмертя й мені!

Ну ж, поможе сей плід його серце здобуть! 
А як ні, то мені краще в світі не буть".

Птолемея знайшла, і дала йому плід, 
І сказала, який в нім лежить заповіт.

А як ніч надійшла, вона тихо пішла, 
Олександру в вино трути-зілля влила.

7

Занедужав король, важко стогне, кричить, 
А Роксана при нім не ридає, мовчить.

Головами хитають старі лікарі, 
І тривога, як ніч, залягла у дворі.

По всім краю йде вість, наче змора та сон, 
І сумує весь край, і рида Вавілон.

Ось у строях, білилах, рум'янах ціла, 
В Олександрів покій куртизана ввійшла.

"Вічно жий, царю мій, на потіху для всіх! 
Ось від мене тобі чудодійний горіх!

Се богині є дар. Як з'їси те зерно, 
Вічно жить тобі дасть вічно юним воно".

Спалахнув Олександер: "Нещасна, дрижи! 
Від кого маєш плід сей? По правді скажи!"

Та дівча не дрижить, не спускає очей: 
"Мені дав його твій генерал Птолемей".

8

Олександер у болях жорстоких лежав 
І в руці своїй плід чудодійний держав.

"Вічно жить і любить! День за днем! День від дня 
А життя — то борня! А любов — то брехня!

Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні! 
День за днем! День за днем! Без кінця! Ні, ох, ні!

Не для нас, о богине, твій божеський дар! 
Хоч над світом я цар, та над серцем не цар.

Міліони людей можу вбить, погубить, 
Та чи змушу кого мене вірно любить?

Вічно жить! О богине, се жарти, се сміх! 
Вічне щастя чи дасть сей чудовний горіх?

А без щастя, без віри й любові внутрі 
Вічно жить — се горіть вік у вік на кострі!

Ні, богине! Візьми свій дарунок назад! 
Я в нірвану волю, чи в Олімп, чи у ад!"

9

Серед болю в постелі підводиться цар, 
І побожно цілує чудовний той дар,

І в тріскучий огонь із пахучих полін 
Чудодійний горіх бистро кидає він.

І здалось, що вже біль не так люто палив, 

Мовби в збурену кров охолоди налив.

Прояснів його ум, серце збулось химер, 
А в опівніч саму Олександер умер.

 

07.11.2022

Тема. Переглянути конспект за 04.11

04.11.2022

Тема. : Поетична збірка І.Франка «Зів’яле листя». Місце любовної теми у творчості Івана Франка. «Чого являєшся мені у сні…», «Ой ти дівчино, з горіха зерня».

Мета:   ознайомитись із відомостями про кохання в житті Івана Франка, охарактеризувати особливості збірки «Зіва’яле листя», проаналізувати поезію «Чого являєшся мені у сні»; розвивати зв’яне мовлення, логічне мислення, образну уяву учнів; виховувати інтерес до кращих зразків української поезії.

Тип уроку:    комбінований урок.

Обладнання: портрет Івана Франка; проектор; ватман, на якому є напис «І.Франко «Зів’яле листя», 1896»; ватман з епіграфом; українська сорочка для Івана Франка; роздруковані вірші.

Епіграф:      Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,

                      небезпечне оружжя – жіноча краса.

                      Ані мудрість, наука, ні старші літа

                      Не дають проти неї міцного щита.

Іван Франко «Притча про красу»

 

 

Хід уроку

 

І. ПЕРЕВІРКА Д/З.

Висловлювання «Що я відкрила для себе, читаючи збірку Івана Франка «З вершин і низин».

 

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

1) Слово вчителя.

У своєму творі «Притча про красу» Іван Якович Франко розповідає про те, як мудрець Аристотель навчав учня Олександра такими словами:

Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,

Небезпечне оружжя – жіноча краса.

Тільки мудрість, наука і старші літа

Подають проти неї міцного щита.

Але ж що трапилось далі?

Одного разу Аристотель побачив незвичайної краси дівчину, яку звали Аглая. Він закохався в неї з першого погляду… Мудрець сказав, що виконає будь-яке її бажання.

Дівчина майже нічого від нього не вимагала. Просто напросто… вона попрохала, щоб Аристотель півгодини її повозив на хребті. 

Коли ж учень Олександр побачив, як його великий вчитель бігає з Аглаєю на спині, дуже сильно сміявся.

І тоді Аристотель сказав слова, які будуть епіграфом нашого уроку:

Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,

небезпечне оружжя – жіноча краса.

Ані мудрість, наука, ні старші літа

Не дають проти неї міцного щита.

Відтак, ми бачимо, який великий вплив має на людину краса і кохання.

Тема кохання, мабуть, одна з найбільших тем, до якої звертались світові поети. Оскільки на попередньому уроці ми почали вивчати творчість Івана Франка, я з упевненістю скажу, що тема кохання – це його найулюбленіша тема.

Тож давайте будемо переконуватись у цьому.

 

ІІІ.  ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

1) Слово вчителя.

Тема нашого уроку – «Поетична збірка І.Франка «Зів’яле листя». Місце любовної теми у творчості Івана Франка. «Чого являєшся мені у сні…», «Ой ти дівчино, з горіха зерня».

Сьогодні ми пройдемо сторінками кохання Івана Франка. Ми дізнаємося про імена тих, хто змушував його не спати ночами й писати неперевершені твори про палкі почуття. Також ми поговоримо про одну із кращих збірок поета – «Зів’яле листя» й проаналізуємо вірш «Чого являєшся мені у сні…».

 

2) Робота в зошитах.

 

IV. СПРИЙМАННЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1) Слово вчителя.

У нашій школі є учні, які вже сьогодні починають свою журналістську роботу. Тому ми запрошуємо сюди ученицю-журналістку _________________________ і почесного гостя. Це Іван Якович Франко.

 

2) Інтерв’ю з Іваном Яковичем Франком

(під час інтерв’ю – презентація збірки «Зів’яле листя»)

Журналіст: Доброго дня, Іване Яковичу!

Франко: Доброго дня!

Журналіст: Наш клас дуже вдячний Вам за те, що Ви прийшли до нас на урок. Тож чи можна поставити Вам деякі питання стосовно Вашої творчості?

Франко: Так, звісно, мені дуже приємно, що моїми творами цікавляться в школі.

Журналіст: Скажіть, будь ласка, твори якої тематики включає в себе Ваша збірка «Зів’яле листя» і коли вона була видана?

Франко: До цієї збірки ввійшла найкраща для мене інтимна лірика. Сюди ввійшли твори, які я писав протягом 1886 (тисяча вісімсот вісімдесят шостого) – 1896 (тисяча вісімсот дев’яносто шостого) років. Саме в цей рік я і видав її.

Журналіст: Що стало причиною написання цих творів?

Франко: Мені важко говорити про це, але зізнаюсь чесно, що причиною написання віршів збірки було нерозділене кохання…

Журналіст: А чому ця збірка має таку назву?

Франко: Вона має й іншу назву, яка говорить про її жанр, - «Лірична драма». Назва збірки символічна. Зів’яле листя символізує собою втрачені надії, нещасне кохання.

Журналіст: На які частини ця збірка поділяється?

Франко: Вона складається з трьох частин. Оскільки назва пов’язана з листям, я ці частини назвав «жмутками» листочків. До кожного жмутку я вмістив по 20 творів.

Журналіст: Будь ласка, коротко охарактеризуйте ці цикли.

Франко: У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але все ж таки переважає скорботна інтимна лірика.

У поезіях другого жмутка я оспівав не лише кохання, а й чарівну красу природи.

І зізнаюсь, що найбільші переживання із-за нерозділеного кохання втілені в поезіях третього.

Журналіст: Справді, коли читаєш твори збірки, відчуваєш, що в центрі ліричного сюжету книги – романтичний юнак, що скаржиться на неприхильність до нього дівчини, в яку закохався. Вірші пройняті неймовірним сумом і душевними переживаннями.

А чи можете ви самі назвати напрям, в дусі якого написані ці вірші?

Франко: Гадаю, мої поезії можна віднести до річища поетики модернізму.

Журналіст: Сьогодні на уроці ми будемо читати й аналізувати ваші твори. А які б вірші ви самі порадили нам прочитати?

Франко: Думаю, кожному поетові важко відповісти на таке питання. Для мене всі вірші дорогі. Але, якщо ви вже питаєте, пораджу прочитати поезії з другого жмутку: «Чого являєшся мені у сні…» і «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…».

Журналіст: Добре, саме їх ми сьогодні і будемо читати.

І останнє питання до Вас. Чи є у вашій збірці вірш, який відрізняється від усіх інших автобіографічними моментами?

Франко: Так. Цей вірш називається «Тричі мені являлася любов».

Журналіст: Дякуємо Вам, Іване Яковичу, за те, що Ви завітали до нас сьогодні. Ми просимо Вас бути нашим почесним гостем. Просимо зайняти місце в аудиторії.

Франко: Дякую.

 

3) Презентація учениці «Тричі мені являлася Любов…»

Розповідь учні під час презентації

Всім цікаво, хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі.

 

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея біла,

З зітхання й мрій уткана, із обснов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Купав її в рожевих блисках май,

На пурпуровій хмарі вранці сіла     

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

 

Дослідники життя й творчості Івана Франка вважають першим коханням Франка Ольгу Рошкевич. Донька священика із гірського села Лолин. Франко закохався в неї під час останніх гімназійних канікул, даючи приватні уроки її братові Ярославу. Почуття було дуже сильним, повним, глибоким, бо Івана та Ольгу єднала не тільки пристрасть, а й щира дружба, переконання, спільна перейнятість літературними й громадськими справами. Вони мріяли одружитися. Однак перше Франкове ув’язнення зруйнувало його першу любов. Ольга не хотіла протистояти волі батька отця Михайла Рошкевича, що не бажав мати за зятя учорашнього політв’язня. Іван болюче пережив цю розлуку і довго не міг простити коханій її зради.

Далі минуло ще трохи часу і...

 

Явилась друга — гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула і шепнула таємно:

«Мені не жить, тож най умру одна!»

І мовчки щезла там, де вічно темнно.

 

Іван Франко познайомився з Юзефою Дзвонковською в маєтку Дзвонковських неподалік від Станіслава. Почуття спалахнуло, та ненадовго: Юзефа відмовила Іванові, бо хворіла сухотами й знала, що невдовзі помре.

 

Явилась третя — женщина чи звір?

Глядиш на неї — і очам приємно,

Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне

І сила розпливається в простір.

За саме серце вхопила мене,

Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась

І смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась,

Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!

 

Її ім'я — Целіна Зигмунтовська. «Одна панночка полька», що стала фатальною зіркою Франкової душі на довге десятиліття, а заодно — прототипом цілої галереї героїнь його кращих творів. Любов не була взаємною. «Беатріче» виявилась упирем, що безжально ссав поетове серце. Зате життєве страждання, як то завше буває в мистецтві, сторицею воздалося на сторінках творів. Більшість із них — справжні шедеври, якими українське письменство може повеличатися перед світом.

 

Дружина

Може, то й несправедливо, але долі бажалося саме так. «Жінка, що була поруч — дружина Ольга Хоружинська — не увійшла в число «трьох». Складними були стосунки подружжя Франків. Однак знову ж... Четверо прекрасних дітей, вихованих цим подружжям (сини Андрій, Петро і Тарас, донька Анна) великою мірою компенсують «ту серцеву недостатність», на яку воно страждало.

 

Отже, в Івана Яковича було три палких і щирих кохання, та жодне з них не було взаємним, чи, точніше, щасливим, бо не випало прожити спільно з жодною обраницею.

 

4) Довідка вчителя.

Однією із перлин інтимної лірики Івана Франка, що ввійшла до другого жмутку збірки «Зів’яле листя», є поезія «Чого являєшся мені…». Зараз ви прослухаєте цей вірш. Будьте готові дати відповідь на запитання: «Які у вас виникають думки і враження стосовно цього вірша?»

 

5) Читання ученицею вірша «Чого являєшся мені…» напам’ять.

 

6) Перше враження від вірша

- Відтак, які думки виникли у вас, коли ви прослухали цей вірш?

- А, якщо чесно, ви вже закохувались в кого-небудь? Чи було це кохання взаємним? Чи нерозділеним?

- Якщо так, то, мабуть, вам легко зрозуміти переживання поета?

 

7) Для того, щоб гарно проаналізувати поезію, зараз прочитайте її самостійно на розданих вам аркушах.

Самостійне прочитання учнями поезії «Чого являєшся мені у сні…»

 

8) Колективний аналіз поезії…

- Яким ви являєте ліричного героя поезії?

- Якою перед вами постає його кохана?

- Чи можна сказати, що ліричний герой засуджує свою кохану? Доведіть.

- Давайте в зошиті зробимо схему і випишемо моменти з рядків, за допомогою яких автор 1) засуджує кохану; 2) обожнює її:

Кохана ліричного героя поезії «Чого являєшся мені»

Згордувала серце надірвала вирвала ридання Минає Не зирне Головою не кивне

Чудові очі ті ясні Зіронька ПРОСИТЬ ЯВЛЯТИСЯ ЙОМУ У СНІ!

- Ми бачимо, що все ж таки начебто більше осуду зі сторони ліричного героя… Але ми не можемо сказати, що він не хоче її бачити… Автор дуже її кохає. І чого він просить у неї наприкінці вірша? – ЯВЛЯТИСЯ ЙОМУ У СНІ!

 

- Давайте запишемо до ваших зошитів аналіз цього вірша

- Тема – показ солодких страждань, які викликає кохання в житті людини.

- Ідея - возвеличення кохання як найвищого почуття на землі

- Центральний образ - образ «страдника кохання»; мрійника, який кохає, але не має відповіді на свої почуття

Художні засоби:

- Епітети: «чудові» (очі), (дно) «студене», (уста) «німі», «довгими» (ночами)

- Порівняння: «очі..., немов криниці дно студене», «уста..., мов зарево  червоне», «серце..., неначе перла у болоті»

- Метафора: «бажання...займається і знову тоне», «серце надірвала», «...свої пісні у серці здавлюю на дні...»

- Анафора: «Чого являєшся мені у сні?»

- Тавтологічні повтори: «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями...»

- Синонімічні дієслівні ряди: «серце... марніє, в’яне, засиха», «хоч в сні... оживає, грає, віддиха»

- Авторські дієслівні синоніми: «тужити – не жити»

- Риторичні фігури: риторичні запитання («Чого являєшся мені усні?), риторичні звертання («зіронько»); риторичні оклики («О ні!», «Хоч в сні!»)

 

ІV.   ПІДСУМОК УРОКУ.

1) Слово вчителя.

Отже, сьогодні ми з вами переконались у тому, що тема кохання справді є однією з найулюбленіших тем Івана Франка. Вірші збірки «Зів’яле листя» - це неперевершені зразки найкращої інтимної лірики української поезії.

Багато з них стали народними піснями. І не тільки. Навіть сучасні українські композитори кладуть слова віршів Івана Франка на музику. До вашої уваги – пісня сучасного співака Віталія Козловського «Чого являєшся мені у сні».

 

2) Кліп Віталій Козловський «Чого являєшся мені»

 

3) Кліп «Ой ти дівчино, з горіха зерня» Іван Шміло

 

4) Мікрофон: На сьогоднішньому уроці я…

 

5) Оцінки за урок:

 

 

 

V.     ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

За зразком аналізу вірша «Чого являєшся мені» проаналізувати вірш «Ой ти дівчино, з горіха зерня»;

Вивчити «Чого являєшся мені у сні напам’ять»…

***

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені

У сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні - 

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці - минаєш,

Вклонюся - навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О ні!

Являйся, зіронько, мені!

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити - 

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в'яне, засиха, - 

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає, щастя молодого,

Бажаного, страшного того

Гріха!

31.10.2022

Тема. «Сикстинська мадонна». Краса материнства й вічної жіночості

Мета: ознайомити учнів зі змістом сонета «Сикстинська мадонна», поглибити вивчене про сонет; розвивати навички виразного читання; виховувати загальнолюдські цінності:красу материнства й вічної жіночості.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: репродукція картини «Сикстинська мадонна» Рафаеля, аудіозапис «Сикстинська мадонна»

Теорія літератури: сонет

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Виразне читання напам'ять вірша «Гімн»

 

ІІІ. Оголошення теми та завдань уроку. Мотивація

ІV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Слова вчителя. Картина «Сикстинська Мадонна» чудового італійського художника Рафаеля надихнула на створення сонета українського художника слова Івана Франка.

- Що вам відомо про це полотно та його автора?

4.1. Випереджуюче завдання.

Повідомлення учня «Картина «Сикстинська Мадонна» Рафаеля»

Як відомо, Рафае́ль Са́нті  - Великий майстер Високого Відродження. Син художника, поета-гуманіста, про якого ми знаємо небагато. Рафаель Санті рано досяг вищих почестей. Римський папа хотів увінчати його небувалою для живопису нагородою, і тільки передчасна смерть завадила Рафаелю стати кардиналом.

Але головної своєї вершини він досяг в області живопису, ставши Великим майстром Високого Відродження. Картина «Сикстинська Мадо́нна» знаходиться в Галереї старих майстрів у Дрездені, придбана у 1754 році з П'яченци Августом III Фрідріхом за близько 20 000 цехінів (70 кг золота). Величезне за розмірами (256 x 196 см) полотно було створено Рафаелем для вівтаря церкви монастиря Святого Сикста в П'яченці на замовлення папи Юлія II. Існує гіпотеза, що картина була написана в 1512–1513 роках на честь перемоги над французами, що вторглися в Ломбардію в ході Італійських воєн, і подальшого включення П'яченци до складу Папської області.

На картині зображені Мадонна з немовлям в оточенні папи Сікста II і Святої Варвари по сторонах і з двома ангелятами, що дивилися знизу вгору на сходження Бога. Фігури утворюють трикутник. Розкрита по сторонах завісу зайвий раз підкреслює геометричну продуманість композиції. Це один з перших творів, в якому глядач незримо виявляється вписаний в композицію: здається, що Мадонна спускається з небес прямо назустріч глядачеві і дивиться йому в очі. В образі Марії гармонійно поєднані захват релігійного з такими загальнолюдськими переживаннями, як глибока материнська ніжність і окремі ноти тривоги за долю немовляти.

Рафаель зупинив вічний рух матері, що приносить свою жертву, свого сина в ім'я майбутнього – символ вищої краси і жертовної материнської любові.

   4.2. Теорія літератури

   Іван Франко своє захоплення цим шедевром висловив у сонеті "Сикстинська Мадонна". Давайте згадаємо визначення сонету.

       Сонет (від італійського Sonetto — звучати) — ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: два чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням і два тривірші (терцети).

4.3. Виразне читання поезії

         Сикстинська Мадонна

Хто смів сказать, що не богиня ти?

Де той безбожник, що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може,

Неткнутий блиском твої красоти?

 

Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О глянь на мене з свої висоти!

 

Бач, я, що в небесах не міг найти

Богів, перед тобою клонюсь тоже.

 

О бозі, духах мож ся сумнівати

І небо й пекло казкою вважати,

Та ти й краса твоя - не казка, ні!

 

І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно - тут, на полотні.

1881 р.

Слово вчителя. Використавши саме таку ліричну віршовану форму поет талановито передав сокровенні відчуття від образу Мадонни, у котрій гармонійно поєднано земне та небесне начало. 

В сонеті висловлено думку про те, що сила високого мистецтва має безмежну владу над почуттями людей. Картина Рафаеля змусила Франка ще раз в цьому переконатися. 

Ліричний герой сонета зачарований красою Мадонни. Він возвеличує жінку-матір, вражений її чистотою та недоступністю. Використовуючи риторичні запитання, оклики та звертання поет передає піднесений емоційний стан свого героя.

В поезії помітні атеїстичні мотиви, але водночас є натяк на те, що автор розуміє вищі сили як втілення добра і краси, як наприклад, в образі Мадонни – «хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій — поклониться, як богині». Свята жінка захоплює поета там, що в ній поєднується небесна чистота і земна щира краса та доброта. Вона водночас недосяжна і зрозуміла поетові. 
              Мадонна є втіленням жінки-матері і музи, що надихає на творчість. На картині вона зображена босоногою з немовлям на руках. Вражає її сумний тривожний погляд, але відчувається сила духу, доброта та готовність в будь-яку мить спуститися на землю, залишившись недоступною для зла. Такий образ є втіленням вічної ідеальної жіночності і тому не міг не зачарувати чутливого до справжньої краси поета. Іван Франко вірив в силу доброї краси, без якої неможливе мистецтво.

4.4. Аналіз вірша

1.              Поясніть значення слова мадонна.

МАДОННА, и, жін. У католиків — назва матері Христа; Богородиця.

2.              Яким постає перед читачам образ мадонни ?

Ø    Чому це слово пишеться з подвоєнням н?

Богиню, «райська рожа» (Рожа, -жі, ж. -  Роза, Rosacentifolia, троянда).

3.              Які художні засоби використовує автор для створення цього образу?

Лице небесне (інверсія), райська рожа (епітет), чтить вічно (інверсія).

4.              Якими словами підкреслена цінність шедевра Рафаеля?

І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно — тут, на полотні.

5.              Визначте ідейне звучання сонету.

(Краса мадонни не казкова, а земна — щира, добра, ніжна. А справжнє мистецтво, яким є картина «Сикстинська мадонна» — вічне).

Ідейно-тематичний аналіз твору (запис в зошити)

Тема: захоплений опис Сикстинської Мадонни з однойменної картини Рафаеля. 
          Ідея: справжня краса невіддільна від добра; возвеличення матері-жінки; непереборний вплив мистецтва на душу людини. 

Художні засоби: риторичні запитання, емоційні оклики, звертання.

(робота з текстом)

Образ ліричного героя: захоплена красою людина, яка перебуває під сильним впливом мистецтва. Але герой не просто захоплюється Мадонною, а готовий боронити світлий образ, що видно з перших рядків сонету: «Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник». Майже гнівно звучить запитання, що тільки підтверджує щирість відчуттів. Герой не розуміє, як можна байдуже дивитися на цю картину, для нього це рівносильно байдужості до мистецтва взагалі.

 

4.5. Клоуз-тест

1. Літературний напрям останньої третини ХІХ — ХХ століть. Виник у Франції і набув поширення в європейських літературах як заперечення натуралістичного зображення світу…- це (модернізм)

2. Івана Франка та Гомера, Софокла, Овідія, Данте, Шекспіра, Байрона, Ґете, Віктора Гюго, Міцкевича, Пушкіна, Лермонтова поєднує … (перекладацька діяльність)

3. Українська громадськість Відня 26 листопада 1915 року висунула кандидатуру Івана Франка на здобуття премії … (Нобелівська)

4. Ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: два чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням і два тривірші (терцети) - … (сонет)

5. Символ вищої краси та жертовної материнської любові - … (Діва Марія)

6. Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той … (безбожник)

 

V. Підсумок уроку

Сонет цікавий за формою, глибокий за суттю. Помітно, що Іван Франко пройнявся італійським мистецтвом, адже тема його твору – картина італійського художника, а форма твору – зароджений в Італії сонет. Подібно до Великих Данте та Петрарки Іван Франко прославляв ідеалізовану жіночність.

Метод «Прес»

- Хто з відомих вам письменників прославляв образ жінки у своїх творах?

- Що стало поштовхом до написання твору?

 

Творче завдання

Одні дослідники сприймають твір «Сикстинська мадонна» як вияв атеїзму молодого Франка-соціаліста. Інші вважають, що в сонеті заперечуються примітивні, наївні, суто людські уявлення про Бога.

- Вдумайтеся в текст сонета. Який із поданих поглядів вам видається вірогіднішим? Чому?

 VІ. Оцінювання

 VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати теоретичний матеріал підручника ст.116-117

3. Виразно читати і аналізувати вірш «Сикстинська мадонна»

Високий рівень. Індивідуальне випереджуюче завдання: підготувати повідомлення «Кохані жінки І.Я.Франка»

28.10.2022

Тема: Іван Франко. Лірика збірки «З вершин і низин»

Тип уроку: Урок нових знань

Мета: Подати здобувачам освіти загальне уявлення про композицію збірки «З вершин і низин»; розвивати  навички аналізу поезій, виділення ак­туальних проблем та зіставлення їх із нашим часом; виховувати активну громадянську по­зицію, оптимістичний світогляд, прагнення до розвитку духовності, естетичний смак.

Обладнання: портрет митця, ілюстрації до творів збірки письменника

Основні компетентності, що формуються в процесі засвоєння навчального матеріалу: соціальна, інтелектуальна, комунікативна, інформативна

                 

Епіграф: І проміж нас живе ясна і чиста слава

Малого Мирона, великого Франка.

(Максим Рильський)

 

Хід уроку

 

План уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів

2. Організаційний момент. Повідомлення теми та мети уроку

3. Актуалізація опорних знань

4. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу учнями

6. Підсумки уроку

7. Домашнє завдання

 

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Іван Франко – особистість з шаленою працездатністю, талановита індивідуальність, яка думала про свою землю і українських народ, справжній громадянин, який віддав усі свої сили на те, щоб життя українців стало кращим і повноціннішим.

«Вічні революціонери» - це люди, які намагаються активно впливати на хід подій, допомагати іншим, мріють про краще майбутнє для всього народу. Таким був Іван Франко, такими є його герої.  Про це ми будемо говорити сьогодні на уроці.

ІІ. Організаційний момент

Сьогодні на уроці ми з вами познайомимося зі збіркою І.Я.Франка «З вершин і низин». З її композицією, центральною проблемою, провідним мотивом.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

     Перш, ніж розпочати розгляд нового матеріалу, пригадаєм з вами  матеріал попереднього заняття.

Бесіда з учнями за питаннями:

1)     Що ви знаєте про дитинство Франка?

(Орієнтовна відповідь учня) Народився Іван Франко  27.08.1856 р. в селі  Нагуєвичах Дрогобицького повіту, недалеко від Львова. Дитячі роки майбутнього письменника проходило серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. До його кузні приходили селяни, робітники розмовляли про злиденне життя тяжку працю. Розмови глибоко запали вразливу душу малого Івана і викликали співчуття і любов до знедолених.

2)    В яких навчальних закладах вчився?

(Орієнтовна відповідь учня) З  1868 р.  – шестирічний Іван навчається в початкові школі сусіднього села  Ясениці – Сільної. За два роки  (1862 -1864) він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою й польською.

З  1864 – 1867 навчання в так званій нормальній школі, потім у Дрогобицькій гімназії. (1867 -1875)рр...

У 1875 р. Іван Франко  вступив на філософський факультет Львівського університету.

І. Франко 1892 р. склав екзамени за весь курс університету у Відні (столиця Австрії). Зі Львівського університету його виключили за революційну діяльність. Окрім того, він захистив докторську дисертацію і отримав звання доктор філософії.

  3) Які поетичні збірки поета вам відомі?

(Орієнтовна відповідь учня) Франко - поет. Такі збірки поезій «З вершин і низин»(1887), «Зів’яле листя» (1886 - 1897), «Мій  Ізмагард» (1898), «Із днів журби » (1900), «Завжди учень»(1906), «Давнє і нове » (1918), «Із літ моєї молодості» (1914). Поеми «Панські жарти» (1887), «Іван Вишенський»(1900), «На Святоюрській горі» (1898), «Смерть Каїна».

4)    Які прозові твори ви знаєте?

(Орієнтовна відповідь учня) Франко - прозаїк. Залишив нам повісті «Ліси і пасовиська», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Захар Беркут», «Boa constrictor». Оповідання для дітей « Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Schonschreben» (красне писання), «Отець гуморист».

5)    Які драматичні твори ви знаєте?

(Орієнтовна відповідь учня) Його перу належать такі драматичні твори: «Сон князя Святослава», «Майстер Чирняк», «Украдене щастя», «Кам’яна душа», «Учитель», «Рябина», «Будка Ч 27», «Три князі на один престол», «Славой і Хрудош», «Послідній крейцар», «Суд святого Николая».

6)    Перекладацька діяльність поета?

 

(Орієнтовна відповідь учня) Ми знаємо Івана Франка і як перекладача. Перекладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Толстого, М. Чернишевського «Що робити», Салтикова-Щедріна  М. Помяловського «Бурса і бурсаки», М. Гоголя «Мертві душі», М. Некрасова. Перекладав класиків з французької, німецької, англійської, польської, чеської, словацької мов.

7)    Чому І.Франка називають титаном праці?

(Орієнтовна відповідь учня) Іван Франко - висококультурна освічена, ерудована людина, талановитий учений, поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, етнограф, літературний критик, доктор філософії.

 

Слово вчителя. Не випадково свого часу П.Загребельний сказав:  «Ми не можемо назвати мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко, в якій би він не був великий».

 

Діти, пропоную вам переглянути відео «Багатогранна творчість Івана Франка» https://sites.google.com/site/ivanfranko1111/tvorcist

 

ІV. Сприйняття навчального матеріалу учнями

Слово вчителя

Поетична збірка «З вершин і низин» присвячена громадянській тематиці і є двадцятирічним поетичним доробком поета. Видана у 1887 році, друге, перероблене й доповнене видання вийшло 1893 року.

Збірка присвячена дружині поета Ользі Хоружинській.

Центральна проблема збірки – людина і суспільство, а провідний мотив - заклик до осмислення себе як особистості, до збага­чення свого духовного світу, самовдосконалення.

Давайте з вами уважно прослухаємо вірш Івана Франка «Каменярі»: https://sites.google.com/site/podlesnajadasha/tvorcist

Обмін враженнями від почутого.

Слово вчителя

І. Я. Франко — геніальний український поет, який оспівував людину, її силу. Вірш «Каменярі» часто називають поемою. І це не випадково. Твір дійсно виходить за межі вірша не стільки своїм обсягом, скільки значущістю поставлених проблем.

І хоч із скромності робітники кажуть, що вони «не герої… і не богатирі», але ми, читачі,  належно їх оцінюємо: це мужні люди, легендарні богатирі-велетні, ковалі волі й щастя.

До збірки «З вершин і низин» увійшли сонети і один із них «Сікстинська мадонна».

-        Давайте його прослухаємо, сонет декламує учень напам’ять.

«Сікстинська мадонна» (1881) – цей твір з’явився від споглядання геніальної картини Рафаеля «Сікстинська мадонна». У сонеті звучить віра в непереможну силу високого мистецтва й владу його шедеврів над душами людей. Франко продовжує Шевченкову  традицію, возвеличення жінки-матері, він теж її бачить з немовлям на руках. Образ мадонни у творі символізує красу мистецтва, творче натхнення, образ матері, берегині роду.

Обмін враженнями від почутого.

Теорія літератури:

Сонет — вірш, що складається з 14 рядків зі схемою рим абба — абба — ввг — дгд (можливі відхилення). Перший чотиривірш — це теза, другий — антитеза, заключні два тривірші — синтез, узагаль­нення думки. Сонети пишуться п'ятистопним ямбом. Цикл соне­тів, що складається з 15 творів, називається вінком сонетів.

Справжнім шедевром є сонет І. Франка «Сікстинська мадон­на» (цикл «Вольні сонети»).

 

-        Діти давайте познайомимось із вами ще з однією поезією цієї збірки «Гімн»: https://www.youtube.com/watch?v=ZrmFz49KK5U

Поезія «Гімн» - один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Автор змальовує образ «вічного революціонера» як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості.

Обмін враженнями від почутого.

Теорія літератури:

Гімн (гр. – похвальна пісня) – урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту.

V. Підсумки уроку

1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»:

-        Вірші Франка,  на мою думку…

-        Я відкрив для себе…

2. Слово вчителя

Хочу закінчити наш урок словами І.Я.Франка: «Скрізь і завжди у мене була одна провідна думка – служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим гуманним ідеям. Тим двом провідним зорям я, здається, не споневірився досі ніколи і не споневірюся до кінця мого життя» (Іван Франко, 1914 р.)

3.    Оцінювання учнів, коментар до оцінювання.

 

V. Домашнє завдання:

Опрацювати за підручником стор. 83-85.

24.10.2022

Тема. Іван Якович Франко (Джеджалик, Мирон). Життєвий і творчий шлях

Мета: ознайомити учнів з етапами життєвого і творчого шляху І.Я.Франка, розкрити жанрове й тематичне розмаїття його творчості; формувати власне ставлення до видатної особистості; виховувати інтерес до творчості письменника

Тип уроку: ознайомлення з особистістю письменника

Обладнання: портрет І.Я.Франка, викладка творів письменника, відео «Обличчя української історії. І.Франко», «Фільм про І.Франка»

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент. Позитивна установка на урок

ІІ. Оголошення теми та завдань уроку. Мотивація.

Епіграф уроку:

                                                                         Свідомо чи несвідомо, з власного

                                                                          пересвідчення чи з чужого голосу,

                                                                         але кожен, почувши ім'я Франка,

                                                                            здіймає шапку незалежно від свого

                                                                             місця народження. Тут є інстинкт

                            величі.

Є.Маланюк

 

Вступне слово вчителя. Іван Франко – особистість з шаленою працездатності, талановита індивідуальність, яка думала про свою землю і український народ, справжній громадянин, який віддав усі свої сили на те, щоб життя українців стало кращим і повноціннішим.

Іван Франко є письменником усіх пір року і пір життя людського, усіх етапів історичної долі народу – минувшини, сьогодення й майбуття.

Івана Франка ми називаємо Каменярем за його завзятість у боротьбі з перешкодами на шляху прогресу, універсальним генієм – за всеосяжність охоплення життя, розмаїття поставлених проблем; нашим національним пророком, бо він звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої долі. Титаном праці теж величаємо Франка.

«Сорок літ я трудився, навчав», - каже у Франковій поемі «Мойсей» пророк і вождь. Так мав право сказати і про себе Франко, котрий із сорока літ праці не змарнував жодного дня. Він написав близько шести тисяч творів. Їх найповніше видання – 50 томів, але ще багато творів не увійшли до 50-томника.                   

Вправа «Цілевизначення»

Із деякими творами видатного письменника ви вже знайомі, частково знаєте його біографію. Як ви гадаєте чи варто продовжувати знайомитися із творчістю І.Я.Франка? Де ви зможете застосувати набуті на уроках знання?    

(відповіді учнів)

 

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

3.1. Висловлювання діячів культури про І.Я.Франка

Вчитель. Щоб переконатися у величі та геніальності письменника, зачитаймо вислови видатних людей про І.Франка

«… Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже, не буде в нас перебільшення сказати, що Шевченко і Франко – це насправді ті два могутні крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись…» (О.Гончар)

«…Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте... А заговорить – і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно від світла його очей, а його мова здається не слово, а сталлю, що б'є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!...» (М.Коцюбинський)

«Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України.  України і людськості…франко живе в народній пам'яті як великий Каменяр…» (М.Рильський)

«Франко був дуже старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати сам на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний час був ласкавим порадником, привітним господарем» (Тарас Франко – син Івана Яковича)

 

3.2. Перегляд відеофільму

Вчитель. Запрошую вас до перегляду відеофільму про І.Я.Франка. (під час перегляду учні складають хронологічну таблицю життя і творчості письменника)

https://youtu.be/liSCZtXwqBw

https://youtu.be/H17x5oPpo54

 

3.3 Виступ учня-літературознавця (випереджуюче завдання)                                                     

«Літературно-художня спадщина І.Я. Франка»

(конспектування)

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, І.Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Іван Якович черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури – зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був  «золотим мостом»  між українською і світовими літературами.

Поетичні збірки: «Баляди і розкази» (1876), «З вершин і низин» (1887, 1893), «Зівяле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «З днів журби» (1990), «Semper tiro» (1906), «Давнє і нове» (1911), «Вірші на громадські теми» (1913), «Із літ моєї молодості» (1914)

35 лише завершених поем: «Ботокуди», «Панські жарти», «Рубач», «Святий Валентій», «Смерть Каїна», «Іван Вишенський», «Мойсей» та ін.

Епос: 18 збірок прози, 125 різножанрових творів, з поміж них – оповідання («Ліси і пасовиська», «Грицева шкільна наука», «Добрий заробок», «На дні»), повісті («Boa constrictor», «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Перехресні стежки», «Основи суспільства») та ін.

Драми: «Украдене щастя», «Рябина», «Учитель», «Майстер Чирняк», «Сон князя Святослава»

 

ІV. Узагальнення й систематизація вивченого

Слово вчителя. «Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, — писав про зустріч з І. Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. — В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою».

Радянське літературознавство розглядало творчість письменника з позицій соціалістичного реалізму, уникало оцінок його поглядів щодо суверенності України. У той час ніхто інший, як Франко, писав: «Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фанатів, що раді би широкими і вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації». І донині актуальні його слова про те, що «ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів».

4.1. Робота в парах. «Інтер'ю з письменником»

4.2. Створення грона «Іван Франко – неординарна особистість»

4.3. Прослухавши інформацію про І.Я. Франка, поверніться до епіграфа уроку і поясніть: як ви розумієте слова Є.Маланюка.

 

V. Рефлексія

1. Що вас вразило в біографії митця?

2. Які риси, на вашу думку, повинна мати людина, щоб витримати те, що судилося І.Я.Франку, і не зламатися?

3. Чи виникло у вас бажання прочитати один з тих творів, що обговорювали на уроці?

Закінчіть речення:

Мені відомо … Я дізналась … Мене зацікавило …

 

VІ. Домашнє завдання

1. Виписати цікаві факти із життя І.Я.Франка (Інтернет джерела)

 

21.10.2022

Тема. 

Контрольна робота № 2 з теми «Театр корифеїв» ( тести )

Тестові завдання (з 1- 12 = 0,5б = 6б)

1. Перша професійна українська театральна трупа створена восени 1882 р.

А. П.Саксаганським;                                      В.  М.Старицьким;

Б. М.Кропивницьким;                                   Г.  І.Тобілевичем.

2. Літочислення українського професійного театру починається з постановки п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»…

А. 10 січня 1882р.;                                         В.  10 січня 1883р.;

Б. 10 листопада 1882р.;                               Г.  10 листопада 1883р.

3. До «театру корифеєв» не належить

А.  М.Садовський;                                 В.  І.Карпенко-Карий;

Б.  П.Саксаганський;                             Г.  Л.Українка.

4. Творчу допомогу театрові(написав низку статей) надавав:

А.  І.Франко;                                          В.  С. Воробкевич;

Б.  М.Лисенко;                                      Г.  І.Білик.

5. Справжнє ім’я І.Карпенка-Карого

А. Іван Панасович Карпенко;            В.  Іван Карпович Тобілевич;

Б  Іван Гнатович Карий;                      Г.  Іван Панасович Карпенко-Карий.

6. Скільки оригінальних п’єс написав І.Карпенко-Карий?

А.  19;                                                      В.  18;

Б.  17;                                                      Г.  20.

7. Драматичну творчість І.Карпенка-Карого високо оцінив відомий російський письменник

А.  М.Гоголь;                                        В.  Л.Толстой;

Б.  О.Пушкін;                                        Г.  Ф.Достоєвський.

8. Встановіть відповідність між твором І.Карпенка-Карого та його жанром

1.«Наймичка»                                        А.  Історична драма;

2.«Мартин Боруля»                              Б.  Психологічна драма;

3.«Хазяїн»                                            В.  Трагікомедія;

4.«Сава Чалий»                                   Г.  Сатирична комедія.

9. Справжнім продовжувачем традицій Т.Шевченка Іван Франко назвав…

А.  І.Карпенка-Карого;                      В.  М.Кропивницького;

Б.  М.Старицького;                            Г.  П.Мирного.

10.Відома переробка М.Старицького «За двома зайцями» – це твір…

А.  «Ночь перед Рождеством» М.Гоголя;

Б.  «На Кожум’яках» І.Нечуя-Левицького;

В.  «Хата за селом» Ю.Красневського;

Г.  «Назар Стодоля» Т.Шевченка.

11 .Перша драматургічна школа заснована при музичній школі М.Лисенка у…

А.  1904р. в Києві;                               В. 1903р. в Києві;

Б. 1904р. в Харкові;                            Г.  1903р. в Харкові.

12. У творі «Мартин Борулю » розвʾязкою є епізод:

А) до Борулі прїзджає Націєвський;

Б) Омелько повертається з міста без коней;

В) Мартин Боруля палить документи про дворянство;

Г) Трандалєв читає документи про зарахування до дворянського стану

13. Установіть відповідність між персонажем та його реплікою. (2б )

 

1. Трандалєв	А. Всі ходи знаю, вже мені прошеній не вернуть за нехворменноє написаніє, ні!
2.Марися	Б.  Вони на городі копають, а я ж що буду робить?
3. Микола	В. Ти їх, як молитви, знаєш..
4. Степан	Г. От нещастя!.. Іди ж випрягай коні.
	Д. Гроші? За цим діло не стане — я зараз!

 

14. Розкрийте тему, ідею, проблематика, композиція  твору «Мартин Боруля» (4б)

 

17.10.2022

Тема. І.Карпенко-Карий «Мартин Боруля». Психологічна переконливість розкриття  образу Мартина Борулі.

Мета:  предметні: допомогти учням усвідомити значення цінностей, що їх утверджує письменник у творі, охарактеризувати образ Мартина Борулі та інших персонажів твору;  ключові: з’ясувати засоби творення комічного, визначити художню майстерність драматурга; комунікативні: розвивати творчі здібності, вміння характеризувати образи, аналізувати роль художніх засобів, висловлювати власні судження; загальнокультурні: прищеплювати прагнення до сприяти вихованню в учнів  чесності, порядності, працелюбності, почуття гумору, поваги до рідної мови.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Хід уроку

І. Мотиваційний етап

1. Визначення емоційного стану учнів

2. Актуалізація знань

Літературний диктант.

1) На кого Боруля образився й збирався подати апеляцію? (На Красовського, шляхтича.)

2) Чому радів повірений Трандалєв? (Що може без клопоту мати гроші за повіренство, служити двом протилежним сторонам.)

3) Як Боруля звелів Марисі називати його з матір’ю? (Папінь-ка, мамінька.)

4) Хто такий Микола? (Коханий Марисі.)

5) Ким і де служив Степан? (Канцеляристом у земському суді.)

6) Хто кому говорив: «Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять. Трись, трись меж людьми, і з тебе будуть люди!» (Боруля синові Степану.)

7) Чому Боруля відмовив сватам від Миколи? (Бо Микола дочці не пара, простий селянин.)

8) Що трапилося з Омельком у місті? (Обікрали.)

9) Чим Марися нагадує Наталку Полтавку? (Не хоче заміж без любові.)

10) Через що посварилися Боруля і його дружина Палажка? (Через майбутніх кумів.)

11) Чому Націєвський хотів одружитися з Марисею, а потім утік? (Хотів багатого посагу; подумав, що Марися вже чекає дитину.)

12) Хто і з якого приводу сказав: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала!» (Боруля, спаливши папери про дворянство.)

 ІІ. Цілевизначення й планування

1.     Проблемне питання.

Проблемне запитання:  

-        Чи завжди відмова від свого “Я” заради мрій про зміну соціального становища задовольняє духовні потреби людини? 

2.     Повідомлення теми й мети уроку.

3.     Цілі та завдання уроку.

ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

       Один із методистів, дослідників літератури, Н. Думанський склав «формулу» життєпису комедійного героя. Спробуємо й ми за цією формулою схарактеризувати образ Мартина Борулі, героя однойменного твору І. Карпенка-Карого, враховуючи поки що лише комедійний бік його характеру.

2. Дослідження-спостереження.

Фази	Цитати
«Докомедійна» фаза; свідчення про те, яким герой був раніше	Гервасій говорить про Борулю: «Я тебе, Мартине, не пізнаю. був чоловік, як і всі люди, тепер же…». І Омелько засвідчує: «…Поки був чоловік, і не вередував, а як…» Мартин Боруля раніше «був чоловік, як і всі люди», тобто був не таким, яким бачимо його в комедії
Фаза фантазії, або ідея-фікс (в один прекрасний день героя комедії «осіняє» незвичайна ідея). Це ж і мета, але нереальна, помилкова, нездійсненна	Фантазія Мартина Борулі в тому, що він «уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родової книги». Але цей факт якось затерся, загубився, то його треба поновити, довести, підтвердити. Тому Боруля і став на «таку лінію». Він навіть знайшов (купив?) 12 свідків, які підтвердили, «що весь рід Боруль завше вів род жизні, свойственний дворянам.»
Фаза зустрічі	Боруля зустрічається з Красовським, у якого орендує землю і якому платить «чинш». Той називає його «бидлом», «хлопом», ображає. Герой не може відповісти «на рівних, бо дійсно належить до нижчого від дворянства селянського стану»
Фаза досягнення мети. Пізнання і діяння	Процес досягнення мети героєм — це його взаємодія з навколишнім, з обставинами. Він завжди є інтенсивним, поверховим і помилковим. Герой часто одержує звістку або дуже хоче одержати. Мартин Боруля наказує Омелькові: Герой комедії часто здійснює пізнавальні дії, про все розпитує. Боруля питає про жениха для Марисі: «А він же сам має який чин чи так ще — канцелярист?» Герой комедії ні в що не вникає глибоко, він усе сприймає на віру. Самоорганізацією Боруля займається, щоб виглядати якнайкраще для інших або щоб взагалі утвердитись у новому способі життя, коли це було його метою. Мартин Боруля намагається змінити стиль свого життя: Марусю змушує сісти за п’яльця («панське» заняття), від дітей вимагає звертатися до себе та дружини
Фаза торжества	Для комедійного героя дуже характерними є дії-реакції, зокрема вираження радості, торжества. Будь-яка зміна ситуації, досягнення аби чогось незначного, але бажаного дуже тішить героя, і він відразу ж виражає свою радість Мартин. Він. Жених!.. (До дверей) Душко! Палазю! Приїхав! Жених приїхав! Одягайтесь мерщій! А Господи, аж серце забилось! Прийнять треба на славу.
Фаза прозріння. Фаза самобичування	Прозріння героя настає раптово і несподівано. Впевненість у тому, що мета досягнута, була помилковою. Радість змінюється відчаєм (або навпаки). Герой розуміє свою помилку, як розуміє й те, що у всьому винен сам. «Я вже й сам не знаю, хто я: чи Боруля, чи Беру-ля… Жаль живий бере за серце.

4. Проблемне запитання до учнів.

— У чому трагедійність образу Мартина Борулі? (Дійсно існували «нижчі» й «вищі» стани в суспільстві; одні люди вивищувалися над іншими, не маючи ніяких особистих заслуг; Боруля зазнав приниження, прагнув зберегти свою гідність і забезпечити гідне життя дітям відповідно до власних уявлень, які виявилися хибними, бо йшли «проти природи» й проти волі його ж дітей, навіть морально калічили їх, як, наприклад, Степана.)

6. Робота в групах.

• Складіть характеристику Мартина Борулі.

- Скласти характеристику  персонажів твору.

7. Творче завдання.

• Опишіть ситуацію з нинішнього часу, яка б нагадувала історію Мартина Борулі.

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап

1.     Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення.

«Найцікавішим мені здалося те, що …»

«Я думаю, що справа не в тому, до якого соціального стану належиш, а в тому …»

«Трагікомедія «Мартин Боруля» для мене — …»

2.     Оцінювання.

V. Домашнє завдання

      Характеристика Мартина Борулі ; скласти тези до теми «Значення творчості

І. Карпенка-Карого».

 

 

14.10.2022

Тема. Комедія Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя.

 

Мета. Формувати компетентності: предметні:   знати зміст п’єси «Мартин Боруля»; розповідати про історичну основу твору;  визначати головний конфлікт твору, проблематику п’єси; визначати жанр драматичного твору; розкривати «секрет» тривалого сценічного життя;

ключові : визначати проблеми, порушені у творі, розуміти їх актуальність для сучасного життя; висловлювати судження про духовні й матеріальні цінності;  розуміти специфіку виражальних засобів театрального мистецтва;

Тип уроку: урок формування компетентностей.

Обладнання. Портрет письменника, виставка його творів, кінофільм «Мартин Боруля»,  мультимедійна презентація, кроссенс «Образна система трагікомедії «Мартин Боруля».

І.Організаційний момент

Як колосочок зростає з маленького пшеничного зернятка, так і шлях до знань починається з роботи на уроці. Тому я бажаю вам успіху і натхнення.

І.Франко схилявся перед талантом І.Карпенка-Карого, великого майстра драматичної творчості. «Обняти такий широкий горизонт,- писав І.Франко,- заселити його таким множеством живих дюдських типів міг тільки першорядний поетичний талант й великий обсерватор людського життя».

Звідки ж бралися сюжети його п’єс? Як створювалися живі, динамічні характери персонажів?

ІІ. Цілепокладання.

Повідомлення теми, мети, завдань уроку; визначення очікуваних результатів.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 Проблемне запитання:    чи завжди відмова від свого “Я” заради мрій про зміну соціального становища задовольняє духовні потреби людини?  

 Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.

Щоб пригадати жанри драматичного твору, учні доповнюють терміни їх визначеннями.

 

1. Драма -	А) це драматичний твір, у якому відображається смішне і потворне в житті, висміюються негативні риси людей та соціальні вади.
2. Трагедія -	Б) це  один із 3 основних родів літератури (крім епосу та лірики), в основу якого покладено соціальний і побутовий конфлікт.
3. Трагікомедія -	В) драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, що провадить до поразки, часто й загибелі героя; виникла у Стародавній Греції.
4. Комедія -	Г) драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і тра­гедії, і комедії.

 

 

ІІІ. Цілереалізація.

1.Ознайомлення з історією написання твору (випереджувальне завдання).

Батько І. Карпенка-Карого, Карпо Адамович, за походженням був зубожілим шляхтичем, якого імперська влада після приєднання правобережних українських земель до Росії позбавила станового привілею, змусивши йменуватись міщанином, «доказывающим дворянство».

Для Карпа Адамовича це «доказування» дворянського титулу стало чи не сенсом усього життя, тоді як діти дивилися на марні батькові клопоти з іронією. Дружина І. Карпенка-Карого Софія Віталіївна згадувала про те, як  Карпо Адамович затіяв судову справу про визнання роду Тобілевичів дворянським: «і все, здається, було вже зовсім готове, коли раптом хтось із писарів довідався, що в давніх паперах Тобілевич, а в нових Тобелевич, — і в дворянстві відмовили. Батько мало не заслаб з горя. Зібрав докупи всі права, герб, грамоту, зв’язав наглухо мотузкою і заховав на самий спід скрині…». Цікавою була реакція старшого Тобілевича на п’єсу «Мартин Боруля»: «Через багато літ, коли давня залежність і бідність згадувались як тяжкий сон, прочитав Іван батькові свою комедію «Мартин Боруля», старий слухав, а врешті з німим докором погрозив синові пальцем, а в очах було повно сліз. У цій комедії він пізнав себе, своє колишнє горе».

2 Загальна характеристика твору «Мартин Боруля».

-Який літературний рід, жанр?

- Який характер комедії?

- Які прошарки населення відображені у творі?

- Визначте час дії.

-Який літературний напрям твору?

- Визначте тему твору.

-Яку ідею закладено автором? Що засуджує?

3.Майстерня літературного критика (оформлення схеми «Загальна ха-

 

рактеристика твору»).

 

 .Читання фрагментів комедії в особах. Бесіда за прочитаним.

-Діалог між Мартином Борулею та Омельком.

Яке враження справляє Омелько?Як веде себе Мартин Боруля?

- Діалог між Мартином Борулею та Степаном.

Який спосіб життя веде в місті Степан? Як він сприймає батькові поради?

-  Діалог між Мартином Борулею та Палажкою.

Як спілкується Мартин Боруля з дружиною, про що це свідчить?Якою постає перед читачем Палажка?

6 . Кінозала (перегляд відеофрагментів, зіставлення з текстом твору).

Розмова Гервасія Гуляницького з Мартином про сватання Миколи з Марисею.

-Якими є ці персонажі?

- Як розуміти вислів «Щабльові дворяни- ось хто вони з Борулею»?

-Чи вдало, на вашу думку, дібрані актори?

 

7. Робота в групах:

1 група. Розглянути кроссенс «Образна система трагікомедії  І.Карпенка –Карого «Мартин Боруля»та впізнати персонажів (Додаток 1).

2 група.  Визначити проблеми, які порушуються у творі, з поданих на картках.

-проблема людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді;

-проблема праці, як духовної потреби і джерела матеріального статку;

-проблема батьків і дітей;

-проблема кохання і сімейного щастя.

3 група. Визначити композицію комедії, встановивши відповідність.

 

1. Експозиція	А. Домовленість Борулі із повіреним Трандалєвим про апеляцію щодо визнання Мартина дворянином.
2. Зав’язка	Б. Знайомство з родиною Мартина Борулі.
3. Кульмінація	В. Мартин Боруля спалює папери про дворянство.
4. Розв’язка	Г. Відмова у дворянстві.
	Д. Приїзд жениха Націєвського, його втеча із заручин, помста Борулі

Відповідь: 1Б, 2А, 3Г, 4В

4 група. Визначити конфлікт у творі. (На прикладі образу головного героя, Мартина Борулі, І.Карпенко-Карий розкриває конфлікт здорової народної моралі з «манією» дворянства, породжений відстоюванням своєї людської гідності. Автор до мінімуму звів роль комедійної інтриги, віддавши перевагу внутрішній дії.

 

ІV.Рефлексивно-оцінюючий етап. Чим вразила чи, можливо, зворушила вас п’єса «Мартин Боруля»?

Так уже склалося, що людині притаманно чогось хотіти, щось комусь доводити, нехтувати дружніми стосунками, моральними цінностями. Тільки треба визначитися, чи насправді це потрібно нам. А ще завжди залишатися… людиною.

 

V. Рефлексія. Інтерактивна вправа «Мікрофон».  

·       «Найцікавішим мені здалося те, що …»

·       «Я думаю, що справа не в тому, до якого соціального стану належиш, а в тому …»

·       «Трагікомедія «Мартин Боруля» для мене — …»

·       Сьогодні на уроці я вперше дізнався (лася) …

·       Я був (ла) вражений (а) …

·       Я б хотів (ла) запитати у Івана Карпенка- Карого…

·       Які відчуття після уроку? Чому?

 

VІ. Домашнє завдання.

ü  Скласти цитатний план-характеристику на одного з героїв твору (за визначенням вчителя).

ü  Скласти сенкани на  героїв твору.

 

    

10.10.2022

Тема. Театр корифеїв. І.К. Карпенко-Карий. Огляд життя і творчості.

МЕТА:                                                                                                        навчальна – ознайомити учнів з розвитком національної драми в ХІХ столітті, з театром корифеїв, життям і творчістю І.К. Карпенка-Карого;                розвивальна – розвивати навички самостійного добору інформації, виділення головного, цікавого, вміння виступати перед аудиторією;                            виховна – виховувати кращі людські якості на прикладах життя і діяльності видатних людей.

Обладнання: презентації.

Теорія літератури: драма, корифей.

                                                 ХІД УРОКУ                                                     

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

-        На які роди поділяється художня література?

(епос, лірика, драма)

-        Що таке епос? Назвати епічні жанри.

(один із родів літератури, у творах якого життя розкривається у формі авторської розповіді чи розповіді одного з персонажів; оповідання, повість)

-        Що таке лірика? Назвати жанри.

(один із родів літератури, у творах якого розкриваються думки, почуття, переживання, настрої людини, викликані певними подіями чи обставинами життя; ліричний вірш,балада, сонет)

-        Що таке драма?

(один із родів літератури, в якому життя відображається у формі безпосередньої дії персонажів)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Яскравою сторінкою в історії української культури ХІХ ст. є професійний український театр корифеїв, куди входила ціла плеяда талановитих майстрів сцени. А одним із найталановитіших драматургів ХІХ ст. був Іван Карпович Карпенко-Карий, з життям і творчістю якого ми й познайомимося сьогодні на уроці.

 

 

ІV. Повідомлення теми та мети уроку.

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.                                    

1. Розповідь учителя.

                              Історія виникнення театру корифеїв

Професійний театр в Україні зароджується у другій половині ХІХ століття. Велику роль в його становленні відіграв аматорський рух (аматорський –самодіяльний ).

Перший аматорський гурток був заснований у містечку Немирові в 1857 році фольклористом Опанасом Марковичем і його дружиною письменницею Марком Вовчком.

У 1859 році аматорський гурток виникає в Київському університеті. Незабаром засновуються театральні гуртки в Чернігові, Києві, Харкові, Одесі, Сумах, Катеринославлі, Полтаві, Кременчуку, Житомирі та інших містах і містечках.

У київському театральному гуртку брали участь майбутні видатні діячі М.Старицький та М. Лисенко. Спершу цей гурток показував лише одноактні водевілі, а пізніше, з 1874 року, почав ставити опери й оперети – «Різдвяна ніч», «Чорноморці», авторами яких були драматург М.Старицький і композитор М.Лисенко.

Бурхливий розвиток аматорського руху в Україні викликає протидію влади. У 1876 році Олександр ІІ підписав указ про категоричну заборону «представлений… на малорусском наречии». Виступи прогресивних російських письменників на захист українського слова змусили царський уряд дозволити в 1881 році вистави українською мовою.

У Бобринці та Єлизаветграді постали такі видатні діячі української сцени, як М.Кропивницький, І.Тобілевич, М.Садовський, П.Саксаганський, котрі й складають основу українського професійного театру, відомого під назвою театру корифеїв (корифей – заспівувач, зачинатель,найвидатніший з перших діячів у якійсь галузі науки, мистецтва, літератури). Засновником вважають М.Кропивницького, який був душею і керівником гуртківців. Фактичною датою народження професійної театральної трупи стала блискуча вистава Шевченкового «Назара Стодолі» в Києві 10 січня 1882року.

Силами молодої талановитої трупи з успіхом були поставлені «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Сватання на Гончарівці»,

 

 

«Шельменко-денщик» та «Шельменко – волосний писар» Г. Квітки-Основ’яненка, «Кум-мірошник» В. Дмитренка, «Ревизор» М. Гоголя, «Не в свои сани не садись» та «Доходное место» О. Островського тощо.

Театр корифеїв, як відомо, поєднував драматичні вистави з оперними. Та й тогочасні драми щедро пересипалися піснями, танцями. Композитори тримали тісний зв'язок з театром, створювали для нього опери та оперети, писали музику до драматичних вистав. Одним із найталановитіших композиторів того періоду був Микола Віталійович Лисенко, якого заслужено називають основоположником української класичної музики.

У 1883 році першу українську трупу під режисурою М.Кропивницького, за участю М. Заньковецької, М.Садовського, Г. Затиркевич,  М. Садовської,           П. Саксаганського та І. Карпенка-Карого очолив, як антрепренер (той, хто утримує приватний видовищний заклад), М. Старицький.                                            

Оцінюючи діяльність цієї трупи, І.Франко відзначав, що велика заслуга в забезпеченні успішних її виступів належить трьом людям: М.Старицькому, М.Кропивницькому та І.Тобілевичу (Карпенкові-Карому).

«Отсі три люди зложили першу українську трупу, котрої головними оздобами   стали надто брати І.Тобілевича, звісні широко артисти Садовський і Саксаганський, надто пані Заньковецька і Затиркевич та цілий ряд інших талановитих артистів і артисток. Зложилася трупа, якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому, трупа, котра робила фурор не тільки по українських містах, але також у Москві і в Петербурзі, де публіка часто має нагоду бачити найкращих артистів світової слави. Гра українських артистів, то не була дилетантська імпровізація, а здобуток сумлінних студій, глибокого знання українського народу і його життя, освітленого інтуїцією великих талантів».

З 1885 року існували дві трупи як окремі театральні колективи –               М. Кропивницького і М. Старицького. Потім організовуються трупи                  М. Садовського, П. Саксаганського, які незабаром об’єднуються.

З великим успіхом корифеї виступали не лише в Україні,а й у Курську, Саратові, Ростові-на-Дону, Казані та інших російських містах. А вистави труп Кропивницького і Старицького в 1886 – 1887 рр. у Петербурзі й Москві стали справжнім тріумфом українського сценічного мистецтва.

Корифеї української сцени боролися за високу ідейність та художню досконалість репертуару. Вони виступали проти низькопробних творів. Своєю талановитою і правдивою грою утверджували високу сценічну культуру, засновану на кращих прогресивних традиціях минулого. Всю свою діяльність,

 

 

енергію, мистецький хист корифеї українського театру спрямовували на створення справді народного, високоестетичного українського професійного театру, на сцені якого відтворювалося б народне життя, висвітлювалися складні суспільні суперечності.

2. Повідомлення учнів про склад театру корифеїв.

1) Марко Лукич Кропивницький.

2) Михайло Петрович Старицький.

3) Микола Карпович Садовський.

4) Панас Карпович Саксаганський.

5) Марія Карпівна Садовська-Барілотті

6) Марія Костянтинівна Заньковецька.

7) Ганна Петрівна Затиркевич.

8) Ганна Іванівна Борисоглібська.

9) Любов Павлівна Ліницька.

3. Слово вчителя.

Важливу роль у театрі корифеїв відіграла родина Тобілевичів. Вважають, що найталановитішим у сім’ї був Іван, який своїми драматичними творами сягнув вершин світового театрального мистецтва.

4. Виразне читання учнем монологу Івана Барильченка із п’єси  І. Карпенка-Карого «Суєта».

5. Слово учителя.

          Так устами свого героя Карпенко-Карий висловив свою любов до театрального мистецтва і своє бачення завдань театру.

          Хто ж такий Іван Карпович Карпенко-Карий?

6. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях І.К. Карпенка-Карого.

7. Робота у зошитах.

VІ Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

  

-        Доповніть речення.

Корифей – це…

Професійний український театр корифеїв був створений…

До театру корифеїв входили…

Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого…

І. Карпенко-Карий був…

                                                    

    

7.10.2022

Тема. Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів

              Мета:

    навчальна – показувати умови розвитку української драматургії др. пол. ХІХ ст.; розповідати про театр корифеїв; ознайомлювати учнів із життєвим і творчим шляхом Івана Карпенка-Карого, його роллю у формуванні національної драматургії;

    розвиваюча – розвивати навички підготовки повідомлень, акторської майстерності;

    виховна – виховувати повагу учнів до талановитих людей; формувати любов до театру.

Тип уроку – засвоєння нових знань.

Методи та прийоми: репродуктивний, інтерактивний, евристична бесіда, розповідь учителя, робота в групах, робота зі схемою, доповіді учнів, рольова гра, складання психологічного портрета письменника, технологія «Мікрофон».

Обладнання: портрет письменника, схема.

Міжпредметні та міжмистецькі зв’язки:  українська мова, образотворче мистецтво.

Використана література:

1.              Єфремов С. Історія українського письменства / С. Єфремов. — К., 1995.

2.              Падалка Н. Вивчення творчості І. Карпенка-Карого в школі / Н. Падалка.— К., 1970.

3.              Стеценко Л. І. Карпенко-Карий / Л. І. Стеценко.— К., 1957.

Часова схема уроку

1.    Організаційний момент (2 хв).

2.    Актуалізація опорних знань і вмінь (5 хв).

3.    Мотивація навчальної діяльності (4 хв).

4.    Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу (21 хв).

5.    Закріплення вивченого на уроці (8 хв).

6.    Підсумок уроку. Оцінювання (2 хв).

7.    Інструктаж до виконання домашнього завдання (3 хв).

 

Епіграф:

Обняти такий широкий горизонт,

заселити його таким множеством живих

людських типів міг тільки першорядний

поетичний талант і великий

обсерватор людського життя.

Іван Франко

 

              I.      Організаційний момент

           II.      Актуалізація опорних знань і вмінь

Евристична бесіда

Учитель:

1.              Хто був організатором першого театру на Русі? (Скоморохи – за часів давньої Русі – мандрівний середньовічний актор.)

2.              Які вистави ставили студенти Києво-Могилянської академії у XVII-XVIII ст.? (інтермедії)

3.              Пригадайте, що ви знаєте про І. Карпенка-Карого з 8-го класу, який твір письменника читали?

 

         III.      Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Учитель: Сьогодні наша розмова піде про театр. Г. С. Сковорода, видатний український філософ, просвітитель і письменник, говорив:

Світ подібний до театру:

Щоб грати в нього успішно і з похвалою,

Беруть ролі за здібністю…

Як ставилися до театру і наскільки великою була його роль за різних часів, можна судити з таких висловлювань відомих людей: англійський поет і драматург В. Шекспір порівнював життя з театром, німецький письменник Г. Гауптман — із ланцюгом, англійський лікар, письменник Г. Браун — із чистим полум’ям, американський критик, видавець—зісходинами, російський письменник І. Гончаров — з боротьбою, Леся Українка — із шаблею.

Одним із найвидатніших творців українського театру є Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич), про якого І. Франко сказав, що він «був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом, та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література…» Тож визначимо й свою позицію в оцінці ролі театру й видатного драматурга І. Карпенка-Карого.

 

         IV.      Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Розповідь учителя

«Якби ми дожили до національного театру, то ми би стали нацією». Ці слова належать німецькому письменнику Й.Ф. Шиллеру.

70-90 роки ХІХ ст. для духовного розвитку України виявилися надзвичайно складними. Протистояти жорстокому наступу урядових  антиукраїнських тенденцій (згадайте, які ви знаєте горезвісні укази? Відповіді: Емський указ і Валуєвський циркуляр) у цей час могла тільки творча інтелігенція. Як ви думаєте, чому? Який був час, які зміни відбулися в історії?

Після скасування кріпосного права відбулося різке розшарування селянства, яке було зайняте або виживанням, або каторжною працею. У місті розорені хлібороби поповнювали ряди пролетаріату, деградували морально. І змінити ситуацію на краще у той час могли  тільки інтелігенти-патріоти.

Про національні інтереси дбали письменники, проте  вони не могли охопити найширших верств населення. На часі стала поява національного театру, адже саме Україна відзначалася розмаїттям талантів співаків і акторів. Серед них були люди, яким притаманна  висока національна свідомість. Наприклад, визначний комік  Карпо Соленик (1811 – 1851) виступав в Харкові та Одесі.

Театр «корифеїв», який постав на українських теренах вагомо, професійно й зримо, — це унікальне явище в історії світового сценічного мистецтва.

Можливо, хто поясне, що означає слово «корифей»?

Словникова робота

Слово «корифей» прийшло у нашу мову з античних часів. У грецькій мові воно означало «перший». 1) У давногрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору. 2) Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. 3) Провідний, видатний діяч науки, мистецтва тощо.

Театр корифеїв

Доповідь 1 Сини й дочки України, передусім брати Тобілевичі: Іван Карпенко-Карий (1845—1907), Микола Садовський (1856—1933) та Панас Саксаганський (1859— 1940), створили спочатку аматорські, а згодом — професійні театральні трупи й зробили сцену підмостками морального й патріотичного виховання широких верств народу. Маємо феноменальний випадок в історії світової культури, коли, жертвуючи задля розпочатої справи маєтками, нехтуючи кар'єрою, здоров'ям, а деколи й свободою, театральні діячі зводили храм мистецтва, що гарантував нації зрілість і рівність у культурних здобутках серед європейських народів.  Ті, кого називають корифеями українського театру, маючи дворянське походження і неабиякі інтелектуальні здібності, могли б у славі й розкоші працювати артистами Імператорського театру, вибравши життя в столиці. Та ці талановиті люди обрали шлях служіння рідному народові, становлення й розвитку національного театру. Всупереч обставинам, ніхто з них не зрадив своїх ідеалів, не похитнувся в рішенні утверджувати українське мистецтво, незважаючи на злидні, переслідування й життєві випробування. Вони присвятили своє життя і натхнення театрові, який потрібен був рідному народові.

   

  

Доповідь 2 У 1882 році Марко Кропивницький створив театральну трупу, яка згодом дістала назву театру корифеїв. Для діяльності трупи вкрай необхідними були великі кошти й належна реорганізація. Продавши свій маєток, Михайло Старицький збільшив кількість акторів трупи, підвищив їм зарплатню, подвоїв хор, створив оркестр, запросив для роботи в театрі талановитих художників-декораторів. До акторського складу увійшли справжні самородки, якими міг би пишатися навіть столичний театр.  Високий професіоналізм театру корифеїв засвідчувала насамперед постійна потреба виставляти не просто соціально-побутові п'єски і водевілі, а й складні музичні драми, опери, оперети, що вимагали неабиякої майстерності й наявності оперних солістів. Ролі-партії в операх «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Утоплена», «Різдвяна ніч», опереті «Енеїда» Миколи Лисенка, в операх «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Катерина» Миколи Аркаса, «Роксолана» Дениса Січинського потребували професійної постановки голосу виконавців і неабияких природних вокальних даних. Однак і цей рубіж було успішно взято.  Марія Тобілевич (на сцені — Садовська-Барілотті) опанувала італійську школу вокалу співака Барілотті, який так закохався спочатку в переливи її голосу, а пізніше й саму жінку, що одружився з нею. Влітку 1884 року театр корифеїв гастролював у Воронежі. Газета «Воронежский телеграф» так відгукувалася про їхні постановки: «В останніх спектаклях трупа п. Старицького удостоїлась таких овацій, яких не пам'ятає Воронеж. Особливо захоплено проводжала публіка талановитого актора і виконавця п. Кропивницького і п. Заньковецьку, що стала улюбленицею публіки за задушевність у грі. Завіса підіймалася мінімум двадцять разів. Публіка почала розходитися тільки тоді, коли світло у театрі згасло. В цьому проявилась загальна думка, а власне, і найвірніша оцінка артистів».

 

 

 

 

 

Доповідь 3 1885 року театр корифеїв поділився на дві автономні трупи. Основний склад акторів залишився у Марка Кропивницького, а Михайло Старицький сформував новий колектив. Трупа Марка Кропивницького, який віддав улюбленому дітищу загалом сорок років свого життя, завдяки високопрофесійній діяльності цього режисера набувала все більшого авторитету. Ще задовго до творчих ідей геніального російського режисера Костянтина Станіславського (1863—1938) Марко Кропивницький практично на сцені втілював основні постулати єдиного ансамблю. Його талановитий учень Іван Мар'яненко так описував гру акторів у трупі: «У Кропивницького з ідеєю даної п'єси зливалося все: виконавець центральної ролі, хорист, статист, оформлення, деталь — усе гармонія. І це злиття складних елементів спектаклю в одне художнє ціле російський глядач уперше побачив тільки в спектаклях малоросійської трупи». З-поміж артистів театру корифеїв було чимало жінок, серед яких особливе місце належить Марії Заньковецькій (1860— 1934). Хоча до вступу 1882 року в трупу Марка Кропивницького Марія Костянтинівна й мала певний сценічний досвід, саме в театрі корифеїв її талант розквітнув на повну силу. Всі найкращі українські драматичні акторки досі вважають себе її послідовницями і спадкоємицями, отже, ученицями. І Петербург, і Москва захоплено сприймали гру Марії Заньковецької, а коли в 1898 році вона приїхала у Петербург з нагоди святкування столітнього ювілею Івана Котляревського, у присутності чисельної публіки Олексій Суворін звернувся до Марії Костянтинівни з пропозицією перейти на найкращу столичну сцену Росії, Заньковецька відповіла: «Наша Україна надто бідна, щоб її можна було покинути. Я надто люблю її, мою Україну, її театр, щоб прийняти вашу пропозицію».

 

              Розповідь учителя

Іван Франко високо оцінив діяльність І. Карпенка-Карого, назвавши його «один з батьків новочасного українського театру».

Найбільш талановитим виявився Карпенко-Карий, батько української комедії та трагедії, митець, має величний творчий доробок.  Як актор,  віртуозно зіграв ролі Назара Стодолі (твір Т.Г. Шевченка), Герасима Калитки ( «Сто тисяч»), Терентія Гавриловича Пузиря  («Хазяїн»), Мартина Борулі і Омелька («Мартин Боруля»), Потоцького і Яна Шмигельського («Сава Чалий»).

Карпенко-Карий сказав: «Сцена — мій кумир, театр — священний храм для мене». 

 

Рольова гра

Дійові особи:

Оповідач-персонаж

Батько

Мати

Сергій Єфремов

Софія Віталіївна

Голос Духу

Суд Совісті

Карпенко-Карий

 

Оповідач-персонаж. Карпенко-Карий — літературний і театральний псевдонім Івана Карповича Тобілевича. Народився І. Тобілевич 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці, Бобринського повіту на Херсонщині. Дитинство драматурга минуло за кріпацтва.

Батько. Хлопець чув у родині про жорстокість і сваволю панів, бачив тяжку працю кріпаків на панщині і жорстоку розправу над ними. Страждання кріпаків глибоко вражало Івана, бо мати його до заміжжя була кріпачкою.

Опанувавши початкову грамоту, у сільського дяка, Івана віддали до трикласного Бобринського повітового училища, яке він закінчив із відзнакою у 1859 р.  і мріяв стати вчителем або лікарем, але через скрутне матеріальне становище сім’ї з 14 років працював чиновником-канцеляристом. Знання син здобував самотужки, наполегливо працюючи над книгою, завдяки чому і піднявся до рівня високоосвічених людей.

Мати. Ще в дитинстві Іван зацікавився театральним мистецтвом. Цьому сприяли мої хвилюючі розповіді про вистави «Наталка Полтавка», «Енеїда». Своє захоплення театром передала дітям.

Оповідач-персонаж. То ж невипадково з родини Тобілевичів вийшли й такі видатні діячі української сцени, як Панас Саксаганський, Микола Садовський, Марія Садовська (обидва молодші брати  і сестра обрали собі театральні псевдоніми Садовських — дівоче прізвище матері Євдокії Зіновіївни,  а Панас — псевдонім Саксаганський — на честь містечка Саксагань, звідки мати була родом).

Сергій Єфремов. Батько й мати мали сильні голоси, тому в їх домі часто звучала народна пісня. В родині панувало взаєморозуміння, повага до рідних. Правда, Карпо Адамович хотів, щоб діти були на службі, а не в «тіятрах», але мирився і допомагав, особливо синові Івану.

Оповідач-персонаж. У діяльності Івану Карповичу допомагали дві чудові самовіддані жінки: Надія Карлівна Тарковська — перше кохання і дружина письменника, Софія Віталіївна Дітковська — друга дружина.

Карпенко-Карий. Із першою дружиною, Надією, були пристрасними театралами, шанувальниками Шевченкового слова. Зіграли головні ролі в п'єсі «Назар Стодоля», а згодом назвали своїх дітей іменами улюблених героїв — Галя і Назар. А іменем дружини назвав хутір Надія.

Згодом народилося ще двоє дітей — Юрко та Орися, але родинне щастя було недовгим. Від хвороби помирає Надія Тарковська, а слідом — улюблена старша дочка Галя. 

Пережити горе допомагає робота в театрі, творче самозабуття і Софія Дітковська, акторка театру.

Софія Віталіївна. Дітям Тобілевича я замінила матір. Доньці, що народилася, дали ім'я сестри Тобілевича — Марія.

Усі діти одержали гарну освіту: Назар став  інженером-хіміком, Юрій, будучи студентом у Львові, заприятелював з родиною Івана Франка, Орися (Ярина) та Марія здобули освіту у стінах Паризької Сорбонни.  З усіма дітьми були теплі, задушевні стосунки.

Голос Духу. «Один з найкращих лікарів є праця! Не дурна, без мети, аби утомить себе, свободу і незалежність!» (З листа до дочки Ярина).

Сергій Єфремов. Основою життя для Карпенка-Карого була праця: працював ковалем-молотобійцем, палітурником, хліборобом, косарем, робітником нарівні з народом.

Так, довелося йому таки орати і засівати, тільки інше поле, поле української драматичної літератури і театру… І тут рівних йому не було. Прагнув, щоб кожна його п’єса стала потрібна і зрозуміла не лише інтелігенції, але й простому народу.

Голос Духу. «Я дав кілька книжок «Хазяїна» своїм дядькам. Їм сподобався твір. Я рад, що вона буде корисною». (Із листа до С. Єфремова).

Сергій Єфремов. Карпенко-Карий був абсолютно вільний і в мистецьких уподобаннях, і в життєвому виборі — служив Україні талантом, даним від Бога.

Суд Совісті. «Ради України, нам дорогої, ради скривдженого народу, не маючого навіть і порозуміння об нашій праці, — ми зробимо, що в наших силах». (З листа до Саксаганського).

Розповідь учителя

1881 – написав оповідання «Новобранець» й опубліковане М.Старицьким в альманасі «Рада» тільки через два роки у 1883р. Тут – глибоке знання народного побуту, психології трудящої людини.

(Більше автор до прози не повертається!)

1883 р. – перша п'єса – «Чабан» (пізніша назва «Бурлака»).

1900    “Хазяїн”

1903    “Суєта”

1904    “Житейське море”

1910    «Безталанна»

1910    «Бондарівна»

На матеріалі історичного минулого    осмислення якого, за переконанням І. Карпенка-Карого, покликане збагатити українську драматургію, написано п'єси “Бондарівна” (1884), “Паливода XVIII століття” (1893; підготовчим етапом було створення у 1884р. п'єси “З Івана пан, а з пана Іван”), “Чумаки” (1897), “Лиха іскра поле спалить і сама щезне” (1896), “Сава Чалий” (1899), “Гандзя” (1902).

Твори Карпенка-Карого “Лиха іскра поле спалить і сама щезне” (1896) та “Гандзя” (1902) були спробами на фольклорному матеріалі, присвяченому давньому минулому, вийти до філософських узагальнень про долю України й подати їх у цікавій сценічній формі.

 

Робота зі схемою

Умовно всі його п'єси можна поділити на такі групи:

1) соціально-побутові драми про скалічену долю вихідців із простого люду;

2) драми з життя інтелігенції, зокрема — акторів;

3) комедії, головним сатиричним персонажем яких був учорашній неграмотний селянин, який за короткий час зумів скупити чимало землі й стати багачем;

4) трагедії з історичним контекстом.

-    життя селян;

-    історичні драми;

-    викриття вад людей;

-    показ чиновників – глитаїв;

-    аморальність людей;

-    чисті почуття.

 

           V.      Закріплення вивченого на уроці

Змалювання психологічного портрета письменника

           VI.      Підсумок уроку

Талановитий драматург-новатор, Іван Карпенко-Карий збагатив українську літературу творами різноманітних жанрів — соціально-побутовою і соціально-психологічною драмою, соціальною комедією характерів, історичною драмою. Високою акторською майстерністю, зокрема природженим вмінням передати найсуттєвіше у психологічно вмотивованій поведінці особистості, він вніс вагомий вклад у розвиток українського театру. І як письменник, і як один з корифеїв сценічного мистецтва Карпенко-Карий завжди залишався громадянином і патріотом свого знедоленого краю.

Технологія «Мікрофон»

Продовжіть речення.

    ««Такі люди, як І. Карпенко-Карий, на мою думку, …»

    «Мене зацікавило (вразило)…»

       VII.      Домашнє завдання

Прочитати п’єсу «Хазяїн». Виписати цитати для характеристики героїв твору.

3.10.2022

Тема. Розділ: «Театр корифеїв» 

 Тема: Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін. Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького. Родина Тобілевичів та український театр. Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами. Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

 

Мета: Предметні компетентності: розповідати про історію виникнення «театру корифеїв», його склад, популярність; називати авторів творів, написаних для професійного українського театру; знати про першу народну артистку України (УСРР). Ключові компетентності: розуміти специфіку виражальних засобів театрального мистецтва. Емоційно-ціннісне ставлення: прищеплення любові до театру, розвиток уміння цінувати красу й художню досконалість драматичного мистецтва. Виховання відчуття гордості за «театр корифеїв», що зіграв важливу роль у формуванні національної самосвідомості народу.

Тип уроку: урок формування компетентностей

Методи і прийоми: перегляд відео, слайдів,   словникова робота, мікрофон, інсценізація, виступи груп, попереджувальні завдання, мозковий штурм

Обладнання: мультимедіа, літературна газета «Театр корифеїв», повідомлення «Створення першого українського професійного театру» в супроводі зі слайдами (випереджаючі завдання в групах),   виставка творів українських драматургів, портрети драматургів, проблемне питання.

 Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія, історія України, зарубіжна література, кіномистецтво, театр

Перебіг  уроку

«Головна заслуга в успішності театру корифеїв

                                   належить трьом людям: М. Старицькому,   

 М.Кропивницькому і І.Тобілевичу (Карпенку – Карому)…

От ці три людини зложили першу українську трупу…»

І. Франко

І. Організаційна частина.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Побажання гарного настрою і плідної праці.

  Місяць тому, спілкуючись з ріднею, заговорили на тему перейменування міст, вулиць. Більшість думок з цього приводу були негативними. Але коли згадали про сучасну назву міста Кропивницький, а  раніше місто називалось Кіровоградом, то ситуація змінилась.

Проблемне питання: Хто такий Кропивницький (і хто такий Кіров)? Чи варте перейменування міста?  

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1.    Назвіть розділ, який ми з вами вивчали («Вступ. Українська реалістична проза»)

2.    Життя і творчість яких письменників опрацьовували під час вивчення даного розділу? (І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний).

3.    Справжнє прізвище Нечуя-Левицького…  (Левицький),  Панаса Мирного …(Рудченко)

4.      Слово вчителя

Я на сьогоднішній урок взяла ось таку маску. Як ви думаєте, що вона може символізувати? (карнавал, свято, театр).

Правильно, театр.

                                                         Світ подібний до театру:

                                                         Щоб грати в нього успішно і з похвалою,

                                                         Беруть ролі за здібністю…

                                                                                     Г. Сковорода

5.    «Мозковий штурм».

 -А із якими видами мистецтва пов’язаний театр? (Відповіді учнів: актори виходять на сцену і просто кажуть свої слова?-- Ні!—Слова треба говорити виразно.Яка наука вчить виразному мовленню?—Риторика. А які слова треба говорити? Що-небудь? Ні –Драматург. Література. На сцені актори співають—співи. Співати можна акапело, тобто одним голосом, а можна під інструмент--- музика, хореографія, пластика (міміка і жести). Чи є на сцені декорації?—Живопис. А чи можуть знімати фільми у театрі або фільми про театр?-- Кіномистецтво).

     Театр – це дивний світ, у якому існує своя особлива мова. Осягаючи її, ми пізнаємо мистецтво людей, які створюють виставу: драматурга, що пише п’єсу і готує сценарій, композитора, який створює музику, режисера, художника, артистів і багатьох інших. В основі театральної вистави лежить текст. Процес роботи над спектаклем полягає у перенесенні драматургічного тексту на сцену. Це свого роду «переклад» з однієї мови на іншу. У результаті літературне слово стає словом сценічним. Збираючись поставити спектакль, його творці спочатку вибирають п’єсу, неодмінно звертаються до драматургії.

ІV. Оголошення теми й мети уроку.

Слово вчителя.  Саме про драматургію, театр, мистецтво слова й  говоритимемо ми на уроці.

На екрані з'являється тема уроку

З сьогоднішнього уроку ми починаємо вивчати новий розділ «Театр корифеїв», розрахований на наступні 5 годин.  Будемо працювати за таким планом:

План

     1.Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін.

     2.Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького.         3.Родина Тобілевичів та український театр.

    4.Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами.

    5.Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

 

V. Опрацювання  матеріалу.

 1. Словникова робота

Корифей — найвидатніший діяч у певній галузі мистецтва, науки.

Аматорський — самодіяльний.

2. Виступи груп

І гр. 1.Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного та ін.

  (Слайд1)Драма як жанр — п’єса соціального, побутового, ідеологічного чи політичного характеру, яка відзначається гострим конфліктом, високою напругою дії, складними переживаннями дійових осіб, протистоянням антагоністичних сил, зіткненням ідей і моральних принципів. Гострий конфлікт у драмі не має трагічної розв’язки; трагічне поєднується з елементами комічного. Дійовими особами драми є переважно звичайні люди, що діють у типових обставинах; їхні характери розкриваються в монологах, діалогах, взаєминах з іншими дійовими особами.

  (Слайд 2)М. Старицький: написав багато п’єс, серед них історичні драми «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», соціально-побутова драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

     Теми його творів: стосунки інтелігенції та селян; життя українського села в перші післяреформені роки; життя українських професійних акторів. Боротьба українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким проти польської шляхти; патріотичний подвиг української дівчини-невільниці тощо.

  (Слайд 3)  Серед творів М. Кропивницького до згаданих жанрів належать:  соціально-побутові драми «Глитай, або ж Павук» та  «Дві сім’ї», а також комедія «На руїнах».  

   Теми творів: показ світу духовних цінностей, тих, які плекав віками народ; мораль-но-етичні проблеми, пов’язані з епохою руйнування старих феодально-кріпосницьких суспільних відносин і зародженням не менш жорстоких і прагматичних умов раннього капіталізму (загальна деморалізація села, бездуховність життя суспільного, громад-ського); сатира на сільську владу в пореформену добу; тема скоробагатьків, нових «панів — землевласників». із шинкарів і прикажчиків, що займають місця розорених дворян.

  (Слайд 4)Панас Мирний створив такі драматичні твори: «Лимерівна» -драматична дилогія, «Перемудрив»- комедія, «Спокуса» — символічна драма-містерія,  «Не вгашай духу!» -драма-дискусія.

      Теми  його творів: загальнолюдські проблеми, вічні теми: свобода й несвобода особистості, брехня й правда, лукавство й честь; ідея свободи особи в суспільстві увага до світоглядних, філософських, моральних проблем свого часу.  (Слайд 5)

Слово вчителя.       Отже, підсумуємо.  М. Старицький створив реалістичні картини сучасної йому дійсності.  Творчість М. Кропивницького сприяла пробудженню самосвідомості народу,  несла високі заповіти громадянськості, правди і добра. Панас Мирний був одним із тих, хто закладав підвалини й засади розвитку української драматургії та сприяв  її європеїзації .

 

ІІ гр. 2.Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького. 3.Родина Тобілевичів та український театр

Слово вчителя. В. Немирович-Данченко говорив: «Зрозумійте: ви, всі українці маєте пишатися – не було такого театру ніде, ні в Росії, ні в Європі…». Тож переконаймося в цьому, переглянувши історію створення театру корифеїв.

 

     2.Початок нового українського театру пов’язують із виставою «Наталка Полтавка» І. Котляревського 1819 року в Полтаві. У подальші десятиліття розвиток театру був дуже млявим («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка й «Назар Стодоля» Т. Шевченка). (Слайд 1)Аматорські театри виникають наприкінці 50-х років XIX століття в Чернігові, Києві, Кам’янці — Подільському, Кременчуці, Одесі та інших містах. (Слайд 2) В аматорських гуртках розпочинали діяльність реформатори українського театру І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький.   (Слайд 3)У 1873–1874 рр. Марко Кропивницький з успіхом улаштовував українські вистави в Харкові, а 1876 року  створив трупу в Катеринославі. (Слайд 4)Проте Емський указ 1876 року, за яким заборонялися вистави українською мовою, спричинив майже п’ятирічний вимушений «антракт» у розвитку національного театру. У 1880 році пункт Емського указу стосовно заборони українських п’єс був переглянутий, унаслідок чого театральні вистави та концерти, хоч і з величезними обмеженнями, але дозволили проводити.

      (Слайд 5)Вісімдесяті роки дев’ятнадцятого століття на Наддніпрянській Україні стали періодом розквіту українського професійного театру, справжнім батьком якого вважають Марка Кропивницького. 10 січня 1882 року М. Кропивницький здійснив постановку п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля». (Слайд 6)27 жовтня 1882 року на сцені міського театру в Єлисаветграді Марко Кропивницький поставив драму «Наталка Полтавка» І. Котляревського, головну роль у ній виконала Марія Заньковецька. Так розпочалась історія українського професійного театру корифеїв. (Слайд 7) (Слайд 8)Основу репертуару «Театру корифеїв» становили твори І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, М.Кропивницького, М.Старицького, І.Карпенка-Карого, М.Гоголя, О.Островського та ін.  Для повноцінного функціонування новоствореної трупи потрібні були кошти та досвідчений керівник. Ним став Михайло Старицький. На утримання трупи він використав усі гроші з продажу свого маєтку, що дало змогу збільшити персонал трупи, створити власний оркестр, підвищити платню акторам. Уже восени в Єлисаветграді Старицький створив українську професійну трупу, куди ввійшли: (Слайд 9) Олександра Вірина, Ганна Затиркевич-Карпинська, брати Тобілевичі — Микола Садовський (театральний псевдонім від дівочого прізвища матері), Панас Саксаганський (псевдонім від назви місцевої річки Саксагань), Іван Карпенко-Карий, їхня сестра Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька та інші самобутні актори, часто звані «корифеями українського театру». (Слайд 10)Музичне оформлення спектаклів здійснювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко, художнє — В. Кричевський.

    Наша група пропонує вам переглянути відео про роль  М.Старицького у драматургії та кінематографії. Фільм про М.Старицького (1 хв 38 с).

3.Родина Тобілевичів та український театр (газета).

   Заслуга швидкого розвитку українського театру належить таким талановитим та енергійним митцям, як М.Старицький, М. Кропивницький, а також родині Тобілевичів. Тобілевичі—це сім’я видатних діячів української театральної культури. До родини Тобілевичів належали брати Тобілевичі: Іван—відомий під псевдонімом Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Садовська-Барілотті. У 1885 році утворилося два театри: один—Марка Кропивницького, другий-- М.Старицького.

     Одним із найвидатніших діячів українського театру корифеїв був І. Карпенко-Карий. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них — «Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий» та ін. Його акторська творчість позначена щирістю і психологічною глибиною почуттів, філософським розумінням суспільного буття. Фільм про І. Карпенка-Карого (33 с).

Слово вчителя. Становлення М. Кропивницького, М. Старицького та І. Карпенка-Карого як драматургів та театральних діячів нерозривно пов’язане з глибинними процесами в житті українського народу, з розвитком його культури. У середовищі селян, свідомих своєї національної гідності, представників інших верств української суспільності вони вчилися розуміти людей і життя, під їх впливом задумувалися над своїми обов’язками, визначали свої життєві принципи та ідеали, своє місце у світі.

  ІІІ гр. 4.Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами.  

    (Слайд 1) «Театр корифеїв» мав великий успіх не лише в Росії, а й у Молдові, Польщі, на Закав­каззі. Величезна популярність митців, творчість яких була уособленням народного естетичного ідеа­лу, ніби провокувала царських чиновників постійно їм перешкоджати: виступи колективу в межах Київ­ського генерал-губернаторства (а це, по суті, третина Наддніпрянської України) були заборонені. Влада намагалася обмежити репертуар тільки розважаль­ними п’єсами, проте зупинити розквіт театрального життя в Україні так і не змогла. (Слайд 2)Не полегшив долю театру навіть гучний успіх і царське схвалення гастролей у Петербурзі в 1886-1887 рр.

      (Слайд 3) Панас Саксаганський так згадував про ті гаст­ролі: «Найбільший успіх мали п’єси “Наймичка” (пройшла 22 рази), “Наталка” (теж 22 рази). Обидві п’єси — при повні-сіньких зборах (2 тис. крб). “Чор­номорці” пройшли разів десять. “Доки сонце зійде”  не мала успіху й пройшла тільки один раз.

       Успіх трупи був надзвичайний. Навіть те чиновництво, що зачерствіло в прислужництві й забуло своє національне походження, пробуркалося й говорило: “Я українець”. Українська “інтелігенція”, “толпой стоящая у трона”, що позбу­лася національного обличчя, мов той бурсак, що не знав, як звуться граблі, аж поки граблище не вдарило його по лобі, — заговорила рідною мовою й за щастя вважала вітати в себе наших главарів. Трупу багато разів закликали до Катерининського палацу, де ставили “Кума-мірошника”. Кум залазив в оріхову бочку, яку за щастя мали підтримувати два генерали. Історія театру була непростою: він то розпадався на окремі трупи, то знов об’єднувався. Реалізувати на повну силу його потужний творчий потенціал не давали й імперські власті, і не надто вишукані смаки багатьох глядачів».

   І все ж саме корифеї заклали основи національного драматичного мистецтва, класич-ного українського театру. Їхні традиції підхоплять та якісно розвинуть визначні вітчи-зняні майстри сцени й кінематографісти XX ст.

Такі українські актори, як Кропивницький,

Заньковецька, Саксаганський, Садовський —

блискуча плеяда майстрів української сцени,—

ввійшли золотими літерами на скрижалі

історії світового мистецтва.

                К. С. Станіславський

5.Перша народна артистка України Марія Заньковецька.

     З театром корифеїв пов’язана творчість Марії Заньковецької. Її прирівнювали до видатних актрис світу — італійки Елеонори Дузе та француженки Сари Бернар.

Наша група пропонує вам переглянути відео про популярність першої  народної артистки України Марії Заньковецької. . Фільм про Марію Заньковецьку (56 с)

     Слово вчителя: А тепер наші  учні покажуть уривок із  твору видатного українського драматурга, якого сьогодні згадували не раз, а присутні  на уроці гості спробують відгадати назву твору і його автора.

3. Інсценізація учнями уривку комедії  І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

Мартин О-о-о! Нещасний хлоп Мартин Боруля!.. Тепер ти бидло! Бидло! А Степан — теля! (Ридає.) Пустіть! Рятуйте бумаги!.. Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду... (Підбіга до печі.) Згоріли... Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки — бидло! (Тихо плаче.)

Палажка. Годі, старий! Слава богу, що дворянство згоріло! Тепер будемо жить по-старосвітськи...

Степан і Марися (цілують його). Папінька, заспокойтесь!

Мартин. Не кажіть на мене тепер папінька, кажіть татко!

Гервасій. Заспокойся, Мартине!.. А тепер я знов просю тебе: давай поженим наших дітей, вони любляться, а ми на весіллі забудемо усе лихо! Та накажемо їм, щоб унуків наших добре .вчили, то й будуть діти їх дворяне!

Мартин. Яз радістю! Ідіть, діти, сюди. Нехай вас бог благословить, та вчіть, вчіть дітей своїх,

Марися і Микола обнімають Гервасія, Палажку, цілуються з Степаном.

щоб мої онуки були дворянами.

Протасій.Ая вам на цей случай розкажу цікаву річ... Літ тридцять тому назад...

Гервасій. Нехай на весіллі кому-небудь розкажеш.

Протасій. Га?

Гервасій. Кажу, на весіллі кому-небудь розкажеш.

Протасій. Тьфу! Де чорт упре цього Гервасія, то прямо і рота не роззявляй...

Входе Омелько з соломою.

Мартин. Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!..

Омелько. І що б то було на цигарки віддать!

Завіса.

1886. Новочеркаськ

-Як же називається даний твір? Хто його автор? (І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»)

VІ. Закріплення знань

1.    Що об’єднує цих людей? (Показ слайда—театр)

2.    Відповідь на проблемне питання: Хто такий Кропивницький (і хто такий Кіров)? Чи варте перейменування міста? 

Надаємо слово історику

      14 липня 2016 року постановою Верховної Ради України місто Кіровоград

 перейменоване на Кропивницький. За таку постанову проголосували 230 народних депутатів України.

      Сергій Миронович Кіров (справжнє прізвище Костриков 1886-1934)—відомий російський революціонер, один із близьких соратників Йосипа Сталіна,  російський радянський державний і політичний діяч. Перший секретар Ленін-

градського міського комітету ВКП і член Політбюро ЦК ВКП. Організатор масових репресій. Його особистість можна назвати неординарною та історично цікавою. Мав лідерські якості. На Україні не був. Але  у 1909 р. (у віці 23 років) брав участь в аматорському гуртку у м. Владикавказі.

       Відповідь учнів:  порівнюючи заслуги  цих двох людей, насамперед,  перед українським народом, заслуги у галузі мистецтва, я вважаю,   доцільно перейме-

новане  місто Кіровоград  у м. Кропивницький.

3. Заключне слово вчителя.

Я поділяю вашу думку.

А наостанок хочу підсумувати: І М.Кропивницький, і М.Старицький, і І.Карпенко-Карий, і М.Заньковецька й інші згадані нами сьогодні на уроці  театральні діячі, жертвуючи задля розпочатої справи маєтками, нехтуючи кар’єрою, здоров’ям, а деколи й свободою, зводили храм мистецтва. Ті, кого називають корифеями українського театру, маючи дворянське походження й неабиякі інтелектуальні здібності, могли б у славі й розкоші працювати артистами Імператорського театру. Та ці талановиті люди обрали шлях служіння рідному народові. Усупереч обставинам, ніхто з них не зрадив своїх ідеалів, незважаючи на злидні, переслідування й життєві випробування. «Ради України, нам дорогої, ради скривдженого народу, не маючого навіть і порозуміння об нашій праці,- ми зробимо, що в наших силах!» (І. Карпенко-Карий).

4.    Поетична хвилинка

          МИСТЕЦТВО

 Коли  усе  в  тумані  життьовому  
Загубиться  і  не  лишить  слідів,  
Не  хочеться  ні  з  дому,  ні  додому,  
Бо  й  там,  і  там  огонь  давно  згорів,  —  

В  тобі,  мистецтво,  у  тобі  одному  
Є  захист:  у  красі  незнаних  слів,  
У  музиці,  що  вроду,  всім  знайому,  
Втіляє  у  небесний  перелив;  

В  тобі,  мистецтво,  —  у  малій  картині,  
Що  більша  за  усей  безмежний  світ!  
Тобі,  мистецтво,  у  твоїй  країні  

Я  шлю  поклін  і  дружній  свій  привіт.  
Твої  діла  —  вони  одні  нетлінні,  
І  ти  між  квітів  —  найясніший  квіт!

 

                                      Максим Рильський 

VІІ.  Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

--Назвіть тему уроку.                                                                                                                                

--Чи задоволені своєю роботою на уроці?

Інтерактивна вправа «Мікрофон»:

«На уроці для мене було відкриттям…»

«Корифей—це…».

«Аматорський—це…».

«Діяльність  театру «корифеїв» пов’язана з творчістю таких митців …»

-- Який вид роботи був для вас найлегшим? Найцікавішим?

   VIІІ.  Інформація, інструктаж   д/з     

1                вивчити конспект;

2                 опрацювати підручник на стор.  61-63;

3                прочитати комедію І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля»;

     4    підготувати матеріали щодо життєвого, творчого шляху Івана Карпенка-Карого, його багатогранної діяльності на вибір (презентації, інформаційні грона, розповіді з використанням цитат).

30.09.2022

Тема. Контрольна робота за темою "Реалістична українська проза"

1.     (0,5 б.) Співвіднесіть часові межі періодів української літератури:

1. Давня                              А XIX – початок XX ст.

2. Нова                                Б  XX – початок XXІ ст.                       

3. Новітня                           В XI –  XVІІІ ст.

2. (0,5 б.) Що не впливало на розвиток української літератури другої половини 19 століття

А поневолення українських земель іншими імперіями

Б Емський указ

В Валуєвський циркуляр

Г науковий прогрес

Д сюжетні елементи

3.(0,5 б.) Співвіднесіть ім’я автора з уривком із його твору

1. Панас Мирний      А «Піднялася знову буча та колотнеча…Не в одних Пісках, - гукали про              той слушний час скрізь по Вкраїні…»

2. І. Нечуй-Левицький       Б «Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі…От хоч би й мій побратим Чорногор, та не про його тепер річ…»

                                           В «Чого ж це ти, дочко, так розплакалась? Мабуть, дуже нудилась за Бієвцями та за нами, - говорила мати, - привикай, серце, до чужого села…» 

    4. (0,5 б.) Співвіднесіть ім’я митця з висловлюванням про нього

1. Панас Мирний      А «…його гуморески та фейлетони користуються великою популярністю…»

2. І. Нечуй-Левицький     Б «…се великий артист (митець) зору, се колосальне всеобіймаюче око України»

                   «³дрізнялися й характерами: старший брат настирливий, рішучий, а молодший – тихий»    5.(0,5 б.) Діалог відбувається між …

-    То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.

-        Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем…

А Михайлом і Савою Федорчуками

Б Карпом і Лавріном Кайдашами

В Лавріном і Романом Запорожцями

Г Мартином і Степаном Борулями

    6. (0,5 б.) «Були вони всі три панські й повиростали по панських дворах. Лушня був пана Свинського, а Пацюк і Матня – пана Польського», - сказано про персонажів

А історичного роману

Б соціально-психологічного роману

В соціально-побутової повісті

Г пригодницького роману

    7. (0,5 б.) Співвіднесіть назву твору з основним місцем відображених у ньому подій

1. «Кайдашева сім’я»                           А Полтава

2. «Хіба ревуть…»                                Б село Семигори

                                                                В село Піски

   8. (0,5 б.) Якої назви твір Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» не носив

А «Чіпка»

Б «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»

В «Польова царівна»

Г «Пропаща сила»

   9. (0,5 б.) Співвіднесіть назву та стиль

1. «Кайдашева сім’я»                                                 А реалізм

2. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»                       Б побутово-просвітницький реалізм

                                                                                      В натуралізм

   10. (0,5 б.) Жанр твору «Кайдашева сім’я»

А соціально-психологічний роман

Б соціально-побутова сатирично-гумористична повісті-хроніка

В історичний роман

 

  

 

11. (0,5 б.) Серед проблем твору «Кайдашева сім’я» зайвою є

А Проблема стосунків батьків і дітей

Б Проблема сімейних стосунків

В Проблема кохання

Г Хабарництво

12. (0,5 б.) Засудження егоїстичних характерів; уславлення української ментальності – це ідея твору

А  «Кайдашева сім’я»

Б «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

13. (0,5 б.) Про двоїсту натуру Кайдашихи свідчить характеристика в рядку

А …свекруха – люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише..

Б  На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне…

В Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у віз…

14. (0,5 б.) В уривку з твору «Кайдашева сім’я»: «Не чорна хмара із синього моря наступала, то  виступала Мотря з Карпом із-за своєї хати до тину…» комічний ефект досягається через

А надмірне використання зниженої лексики

Б гротескні характеристики членів родини

В змішування стилів – високого епічного з побутовим

15. (0,5 б.) Назва твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» походить

А з біблійної Книги Йова

Б з біблійної Книги Екклезіаста

В з розповіді візника

16. (0,5 б.) Зав’язкою твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є

А Чіпку вигнали із земства

Б Чіпка втрачає землю

В знищення родини Хоменків

17. (0,5 б.) Іменами Хрущ, Хрущов, Притика наділений у творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

А Чіпка Варениченко

Б Грицько Чупруненко

В Іван Вареник

18. (0,5 б.) Утворіть подружні пари з твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

1. Галя                                 А Чіпка Варениченко

2. Христя                             Б Грицько Чупруненко

3. Мотря                              В Іван Вареник

 19. (0,5 б.) Співвіднесіть героя твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та його характеристику

1. Максим     А «Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць разом з якоюсь хижою тугою»

2. Лушня       Б «Не любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну тільки горілку…»

3. Чіпка         В «Палкий, як порох…він усіх побивав, над усіма верховодив»

20. (0,5 б.) Запишіть справжнє прізвище Івана Нечуя-Левицького

21. (0,5 б.) Запишіть справжнє прізвище Панаса Мирного

22. (0,5 б.) Співавтор Панаса мирного в написанні  твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

  23. (1 б.) Установіть відповідність:

 1. романтизм          А пізнання й відтворення істини через використання здобутків природничих наук

 2. реалізм      Б зосередження уваги на внутрішньому світі людини, інтуітивно-чуттєве сприйняття світу

3. натуралізм  В прагнення до об’єктивності й достовірності відображуваного, аналітичне сприйняття світу

 

 

 

26.09.2022

Тема. УРМ. "Так оце та правда?" (написати твір)

23.09.2022

Тема. Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Жіночі образи, утвердження народних

поглядів на чесне, духовно здорове життя людини.

Художні особливості твору

 

Мета: допомогти учням усвідомити ідеї, проблематику твору, їх зв’язок із сучасністю, визначити рівень художньої майстерності автора та значення роману; розвивати навички характеристики героїв, засобів їх творення, вміння дискутувати й толерантно відстоювати власні думки;виховувати прагнення до чесного, духовно здорового життя, естетичний смак.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Теорія літератури: художній образ, художні засоби, пейзаж, портрет, інтер’єр.

Перебіг  уроку

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Вступне слово викладача

ІІ . Оголошення теми й мети уроку

ІІІ . Актуалізація опорних знань учнів

1. Міні-диспут.

«Хто ж такий Чіпка — новий Робін Гуд, Кармелюк, народний месник-правдошукач чи дикий розбійник, злочинець?»

2. Дискутійне питання.

— Чи згодні ви з думкою літературознавця С. Єфремова щодо головного героя роману?

IV. Систематизація й узагальнення вивченого матеріалу

1. Завдання учням.

Визначте, які проблеми, порушені у творі y Панаса Мирного,є тогочасними, а які — вічними.

Тогочасні проблеми	Вічні проблеми

 

2. Робота над характеристикою героїв.

1) Зробіть порівняльну характеристику Чіпки й Грицька.

Спільне
Відмінне
Чіпка	Грицько

 

2) Схарактеризуйте Мотрю, матір Чіпки.

 

           +                                                                          –

Мати Чіпки

 

3. Дискутійне питання.

— Як оцінювати вчинок матері — донесення у волость на сина?

(Можна з’ясувати, застосувавши інтерактивну вправу «Займи позицію».)

 

4. Евристична бесіда.

— Як ви думаєте, чому Галя, «розбишацька дочка», виросла чесною, прагнула позбутися такого життя?

— Що привабило Галю в Чіпці?

— Яку умову поставила Галя для одруження з Чіпкою?

— Яких помилок припустилася жінка в сімейних стосунках?Чому?

— Чи вірите ви, що Галя змогла б перевиховати чоловіка? Відповідь аргументуйте.

— Як ви ставитеся до останнього вчинку Галі — самогубства?

— Порівняйте Галю і Христю. Що в них спільне та відмінне?

 

5. Творче завдання.

Змалюйте відповідно до народних поглядів, показаних Панасом Мирним, ідеал української жінки, дружини (у селянському стані).

 

6. Запитання до учнів.

— У чому актуальність твору?

7. Слово викладача

Порівняйте:

— «Схилила вона сумно голову; потекли гіркі сльози з жовтих, мутних очей, потекли по щоках, по глибоких рівчаках, що літа та недоля попроорювали по сухому виду…». (Мотря.)

— «Випрямилась — висока, суха, мура, аж зелена; а очі — як у її любимчиків (котів) — жовті-жовті». (Генеральша.)

Мова роману образна, багата художніми засобами, афористична: «Життя — що стерняста нива; не пройдеш, ноги не поколовши»; «На людях і смерть красна»; «Дарованому коневі в зуби не дивляться»; «Селянин без поля — старець без рук і без ніг»; «Дівчина,як перепілка» та багато інших.

 

8. Завдання учням.

Наведіть приклади художніх засобів, які  вам сподобалися, запам’яталися, які вас вразили або принесли вам естетичне задоволення. Обґрунтуйте свою думку, зробіть висновки.

 

V. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Продовжить речення.

«Твір Панаса Мирного примусив мене замислитися …»

«Незважаючи на думки деяких літературознавців, я вважаю …»

«Позбавлення людини життя — це завжди …»

VІ. Домашнє завдання

Підготуватися до тематичної контрольної роботи «Вступ. Творчість                 І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного».

 

 20.09.2022

Тема. Життєва історя Максима Гудзя

Максим Гудзь – це ще один яскравий тип трагічної особистості, “пропащої сили”. У дитинстві та юності мав лицарські задатки, прагнув волі, свободи, і, якби не було зруйновано Запорозьку Січ, став би чи не першим в ній. Привабливо, із симпатією письменник змальовує Максима в молодості. Він був щедро обдарований, відважний, кмітливий, розумний.

Свою волелюбну та круту вдачу успадкував від діда. Дід його, запорозький козак Мирон Гудзь, вклав у серце онукові думки про волю і людську справедливість. Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. У його крові кипіла воля, прищеплена його славним козацьким родом.

Але замість сили і відваги у його серці оселилось зло: у бійці Максим міг скалічити товариша, пустив покритками кількох дівчат, а згодом почав красти і пиячити” аж доки не став отаманом банди. Безумовно, негативний відбиток наклало на його вдачу перебування в москалях. Максим страждав від безглуздої служби-муштри.

Коли йому потрапила до рук “граматка”, самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати. Горілка, до якої Максим звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. На прикладі життя Максима Панас Мирний показав, як служба в царській армії нівечить людські душі. Всякими неправдами Максим збагачується і повертається в село через тридцять років з грошима та “заслугами”, з жінкою та донькою.

В Пісках він звив злодійське гніздо, став ватажком Зграї злочинців, до складу якої входив і Чщка. Так вольова, порядна людини перетворилась на вбивцю. Максимів хутір стає пристановищем грабіжників.

Морально зіпсований солдатчиною, Максим живе єдиною пристрастю – збагаченням. Про людську подобу нагадувала лише любов Максима до доньки.

19.09.2022

Тема. Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Еволюція Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва.

Мета: подати соціальне та психологічне вмотивування поведінки Чіпки, розвивати вміння характеризувати образи, аргументовано висловлювати власну думку щодо життєвого вибору героїв твору, формулювати власне розуміння понять честь, справедливість, людська гідність, пояснювати способи їх утвердження; спонукати учнів до усвідомлення значення життєвого вибору для становлення і самореалізації людини,розвивати пам'ять, зв'язне мовлення, мислення.

Тип уроку:  урок  застосування  знань, умінь та навичок.

План уроку:

I.            Актуалізація опорних знань учнів.

1.1. Бесіда за  питаннями:

1.2 Слово вчителя.

ІІ. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності

      2.1. Повідомлення теми, навчальної мети. Робота в зошиті.

      2.2. Постановка проблемного завдання.

ІІІ. Застосування знань, умінь та навичок

     3.1. Слово вчителя

     3.2. Круглий стіл

      3.3. Складання підсумкового плану-характеристики Чіпки

      3.4. Прослуховування  відгуку про Чіпку

      3.5.«Мікрофон».

     3.6.«Мозковий штурм».

ІV. Підсумок уроку

4.1. Проблемне питання

4.2. Слово вчителя

V. Оголошення і коментар домашнього завдання

 

Хід уроку

II.        Актуалізація опорних знань учнів.

1.1. Бесіда за  питаннями:

- Що таке сюжет, композиція, зміст твору? Пояснити на матеріалі роману
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

- Які сюжетні лінії наявні в романі?

- Які проблеми піднімає автор у творі?

1.2 Слово вчителя.

   Нашу розмову хочу почати словами великого Тараса Григоровича Шевченка:

Один у другого питає,

На що нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дознавшись, умираєм.

Справді, перед кожним з нас рано чи пізно постає питання: "Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина - добра чи зла?" запитання доволі складні. Не завжди людина знаходить на них відповідь. Люди ж оцінюють одне одного за вчинками: це добродій, а цей - нікчема чи навіть злочинець.

В усі часи філософи, поети прагнули розпізнати зло, дізнатись, чому воно існує. Про це йдеться у Біблії, в усній народній творчості. На жаль,

тільки в казках добро завжди перемагає зло, у житті ж ми часто стаємо свідками утвердження зла.

Сьогодні воно не лише не зникло, а стало сильнішим, ніж будь-коли. Хто у цьому винен? У чому причина? Літературознавець Василь Пахаренко у книжці про Т. Шевченка "Незбагнений апостол" пише: "Зло існує для того, щоб людина ставала Людиною, переборюючи його, щоб вона могла усвідомити добро і робити добро".

Науку добра і зловісну суть зла нам, крім Біблії, усної народної творчості, допомагає осягнути  художня література, зокрема роман Панаса Мирного ...

 

ІІ. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності

2.1. Повідомлення теми, навчальної мети. Робота в зошиті.

                    Отже, тема нашого уроку : «Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Еволюція Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва». Мета уроку: розвивати вміння характеризувати образи, аргументовано висловлювати власну думку щодо життєвого вибору героїв твору, формулювати власне розуміння понять честь, справедливість, людська гідність, пояснювати способи їх утвердження; спонукати учнів до усвідомлення значення життєвого вибору для становлення і самореалізації людини,розвивати пам'ять, зв'язне мовлення, мислення.

 

 

 2.2. Постановка проблемного завдання.

Яке значення має правильний життєвий вибір для становлення і самореалізації людини?

На це запитання  ви дасте  відповідь наприкінці уроку.

 

ІІІ. Застосування знань, умінь та навичок

3.1. Слово вчителя

    Чи сповідував у своєму житті ці святі моральні принципи головний герой роману Чіпка Варениченко? Ні. Можливо, те, що він час від часу був надто свавільним, робив переступи прадідівських законів, і призвело його до морального падіння. Правда, на те були й інші причини зовнішнього характеру, що ускладнювали шлях Чіпки. Тому його доля викликає у нас неоднозначні думки.Як бачимо, головний герой роману — психологічно складна, вразлива натура. Добре і зле в ньому живе водночас. Тому глибокий аналіз цього образу викликає в нас так багато різних міркувань, спонукає замислитись над суттю людського буття. лих групах.

 3.2. Круглий стіл «Що зробило Чіпку Варениченка «пропащою силою»?»

- Пригадаймо, чиїм сином був Чіпка.

Мати — зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство — це працьовиті руки й чесна душа. Батько — панський попихач, утікач із панської неволі, москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника. А тут ще й — «байстрюк», «виродок». Чіпка змалечку відчув себе нелюбим, відкинутим, другосортним.Так мало радості й добра зазнав, і так багато болю.

- Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас? Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками — бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро. Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує і момент, коли разом із пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насо- Лодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевершує саму правду.

- Чи траплялося вам у середовищі підлітків спостерігати невиправдану жорстокість? • Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрій в той період життя?

- Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю? • Що є свідченням слабкої волі Чіпки? • Хто підказував йому вихід із становища? Учні ілюструють свою розповідь цитатами, які свідчать, що він любив землю, знав їй ціну — і не лише матеріальну.Недаремно, саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей: «Що тепер я? Людський потикач, наймит?.. Пропало… все пропало… і добро, і душа пропала…, бо немає правди між людьми». Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втрачати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже: «Навіщо, це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зживаєш… Плюнь ти на ту землю!..Що ж робити?.. Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли…й тепер не сидітимемо без нього… Тоді ти малий був,— сама пучками та ручками заробляла,— та не померли з голоду… А тепер — не те, що тоді!.. Тепер і ти заробляєш, і я допоможу». Хіба це не було добрим научуванням? Але Чіпка не послухався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що подобається й автору й читачам.

- Які вчинки Варениченка викликають у вас осуд? • У яких випадках він чинить переступи, порушує найголовніші правила народної моралі й етики? А в яких епізодах Чіпка проявляє кращі риси свого людського єства — розсудливість, мудрість, доброту? Дайте оцінку вчинкам Ничипора після вигнання із земства?

- Яке із згаданих на початку уроку прислів’я могло б стати ко ротким підсумком його безславного кінця? Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль, а разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання Скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя — приниження — пияцтво — злочин. У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: «Де ж правда?». Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив. А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий цинізм чиновників. Але й сам Чіпка виявився не гідним поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає «відбиранням свого», зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, розтоптав надії коханої дружини Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безневинній крові родини Хомен-ків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?!Оце вона!!!»

- Які почуття вкладено в слова Галі? Що рухало вчинками Чіпки: розум чи почуття? У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислювався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

3.3. Складання підсумкового плану-характеристики Чіпки

1. Зустріч Чіпки з Галею. Огляд поля .Красень, фізично сильний, мужній

2. Одібрання у Чіпки землі . Відмова Чіпки дати писареві хабаря Діалог Чіпки з писарем.Чесний, працьовитий

3. Чіпка запив. Внутрішні монологи .Ненависть до багатіїв, царських властей

3. Чіпка дарує Грицькові свій хліб. Розмова Чіпки з Грицьком і Христею. Вірний у дружбі

4. Нічні пограбування .Внутрішні монологи, розповідь автора .Думки про гроші

5. Виступ Чіпки на захист скривджених селян. Виступ Чіпки проти москалів.Звернення-заклик до селян і козаків.Сміливий, безбоязний бунтар

6. Терплячість Чіпки під час катування. Соціально-психологічний портрет. Вольовий, терплячий

7. Чипчині плани рівняти бідних з багатими. Внутрішній монолог, промова. Стихійний месник за соціальні кривди

8. Вибори в земство. Чипчині виступи на захист громади. Звернення до селян і козаків. Захисник інтересів громади, стихійний бунтар

9. Скарга до губернатора, зневір’я. Внутрішній монолог Відважний, наполегливий

10. Зневір’я у власний шлях. Розпач від незнання шляхів боротьби з царизмом, поміщиками й капіталістами

11. Заслання Чіпки на каторгу. Презирство до Грицька. Соціально-психологічний портрет Нескореність

 

3.4. Прослуховування  відгуку про Чіпку

(О. Гончар. Перший симфоніст української прози, 1978 р.)

Спробувати зробити власні висновки. У молодості Чіпка — горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатний на вчинок безкорисливий.Іноді такі натури виявляли себе в справах героїчних, їхні Імена, як, приміром, імена Олекси Довбуша чи Кармелюка, народ оповив легендами. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка чимось рідня цим натурам. Проте на відміну від них він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, «не пожалів» свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію. (Відповіді учнів) IV

 3.5.«Мікрофон».

  Учні відповідають по черзі на поставлене запитання, передаючи одне одному уявний «мікрофон».

Чому Чіпка стає катом і вирізує сім'ю козака Хоменка?

Що стало причиною духовного зламу  Чіпки Варениченка?

Чи міг він чинити інакше?

Чому Чіпка не чинить опір злу?

У чому суперечливість характеру головного героя?

Що ви в Чіпці осуджуєте, а що схвалюєте?

Як би ви діяли на місці Чіпки

 

3.6. «Мозковий штурм».

"Так який же він, Чіпка?"

Визначити і записати на дошці позитивні та негативні риси Чіпки.

 

ІV. Підсумок уроку

4.1. Проблемне питання

Відповіді учнів на поставлене на початку уроку проблемне питання.

4.2. Слово вчителя

Як бачимо, Чіпка - психологічно складна, вразлива натура. У ньому поєднуються добро і зло, з правдошукача він перетворюється на кримінального злочинця. Невміння знайти шляхи боротьби проти кривдників, "крива стежка" бунтарства зробили Чіпку "пропащою силою". Навіть найблагородніші пориви перекреслюються злочином.

 

V. Оголошення і коментар домашнього завдання

1. Створити міні-модуль «Суд» (за групами). Дати характеристику образів Грицька та Максима.

2. Підготувати повідомлення «Елементи фольклору в романі».

 16.09.2022

Тема. Широта представлення народного життя у романі

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Мета:допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст твору; розвивати навички самостійного читання художньої літератури, виділення головного та деталей, їх коментування, висловлювання власних суджень та оцінок; виховувати вдумливе ставлення до ідей художньої літератури, прагнення до чесного й справедливого життя.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них.

Перебіг уроку

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

Існує думка, що в людину від народження закладено все — і добро, і зло. Якщо життя зруйнує духовні цінності, орієнтири чесного, справедливого життя — переможе зло. Що залежить від генетичної спадщини, що від суспільства, а що — від самої людини, спробуємо розібратися на сьогоднішньому уроці. І чи мали рацію радянські літературознавці, які стверджували, що Чіпка — бунтар, протестант, правдошукач, якого до злочину змусили вдатися соціальні обставини.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань учнів

Літературний пазл

Учитель: Відтворіть пропущені слова у біографії Панаса Мирного.

Панас Мирний (справжнє ім’я - _______) народився ____ року в сім'ї дрібного чиновника, у _________ на Полтавщині. Навчався Панас спочатку в __________ парафіяльному училищі, а після переїзду батьків до ________ — у повітовому училищі. З 14 років працює ____________. Перші його твори — ___________________________. На одній із літературних субот сорокарічний Панас Мирний познайомився з учителькою музики Полтавського інституту шляхетних дівчат ____________. Вночі з 19 на 20 січня _____ р. стався крововилив у мозок, а 28 січня письменника не стало. Поховано його в ________. У будинку, де жив письменник, з 1903 року відкрито ___________.

Учні: Панас Мирний (справжнє ім’я – Панас Якович Рудченко) народився 1849 року в сім'ї дрібного чиновника, у Миргороді на Полтавщині. Навчався Панас спочатку в Миргородському парафіяльному училищі, а після переїзду батьків до Гадяча — у повітовому училищі. З 14 років працює державним службовцем (повітовий суд). Перші його твори — оповідання «Лихий попутав» (1872), нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого» (1872), «Лимерівна» (1872), повість «П'яниця» (1874). На одній із літературних субот сорокарічний Панас Мирний познайомився з учителькою музики Полтавського інституту шляхетних дівчат Олександрою Шейдеман. Вночі з 19 на 20 січня 1920 р. стався крововилив у мозок, а 28 січня письменника не стало. Поховано його в Полтаві. У будинку, де жив письменник, з 1903 року відкрито літературно-меморіальний музей.

ІV.Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності

Учитель: Починав Панас Мирний з поезії, а сповна його талант розкрився у прозі. Ще змолоду митець писав:

Бажали ми народові свободи,

Бажали ми, щоб очі він розкрив,

І, як другі освітнії народи,

Для поступу, для правди й щастя жив.

Ці слова можна поставити епіграфом до творчості письменника. Вірші він творив усе життя, кажучи, що вони допомагають йому краще творити «дзвінку прозу». Справжню письменницьку славу принесли Панасу Мирному два великі романи – «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія». Здобули визнання читачів також повісті «Лихі люди», «П’яниця», «Лихо давнє й сьогочасне», оповідання «Морозенко», драма «Лимерівна».

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Учитель: З скількох частин складається роман?

Учні: Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких поділяється на дрібніші розділи. Кожна частина, кожний з 30 розділів має свій закінчений зміст, свій внутрішній лад, художню завершеність.

Учитель:Академік О.Білецький взагалі вважав, що композиція роману схожа «на будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».

Учитель:Як називаються частини роману? Про що у них розповідається?

Учні:

I.Дитинство і юність Чіпки. (Це експозиція. Тут ще немає боротьби, загострення конфліктів. Письменник лише знайомить нас з енергійним юнаком, не називаючи його імені. Юнак зустрічає «польову царівну». Потім виявляється, що юнак – Чіпка, а «польова царівна» - Галя. Тут чудові пейзажі. У наступних розділах – розповідь про батьків та дитячі роки героя. Розділ «Двужон» - про кріпака Івана Вареника, який під чужим прізвищем (Хрущ) з'явився у селі Піски, одружився з бідною дівчиною Мотрею і знову кудись помандрував, залишивши «байстрюка» Чіпку на тяжке бідування. Також змальовані дитячі та юнацькі роки Чіпки та його однолітка Грицька.)

II.100-річна історія села Піски ( в основному писав Іван Білик). Розповідається про закріпачення козацького села Піски Катериною ІІ, про завзятого січовика Мирона Гудзя, який виборов своєму родові волю, а також про життя внука Мирона — Максима, який поступово скочується на хибний шлях.

III.Складна доля селянина-бунтаря. Це вже боротьба добра і зла, правди і кривди, це невміння Варениченка відстояти своє, заробити грошей, щоб купити землі, як це зробив Грицько, і повільне, але неухильне скочування в прірву розбишацтва.

IV.Трагедія Чіпки. Автор підсумовує пройдений життєвий шлях Чіпки, Максима, Пороха, Василя Семеновича Польського і дає можливість нам зробити повчальні висновки стосовно долі цих людей.

Учні визначають композицію твору та коментують свої записи.

1 частина – експозиція.

2 частина – розвиток дії, передісторія.

3 частина – зав’язка («Нема землі» ─ втрата Чіпкою землі), розвиток дії.

4 частина – кульмінація, розв’язка (винищення козацької родини Хоменків; арешт героя).

У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», як і в інших великих епічних творах, є основні та другорядні сюжетні лінії.

Учитель: Виділіть їх.

Основні сюжетні лінії роману:

Рід та життя Чіпки.

Рід та життєвий шлях Максима Гудзя.

Історія життя Грицька та Христі.

Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні сюжетні лінії роману:

Мотрі Жуківни. (Матері Чіпки).

Івана Вареника (Батька Чіпки).

Явдошки.

Василя Пороха.

Опрацювання ІІІ та ІV частин твору.

Частина III

Частина IV

VІ. Формування вмінь та навичок

1. Слово вчителя. Складання таблиці.

Панас Мирний та Іван Білик у своєму творі відобразили картини українського народного життя. Заповніть таблицю про зображене в романі.

Суспільні, історичніподії	Верствинаселення	Суспільніявища
— Кріпосництво — реформа 1861 року — «Голодна воля» — селянськізаворушення — придушеннябунтів за допомогоюармії	— Пани-кріпосники — пани в земстві, предводителі дворянства — чиновники різнихрангів — кріпаки — козаки — селяни — москалі — розбійники — хуторяни — жиди, шинкарі	— Історіязакріпачення — облаштування земств — вибори — землеустрій

2. Складання лінії-графіка.

Зобразіть за допомогою ламаної лінії-графіка історію життя Чіпки зі злетами та падіннями.

3. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

Які висновки ви можете зробити, склавши цю лінію-графік?

Орієнтовні відповіді

— Чіпці не щастило від самого народження, він наслідував негативні гени.

— У житті Чіпки були люди (баба Оришка, дід Улас), які вчили його добра.

— Були в героя злети й падіння. У Чіпки підвищене почуття справедливості, але він не може реально оцінювати дійсність (земля їм дісталася теж не зовсім справедливо; Грицько, такий самий безземельний сирота, заробив грошей і купив землю).

— Те, що не взяли громадським пастухом, вигнали із земства, не є непереборними життєвими обставинами, які дають право озлитися на весь світ.

— І в злочинній сім’ї може вирости чесна, справедлива людина, як, наприклад, Галя.

— Багато залежить від характеру людини, її життєвого вибору й здатності розрізняти добро та зло.

4. Проблемне запитання до учнів.

— Що, на ваш погляд, у романі можна віднести до типового, а що до екстремального?

(Типове: життя покріпаченого селянства та «голодна воля» пореформеного періоду, порядки в армії; тяга селянина до землі, повага до хліба, працьовитість.

Екстремальне: двожонство, розбійництво, вигнання матері з хати, заява матері на сина.)

VІІ. Підбиття підсумків уроку

Бліц-опитування

1.У якому році було написано роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875.)

2.За жанром «Хіба ревуть воли, як ясла повні» − це... (соціально-психологічний роман).

3.Хто є головним героєм роману? (Чіпка Варениченко.)

4.З скількох частин складається роман? (4 частини.)

5.Друга частина твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні» розповідає про... (Розповідає про закріпачення села Піски й долю Максима.)

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Продовжіть речення. «Я думаю, що Чіпка …»

«Мої очікування щодо роману …»

«Мене вразило …»

VІІІ. Домашнє завдання

Прочитати статтю підручника. Вміти характеризувати головного героя, дібрати цитататні характеристики головного героя Чіпки.

‹

 

›

Перейти на сторінку докум

13.09.2022

ТЕМА. Загальна характеристика творчості Панаса Мирного

 

    ... До Панаса Мирного українська художня проза

не знала таких широких картин суспільногожиття,

які він дав у своїх творах...

О. Білецький

·             Літературна доля Панаса Мирного – яскраве свідчення трагедії українського письменника в умовах соціального пригнічення.

 

Літературу Панас Мирний розцінював як могутній засіб боротьби проти соціального гноблення. Письменник вважав, що літературні твори повинні активно втручатися                          у життя, викривати ворожі, підступні дії панівних класів, нести світлий ідеал майбутнього.

«Треба писати так, щоб і «каміння завило», щоб і в закостенілі серця, у черстві душі прорвалося світло правди і любові», - так розумів письменник високе покликання митця.

Справжнє мистецтво пов’язане з народним життям, стоїть на сторожі інтересів трудівників – такими принципами керувався письменник у своїй творчості. Тому улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця селян, їх мрії і сподівання.

 

Про теоретичні основи власної літературної праці свідчить щоденниковий запис від                          27 лютого 1870 р., який акцентує намір «показати безталанную долю життя людського, високую його душу, тепле серце, як вони є у мирі… Через це я і пишу, і пишу, пробую – а ось, може, і вдасться».

 

·             Творчу діяльність Панас Мирний починає як поет. Його перший друкований виступ в літературі припадає на 1872 рік. Псевдонімом Панас Мирний був підписаний вірш «Україні», опублікований у львівському журналі«Правда».

        

·             Тав українську літературу митець увійшов неперевершеним майстром прози. Хоча все своє життя письменник повертався до поезії, наголошуючи, що вона допомагає йому осмислювати навколишню дійсність, щоб потім писати прозу.

 

1872 року львівський журнал «Правда» надрукував перше оповідання Панаса Мирного«Лихий попутав».

 

Оповідання   «Лихий попутав» (1872)

Цей твір про поламану долю бідної дівчини – селянки-сироти Варки Луценкової. Вона була наймичкою в місті, народила й утопила позашлюбну дитину (від лукавого й цинічного підмайстра Василя, який одурив Варку). Потім – тюрма, монастир і знову найми. Всі ці перипетії відтворено в безпосередньому вияві почуттів скривдженої героїні, зі співчуттям до вічної заробітчанки. Єдиним полегшенням у бутті змученої жінки, «лихим попутаної», у фіналі твору виведено щиру молитву «Господу милосердному».   Твір побудований як монолог головної героїні. Панас Мирний використав цей прийом, щоб глибше розкрити її внутрішній світ.

 

Появу нової в українській прозі теми засвідчили перші повісті письменника – «П’яниця» (1874) та «Лихі люди» (1875).

 

Повість «П’яниця» (1874)

Автор зосередився на розкритті трагедії «маленької людини» - дрібного чиновника. Сюжет повісті розгортається як історія двох братів Левадних, Петра й Івана, які вийшли із селянського середовища. Однак перший усе вище піднімається щаблями кар’єри, не зупиняючись ні перед чим. Другий – дрібний чиновник, світла душа, талановитий скрипаль – не знаходить себе в складних обставинах. Зазнаючи моральних мук від знущань над людською гідністю, Іван занепадає духом, спивається й помирає в шпиталі. Він – «зайва людина». На прикладі долі Івана прозаїк утілив ідею, сформульовану ним так: «П’яниця рветься до чогось вищого, кращого і якщо гине, то тільки в силу дурних умов життя».

 

Помітним явищем у літературному процесі стала повість «Лихі люди» (1875).

Повість                  «Лихі люди» (1875)

У повісті автор звернувся до проблеми інтелігенції в громадському житті, дав своє тлумачення образу нової людини з освічених кіл.Петрові Телепню і Тимофієві Жуку, які виражають інтереси передової молоді, котра прагне «дужими руками помірятися з життям», поборотися з кривдою, у повісті протиставляються вірний царський служка Шестірний і тюремний піп  Попенко. Ув’язнений за викривальні художні твори, письменник Телепень, незважаючи на свою м’яку вдачу, добре серце, слабке здоров’я, виявляє незвичайну волю  і впертість: він не хоче навіть розмовляти з царським прокурором. Правда, нестерпні тюремні умови спричиняють важке психічне захворювання  і призводять до його самогубства. Ще активнішим і послідовнішим борцем проти самодержавства є революціонер-народник Тимофій Жук. Виключений з гімназії за читання нелегальних брошур, Жук іде «в народ», працює вантажником, косарем, рибалкою, поширює ідеї революційного оновлення суспільства. Шестірний – переконаний монархіст. Ще в гімназії він виявив себе підлим донощиком. До пари йому Попенко, мрії котрого не сягають далі багатої парафії. Всі плани безжурного життя у нього пов’язані із збереженням відсталості й неписьменності мас.

Опублікована без підпису в женевському журналі «Громада» за 1877 р. повість «Лихі люди» нелегально ввозилася в Україну і поширювалася разом з народницькими брошурами, тобто використовувалася з пропагандистською метою.

 

Одним з найвищих досягнень письменника є роман «Повія» (1881). Це широке епічне полотно, якому автор присвятив кілька десятиліть своєї творчості.

Роман  «Повія» (1881)

З роману постають яскраві картини життя пореформеного селянства, роздертого гострими соціальними контрастами. У центрі твору – життєво переконлива драма напівсироти Христі Притиківни та її матері Пріськи.                           В лютий мороз гине селянин Пилип Притика. Ця трагічна смерть стає початком нещасть його дочки Христі. Христю з матір’ю  переслідує збирач податків Грицько Супруненко, виживає дівчину з села, щоби з нею не побрався його син. Сільська дівчина стає міською наймичкою,  а потім – міською повією. Вона опускається на саме соціальне дно, а згодом, повернувшись у рідне село, вона замерзає під корчмою, яка колись була її батьківською хатою.Чиста, здорова натура, загинула у задушливому царстві лицемірства, брехні, ошуканства, підлості. Трагедія Христі – суворе обвинувачення антилюдяній системі.        Письменник так визначив художній задум роману: «Головна ідея моєї праці – виставити пролетарку й повію сьогочасну, її побут у селі (перша частина), у місті (друга частина), на слизькому шляху (третя частина),  попідтинню (четверта).        «Повія» - один із небагатьох українських романів, який екранізовано.

Визначним явищем української драматургії є п’єса Панаса Мирного «Лимерівна»(1892). Вона витримала творчу конкуренцію з найкращими драмами того часу й надовго ввійшла до репертуару Театру корифеїв.

 

П’єса «Лимерівна» (1892)

За ідейним спрямуванням п’єса є викриттям деспотичної сваволі                           в родинному житті.        Стара Лимериха силоміць зруйнувала доччине кохання з парубком Василем і домоглася її заміжжя з багатим самодуром Карпом Шкандибенком. Це віддало Наталю на поталу деспотичній свекрусі. Нестерпне життя волелюбної героїні зумовило потьмарення розуму й самогубство Наталі.        Виконавиця головної ролі М. Заньковецька трактувала мелодраматичну розв’язку п’єси як свідомий протест: у нерівній боротьбі вона програє, але не капітулює перед «темним царством».

 

У квітні 1892 р. відбулася прем’єра драми «Лимерівна». У головній ролі – Марія Заньковецька. Вистава закінчилася під бурхливі оплески, багато разів підіймали завісу. Зачарований грою геніальної актриси, зворушений до сліз, Панас Якович у шалених оваціях забув свій кодекс: не розкривати, берегти таємницю псевдоніма – і під вигуки публіки «Автора! Автора!» піднявся на сцену. Перед здивованими очима переважної більшості глядачів стояв знайомий багатьом, трохи зніяковілий і розчулений колезький радник ПанасЯкович Рудченко.

 

Панас Мирний увійшов в історію українського письменства як митець масштабного епічного таланту.

 

 

Широка панорама життя українського села упродовж кількох поколінь постає з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»(1872-1875).

 

Реформа ХІХ ст. скасувала кріпацтво. Законодавчими актами закріпаченим селянам надавалися права купівлі-продажу нерухомого майна, ведення торгівлі, вільного заняття ремеслом, права на вільний шлюб, вирішення всіх родинних справ без дозволу поміщика. Але ці  права надавалися тільки після переходу на викуп, після введення уставних грамот, які складали самі землевласники-поміщики, а затверджували і вводили в дію мирові посередники, які призначалися теж з поміщиків. Для складання уставних грамот надавався дворічний термін (він часто був і більшим), під час якого селяни лишалися тими ж кріпаками, тільки офіційно називалися тимчасовозобов’язаними. Після введення установчих грамот поміщицькі лани лишалися у панській власності, а та земля, якою користувалися кріпаки, продавалася їм примусово. Поміщик мав повне право поміняти землю кріпакам – кращу на гіршу. Пани загарбували такі життєво необхідні для селян угіддя, як луки, випаси, ліси, водопої, щоб поставити юридично вільних селян у економічну залежність. Право на викуп землі мали тільки ті родини кріпаків, які користувалися нею раніше. Дворові кріпаки, які прислуговували панам, доглядали їхню худобу, маєток, такого права не мали і виходили з кріпацької залежності зовсім безземельними, в кращому разі з садибною ділянкою. Зрозуміло, що така царська «милість» обурювала селян, спричиняла до частих заворушень.

Усі ці події і лягли в основу роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».  

12.09.2022

Тема. УРМ. "Як жити, щоб не стати кайдашевою сімєю?"(Письмовий твір)

09.09.2022 (2 урока)

Тема. «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького – соціально-побутова повість-хроніка.

Реалізм твору.

Мета: ознайомити старшокласників з повістю І.Нечуя-Левицького”Кайдашева сім’я”, розвивати навички аналізу епічного твору, розкрити специфіку сюжету, актуальність проблеми; формувати критичне мислення; поглибити поняття про реалізм; розвивати в школярів пізнавальний інтерес до літератури; прищеплювати любов до рідного слова.

Теорія літератури: соціально-побутова повість, повість-хроніка. Поглиблення поняття про реалізм.

Міжпредметні зв’язки, мистецький контекст: історія України, образотворче мистецтво, кіно.

Обладнання, наочність: ілюстрації Базилевича «Кайдашевої сім’ї» або матеріал уроку мультимедійного посібника.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

ЗМІСТ УРОКУ

І. Повідомлення теми й мети уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

1  Завдання

• Довести, що митець спростував хибну тезу про те, що українська література повинна стосуватися лише мужицького оточення.
• Пригадати з вивченого торік, як про українську літературу, її право на існування говорив і писав Г.Квітка-Основ’яненко. Розповісти, які позиції щодо української літератури і культури обстоював І.Нечуй-Левицький у своїх статтях.
• Ці дати із життя І.Нечуя-Левицького. Що вони означають?

  2  Літературний диктант

1. І.С.Нечуя-Левицького “великим артистом зору”, “колосальним, всеобіймаючим оком” назвав... (І.Франко)

2. І.С.Нечуй-Левицький народився в селі... (Стеблів).

3. Батько І.С. Левицького приятелював з відомим письменником ... (П.Кулішем).

4. У департаменті поліції І.С.Нечуй-Левицький мав репутацію ... (хохломана).

5. Улюблений музичний твір І.Нечуя-Левицького... (“Апасіоната” Бетховена).

6. Упродовж життя письменник написав понад (…) творів різного жанру (50).

7. У 1885 році І.Нечуй-Левицький виходить на пенсію і поселяється у ... (Києві).

8 .У своїх статтях І.Нечуй-Левицький наголошував на тому, що український письменник повинен дотримуватися трьох головних принципів - ... (реальності, національності, народності).

9. В історичних творах “Князь Єремія Вишневецький” та “Гетьман Іван Виговський” письменник змальовує “смутні часи” в історії України доби... (Хмельниччини і після неї).

10. Письменник взявся за переклад українською мовою ... (Біблії), не звершений П.Кулішем.

11. М. Старицький, за згодою автора, переробив його комедію ... (“На Кожум’яках”).

12. У 1913-1914 році І.С.Нечуй-Левицький склав (…) у двох частинах (“Граматику українського язика”)

3  Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

• Пригадати повість Г.Квітки-Основ'яненка “Маруся”. Як автор веде розповідь? (Учитель може зачитати уривок з повісті).
• Прочитати невеличкий уривок з повісті “Кайдашева сім’я”. У чому різниця між веденням розповіді?

Висновок: у І.Нечуя-Левицького розповідь своєрідна, об’єктивно-епічна, що дає змогу розширювати панораму зображення дійсності, природніше переходити від змалювання одних явищ до інших, активніше втручатися в хід подій.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1  Слово вчителя

Іван Нечуй-Левицький – яскравий представник реалістичного напрямку в українській літературі. Розвиваючи традиції Г.Квітки-Основ’яненка,Т.Шевченка, Марка Вовчка та знаючись на реалізмові західноєвропейських письменників, він обґрунтовує позицію українського народницького реалізму за принципами «реальності, національності та народності» на його думку література повинна правдиво відображати життя.

            Такою є повість «Кайдашева сім’я». В основі сюжету лежить буденне життя родини Кайдашів. У фокусі уваги письменника стосунки між батьками й дітьми. Він обирає особливо відповідальний, переломний момент у житті родини – один за одним одружуються сини Омелька Кайдаша. Утворюються нові сім’ї, і починається нелегкий процес різних людей під однією стріхою. Старі прагнуть тримати біля себе дорослих синів, а молоді хочуть жити самостійним життям, перестають коритися старшим. «Вічний» конфлікт наповнюється конкретним змістом, тим, що є характерним породженням пореформеної дійсності, наступом капіталізму на село. Починається тривала й затята боротьба зі сварками та колотнечею, які спалахували з-за полотна, мотовила, невдало звареного борщу чи спеченого хліба, сміття, яєць, діжки та кухля з водою, півня, кабанця і коня.

            Зазвичай справедливо відзначалося, що причиню численних сварок та бійок у сім’ї є породжена умовами власницького суспільства жадоба до грошей, багатства. Але були й інші причини конфліктів. Хатня війна розпочалася зовсім не за поділ майна чи грошей.

            І все це виписано з такою витонченістю і художньою довершеністю, що, як справедливо зазначав І.Франко, ця повість « з погляду на високо артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб  українського письменства».

2       Історія написання твору.

Цікаво

Характерною рисою творчого почерку Нечуя-Левицького є прив’язування сюжетів, персонажів до конкретних географічних місць. Події, змальовані в “Кайдашевій сім’ї”, пов’язані з реально існуючим селом Семигори (нині Богуславський район Київської області). Офіційні документи не підтверджують того, що Кайдаші жили в Семигорах. Проте жителька села Марина Матвієнко розказує, що вона пам’ятає сім’ю Кайдашів: “Вони жили тут, поряд з нами, на східній окраїні села...”

Дід Роман (Роман Симоненко) теж підтверджує, що Кайдаші жили в Семигорах, поряд з дворищем старої церкви, на кутку Солоному : “Пам’ятаю, що батько часто читав книжку Нечуя та все сміявся”. Жителі села підказують, що письменник скористався вуличною кличкою “Кайдаші”, а справжнє їхнє прізвище було Мазур. (Інша версія – Кайдаші жили в Стеблові).

            (В.Власенко “Художня майстерність І.С.Нечуя-Левицького)

3.   Повторення відомостей з теорії літератури - прототип

Консультація:

прототип – конкретна особа, життя і діяльність якої покладені в основу  створення літературного образу. Літературний образ не є копією прототипу.

Прототипи Кайдашів - сім’я Мазурів із села Семигори, яка “прославилася постійними бійками й колотнечею.

4.  Робота над змістом повісті

Опрацювання змісту повісті та її аналіз проводиться з використанням мультимедійного диску та в окремих місцях тексту повісті.

            Запитання і завдання

1. Назвати персонажів твору.

2.Чому автор на початку твору подає детальний опис села?

3. Визначте, аналізуючи діалог братів, котрий з них добріший, лагідніший, гуманніший. Чому?

4. Прочитати (переглянути чи прослухати) уривок, де описано розмову Омелька з сусідом та синами про горб. Дати відповіді на запитання, аргументуючи свої відповіді.

• Чи можна сказати, що в цьому епізоді розкривається мотив національної самокритики; що конкретна проблема переводиться у філософську площину? Якщо так, то як саме?
• Що означає “Горб на плечах України?”
• Хто, на думку письменника, може знищити цей горб?
• Яким має бути цей лідер?
• Чому він жорсткий і авторитарний?
• Як називається такий тип суспільних відносин?
• Поясність вираз “Демократія – чудовий лад, коли треба щось ділити”?
• Письменник протиставляє авторитаризм демократії (лідера - громаді) чи вважає їх взаємодоповнюваними?

5. Чи є в стосунках Карпа і Мотрі ніжність, ліризм, романтичність?

6. Як ви думаєте, чому навіть кохання не робить Карпа і Мотрю ніжними, вразливими?

7. Чи справедливо зробила Кайдашиха, чи робила би цю роботу Мотря, живучи окремо від свекрухи?

8. Проаналізуйте факт побиття Карпом батька. Як зреагував на вчинок Карпа Омелько? Що відчував після бійки Карпо, Мотря ( від особи героя)?

9. Перекажіть близько до тексту побачення Мелашки і Лавріна.

10. Порівняйте любов Мелашки і Лавріна з любов’ю Карпа і Мотрі.

11. Як ви розумієте слова Омелька, що діти загнали його на піч? Чия вина більша Карпова чи Лаврінова?

12. Чи відчувала Мотря муки совісті, коли скалічила свекруху? А Карпо, коли загнав матір у ставок? Як ви це розцінюєте?

13.Чому Кайдашиха називає себе сиротою?

14. Як складатимуться далі стосунки між сім’ями Карпа та Лавріна?

15. Як ви вважаєте, чвари в сім’ї Кайдашiв закінчилися? Якщо ні - то чому?

5.   Мистецький контекст

Порівняти портрети персонажів повісті та ілюстрації Базилевича. Чим вони подібні, у

чому відмінність? 

6.  Композиційна будова повісті – таблиця

 

Зовнішня будова	9 розділів (картини життя однієї родини, зображені в хронологічній послідовності).
Тема	Спотворення людських почуттів, взаємин, інтересів і прагнень. Викликає почуття суму за людину, за її самоприниження і моральний занепад.
Експозиція	Опис села Семигори, знайомство з Кайдашем і його синами.
Зав’язка	Розмова братів про одруження Карпа.
Розвиток дії	Послідовний хронологічний виклад подій життя родини Кайдашів: одруження синів, сутички в сім’ї, розшуки Мелашки, пияцтво і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.
Кульмінація– (умовно)	Сутичка Мотрі з Кайдашихою, внаслідок якої свекруха позбулася ока (VІІІ розділ).
Розв’язка	ІІ редакція: примирення сімей; І - життя двох сімей залишається незмін- ним.
Побутові картини	Боротьба за мотовило, пригода з Мотриним борщем, подорож Кайдашихи в с. Бієвці, сутичка біля двору баби Палажки тощо
Мова персонажів	Прислів’я і приказки, пісенна творчість, казка, замовляння, порівняння, гіперболи, метафори, епітети, синоніми, жива народна розмова.

 

 

7       Повторення та вивчення понять з теорії літератури (проводиться шляхом бесіди з учнями або роботою в малих групах за підручником – розкрити один аспект жанру).

1  Життя і побут сім’ї Кайдашів – типове явище пореформеного села.

• Який зв’язок між побутом однієї сім’ї і суспільством взагалі? Як називається прийом, коли зображується типове явище?
• Пригадати, що ми називаємо повістю? Назвіть характерні риси цього жанру.

Повість – розповідний художній твір, дія в якому концентрується навколо певної соціальної групи людей, однієї родини або одного персонажа протягом значного періоду.

• Довести, що твір “Кайдашева сім’я” – повість. Визначити, який мотив переважає в

зображенні дійсності.

Міркуємо: у повісті розкрито життя однієї селянської родини, зображено події в хронологічній послідовності, що відбуваються в цій сім’ї за умов пореформеної дійсності, розкриваючи причини непорозумінь і сварок, які пояснюються не лише індивідуальними особливостями, але й умовами, в яких живе село.

2  Жанр твору - соціально-побутова повість-хроніка.

Консультація:

соціально-побутова повість-хроніка - художній твір, в якому картини родинного життя і побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними соціальними обставинами і пояснюються ними.

• Довести, що твір “Кайдашева сім’я” – соціально-побутова повість-хроніка.
• Визначити, в якому літературному стилі написаний твір. Визначити сцени, картини, що підтверджують цей стиль. Своє твердження обґрунтуйте

3       Визначити проблематика твору

 

 

 

   8  Підсумок..

Учитель підводить учнів до висновків, які вони роблять самостійно.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Висловіть і прокоментуйте свою думку з приводу наведеної цитати.

Б.Грінченко про повість «Кайдашева сім’я» говорив, що І.С.Нечуй-Левицький “ставить перед нами факти і їми протестує”.

 

2. Виконати тестові завдання

1. Установіть послідовність сюжету повісті “Кайдашева сім’я”

А  Карпо з Лавріном ділять батьковий спадок. Мотря переміряє город. Б  Злий Карпо заганяє матір у ставок. В  Карпо одружується з Мелашкою. Кайдашиха намагається примусити     молоду невістку виконувати всю хатню роботу. Г  Сварки за півня та коня. Ґ Мелашка разом з прочанами вирушає до Києва на прощу, там і    залишається, не бажаючи повертатись до сварливої свекрухи.

1   2   3   4                 5

2. Зав’язкою твору “Кайдашева сім’я” є момент, коли:

            А  у сім’ї Кайдашів з’являється Мелашка;

            Б  брати розмовляють про дівчат;

            В  Карпо сватається до Мотрі;

            Г  у сім’ї Кайдашів з’являється Мотря;

            Ґ  Мелашка тікає з дому.

 

3. Який з народних звичаїв не описаний у творі “Кайдашева сім’я”?

А  могорич за дозвіл ходити до чужих дівчат

Б  розглядини

В  сватання

Г  проща

 

4. Внаслідок якої сварки Карпо підняв руку на батька?

А  за мотовило;

Б  за курку;

В  за сміття;

Г  за землю;

Ґ  такого не було.

 

5.     Щоб досягнути напруження в розвитку подій, І.Нечуй-Левицький побудував сюжет за принципом

А  нагнітання епізодів, сцен, ситуацій

Б  заплутування дії за рахунок ліричних відступів

В  чергування напружених діалогів зі спокійною, розважливою оповіддю

Г  перемежовування сучасності з екскурсами в минуле

 

6. Установіть співвідносність

Жанр	Назва твору
1       роман 2       повість 3       оповідання 4       драма	А  "Бурлачка” Б  “Маруся Богуславка” В  “Хмари” Г  “На Дніпрі” Ґ  “Афонський пройдисвіт”	1   2   3   4

 

3. Творча робота (у групах)

Висвітліть жанрову особливість повісті, оперуючи текстовими прикладами.

VІ. Підсумок уроку

1..Робота над епіграфом до уроку.

2  Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

VІІ. Домашнє завдання

• Матеріал і завдання підручника.
• Дописати таблицю, виписавши приклади до розділу «Мова персонажів».
• Виписати цитати із твору, в яких розкриваються стосунки між батьками і дітьми в сім’ї Кайдашів.
• Виписати цитати для характеристики образів повісті.
• Підготувати повідомлення про порушені автором проблеми в повісті «Кайдашева сім’я» (в групах).
• 
  

09.09.2022

Тема. Колоритні людські характери в повісті

Дз. Описати характери головних героїв

05.09.2022

Тема.  Іван Нечуй-Левицький. Життєпис письменника. Творчість письменника – новий імпульс розвитку української літератури. Загальна характеристика творчості.

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Івана Нечуя-Левицького; розкрити жанрове багатство прози та роль автора у подальшому розвитку української літератури; прокоментувати оцінку І.Франком творчої спадщини митця; виховувати в школярів інтерес до творчої спадщини письменника, любов до рідної літератури.

Міжпредметні зв’язки, мистецький контекст: історія України, зарубіжна  література, образотворче мистецтво, музика.

Обладнання, наочність: фотоматеріали до життєпису І.Нечуя-Левицького, відео- чи фонозаписи “Апасіонати” Л. Ван Бетховена, репродукції картин; видання творів письменника; видання уроку №  мультимедійного посібника.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

ЗМІСТ УРОКУ

І. Повідомлення теми й мети уроку.

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

            1. Бесіда

• Якими були історико-культурні умови, в яких розвивалася українська література після реформи 1861 року?
• Розповісти про культурно-просвітницьку діяльність на Україні, пояснити, чим це було зумовлено.
• Розкрити роль літератури у формуванні національної свідомості українців після скасування кріпацтва.
• Які художні методи функціонували в той час?

            2. Літературний диктант.

1. Спосіб художнього пізнання й відтворення світу... (художній метод)

2. Ідейно-естетична спільність письменників у певний період часу, що виявляється у своєрідному синтезі художнього методу та індивідуального стилю... (літературний напрям).

3. Спорідненість творчих принципів митців на підставі подібних естетичних засад... (художня [літературна] течія).

4. Літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ... (реалізм).

5. Літературний напрям, який характеризується правдивим відображенням дійсності з зосередженням на морально-етичній основі і докладним змалюванням національного колориту народу ... ( побутово-просвітницький реалізм).

6. Літературний напрям, що характеризується прагненням до фотографічного й безпристрасного відтворення дійсності й фатальною біологічною та соціальною зумовленістю людської долі й поведінки ...(натуралізм).

7. Образ, у якому поєднано найхарактерніші вияви певної групи явищ... (тип).

8. Наступ на українське слово 1863 року ... (Валуєвський циркуляр).

9. Наступ на українське слово 1876 року ...(Емський указ).

10. Частина (уривок) літературного твору, яка дає змогу точно визначити зміст узятої з нього фрази, вислову чи окремого слова … (контекст).

11. Динамічний аспект твору, ланцюг подій, переживань, думок -  це … (сюжет)

12. Побудова літературного твору, зумовлена ідеєю та життєвим матеріалом, розміщення всіх його частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів – називається … (композиція).

13. Предметний або словесний знак (натяк), який опосередковано (умовно виражає сутність певного явища  - це … (символ).

 

            3. Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

·       Пригадати про І.Нечуя-Левицького з вивченого в попередніх класах.

·       Коротко розповісти про твір «Микола Джеря»

ІV Вивчення нового матеріалу.

1. Вступне слово вчителя.

Прозаїк, драматург, публіцист, етнограф, педагог, перекладач Біблії – таким перед нами постає Іван Семенович Левицький, глибоко національний письменник, багатогранна творча особистість, визначний майстер слова, творець живого і вічного мистецтва. Саме він разом з Панасом Мирним та Олександром Кониським започаткував новий етап у розвитку української прози, намагаючись піднести українське слово до високого рівня, показати багатство і красу душі простих людей.

Майбутній письменник навчався в духовних учбових закладах – духовна семінарія, Київська Академія, яку він закінчив із званням магістра богослов’я. після цього, якби він погодився стати ченцем, то міг би отримати найвищий чин – бути архієреєм; коли б і не погодився , то міг би дістати посаду начальника над багатьма попами. Проте він 25 років працював учителем - викладав у середніх школах історію, географію, російську мову та літературу. Ніхто з його колег і не здогадувався, що весь свій вільний час скромний вчитель присвячує літературній праці.

Змолоду захоплений «Кобзарем» Шевченка і творами Гоголя, обурений знущаннями над українською культурою, Іван Семенович, замикаючись у себе вдома, виливав свої почуття у натхненних творах. У 47 років, не маючи сили далі лицемірити, кинув службу і, нехтуючи матеріальними нестатками, повністю віддався літературній діяльності.

І.Нечуй-Левицький - письменник, який вражав і вражає широким, різнобічним охопленням життя та самобутньою майстерністю його змалювання. Збагачення української літератури Нечуй-Левицький пов’язував  у великій мірі з розширенням її тематичних обріїв. Наполягав на якомога багатшому, широкому охопленні найхарактерніших представників різних класів і станів тогочасної України. То була одна з найголовніших творчих засад письменника.

2. Розповідь про життєвий шлях письменника.

Учитель під час пояснення застосовує спроектовану на екран таблицю “Основні віхи життя і творчості Івана Нечуя-Левицького”, використовує мультимедійний посібник, фотоматеріали, фонозаписи, репродукції картин.

 

Основні віхи життя і творчості Івана Нечуя-Левицького

 

Дата	Події. Твори.
25 листопада 1838	Народився у с.Стеблеві Канівського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у родині священика.
1845	Івана віддають у науку до дядька Є.Трезвинського, вчителя Богуславського духовного училища.
1848-1852	Навчався у Богуславській бурсі.
1853-1859	Продовжував навчання у Київській духовній семінарії; захоплювався повістю М.Гоголя “Тарас Бульба”.
1861-1865	Навчався у Київській духовній академії. Вивчав Біблію, твори української та зарубіжної класики. Пробує писати українською мовою. Отримує звання магістра богослов’я.
1865-1866	Відмовляється від духовної кар’єри, обирає світське життя – вчителює в Полтавській семінарії викладачем російської словесності. Написав свій перший твір “Дві московки”.
1866-1873	Працює вчителем гімназії у Каліші і Седлеці (Польща), пише твори “Рибалка Панас Круть”, “Причепа”, “Хмари”, працю “Світогляд українського народу”. Подорожує до Швейцарії.
1868	У Львові надрукована повість “Дві московки”, підписана ім’ям І.Нечуй. Влітку побував у Ризі, Вільно, Петербурзі, Москві, познайомився з М.Костомаровим.
1872	Окремою книжкою у Львові вперше виходять “Повісті Івана Нечуя”.
1873-1883	Переїздить до Кишинева (Молдавія), викладає старослов’янську, латинську мови, російську мову та літературу, історію, географію, логіку. Написав твори: “Микола Джеря”, “Бурлачка”, “Кайдашева сім’я”, “Баба Параска та баба Палажка”, “Запорожці”, “Старосвітські батюшки та матушки”, статтю “Сьогочасне літературне прямування”.
1884	Виїжджає на лікування в Карпати; пише оповідання “Чортяча спокуса”.
1885- 1898	Змушений був вийти у відставку, оселився у Києві, став членом київської Громади (центр національно-культурницької роботи у 70-90 рр..). Спілкувався з М.Лисенком, М.Старицьким, М.Коцюбинським, М.Кропивницьким, зустрічався з І.Франком, листувався з Панасом Мирним, Ольгою Кобилянською. Написані твори: “Невинна”, “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”, “На Кожум’яках”, “Над Чорним морем”, “Скривджені і не скривджені”, “Поміж ворогами”, “Афонський пройдисвіт”.
1899-1914	Взявся за переклад українською мовою Біблії, незавершений П.Кулішем; здійснив видання восьмитомника своїх творів, склав “Граматику українського язика” у двох частинах.
1914-1918	Важко хворіє, покинутий родичами.
15 квітня 1918	Помер у Дегтярівському будинку пристарілих. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.
1960	Відкрито літературно-меморіальний музей у Стеблові.

3.  Мистецький контекст

Перегляд картин природи, обговорення, порівняння пейзажів на картинах і в творах письменника, що вже вивчались.

            Цікаво

Любов'ю до літератури І.С.Нечуй-Левицький завдячує батьку - той не любив хазяйнувати, а був затятим книголюбом-читальником. Семен Левицький був прогресивним священиком, читав проповіді українською мовою, збирав народні пісня та обряди. Мав удома багато праць з історії України, зокрема, рукописних. Через батька Іван познайомився зокрема із творчістю Шевченка. Псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя "Думи про Нечуя", яку дуже любив.

І. С. Нечуй-Левицький часто згадував, за яких умов він вирішив стати українським письменником. Професори Київської духовної академії, де він учився, не визнавали української мови й літератури. Один з них навіть висловився на лекції:

 - В інтересах держави добре було б спалити українську літературу.

Це й підштовхнуло Івана Семеновича взятися за перо.

“Писати повісті я почав, ще як був на службі в Полтаві. “Основа” та “Кобзар” Шевченків навели мене на думку, що мені писати треба по-українськи. “Кобзаря” прочитав я ще хлопцем, і він мене дуже вразив своєю поезією та народністю в поезії. З першого погляду мені здалося, що Шевченко записує народні пісні, а не складає свої, - така народність в його поезії. […] слава його тоді ходила скрізь по  селах.

Почавши писати свої повісті в той час, коли була заборонена українська література, я нікому не говорив про це: об тім не знали навіть ті товариші, що жили зо мною на одній квартирі, не знав батько, хоч ще до його смерті вже були надруковані ... перші мої повісті”.  (І.С.Левицький “Автобіографія”)

Після виходу в світ оповідань "Не можна бабі Парасці вдержатися на селі" та "Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти" до письменника приходила одна баба

з Стеблева позиватися.

 - Нащо, паничу, ви мене в книжці описали? Тепер мені проходу на вулиці не дають.

У звичках Івана Семеновича було чимало такого, що викликало подив. Скажімо, сусіди могли по ньому перевіряти годинник: щодня за будь-якої погоди рівно о третій він виходив із своєї квартири, йшов на Фундуклеївську вулицю (нинішня вулиця Богдана Хмельницького), поволі піднімався до Театрального майдану, потім повертав праворуч на Володимирську вулицю, доходив до "підйомника", далі йшов на Володимирську гірку. Там сидів, милувався Дніпром, думав свої думи аж до шостої години, а тоді спускався вниз на Хрещатик і повертався додому. Вечеряв і, хоч би там що, рівно о дев'ятій лягав спати.

Одного разу йому стрілися незнайомці.

-        Ану, давай гроші!

-        Їй-богу, нема ні копійки!

-        Ти відомий письменник, у тебе грошей повні кишені!

Грабіжники обшукали старого, але нічого, крім порожнього гаманця, нее...”.

            Діапазон творчих інтересів Нечуя-Левицького не вичерпується лише його художнім словом – повістями, оповіданнями, нарисами та п’єсами. Він – автор літературо-критичних і критично-публіцистичних статей, етнографічних досліджень, історико-популярних нарисів, а також фольклорні записи. Але найціннішими в спадщині Нечуя-Левицького є його художні прозові твори. Мабуть, саме тому це дало підстави українському літературознавцю О.Білецькому відзначити, що за своїм розмахом, живим і необмеженим інтересом до найрізноманітніших сфер людського буття Нечуй-Левицький нагадує І.Франка, М.Гоголя, О.Бальзака та Е.Золя.

            Проза Нечуя-Левицького доносить до нас не лише картини з життя українського селянства, але й міщанства, заробітчан, духівництва, інтелігенції. Він торкався багатьох граней української дійсності, які не показувалися до того, або відбивалися лише частково.

героями його творів виступають не лише українці, а й інші національності - представники різних станів і класів. Неповторність прози Нечуя-Левицького полягає ще й мальовничому зображенні природи.

Творчий доробок письменника об’ємний і багатий як мистецька спадщина. За 50 років творчої діяльності він написав понад 50 творів різноманітного жанру: оповідання, повісті, романи, п’єси, рецензії, статті.

 

                         Таблиця «Творча спадщина»

Нариси	“Українські гумористи і штукарі”, “На Дніпрі”, “Сільська старшина бенкетує”, “Мар’яна Погребнячка й Бейліс”, “Апокаліпсична картина в Києві”.
Легенда	“Скривджені й не скривджені”
Оповідання	“Рибалка Панас Круть”, “Не можна бабі Парасці вдержатись на селі”, “Запорожці”, “Чортяча спокуса”, “Афонський пройдисвіт”, “Вітрогон”, ”Старі гультяї”, “Гастролі”, “Київські прохачі”,  “Біда бабі Парасці Гришині”, “Біда бабі Палажці Солов’їсі”, “Вільне кохання”.
Повісті	“Дві московки”, “Микола Джеря”, “Бурлачка”, “Кайдашева сім’я”, “Старосвітські батюшки та матушки”, “Пропащі”, “Над Чорним морем”, “Навіжена”, “Поміж ворогами”, “Не той став”, “Неоднаковими стежками”, “На гастролях в Микитянах”, “Невинна”, “Причепа”.
Романи	“Хмари”, “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”.
П’єси	“Маруся Богуславка”, “В диму та в полум’ї”, “На Кожум’яках”, “Голодному й опеньки м’ясо”.
“Граматика українського язика” – 2 частини, Словар, публіцистичні й літературно-критичні статті

2  Віртуальна екскурсія в музей І. Нечуя-Левицького в с. Стеблеві.

3  Усна подорож книжковою виставкою (учитель демонструє видання творів І.Нечуя-

Левицького).

Цікаво

А  З творчістю Нечуя-Левицького в українську літературу прийшла своєрідна манера змальовувати образи й природу мовою живопису. Тонко відчуваючи різноманітні кольори, багатство їх переливів, письменник створив яскраві портрети, багаті своєю різнобарвністю ландшафти тощо. Він майстер передавати світлотіні (елемент, властивий живопису), чим досягає виразності образів, зримості картин українського села.

Стильова манера письменника тяжіла до поєднання реалістичної конкретності й точності в описах побуту з живописною образністю. Використавши можливості живопису у відображенні багатобарвного об'єктивного світу, Нечуй-Левицький дав поштовх до розширення зображувальних засобів літератури.

Аналізуючи світоглядні особливості українського народу у етнографічно-фольклористичній розвідці “Світогляд українського народу”, І.Нечуй-Левицький підкреслював: “Всі образи для своєї релігії давні українці мусили брати з природи…”[19, с. 4]. Природа являлася українцям в геоморфічній та зооморфічній формі: “Небо здавалося українцям то полем, то морем…, хмари здавалися лісами, дібровами, скелями…, сонце – соколом…” [19, с. 5].

Довідка:

Геоморфологія (від гео… і морфологія) – наука про рельєф земної поверхні, його походження, історію розвитку.

Зооморфізм (від зоо… і …морфізм) – у давніх релігіях зображення богів у образі тварин.

 

Б  Великої на той час роботи завдало йому докінчення перекладу св. письма на українську мову. Куліш, померши 1897 р,, лишив цей переклад не скінченим, бракувало ще з четвертини всієї біблії українською мовою. Коли повстало питання в Британському Біблійному Товаристві про видання українського перекладу, то разом з тим треба було знайти людину, що докінчала-б діло Кулішеве. За посередництвом Кулішевого співробітника, проф. Ів. Пулюя, Товариство обернулось до Левицького. Іван Семенович при кінці 90-х років ретельно взявся до роботи, „Куліш, — писав він до Стебницького, — не переклав цілої четвертої частки біблії (159 листків здорового формата. Я вже оце скінчив книгу „Есфирь" (вже 84 листки), а ще чимало зісталось. Скінчу аж восени". Характерно, що до цієї своєї роботи, яку він цінував з національно-культурного погляду, Левицький підходить як сущий раціоналіст 60-х родів. „Оце тільки що скінчив переклад „Книги премудрости Соломонової", — одписує він якось тому ж таки П. Стебницькому. — Ну й набрався лиха! Намудрив цей Соломон — александрійський адвокат, ритор еллінський, ще й до того софист! Ця крутанина софистики та риторства схожа на промови президентів французьких або мудро-хитрих англійських політиків, що говорять часом не те, що думають, закручують думки в пусті гучні фрази, що й сам чорт їх не розкрутить". Звичайно, що роботу цю Левицький зробив з притаманною йому совістністю, студіюючи різні переклади та ввіряючи їх між собою. „Біблію, — повідомляв він Б. Грінченка, — останню четверту частку її, я перекладав з німецької біблії, але зовсім державсь врешті тексту великоруського синодального видання, бо в німецькій протест(антській) біблії часом траплялось по пів стишка зайвих, чого нема в великор(осійському) перекладі. Думка, бачте, була, що колись таки і в Росії видадуть україн(ський) переклад біблії". Треба сказати, що взагалі до цього перекладу Левицький ставивсь дуже серйозно і вважав його за велике культурне діло, на якому лежить печатка незмінности вже з самої його природи. Одповідаючи Сгебницькому сумнівом, чи може він, Левицький, виправляти переклад одного з своїх попередників на цьому полі, Морачевського, Левицький додає: „Принаймні щодо себе, то скажу, що я б не дозволив виправляти комусь мову своїх перекладів біблії на якийсь инший лад та спосіб” (за Єфремовим).

4.  Робота з підручником

1  Вибіркове читання.

• Прочитати фрагмент статті про кохання письменника; висловити свою думку щодо прочитаного.
• Прочитати фрагмент статті про творчий доробок Нечуя-Левицького, виписати тематику творів за зразком:

 

Тематика	Назва твору

5. Оцінка І.Франком творчої спадщини І. Нечуя-Левицького

(учитель зачитує і коментує фрагменти статті І.Франка).

V. Закріплення вивченого матеріалу.

• Назвати жанри літератури, в яких працював Нечуй-Левицький.
• Які драматичні твори письменника ви знаєте?
• Розповісти про перекладацьку діяльність митця.
• Висвітліть шляхи зростання І.С.Нечуя-Левицького як творчої особистості.

• Що з біографії письменника вам найбільше запам’яталося чи вразило?
• Чому І.Франко назвав Нечуя-Левицького «всеобіймаючим оком України»? що  він мав на увазі, називаючи Нечуя-Левицького «виключно українським письменником»?
•  

VІ. Підсумок уроку

Робота над епіграфом до уроку.

 

VІІ. Домашнє завдання

• Матеріал та завдання підручника
• Прочитати повість “Кайдашева сім’я”, підібрати заголовки до кожного розділу, зазначити місця, що найбільше сподобалися, виписати портрети персонажів.

02.09.2022

Тема. Українська література другої половини ХІХ ст. у контексті розвитку тодішнього суспільства, культури, мистецтва. Новий етап національно-визвольного руху, культурно-просвітницька діяльність «громад». Періодичні видання. Розвиток реалізму, натуралізму, пізній романтизм. Тодішні поезія, драматургія. Особливості реалістичної прози.

 

Мета: Засвоїти загальну характеристику історико-культурних умов розвитку літератури цього періоду

Розвивати вміння та навички аудіювання (говоріння-слухання)

Усвідомити поняття національно-визвольного руху, “Громада”

Розвивати загальнопізнавальні вміння та навички

 

Тип уроку: засвоєння нових знань

 

Обладнаня: підручник, таблиці (роздатковий матеріал).

 

Література: Авраменко О.М, Пахаренко В.І. Українська література: підручн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. зак. (рівень стандарту, академічний рівень). Київ: Грамота, 2010. 280 с.

 

Перебіг уроку

I-II.  Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Проблемне питання: які події вплинули на розвиток літератури другої половини 19 століття?

III. Сприйняття та первинне усвідомлення матеріалу

1. Робота з таблицею (роздатковий матеріал). Ознайомлення з історичними обставинами, які впливали на укр. культуру.

Роки	Суспільні події	Мистецькі події
1861	Скасування кріпацтва	Творчість І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Карпенка-Карого, І. Франка та інших письменників. Заснування журналу “Киевская старина” (1882). Україна у творчості художників Л. Жемчужникова, М. Клодта, В. Максимова, О. Саврасова, І. Рєпіна; творчість М. Пимоненка, А. Куїнджі, О. Мурашка К. Трутовського. Розвиток музичного мистецтва (М. Лиссенко, С. Людкевич та ін.)
1861-1874	Земська, судова, міська реформи
1863	Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва
1876	Таємний Емський указ
80-ті роки 19 ст.	Діяльність народних гуртків
1885-1891	Поширення страйкового робітничого руху
1886-1889	Поширення селянського руху, масове розорення селян
1888	Указ Олександра III про заборону вживання укр. мови в офіційних установах

 

2. Робота з підручником  с.10 -11.

1. Як вплинув Валуєвський циркуляр на видання книг українською мовою?

2. Яка суть Емського указу?

3. Яку роль відіграли “Громади” в цей період?

4. Назвати найвизначніших представників прози, поезії та драматургії.

III. Колективна робота. Назвати усі основні літературні напрями української літератури та їх представників (робота з таблицею (роздатковий матеріал).

Стилі	Письменники	Твори	Жанри
Орнаменталізм	–	“Слово про похід Ігорів”	поема, героїчна пісня
Монументалізм	Нестор	“Повість минулих літ”	літопис
Бароко	Г.Сковорода	“De libertate” “Всякому місту – звичай і права” “Бджола та Шершень”	ода лір. вірш байка
Класицизм	І. Котляревський	“Наталка Полтавка” “Енеїда”	соціально-побутова драма поема
Сентименталізм	Г. Квітка-Основ’яненко	“Маруся”	повість соц.-побут.
Романтизм	Т.Шевченко	“До Основ’яненка” “Катерина” “Гайдамаки”	лір. вірш поема поема
	П. Куліш	“Чорна рада”	роман істор.
Реалізм	Т.Шевченко	“Мені однаково” “Кавказ” “Сон” (комедія) “І мертвим і живим…” “Заповіт”	лірика невільнича поема сатир. поема сатир. поема-послання лірика
	І. Нечуй-Левицький	“Кайдашева сім’я”	повість соц.-побут.
	П. Мирний (Рудченко)	“Хіба ревуть воли як ясла повні?”	роман соц.-псих.
	І. Карпенко-Карий (Тобілевич)	“Мартин Боруля”	трагікомедія

  IV. Підсумки уроку у вигляді фронтальної узагальнюючої бесіди.

1. Які суспільно-історичні події вплинули на розвиток укр. літератури другої половини 19 ст.?

2. Яку роль відіграли громади в другій половині 19 ст?

3. Назвати найяскравіших представників прози, поезії та драматургії.

4. Який напрям прийшов на зміну романтизму? Назвіть його визначальні риси.

V. Домашнє завдання

Прочитати повість “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького.